Розділ 12. Перевірка заходів щодо забезпечення збереження суспільної власності

Тут зазначаються такі недоліки в діяльності підприємства щодо забезпечення збереження власності:

— добір кадрів матеріально відповідальних осіб;

— надання щорічних відпусток, особливо матеріально відпові­дальним особам;

— своєчасне і якісне проведення інвентаризацій;

— стан контролю за дотриманням нормативів запасів товарно-мате­ріальних цінностей, своєчасністю й повнотою здавання виторгу, одержан­ня й оприбуткування цінностей згідно з виданими дорученнями тощо.

Відображаються заходи щодо попередження нестач, розтрат і кра­діжок.

З цього приводу складається довідка про результати перевірки об­ставин виникнення нестач і крадіжок на ___________________ фірмі за

200__рік, яка додається до акта ревізії.

1. Кількість випадків і сума нестач за звітний рік і у порівнянні з попереднім роком.

2. Де виявлено нестачі й крадіжки.

3. Кількість і сума нестач, виявлених:

а) на підприємствах з бригадною матеріальною відповідальністю;

б) на підприємствах з індивідуальною матеріальною відповідаль­ністю.

4. У кого виявлено нестачі:

а) в осіб, засуджених у минулому;

б) у скомпрометованих та осіб, що не заслуговують на довіру;

в) у непідготовлених працівників;

г) у недосвідчених молодих працівників (випускників шкіл, коледжів).

5. За який період роботи матеріально відповідальних осіб виявлено нестачі:

— до шести місяців;

— від 6 місяців до 1 року;

— від 1 до 2 років;

— від 2 до 3 років;

— понад 3 роки.

6. Причини виникнення нестач (порушення термінів інвентаризацій, не був у відпустці більше року, наднормативні запаси товарно-матеріа­льних цінностей, змова з бухгалтером тощо).

7. Ким виявлено нестачу (інвентаризаційною комісією, ревізором).

8. Дані про відшкодування матеріальних збитків і притягнення до відповідальності винних осіб.

 

16.3. Висновки і пропозиції за результатами ревізії

 

На підставі результатів ревізії ревізор готує висновки і пропо­зиції у вигляді проекту наказу, в яких узагальнює матеріали ревізії і дає оцінку встановленим фактам недоліків і порушень.

Висновки не мають бути докладним повторенням акта. У них доцільно навести найважливіші факти з акта ревізії з посиланням на відповідні сторінки. Оцінка фактам дається у висновках об'єктив­но.

Пропозиції за наслідками ревізії мають особливе значення для поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства. У них слід перерахувати заходи практичного характеру для усунення не­доліків і порушень, встановлених ревізором, а також щодо попере­дження можливості їх повторення.

Пропозиції мають бути стислими, ясними та конкретними. У кожній пропозиції зазначається, що має бути зроблено і як, строки виконання і відповідальні особи.

У пропозиціях не повинно бути загальних фраз, приміром, "до­могтися поліпшення", "вжити невідкладних заходів" тощо, оскільки такі фрази унеможливлять перевірку виконання розроблених реко­мендацій, які мають випливати з висновків.

Розроблені ревізором висновки і пропозиції за результатами ревізії подаються на розгляд керівнику організації, який призначив ревізію. Він ретельно перевіряє відповідність розроблених ревізором висновків матеріалам ревізії, встановлює реальність внесених пропозицій щодо ліквідації недоліків і порушень і приймає відповідне рішення щодо ліквідації встановлених зловживань, відшкодування заподіяної шко­ди та притягнення винних до відповідальності.

Іноді ревізори знайомлять керівника і головного бухгалтера підприємства, де проводилася ревізія, з проектом наказу за результа­тами ревізії, а потім погоджують з ними пропозиції та строки їх виконання, що підвищує рівень вагомості висновків і пропозицій.

З метою здійснення контролю за відшкодуванням заподіяної шкоди ревізор складає відомість нарахувань, яка є додатком до акта ревізії.

Проект наказу за результатами ревізії складається приблизно за такою формою.

 

16.4. Порядок приймання, розгляду і затвердження матеріалів ревізії і контроль за виконанням прийнятих рішень

 

Матеріали ревізії у вищестоящій організації приймає керівник контрольно-ревізійного органу (начальник контрольно-ревізійного управління (відділу).

Матеріали ревізії підлягають особливо ретельній перевірці щодо правильності та якості їх оформлення. Вони аналізуються, окремі показники фінансово-господарської діяльності уточнюються за дани­ми фінансової, статистичної, податкової і оперативної звітності.

Якщо є недоробки, неточності, то начальник КРУ, КРВ разом із ревізором виїжджає в ревізоване господарство і на місці уточнює фак­ти, викладені в акті, за даними первинних документів і записів у регістрах бухгалтерського фінансового обліку. Слід також уточнити, чи нема розбіжностей між даними проекту й прийнятого наказу.

Іноді у вищестоящій організації затримують розгляд матеріалів ревізії, що знижує ефективність ревізії. Результати ревізії повинні бути розглянуті (з обов'язковим прийняттям відповідних рішень — наказу) у 15-денний строк після підписання акта ревізії.

З метою підвищення ефективності ревізій і інвентаризацій не слід одним і тим самим ревізорам й інвентаризаторам доручати перевірку в тих само організаціях і підприємствах.

Зазначений в акті ревізії факт порушення повинен бути доку­ментально обґрунтований. Тому за кожним фактом порушення слід назвати підтверджувальний документ і додати до акта ревізії.

В організаціях, де складають план проведення ревізій, доцільно вести книгу обліку ревізій і контролю за виконанням прийнятих рішень.

Вищестоящі організації ведуть книгу обліку проведених ревізій, у якій записують кожну здійснену ревізію. На основі даних такої книги заповнюють відомості про контрольно-ревізійну роботу.

Важливим питанням у ревізійній роботі є перевірка виконання прийнятих рішень.

Така організація перевірки заходів з боку вищестоящих органі­зацій здійснюється з метою узагальнення й поширення позитивного досвіду, ліквідації недоліків у роботі підприємств різних форм влас­ності.

Реалізація матеріалів ревізій здійснюється на основі Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Інструкції про порядок вилучення і стягнення коштів, застосування фінансових санкцій за результатами ревізій та перевірок, затвердже­ної наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 03.07.1998 р. № 130.

За результатами ревізій працівники контрольно-ревізійного апа­рату мають право оформити рішення про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до ви­щевказаної інструкцією.

Крім того, працівники контрольно-ревізійних служб мають пра­во застосовувати штрафні санкції за порушення законодавства з фінан­сових питань: штраф від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних втрат і збитків, внесення неправди­вих даних до фінансової або статистичної звітності.

 

Запитання для самоконтролю

1. Які вимоги ставляться до узагальнення й оформлення ма­теріалів ревізії?

2. Вимоги до складання акта ревізії.

3. У скількох примірниках складається акт ревізії?

4. Строки розгляду результатів ревізії.

5. Хто укладає проект наказу за результатами ревізії?

6. Назвіть основні розділи акта ревізії.

7. Які недоліки можуть бути встановлені за результатами ревізії каси?

8. Хто розглядає й затверджує результати ревізії?

9. Хто здійснює контроль за виконанням рішень, прийнятих за результатами ревізії?

Тема 17

ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ МАТЕРІАЛІВ

ПРО НЕСТАЧІ ОРГАНАМ СЛІДСТВА І СУДУ

 

Ревізори зобов'язані негайно ставити до відома керівника вище­стоящої організації про встановлені під час ревізії кримінально ка­рані вчинки посадових осіб.

Керівники підприємств повинні про кожний випадок нестачі то­варно-матеріальних цінностей і грошових коштів, крадіжки або зло­вживання повідомляти слідчі органи з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності й відшкодування матеріального збитку. У таких випадках слід керуватися Інструкцією про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною служ­бою в Україні, затвердженою наказом Головного контрольно-ревізій­ного управління України 3 жовтня 1997 р. № 121.

Керівники підприємств зобов'язані повідомляти прокурора про виявлені нестачі, матеріали, не передані до слідчих органів. Якщо нестача виникла внаслідок дій працівника, справу про неї слід пере­дати органам слідства для притягнення винної особи до відповідаль­ності. Заява, яка подається органам слідства, має містити відомості, що дають можливість встановити суть злочину, коли, ким і за яких обставин його було вчинено.

У заяві (листі) слід зазначити: який конкретно скоєно злочин (крадіжка, привласнення, розтрата тощо); суму нестачі (викрадені, привласнені або розтрачені цінності); де було вчинено злочин; пра­вильний опис самої події, тобто фактичні обставини; коли був учине­ний і встановлений злочин (крадіжка або нестача) і хто конкретно має бути притягнений до відповідальності.

Відносно осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності, необхідно зазначити прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, до­машню адресу, серію і номер паспорта, посаду і тривалість роботи, де працював(ла) до вступу на роботу в організацію. До заяви слід при­класти фотографію особи, яка притягується до відповідальності.

Слід також зазначити, хто може бути свідками: їхні прізвища, імена, по батькові, домашні адреси або адреси місць їхньої роботи та які, приміром, обставини можуть вони встановити своїми зізнаннями.

Заява органам слідства може бути підписана керівником органі­зації, до складу якої входить підприємство, де встановлено злочин.

Якщо нестачу встановлено під час ревізії, то заяву до органів слідства підписують самі ревізори, повідомивши про це вищестоящу організацію, на підприємстві якої встановлено нестачу. У заяві слід порушити перед органами слідства питання про вжиття невідклад­них заходів щодо накладання арешту на майно осіб, притягнених до відповідальності.

Матеріали ревізії, які передають до слідчих органів, мають містити:

— лист, у якому викладено суть порушень, зловживань, які зако­ни порушено, розмір заподіяних збитків, названо винних осіб;

— перший примірник акта ревізії;

— договір про повну матеріальну відповідальність;

— оригінали документів або їх копії, які підтверджують факти виявлених зловживань, якщо рішення про вилучення оригіналів до­кументів після закінчення ревізії не прийняті правоохоронними орга­нами;

— пояснення осіб, діяльність яких перевірена, а також інших осіб, які мають значення для перевірки обставин скоєння зловживань;

— висновки ревізуючих за поясненнями службових осіб за наяв­ності їх заперечень щодо акта;

— документи, подані матеріально відповідальною особою, але не прийняті ревізором або бухгалтерією з поясненням про неприйнят­тя при здаванні звіту (документи підчищені).

У справах КРУ, КРВ залишають другий та третій примірники акта ревізії, копії пояснень посадових осіб перевіреної організації щодо виявлених порушень чи зловживань, копії основних документів, які це підтверджують. Додатки до заяви мають бути пронумеровані (кожний лист зокрема) і зшиті. До заяви слід додати перелік (опис) прикладе­них документів із зазначенням їхньої назви. Якщо до заяви додають­ся не оригінали, а копії, вони мають бути належним чином засвідчені.

Приблизна схема заяви до органів слідства наведена на наступній сторінці.

 

Запитання для самоконтролю

1. У якому випадку матеріали про нестачі передаються орга­нам слідства і суду?

2. Хто подає заяву правоохоронним органам у разі притягнен­ня винних осіб до відповідальності?

3. Що вказується в заяві органам слідства?

4. Хто підписує заяву і в який строк її подають до прокурату­ри для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які скої­ли злочин?

5. Які документи докладаються до заяви на адресу правоохорон­них органів?

Тема 18

ОСОБЛИВОСТІ РЕВІЗІЇ, ЯКА ПРОВОДИТЬСЯ

НА ВИМОГУ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ

 

У разі виявлення ревізорами ознак злочину матеріали ревізій передаються правоохоронним органам і можуть служити приводом до порушення кримінальної справи.

Враховуючи широкі можливості щодо виявлення й попередження злочинів, слідчі часто-густо вдаються до організації ревізії під час роз­слідування злочинів, вчинених у сфері виробничої й фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств. Юридичною підставою для цього є стаття КПК, яка передбачає право слідчого (а також особи, яка прово­дить дізнання, прокурора і суду) вимагати здійснення ревізії.

КПК передбачає лише право слідчого вимагати проведення ревізії. Вимога породжує процесуальні правовідносини між слідчим і посадо­вою особою, правомочною призначити ревізію. Причому посадова осо­ба зобов'язана не тільки призначати ревізію, а й забезпечувати її проведення й відтак, подавати слідчому відповідний документ — акт ревізії. Ст. 11 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено проведення ревізії за дорученням пра­воохоронних органів у будь-який час.

На вимогу слідчого безпосередньою підставою для проведення ревізії є наказ або розпорядження відповідної посадової особи.

Відомчі інструкції про порядок проведення ревізій передбачають, що призначення ревізії на вимогу судово-слідчих органів має відбува­тися в якнайкоротший термін. Ревізор, що здійснює ревізію, виконує посадове доручення й цілком підпорядковується особі, яка призначи­ла ревізію. її права й обов'язки ґрунтуються на нормах адміністра­тивного права і здійснюються поза кримінальним процесом. Таким чином, під час проведення ревізії на вимогу слідчого має місце не що інше, як використання існуючого адміністративно-правового інститу­ту з метою розслідування кримінальної справи.

Будучи бухгалтером, будівельником, технологом, менеджером або іншим фахівцем, ревізор не тільки досліджує подані йому матеріали й робить висновки на підставі спеціальних знань, а й сам активно зби­рає матеріали, проводить інвентаризації, огляди й обстеження, обміри виконаних робіт, запуски сировини й матеріалів у виробництво, зустрічні перевірки в інших організаціях, веде розмови з ревізованими та інши­ми особами тощо. Іншими словами, ревізор не тільки застосовує спеці­альні знання, досвід, а й виконує функції, властиві в кримінальному процесі лише слідчому (суду). Як результат, слідчий одержує акт ревізії з доданими до нього документами та іншими матеріалами.

Згідно з класифікацією, прийнятою кримінально-процесуальним кодексом, акт ревізії як джерело доказів належить до розряду "інших документів" (ст. 65 Кримінально-процесуального кодексу України).

З його допомогою слідчий встановлює фактичні дані, які важливі для справи, і використовує їх для обґрунтування відповідних обста­вин. У зв'язку з цим проведення ревізії на вимогу слідчого можна вважати способом збирання доказів.

Матеріали ревізії стають джерелом судових доказів тоді, коли вони додані до кримінальної справи, а ті чи інші фактичні дані, що відображені в них, набувають значення судових доказів лише після того, як їх встановлює слідчий за допомогою зазначених матеріалів і використовує в процесі доказу.

Таким чином, докази збирає не ревізор, а слідчий, одержуючи ма­теріали ревізії й встановлюючи за їх допомогою відповідні фактичні дані. Разом з тим, оскільки завдяки ревізії збирають матеріали й встановлюють фактичні дані, які можуть мати значення для судових доказів, то здійснення ревізії на вимогу слідчого є одним із способів, що застосовується слідчим для одержання доказів. Отже, засобом збирання доказів є не саме проведення ревізій, не дії ревізора, а діяльність слідчого, яка спонукає до проведення ревізії й появи в справі відповідного документа — джерела доказів (інвентаризаційно­го опису, порівняльної відомості тощо).

До способів фактичної перевірки, які можуть застосовуватися під час проведення ревізій, належать:

— огляд;

— обстеження;

— інвентаризація;

— обмір виконаних робіт;

— контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (ек­сперимент);

— аналіз сировини, матеріалів і продукції;

— одержання пояснень і довідок.

Вищезазначені способи перевірок застосовуються під час ревізій у поєднанні та взаємозв'язку як між собою, так і з різними способами документальної перевірки.

Аналіз документів може здійснюватися до моменту фактичної пере­вірки, у процесі її проведення або пізніше. Незалежно від цього метою фактичної перевірки є з'ясування достовірності даних документів.

Під час ревізій, які проводяться на вимогу слідчих органів, слідчий визначає їх завдання, допомагає ревізору у виборі найраціональніших прийомів і способів, вживає заходи, що забезпечують виявлення дійсного стану цінностей, а також збереження документів, проведення рапто­вих інвентаризацій тощо.

Під час проведення ревізії на вимогу слідчих органів або при вста­новленні фактів, що вказують на наявність зловживань і крадіжок, реві­зор повинен поставити слідчого до відома про виявлені порушення і разом з ним вирішити питання про порядок одержання пояснень. У разі необхідності він консультує слідчого з питань, пов'язаних із поряд­ком оформлення бухгалтерських, транспортних та інших документів на одержання сировини, матеріалів, товарів, їх переміщення, відпуск тощо.

Однак ревізор, який проводив ревізію збереження матеріальних цінностей за ініціативою вищестоящих органів, вступає у відносини зі слідчими органами після її закінчення й складання акта, якщо вста­новлено нестачі, зловживання або крадіжки. Акти ревізії у цих випад­ках передають слідчим органам, які перевіряють викладені в них фак­ти і, якщо є підстави, порушують кримінальну справу, ведуть розсліду­вання, за допомогою якого іноді виявляють обставини, що суперечать даним ревізії та потребують допоміжної документальної перевірки.

У ревізійній практиці трапляються випадки, коли на початку або у процесі ревізії виявляють факти, що свідчать про наявність крадіжок або зловживань. Однак через відсутність чіткої установки ревізори повідомляють про це слідчі органи лише наприкінці ревізії. За цей час злочинці можуть утаїти сліди злочинів. Встановивши такі факти, ревізори повинні негайно письмово або усно повідомити про них слідчі органи, не очікуючи закінчення ревізії.

Якщо ревізія проводилася за ініціативою вищестоящих органів і матеріали за нею направляються у слідчі органи і на їх підставі порушується кримінальна справа, ревізор зобов'язаний докладно озна­йомити слідчого з проведеною роботою й застосовуваними під час ревізії способами з тим, щоб можна було з'ясувати, чи не припустив­ся ревізор помилки.

Якщо у слідчого виникнуть запитання, що потребують допоміж­них перевірок у ревізованому господарстві й зустрічних перевірок на інших підприємствах, бажано, щоб вони проводилися тим само реві­зором. Звичайно, такі ревізії мають здійснюватися в процесі розсліду­вання й судового розгляду кримінальних і громадянських справ про нестачі, крадіжки, посадові й господарські злочини або в тих само випадках, коли правоохоронним органам слід упевнитися, чи забез­печено збереження майна на конкретному підприємстві. Вимогу про необхідність проведення ревізії викладають у постанові прокуратури, слідчого, дізнавача або в ухвалі суда. Такі ревізії здійснюють вищестоя­щі організації або інші органи, яким надано право їх проведення.

Причому правоохоронні органи вимагають проведення ревізій тільки у тих випадках, коли до них надходить інформація про безгосподарність, розтрати, крадіжки або коли необхідно одержати дані про рух товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів, відно­вити кількісно-сумовий облік руху цінностей і грошових коштів, про­вести інвентаризації, контрольні обміри обсягів виконаних будівель­но-монтажних робіт та інші дослідження й фактичні перевірки.

Основною метою ревізії є перевірка повноти оприбуткування та обґрунтованості списання у видаток товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, правильності ведення бухгалтерського обліку й своєчасності проведення інвентаризацій.

У разі виникнення необхідності щодо проведення ревізії прий­мається постанова, у якій розкриваються обставини, які зумовлюють необхідність її проведення, намічаються об'єкти виконуваних робіт, період ревізії, питання, які підлягають дослідженню.

Причому необхідно з'ясувати, які конкретно питання слід ви­яснити. Однак не завжди є можливість передбачити обставини, які підлягають з'ясуванню, а отже, не завжди якісно можна сформулюва­ти завдання ревізорам.

Після одержання постанови прокуратури або ухвали суду керів­ник ревізуючої організації має вжити невідкладних заходів для не­гайного проведення ревізії у визначені терміни.

В окремих випадках керівники вищестоящих організацій, у яких немає контрольно-ревізійного апарату, після одержання документа з вимогою провести ревізію іноді призначають комісію з некомпетент­них працівників і доручають їй виконання поставленого завдання.

У таких випадках можуть бути допущені помилки, що зумовлює необхідність призначення допоміжних і повторних ревізій. Автор вва­жає, що ревізії на вимогу судово-слідчих органів повинні проводити тільки ревізори-спеціалісти, які мають відповідний практичний досвід і добре володіють методикою їх проведення.

Термін проведення ревізії не повинен перевищувати одного міся­ця, оскільки зволікання з розслідуванням зменшує актуальність і ймовірність повного виявлення всіх зловживань.

Підготовка до проведення ревізії на вимогу слідчих органів дещо відрізняється від звичайної. Тут відпадає необхідність складати про­граму ревізії. її замінює постанова слідчого або ухвала суду, де конк­ретно вказується, що, де і як треба перевірити. У цьому випадку більше часу слід виділити для вивчення літератури й нормативних документів, що регламентують діяльність контрольованих ділянок. Останні мають бути перевірені дуже ретельно й глибоко, тому що навіть незначний недогляд, огріх можуть стати причиною для при­значення допоміжних і повторних ревізій.

У процесі здійснення ревізії її учасники повинні підтримувати постійний зв'язок з працівниками правоохоронних органів, які при­значили ревізію. Така співпраця дає змогу більш раціонально організувати її проведення і у разі необхідності своєчасно змінити чи уточ­нити окремі питання, що підлягають перевірці.

Одним із важливих завдань є забезпечення повного збереження документів, що підлягають перевірці. З цією метою ревізорам для перевірки документів виділяють окреме ізольоване приміщення, яке знаходиться поблизу охорони, або де проведено сигналізацію. Доку­менти мають зберігатися в закритому вигляді в сейфах. Виносити документи за межі приміщення не дозволяється.

Якщо таку охорону документів забезпечити на підприємстві не­можливо, то вони можуть бути вилучені й ревізія проводитиметься в приміщенні правоохоронних органів. Таке вилучення документів здійснює представник правоохоронних органів за клопотанням керів­ника бригади ревізорів.

Ревізія може проводитися за участю матеріально відповідальних осіб або інших посадових осіб чи в їх відсутності. їх участь забезпе­чується в окремих випадках шляхом одержання необхідних пояснень. Ревізори підтримують тісний зв'язок із колективом підприємства.

Кожний працівник підприємства повинен знати, що здійснюєть­ся ревізія їхнього господарства і що він може звернутися до ревізорів з різними питаннями, які його цікавлять. З цією метою у виробничих підрозділах підприємства вивішуються об'яви про проведення ревізії з зазначенням початку, закінчення, місця роботи ревізорів і проханням звертатися до ревізорів у разі потреби.

Ревізія господарських операцій проводиться суцільним спосо­бом, тому що вибірковий її характер може призвести до викривлення результатів ревізії.

Якщо встановлено факти неоприбуткування грошових коштів чи матеріальних цінностей або необґрунтованого списання останніх, це свідчить про занедбаність і заплутаність обліку. Ревізію таких об'єктів проводять одночасно з відновленням обліку. Якщо первинні документи є, облік відновлюється шляхом складання відомостей або довідок про прихід, видаток, залишки грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей.

У випадках складання повністю або частково безтоварних чи безгрошових документів вживаються заходи щодо відновлення прав­дивих даних цих документів із наступним складанням відомостей і довідок з використанням зустрічних перевірок.

Під час виявлення безгрошових і безтоварних документів та інших невідповідностей доцільно, по можливості, зробити копії з документів, дані яких повністю або частково не збігаються, і одержати довідку про характер і обсяги відображених у них господарських операцій.

При цьому виявляють фактори господарських злочинів, розміри матеріальної шкоди і разом з тим недоліки обліку, звітності й внут­рішньогосподарського контролю, які сприяли порушенням. У такому випадку ревізорам слід виявляти тільки ті недоліки обліку і контро­лю і лише на тих ділянках об'єкта контролю, на яких мали місце зловживання та які безпосередньо стосувалися правопорушень.

Матеріали ревізії керівник ревізуючої організації спрямовує на адресу правоохоронних органів разом із супровідним листом, де ви­кладається суть виявлених порушень, зазначаються прізвища осіб, які допустили порушення чи зловживання.

Ревізія відіграє важливу роль у діяльності апаратів Державної служби боротьби з економічною злочинністю та слідства. Тут ревізія виступає як один із ефективних засобів викриття розкрадань та інших корисливих злочинів, які мають місце в різних галузях економіки і які відображаються в первинних документах і записах у регістрах бухгалтерського фінансового й управлінського обліку.

Матеріали ревізій, які передаються в органи дізнання та поперед­нього слідства, неодноразово слугували підставою для порушення кри­мінальних справ щодо розкрадання грошових коштів чи товарно-матеріальних цінностей підприємств. Ревізія є не тільки підставою для підтвердження фактів розкрадань, нестач, розтрат та інших зло­вживань, вона також сприяє виявленню нових випадків скоєння зло­чинів і їх безпосередніх учасників.

Переважна більшість злочинів пов'язана з фінансово-господарсь­кою діяльністю підприємств, а тому працівники правоохоронних органів зобов'язані фахово підготовити здійснення ревізії для забез­печення її якості й досягнення поставленої мети.

Статтею 66 КПК України передбачено право особи, що прово­дить дізнання, слідчого, прокурора вимагати від органів контрольно-ревізійного апарату держави, суб'єктів підприємницької діяльності проведення ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств. Вимога органу дізнання чи слідчого викликає процесуальні відносини між дізнавачем і слідчим, з одного боку, і посадовою особою, яка призначає ревізію, з другого. Посадова особа на підставі наказу чи розпорядження призначає ревізію й забезпечує її якісне проведення та подає слідчому або дізнавачу акт документальної ревізії.

Проведення документальної ревізії, незважаючи на те, що вона здійснюється за ініціативою органів дізнання та попереднього слідства, регламентується не кримінально-процесуальним законодавством, а Зако­ном України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", тобто нормами адміністративного права. Отже, ревізор у цьому разі вико­нує службове доручення й підпорядковується не слідчому чи дізнавачу, а посадовій особі, яка призначила ревізію, — у цьому полягає суть призна­ченої за ініціативою правоохоронних органів документальної ревізії.

Слід врахувати, що документальна ревізія може проводитися як до, так і після порушення кримінальної справи.

Способом доказу є не проведення ревізії як такої, не дії ревізора, а діяльність слідчого, спрямована на проведення ревізії й викорис­тання в процесі розслідування акта ревізії.

Акт ревізії з доданими до нього документами стає джерелом до­казів тільки тоді, коли його додають до кримінальної справи, а фак­тичні дані про обставини скоєння злочину набувають значення судо­вих доказів лише після того, як слідчий їх установить і використає в процесі доведення.

Співробітники Державної служби боротьби з економічною зло­чинністю мають володіти інформацією, яка свідчить про фальсифіка­цію документів і записів у регістрах бухгалтерського фінансового обліку, а відтак вимагати подальшої бухгалтерської перевірки. По­треба в проведенні документальної ревізії за ініціативою органів дізнан­ня та попереднього слідства виникає в таких випадках:

— коли під час перевірки даних бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності встановлено окремі факти зловживань з боку матері­ально відповідальних та інших посадових осіб підприємства;

— у разі виявлення злочинних зв'язків підприємства, що реві­зується, з іншими суб'єктами господарювання;

— якщо встановлено, що звинувачувана особа допустила зло­вживання на даному підприємстві і є підозра в скоєнні нею злочину на попередній роботі;

— коли підозрювана особа визнає свою вину й звертається з клопотанням щодо перевірки її показань;

— якщо аналізом матеріалів інвентаризації дізнавачем або слідчим встановлено великі нестачі чи лишки;

— коли дізнавач чи слідчий з матеріалів ревізії дізнались про факти корисливих злочинів, що вимагають додаткової перевірки діяль­ності підозрюваних матеріально відповідальних (посадових) осіб;

— якщо слідчим отримано від експерта-бухгалтера обґрунтова­не повідомлення про неможливість дати висновок щодо окремих фактів без попереднього проведення ревізій.

Слідчий або орган дізнання визначають, які обставини скоєння зло­вживання потребують з'ясування та який період охопити перевіркою.

Якщо за кримінальною справою проходить тільки одна посадова чи матеріально відповідальна особа, то завдання, поставлені перед реві­зором, мають стосуватися перевірки службової діяльності тільки цієї особи й за період, з яким пов'язані припущення щодо можливості скоєння злочину. Термін перевірки може бути встановлений з ураху­ванням обсягу ревізії й кількості ревізорів, виділених для забезпечен­ня закінчення ревізії, а також від ефективності застосування прийомів і способів ревізії для перевірки передбачених ревізійних процедур.

Матеріально відповідальні особи мають бути ознайомлені з усіма бухгалтерськими документами й записами в регістрах бухгалтерського фінансового обліку та фінансовій звітності, за якими встановлено розбіжності й зі всіма фактами порушень і зловживань.

Для з'ясування окремих питань, що виникають під час аналізу матеріалів ревізії, слідчий має право залучати до перевірки фахівців-консультантів. Однак, якщо питання не може бути вирішено пози­тивно, то призначається судово-бухгалтерська експертиза.

 

Запитання для самоконтролю

1. Чи мають право вимагати проведення ревізії представники правоохоронних органів?

2. Які способи фактичної перевірки використовує ревізор під час ревізії на вимогу правоохоронних органів?

3. У якому місці проводиться ревізія на вимогу правоохорон­них органів?

4. Чи є проведення ревізії й дії ревізора способом доказу?

Тема 19

ВІДМІННОСТІ МІЖ АУДИТОМ, ОБЛІКОМ,

РЕВІЗІЄЮ Й СУДОВО-БУХГАЛТЕРСЬКОЮ

ЕКСПЕРТИЗОЮ

 

За умов ринкової економіки та різноманітності форм власності постала необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту. У світовій практиці аудит набув широкого поширення. Аудит є обов'язковою частиною цивілізо­ваного функціонування ринкової економіки будь-якої країни. Ауди­тори стали потрібні як власникам компаній, фірм, об'єднань, так і незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які обстоюють справедливість. Розвитку аудиту сприяло також розмежування функцій та інтересів між підприємцями (адміністрацією, управлінцями, менеджерами), коли власник для керівництва своїми підприємствами наймав спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, прихо­вування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмис­ного присвоєння їх найманими керуючими власник мусив вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

В умовах ринку ніхто в діловому світі не приймає всерйоз підприємців, звітні дані яких не підтверджено аудиторським висновком. Аудиторські служби на договірних засадах надають також консультації, розробля­ють рекомендації щодо ведення й постановки обліку, збільшення при­бутків, підвищення рентабельності, оздоровлення фінансового стану. Залучені до аудиту висококваліфіковані зовнішні консультанти найбільш об'єктивно й фахово вирішують досліджувані питання.

Хоч саме поняття аудиторства нерівнозначне таким поняттям, як аналіз господарської діяльності, документальна ревізія, судово-бухгалтерська експертиза, але під час здійснення своєї діяльності ауди­тори широко використовують процедури із наведених та інших сфер облікової і контрольно-аналітичної діяльності.

Ревізія — це складова системи управлінського контролю, покли­кана встановлювати законність, вірогідність, доцільність і економічну ефективність здійснюваних господарських операцій. Основні завдан­ня ревізії такі: здійснення контролю за дотриманням державної дис­ципліни, використанням коштів, збереженням матеріальних ціннос­тей, правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності й попе­редження фактів безгосподарності, зловживань і крадіжок.

Аудит — незалежна перевірка фінансових звітів і бухгалтер­ських балансів суб'єктів підприємницької діяльності з метою одер­жання висновків.

Спільність аудиту і ревізії полягає в тому, що вони досліджують один предмет — господарсько-фінансову діяльність підприємств, корис­туються однаковими методичними прийомами і процедурами господарсько-фінансового контролю. Вони однаковою мірою покликані виявляти не­гативні явища в діяльності юридичних і фізичних осіб з метою ліквідації й попередження їх у майбутньому, тобто активно реагують на виявлен­ня причин і винуватців безгосподарності і порушень нормативно-право­вих актів. Крім того, вони використовують однакові джерела інфор­мації — первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, баланси і звіти, закони й інструктивно-нормативні акти з питань виробничої діяль­ності підприємств і організацій, що підлягають перевірці.

Однак висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим дока­зом під час вирішення майнових спорів у арбітражному й народному судах між власником і його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефек­тивності й розширення сфер впливу підприємницьких структур, сприяє розвиткові маркетингу й комерційної діяльно