Контроль нарахування і виплати заробітної плати і розрахунків за соціальним страхуванням

 

Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встанов­лення відповідності даних аналітичного обліку показникам синте­тичного обліку за Головною книгою й балансом на одну дату, зокре­ма на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 "Розра­хунки з оплати праці" в Головній книзі й балансі звіряють з підсум­ковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей).

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітич­ного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розхо­джень можуть бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змо­ви бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відо­мості "До видачі на руки". Таку підробку можна виявити підрахунком підсумків у розрахунково-платіжних відомостях як по рядках (гори­зонталі), так і по стовпчиках (вертикалі). Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних доку­ментах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках).

У такому разі арифметичній перевірці підлягають:

— розрахунково-платіжна (платіжна) відомість;

— видатковий касовий ордер;

— журнал обліку прибуткових і видаткових касових ордерів;

— касова книга (звіт касира);

— табелі обліку робочого часу, довідки й розрахунки для нараху­вання заробітної плати, наряди на оплату праці тощо.

Можуть бути випадки розкрадання грошей шляхом привлас­нення депонованих сум. Для цього касир разом із бухгалтером підроб­ляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або у видатковому касовому ордері чи депонентській відомості.

У цьому випадку слід звірити депоновані суми за такими доку­ментами:

— реєстр депонованих сум;

— депонентська відомість;

— видатковий касовий ордер;

— особовий рахунок та картка депонента;

— журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

— касова книга й звіт касира;

— документ про прийняття на роботу або звільнення з роботи (наказ, розпорядження);

— розрахунково-платіжні відомості за попередній період із підпи­сами депонентів.

Ревізуючі можуть також викликати окремих депонентів для підтвердження одержання ними відповідних сум.

Ревізор перевіряє правильність нарахування заробітної плати та­ким чином:

— з'ясовує правильність застосування розцінок способом зістав­ляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відпо­відають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асорти­мент продукції тощо розцінкам;

— встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість відпрацьованого часу шляхом їх зіставлення з облікови­ми листками, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу-ордера № 7/1 для нарахування заробітної плати;

— арифметично перевіряє правильність нарахованої суми шля­хом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообо­роту, на кількість виробленої продукції тощо.

Доцільно також перевірити, чи зафіксовані в розрахункових відомостях на оплату праці за другу половину місяця усі раніше виплачені протягом цього місяця суми (аванс, відпускні, допомога при тимчасовій втраті працездатності), записані в журнал-ордер № 1 з рахунка ЗО "Каса".

Причинами відхилень між даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" можуть також бути перекручення даних внаслідок зловживань (завуалювання ви­датку грошей шляхом вилучення з фонду споживання різних ви­плат і утримань); неповне утримання авансів; повторне списання грошових документів з віднесенням виплат за ними в дебет рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці"; зменшення дебіторської заборгова­ності або збільшення кредиторської заборгованості під час перенесен­ня сальдо із однієї розрахункової відомості до іншої.

Порушення щодо оплати праці виникають у зв'язку з:

— неправильним визначенням обсягів виконаних робіт (вияв­ляють зіставленням обсягів робіт, вказаних у первинних документах з обліку праці, з аналогічними показниками технологічних карт, до­кументів щодо оприбуткування готової продукції або контрольним обміром фактично виконаних робіт);

— неправильним застосуванням норм виробітку, тарифних ста­вок, посадових окладів і розцінок (визначають зіставленням зі збірни­ками виробітку і тарифікаційними довідниками);

— неправильним таксуванням окремих документів з обліку праці (виявляють контрольним таксуванням);

— включенням у документи з обліку праці прізвищ осіб, які не брали участі у виконанні конкретних робіт (виявляють зіставлен­ням прізвищ працівників зі списковим складом підприємства, бри­гади, цеху, а також опитуванням окремих осіб, звіркою підписів);

— внесенням у документи з обліку праці посадових осіб, не пе­редбачених штатним розкладом (встановлюють зіставленням цих документів зі штатним розкладом);

Дійовий контроль за використанням коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці й зміцненню трудової дисципліни.

Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успіш­но здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показ­ників з питань праці (чисельності працівників за групами й катего­ріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочого часу й коштів на оплату праці). Спочатку доцільно вивчити затверджені штатні розклади, встановити можливі штатні надмірності чисельності працівників, невідповідність окремих посад фактично ви­конуваній роботі, завищені розміри посадових окладів тощо.

Для встановлення можливих відхилень — перевитрат чи економії фонду оплати праці, слід порівняти кошторисні дані зі звітними показ­никами. Показники з питань праці, подані у квартальних і річних звітах, слід зіставити з даними бухгалтерського обліку. При цьому ревізор користується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Ви­трати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318. За цим положенням до складу прямих витрат на оплату праці включено заробітну плату та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

У зв'язку з цим важливим питанням ревізії є перевірка пра­вильності застосування норм, посадових окладів і тарифних ставок, встановлених розцінок, а також положень про оплату праці й випла­ту преміальних винагород.

Дотримання тарифних сіток і ставок, посадових окладів можли­во встановити шляхом їхнього порівняння зі штатним розкладом і перевіркою даних розрахунково-платіжних відомостей, табелів обліку використання робочого часу й розрахунку заробітної плати.

Ревізор аналізує показники продуктивності праці й виявляє фак­тори, які впливають на зниження витрат на оплату праці (система­тичне виконання завдань з випуску й реалізації продукції (робіт, послуг), впровадження прогресивних технологій, дотримання штат­но-кошторисної дисципліни, підвищення продуктивності праці тощо.

Організацію контролю за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці показано на рис. 6.8.3.1. приклад перевірки використання фонду оплати праці.

На с. 106 наведено приклад перевірки використання фонду оплати праці.

З наведених даних видно, що виручка (дохід) за аналізований період збільшилась на 0,7 %, що в сумі становить 39 тис. грн, тобто спостерігається стабільне зростання доходу. Затрати виробництва за два роки зменшилися на 14 тис. грн або на 2,3 % до доходу, що стало наслідком скорочення їх лише у звітному році (на 0,6 %). Як у попередньому, так і у звітному роках була економія коштів фонду оплати праці. Однак за звітний рік фонд оплати праці зріс порівняно з минулим роком на 0,6 % при меншій чисельності працівників. Разом із тим спостерігається тенденція до зростання рівня оплати праці внаслідок скорочення чисельності працівників (з 92 до 91).

Під час ревізії фонду оплати праці ревізор керується змінами в обліку затрат виробництва і доходу (виручки).

Розмір коштів, які спрямовуються на оплату праці й включа­ються у витрати виробництва, визначають самі суб'єкти підприєм­ницької діяльності.

При погодинній оплаті праці перевіряється правильність тариф­них ставок або умов контракту, а при відрядній — виконання кількісних і якісних показників роботи, правильність норм і розцінок.

Під час перевірки табелів обліку використання робочого часу та інших первинних документів з нарахування заробітної плати слід з'ясувати, чи не було випадків внесення в них вигаданих (підставних) осіб.

Доцільно також перевірити правильність відрахування на соці­альне страхування, а також утримань із заробітної плати: податку на доходи фізичних осіб, за виконавчими документами, дорученнями-зобо-в'язаннями за придбані товари в кредит; за письмовими дорученнями про переказ страхових внесків за договорами особистого страхування, авансів, виданих у рахунок заробітної плати, на відшкодування збитків, заподіяних підприємству, перерахування в Ощадбанк на рахунки осо­бистих вкладів за заявою працівника підприємства тощо.

Перевірка правильності нарахування основної заробітної плати починається з перегляду відомості, на основі якої робилися нараху­вання. Перевірці підлягають усі документи, прикладені до журналу-ордера № 7/1, за яким роблять бухгалтерський запис у кредит ра­хунка 66 "Розрахунки з оплати праці". Слід з'ясувати, чи правильно записані в журналі-ордері номери балансових рахунків і субрахунків. Далі здійснюється перерахунок зазначених підсумків, а також підсумків усіх утримань з робітників і службовців і підсумків сум для видачі на руки. Відтак перевіряються підсумки "Всього", за відо­містю зіставляються з Головною книгою як з кредиту, так і з дебету рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" та інших рахунків, зазначе­них у журналі-ордері. Крім того, на основі відомості вибірково пере­віряється правильність запису сум, що підлягають видачі окремим працівникам. При встановленні розбіжностей правильність сум, що підлягають видачі, перевіряється в усіх працівників. Така перевірка зумовлена тим, що ревізори виявляли випадки, коли за домовленістю з окремими одержувачами грошей нечесні облікові працівники з ме­тою крадіжки грошей механічно збільшували їм суми, що підлягали видачі, з відповідним зменшенням сум у інших працівників. Збільшення і зменшення в цілому здійснювалось на однакову суму і, таким чином, не впливало на загальний підсумок документа.

Як правило, перевірку розрахунків щодо заробітної плати здійсню­ють вибірково, але в разі виявлення помилок або зловживань пе­ревірці підлягають усі без винятку розрахунки, пов'язані з нараху­ванням і виплатою заробітної плати.

Слід також звернути увагу на правильність розрахунків щодо чергових відпусток. Насамперед перевіряють дотримання закону про надання чергових відпусток відносно їх своєчасності, особливо сто­совно матеріально відповідальних осіб. Потім перевіряють, чи нема випадків фіктивної передачі цінностей, надання відпусток за два роки й більше; чи є резерв працівників для заміни осіб, що йдуть у відпус­тку, чи правильно встановлено суму відпускних (перевіряють пра­вильність оплати за попередні 12 місяців).

Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 № 100 зі змінами і доповненнями, розрахунок суми відпускних провадиться таким чи­ном: сумарний заробіток працівника за останні 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) необхідно поділити на відпо­відну кількість календарних днів року (або меншого відпрацьованого періоду), за винятком передбачених законодавством вихідних і неро­бочих днів. Потім отриманий результат помножують на кількість календарних днів відпустки. Перелік святкових і неробочих днів на­ведено в ст. 73 Кодексу законів про працю.

У всіх випадках збереження середньої заробітної плати і забез­печення допомогою у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або у зв'язку з вагітністю й пологами середньомісячна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що пере­дують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві менше 2 календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпра­цьований час. Якщо протягом останніх 2 календарних місяців пра­цівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Для працівників з відрядною оплатою праці в разі відсутності даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що передує розрахунковому періоду.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються: ос­новна заробітна плата; доплата й надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час, суміщення професій і посад, високі виробничі досягнення, умови праці, вислугу років тощо); виробничі премії, винаго­роди без включення сум відрахування на податки, стягнення аліментів.

При обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: виплати за виконання окремих доручень одноразового характеру; одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, мате­ріальна допомога, вихідна допомога, допомога у зв'язку з виходом на пенсію); компенсаційні виплати на відрядження, переведення; премії за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, грошові й речові допо­моги, пенсії, державна допомога, літературний гонорар, вартість спец­одягу, заробітна плата за сумісництвом, дивіденди.

Закон "Про відпустки" прийнято відповідно до Постанови Вер­ховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про відпустки". Він набрав чинності з 1 січня 1997 р. Ревізор кон­тролює дотримання положень цього Закону.

Щорічна основна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який відлічується з дня укладання трудового договору. Тривалість відпусток з 1 січня 1997 р. розраховується в календарних днях. Переведення тривалості щорічної основної й до­даткової відпусток із робочих у календарні дні зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, ненормованим робочим днем проводиться за формулою

Свої особливості має перевірка правильності відрахування на соці­альне страхування.

Страхові внески на державне соціальне страхування нарахову­ються на фонд оплати праці та інші виплати.

Внески не нараховуються на такі види виплат працюючим:

— компенсація за невикористану відпустку;

— вихідна допомога при звільненні;

— компенсаційні виплати (добові за відрядженнями);

— вартість безкоштовно переданих квартир і комунальних послуг;

— вартість виданого спецодягу;

— заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю;

— суми відшкодування шкоди відносно стану здоров'я;

— стипендії, допомоги молодим фахівцям, дивіденди за акціями;

— нарахована сума матеріальної допомоги;

—- допомога сім'ям з дітьми, що виплачується з бюджету, тощо. Страхові внески сплачують у дні одержання заробітної плати.

Не внесені страхувальником у встановлені строки платежі вва­жаються недоїмкою і стягуються у безспірному порядку. Пеня нара­ховується починаючи із наступного дня після одержання плати і по день сплати платежу. Безспірне стягнення сум обов'язкових платежів, штрафів та інших фінансових санкцій здійснюється відповідно до чин­ного законодавства (Закону України "Про систему оподаткування").

Під час документальної ревізії ревізор перевіряє правильність ко­респонденції рахунків, на яких відображаються розрахунки за відра­хуваннями на соціальне страхування. За кредитом рахунка 65 "Роз­рахунки за страхуванням" відображають суми нарахованих страхо­вих внесків з дебету рахунків 66 "Розрахунки з оплати праці", 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків", ЗО "Каса", 31 "Рахунки в банках" тощо; за дебетом рахунка 65 "Розрахунки за страхуванням" — з кредиту рахунків 31 "Рахунки в банках", 66 "Розрахунки з оплати праці" та ін.

Ревізор здійснює контроль за своєчасним і повним надходжен­ням страхових внесків та інших платежів, а також правильністю витрачання коштів.

Такий контроль здійснюється шляхом перевірки:

— бухгалтерських документів про нараховану заробітну плату та інші виплати, на які нараховуються страхові внески;

— платіжних доручень на перерахування сум страхових внесків та інших платежів на відповідний рахунок;

— касових документів на оплату вартості путівок на лікування та відпочинок, виданих за рахунок коштів соціального страхування;

— актів про нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, відпо­відності фінансових звітів за коштами соціального страхування за балансовим рахунком 65 "Розрахунки за страхуванням", субрахун­ком 652 "За соціальним страхуванням".

В акті ревізії зазначається, які виявлено порушення щодо нараху­вання страхових внесків, обчислення й виплати допомоги, записується сума додатково нарахованих внесків, пені та вказуються суми витрат, які не можуть бути прийнятими до заліку в рахунок страхових внесків.

Ревізор також перевіряє дотримання встановленого строку пере­рахування страхових внесків. У разі подання підприємством розра­хункової відомості із запізненням більш ніж на 10 днів, органи стра­хування не приймають до заліку в рахунок страхових внесків середньо­місячну суму витрат, включених до цієї розрахункової відомості.

Під час перевірки виплати премій слід встановити:

— чи виконано умови, згідно з якими премія може бути виплачена;

— чи правильно визначено коло працівників, які підлягають пре­міюванню;

— чи правильно застосовано нормативи й визначено суму премій як у цілому по організації, так і щодо окремих працівників.

В акті ревізії слід згрупувати факти незаконної видачі премій за ознаками порушень і вказати винних осіб для притягнення останніх до відповідальності й відшкодування збитків.

 

Запитання для самоконтролю

1. Які завдання перевірки розрахункових операцій?

2. Як організується ревізія розрахунків з покупцями й замов­никами?

3. У якій послідовності здійснюється ревізія розрахунків із підзвітними особами?

4. Якими нормативними документами керується ревізор під час перевірки витрат на відрядження?

5. Які джерела й послідовність ревізії розрахунків за претен­зіями?

6. У чому полягає суть методики ревізії розрахунків за відшко­дуванням завданих збитків?

7. Який порядок проведення ревізії розрахунків із постачальни­ками й підрядниками?

8. Назвіть основні джерела ревізії розрахунків за податками і пла­тежами.

9. Який порядок перевірки правильності нарахування податку на прибуток?

10. Як перевірити правильність і своєчасність сплати податку на додану вартість? Якими нормативно-правовими актами керуєть­ся при цьому ревізор?

11. Як перевірити правильність і своєчасність розрахунків за платежами? Які види платежів підлягають перевірці?

12. Які порушення можуть виникнути під час розрахунків за страхуванням?

13. Які документи й регістри бухгалтерського обліку викорис­товуються ревізором під час ревізії розрахунків з оплати праці?

14. Особливості контролю розрахунків із депонентами.

15. Методика ревізії розрахунків за соціальним страхуванням.

16. Як нарахувати відпускні?

Тема 7

РЕВІЗІЯ ОПЕРАЦІЙ З ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ,

НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ

 

 

7.1. Завдання і джерела ревізії

 

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвер­дженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних за­собів, призначено рахунок 10 "Основні засоби".

Рахунок 10 "Основні засоби" має такі субрахунки:

1) 101 "Земельні ділянки";

2) 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

3) 103 "Будинки та споруди";

4) 104 "Машини та обладнання";

5) 105 "Транспортні засоби";

6) 106 "Інструменти, прилади та інвентар";

7) 107 "Робоча та продуктивна худоба";

8) 108 "Багаторічні насадження";

9) 109 "Інші основні засоби".

До основних засобів належать матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких понад один рік.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інфор­мації про основні засоби визначено в Положенні (стандарті) бухгал­терського обліку 7 "Основні засоби".

За дебетом рахунка 10 "Основні засоби" відображаються над­ходження основних засобів на баланс підприємства, які обліковують­ся за первісною вартістю, за кредитом — вибуття. Інформація про суму зносу узагальнюється на рахунку 131 "Знос основних засобів".

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо по кожно­му об'єкту.

Основними завданнями ревізії операцій з основними засобами є перевірка:

— правильності віднесення матеріальних активів до основних засобів;

— реальності оцінки і переоцінки основних засобів;

— правильності відображення результатів інвентаризації на ра­хунках бухгалтерського обліку;

— своєчасності й правильності документального оформлення й відображення у облікових регістрах надходження й вибуття основ­них засобів;

— правильності нарахування амортизації, своєчасності й повно­ти включення її у витрати виробництва;

— правильності нарахування й списання зносу основних засобів;

— відповідності й правильності оформлення списання основних засобів та ін.

З метою забезпечення належного обліку і контролю за збережен­ням основних засобів кожному інвентарному об'єктові в момент над­ходження на підприємство має присвоюватись відповідний інвентар­ний номер, який зберігається за об'єктом весь період перебування його на даному підприємстві. Якщо який-небудь об'єкт основних засобів вибуває (реалізація, ліквідація, безплатна передача тощо), то його но­мер не може присвоюватись іншому об'єкту, який надійшов згодом.

Під час ревізії необхідно простежити, чи проставляються інвентарні номери в актах, накладних та інших первинних документах, які служать підставою для прийняття на облік або зняття з обліку окремих об'єктів.

Під час огляду об'єктів уточнюють, чи позначені на них інвен­тарні номери шляхом прикріплення металевих жетонів, нанесення номерів незмиваною фарбою, клеймування, витравлення, випалюван­ня або в інший спосіб.

До моменту перевірки первинних документів і зроблених записів на рахунку 10 "Основні засоби" слід упевнитися в тотожності сальдо за цим рахунком на останню звітну дату в балансі й Головній книзі, а сальдо Головної книги на цю ж дату звірити з даними аналітичного обліку (типовими інвентарними картками або книгами).

На початку ревізії слід з'ясувати, чи всі основні засоби за місця­ми зберігання й експлуатації закріплені за конкретними особами, які відповідають за їх збереження.

Ревізор перевіряє правильність ведення карток обліку руху ос­новних засобів (ф. № 03-8), своєчасність заповнення всіх реквізитів у них на підставі даних інвентарних карток основних засобів і звіряє з даними синтетичного обліку основних засобів. Якщо карток на об'єкти немає, ревізор пропонує керівництву підприємства відновити аналі­тичний пооб'єктний облік основних засобів. Інвентарні картки підля­гають обов'язковій реєстрації. Сукупність карток утворює картотеку, яка забезпечує аналітичний облік основних засобів.

Якщо основні засоби ліквідовано, то в картці обліку руху основ­них засобів необхідно зробити запис про вибуття на підставі актів про списання основних засобів (ф. № ОЗ-З) або автотранспортних засобів (ф. № 03-4).

Ревізор також перевіряє, чи застосовується для пооб'єктного об­ліку основних засобів у місцях їх знаходження (експлуатації) інвен­тарний список основних засобів (ф. № 03-9) за матеріально відпові­дальними особами. Слід також з'ясувати, чи проводилась періодична звірка інвентарних списків (не рідше ніж два рази на рік) із записа­ми в інвентарних картках обліку основних засобів (ф. № 03-6).

Перевірці також підлягають орендовані основні засоби, які запи­суються в балансі орендодавця чи орендаря так, аби уникнути по­двійного врахування основних засобів. Якщо виявлено нестачу або лишки, встановлюють причини й винних осіб.

У разі підміни дорогих предметів дешевими, нових — старими, слід виявити причини зловживання й вжити заходів щодо їх усунен­ня та відшкодування збитків. Щодо основних засобів, які зробилися непридатними, але не списані, необхідно також встановити причини передчасного спрацювання чи псування й винних у цьому осіб.

Основними джерелами ревізії є: первинні документи (акт прий-мання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізова­них об'єктів ф. № 03-2, акт на списання основних засобів ф. № 03-3, акт на списання автотранспортних засобів ф. № 03-4, акт про уста­новку, пуск та демонтаж будівельної машини ф. № 03-5, інвентарна картка обліку основних засобів ф. № 03-6, опис інвентарних карток обліку основних засобів ф. № 03-7, картка обліку руху основних засобів ф. № 03-8, інвентарний список основних засобів ф. № 03-9, розрахунок амортизації основних засобів для промислових підприємств ф. № 03-14, розрахунок амортизації основних засобів для будівель­них організацій ф. № 03-15, розрахунок амортизації автотранспорту ф. № 03-16, інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості), регіст­ри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку, дані квартальної й річної звітності; податкова, статистична й опера­тивна звітність.

Програму перевірки основних засобів наведено у табл. 7.1.1.

 

7.2. Особливості інвентаризації основних засобів

 

Під час інвентаризації основних засобів слід керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХГУ та Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінно­стей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою на­казом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5 груд­ня 1997 р. № 268). Перевірка наявності й стану будівель, споруд,

незавершеного будівництва, інвентаря, земельних ділянок проводиться окремо за власними і окремо за орендованими об'єктами.

Кожному об'єкту в описі дають повну характеристику з поси­ланням на його інвентарний номер.

Якщо при надходженні основних засобів не було технічних пас­портів, то заводять паспорти з докладною характеристикою об'єкта.

У бухгалтерії підприємства слід зберігати технічну й проектну документацію будинків. Під час інвентаризації користуються й виправ­дувальними документами, які послужили підставою для їхнього оприбуткування.

Якщо такої документації немає, то слід звернутися до первинних прибуткових документів. В окремих випадках знайомляться з попе­редніми інвентаризаційними описами, іноді опитують людей для підтвердження, що певний предмет використовується довший час.

До інвентаризації технічно складних інвентарних об'єктів залу­чають фахівців-експертів для з'ясування технічного стану.

При інвентаризації основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спо­рудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії.

При інвентаризації незавершеного капітального будівництва чи ремонту в інвентаризаційних описах вказується найменування заді-лу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт.

Стосовно збудованих об'єктів, що фактично введені в дію по­вністю або частково, але прийняті, і введення в дію яких не оформле­но належними документами, а також завершених, але з якихось при­чин не введених у дію об'єктів в окремих інвентаризаційних актах зазначають причини затримки оформлення здачі в експлуатацію вка­заних об'єктів. Зайві предмети й ті, які не використовуються, запису­ють в окремий опис.

Встановлюють факти надмірностей у придбанні дорогих меблів, килимів, телевізорів та інших непотрібних для службових цілей пред­метів або незаконного придбання меблів для квартир окремих пра­цівників. З осіб, які незаконно користуються такими предметами, вимагають оплати їх вартості.

На орендовані основні засоби складають окремий опис із поси­ланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об'єктів у оренду, та вказують строк оренди. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю. У такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які перебу­вають у власності підприємства.

Виявлені, але не обліковані об'єкти, або за якими вказано непра­вильні дані, комісія заносить до опису із зазначенням правильних даних та технічних показників на ці об'єкти.

Однотипні предмети, що обліковуються в типовій інвентаризаційній картці групового обліку, в опис вносяться за найменуваннями й кількістю цих предметів.

На непридатні предмети складається окремий опис із зазначен­ням у ньому часу введення в експлуатацію й причин, внаслідок яких вони стали непридатними.

Основні засоби, які на момент інвентаризації перебувають за межа­ми підприємства, інвентаризуються до моменту тимчасового їх вибуття.

У всіх випадках при інвентаризації основних засобів поряд із перевіркою їх фактичної наявності встановлюється ступінь зносу, відповідно коригуються записи на рахунку необоротних активів.

Під час ревізії необхідно перевірити повноту й своєчасність про­ведення інвентаризації основних засобів і правильність виведення її результатів та відображення в бухгалтерському обліку.

Кожного року, але не раніше 1 жовтня, перед складанням річної звітності проводиться інвентаризація всіх статей балансу, зокрема майна, машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, робо­чої худоби, багаторічних насаджень тощо.

Інвентаризацію будинків, споруд та інших об'єктів нерухомості можна проводити один раз на три роки, бібліотечних фондів — не менше одного разу на п'ять років.

Необхідно звертати увагу на якість оформлення інвентаризаційних описів, тому що трапляються випадки формального проведення інвента­ризації, коли дані про об'єкти, їх наявність і технічний стан переносяться в опис із інвентарних карток або торішніх інвентаризаційних описів.

На об'єкти, які підлягають реалізації (передачі) або списанню, складаються окремі інвентаризаційні описи.

Повноту інвентаризації визначають зіставленням даних інвен­таризаційних описів з показниками аналітичного обліку.

На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації, зокрема ре­зультатів інвентаризації основних засобів та їх відображення на ра­хунках бухгалтерського обліку, ревізор робить висновок про якість інвентаризації й вносить пропозиції щодо удосконалення її методики.

 

 

7.3. Документальна ревізія основних засобів

 

Ревізія основних засобів починається з перевірки правильності відобра­ження їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність основних засобів у балансі з даними синтетично­го й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

Тобто, за даними інвентарного списку основних засобів, описів інвентарних карток з обліку основних засобів і самих інвентарних карток обліку основних засобів ревізор встановлює, за ким числять­ся й де знаходяться основні засоби, час проведення інвентарізації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху основних засобів перевіряють своєчасність і повноту оприбуткування надхо­дження основних засобів. Зокрема, ревізор з'ясовує, чи враховані в первісній вартості затрати на доставку і монтаж; чи відображені в обліку суми зносу основних засобів, які були в експлуатації, чи не зменшена кількість предметів, які надійшли на підприємство. Слід звернути увагу на наявність на предметах інвентарних номерів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного над­ходження і вибуття та ліквідації основних засобів. Тут особливо старанно перевіряють правильність складених актів приймання-зда-вання об'єктів, чи немає в них виправлень і підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об'єктів, їх технічний стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість безплатної передачі ос­новних засобів, наявність документів, які підтверджують прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації основних засобів перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефектність предметів, повноту і своєчасність оприбуткуван­ня матеріалів від ліквідації, відображення збитків від ліквідації не повністю амортизованих засобів.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використан­ня амортизаційних відрахувань, законність затрат на поточний і ка­пітальний ремонт основних засобів; правильність відображення ос­новних засобів за фактичними затратами на придбання, зведення й виготовлення, що становлять їхню первісну вартість.

Вивчаючи операції вибуття чи ліквідації основних засобів реві­зор має встановити, чи не був завищений відсоток зносу з метою дальшої реалізації за нижчими або вищими цінами.

Повноту й своєчасність оприбуткування основних засобів визна­чають шляхом зіставлення дати оприбуткування за рахунком 10 "Основні засоби" з даними, вказаними в первинних документах, ак­тах приймання-здавання, актах введення в експлуатацію основних засобів, актах переведення тварин із групи в групу, актах приймання багаторічних насаджень і передачі їх в експлуатацію.

Документальній перевірці підлягають також операції щодо спи­сання основних засобів, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення його в обліку.

Необхідно також перевірити правильність оцінки основних за­собів. Основні засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та установлення. При цьому придбані основні засобі, які були в експлуа­тації, оприбутковуються за сумою купівельної вартості (оплати), ви­датків на їхню доставку і установку з доданням суми зносу за цими об'єктами, вказаної у документах на оплату.