Змістовний модуль 13. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

Змістовний модуль 13. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

Після вивчення модулю

Ви будете знати

нормативні та законодавчі документи, що регулюють облік зобов’язань з оплати праці та перед органами соціального страхування;

види заробітної плати;

форми і системи оплати праці;

документальне забезпечення обліку праці, її оплати та соціального страхування персоналу;

методологію обліку праці, її оплати та соціального страхування персоналу;

Ви зможете

формувати та використовувати інформацію щодо стану зобов’язань з оплати праці та перед органами соціального страхування для потреб управління;

складати кореспонденції рахунків з обліку оплати праці та розрахунків з органами соціального страхування;

Ключові терміни: організація оплати праці; мінімальна заробітна плата; тарифна система; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; заохочувальні та компенсаційні виплати; відрядна та погодинна форми оплати праці; утримання із заробітної плати; внески до фондів соціального страхування;забезпечення виплат відпусток; рахунки для обліку розрахунків з оплати праці та страхування персоналу

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 966-ХІУ, зі змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108/95 (із змінами та доповненнями).

3. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 р. № 332-VІІІ, зі змінами та доповненнями.

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

5. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291.

6. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. – Київ: Вид-во «Центр учбової літератури», 2009. – 670 с.

План лекції

1. Склад фонду оплати праці.
2. Документальне оформлення праці та її оплати.
3. Нарахування заробітної плати та утримань із неї.
4. Синтетичний облік розрахунків з оплати праці.
5. Синтетичний облік розрахунків за соціальним страхуванням.

Питання на самостійне опрацювання навчального матеріалу (скласти контрольні запитання за кожним питанням):

1. Економічний зміст оплати праці.

2. Системи, форми та види оплати праці.

3. Особливості обліку забезпечення виплат відпусток.

Питання 1. Склад фонду оплати праці

Відповідно до закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану ним роботу.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, за­твердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 № 5, фонд оплати праці складається з:

- фонду основної заробітної плати;

- фонду додаткової заробітної плати;

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фонд основної заробітної плати включає нарахування вина­городи за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

До його складу належать:

• винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними роз­цінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво;

• оплата у разі переведення працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавст­вом, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника;

• оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації пра­цівників;

• оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, варто­сті проїзду, витрат на наймання житлового приміщення);

• вартість продукції, виданої працівникам за натуральної фор­ми оплати праці;

• оплата праці працівників, які не пе­ребувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки про­водяться підприємством безпосередньо з працівниками).

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, над­бавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих зав­дань і функцій.

До складу фонду додаткової заробітної плати входять:

• надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за: суміщення професій (посад); виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; роботу у важких і шкідливих та особли­во важких і особливо шкідливих умовах праці; інтенсивність праці; роботу в нічний час; керівництво бригадою; високу профе­сійнумайстерність; виконання особливо важливої роботи на певний термін; премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що ма­ють систематичний характер, незалежно від джерел фінансування;

• оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, встановленими чинним законодавством;

• оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну;

• суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати пра­цівників;

• суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;

• оплата за невідпрацьований час: оплата, а також суми грошо­вих компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та до­даткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які ма­ють дітей, у розмірах, передбачених законодавством; оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодав­ством), наданих відповідно до колективного договору; оплата до­даткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток; суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем робо­ти працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробницт­ва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; су­ми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва; оплата спеці­альної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством; оплата пільгового часу неповнолітнім; оплата працівникам, які за­лучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що нада­ються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки; оплата, що зберіга­ється за працівником, який проходить медичний огляд, за основ­ним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на об­стеженні; оплата простоїв не з вини працівника та ін.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компен­саційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встанов­лені зазначеними актами норми.

До них належать:

• нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чин­ним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працю­вали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги з часткового безробіття), бра­ли участь у страйках;

• винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер. Зокрема: винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціаль­ними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду; премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, ство­рення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уве­дення в дію в строк і достроково виробничих потужностей та об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт тощо; премії за виконання важливих та особливо важливих зав­дань; одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними резуль­татами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі); вартість безкоштовно наданих працівникам акцій; кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства);

• матеріальна допомога, що має систематичний характер, на­дана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом);

• виплати соціального характеру в грошовій і натуральній фор­мі: витрати у розмірі страхових внесків підприємств на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особи­стим, страхуванням майна); оплата або дотації на харчування пра­цівників, у тому числі в їдальнях, буфетах, профілакторіях; опла­та за утримання дітей працівників у дошкільних закладах; вар­тість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путі­вок за рахунок коштів підприємства; вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкоду­вання працівникам вартості проїзду транспортом загального ко­ристування; інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, про­дуктових замовлень, абонементів до груп здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чин­ним законодавством).

Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці:

• внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування;

• допомоги та інші виплати, що здійснюються за рахунок кош­тів фондів державного соціального страхування: допомога з тим­часової непрацездатності; допомога з вагітності та пологів; допо­мога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на поховання; оплата путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення; допо­мога з часткового безробіття;

• оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації;

• соціальні допомоги та виплати за рахунок коштів підприєм­ства, встановлені колективним договором (працівникам, які пе­ребувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми);

• внески підприємств згідно з договорами добровільного медич­ного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей;

• одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з чинним законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та нау­ковим (науково-педагогічним) працівникам);

• надбавки та доплати до державних пенсій працюючим пен­сіонерам;

• суми вихідної допомоги у разі припинення трудового договору;

• суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;

• витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом;

• видатки підприємств на покриття витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій;

• виплати в установленому розмірі особам, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи;

• компенсація моральної шкоди працівникам за рахунок кош­тів підприємства, що виплачується за рішенням суду;

• винагороди за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції і їх використання;

• витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення та ін.

Питання 2. Документальне оформлення праці та її оплати

При прийманні працівника на роботу власник або уповноважений ним орган вступають з ним у трудові відносини. Основним документом, який закріплює ці відносини, є трудовий договір або контракт.

Трудовий договір — це угода між працівником і власником (або уповноваженим органом, особою). Трудовий договір, як правило, укладається в письмовій формі. За трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим договором, до­тримуватися внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечити умови, необхідні для виконання роботи. Контракт — це різновид трудового договору. Контракт укла­дається на певний строк і застосовується для працівників, які приймаються на роботу на визначений термін або на час вико­нання певної роботи. Основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка. Трудові книжки заповнюються на всіх пра­цівників, які працювали на підприємстві понад п'ять днів, форма власності підприємства значення не має.

З обліку особового складу на підприємствах використовують­ся такі типові форми первинних документів:

П-1 «Наказ (розпорядження) про прийом на роботу»;

ГІ-2 «Особова картка»;

П-3 «Алфавітна картка»;

П-4 «Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи»;

П-5 «Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу»;

П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»;

П-7 «Список №_про надання відпустки»;

П-8 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового дого­вору (контракту)».

Для забезпечення правильного нарахування заробітної плати необхідно точно обліковувати виробіток продукції або обсяг ро­біт, виконаних кожним працівником. Залежно від технології та організації виробництва застосовують різні системи обліку продукції або виконання робіт. Під обліком виробітку розуміють поєднання способів одержання інформації, по­рядку її запису і застосування форм первинних документів. Документи з обліку особового складу, що над­ходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (ф. № П-49). За значної кількості первинних документів з обліку виробітку робіт­ників для складання розрахунково-платіжних відомостей вико­ристовують дані накопичувальних карток виробітку і заробітної плати (ф. № П-55 і ф. № П-56). Розрахунково-платіжні відомості є основним документом, який використовується для оформлення розрахунків з працівниками. Во­ни містять інформацію про всі нарахування за видами оплат, утри­мання із заробітної плати і суми, що підлягають видачі на руки. Під­ставою для складання розрахунково-платіжних відомостей служать:

- табелі обліку використання робочого часу (для нарахування заробітної плати та всіх інших оплат, в основу яких покладено час, — доплати за роботу в нічний і понадурочний час, оплата простоїв, за час непрацездатності тощо);

- накопичувальні картки виробітку і заробітної плати (для робітників-відрядників);

- довідки-розрахунки бухгалтерії (за всіма видами додаткової заробітної плати і допомоги з тимчасової непрацездатності);

- розрахунково-платіжні відомості за минулий місяць;

- рішення судових органів (на утримання за виконавчими лист­ками);

- заяви працівників на різні види перерахувань;

- платіжні відомості (на раніше видану заробітну плату за першу половину місяця) тощо.

Основним документом з обліку виходу на роботу і відпрацьо­ваного часу є Табель обліку використання робочого часу (ф. П-13). Він складається в одному примірнику впродовж місяця окремо за виробничими підрозділами і категоріями працюючих. Для кожно­го працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому запису­ють кількість відпрацьованих годин, умовними літерами зазнача­ють причини невиходу на роботу, наприклад, вихідні або святкові дні — «ВС», дні хвороби — «X», відрядження — «СВ», відпустка — «ЧВ» тощо. У табелі також зазначають посаду працівника, його оклад, вид оплати, суму заробітної плати, табельний номер, код синтетичного та аналітичного обліку. В кінці місяця табель пере­дають до бухгалтерії для нарахування оплати праці. Для обліку обсягу виконаних робіт, робочого часу і заробітної плати у будівництві, промислових, допоміжних та інших виробни­цтвах і господарствах застосовують Наряд на відрядну роботу для бригади — ф. 70 і Наряд на відрядну роботу індивідуальний — ф. 70а. На лицевому боці вказують завдання, розряд роботи, норму часу і розцінку за одиницю робіт. У ф. 70а, крім того, після вико­нання робіт записують кількість виготовлених виробів або обсяг виконаних робіт, відпрацьований час та суму нарахованої заробіт­ної плати. На зворотному боці ф. 70 заповнюють табель, в якому облікову­ється час, відпрацьований кожним працівником. Заробіток кожного члена бригади визначається в табелі пропорційно до виконаних ро­біт, відпрацьованого часу, розряду робіт і встановлених розцінок. Нарахування заробітної плати за чергову або навчальну відпуст­ку, а також звільнення з роботи до закінчення місяця оформлю­ється Розрахунком із заробітної плати, де обчислюється середній заробіток за місяць та за день, показуються усі види оплати та утримань, а також визначається сума, що належить до виплати. Крім оплати відпрацьованого часу, виконаного обсягу робіт і виготовленої продукції, заробітну плату нараховують відповідно до чинного законодавства, а також виходячи з інших умов або причин, що стосуються діяльностіцього підприємства. Так, опе­рації, передбачені технологічним процесом, оплачуються за на­рядами на відрядні роботи, а різні доплати — за листками на до­плат у. Оплату часу простоїв не з вини робітників оформлюють Листком обліку простоїв. На оплату виправлення браку продукції виписують окремий наряд з позначкою «Виправлення браку». Оплата часу працівникам, протягом якого вони не працювали (виконання державних або громадських обов'язків, оплата пільгових годин матерям для догляду за дітьми до одітого року, доплата підліт­кам до середнього заробітку за скорочений робочий день, оплата чергових відпусток, тимчасової непрацездатності тощо), здійснюєть­ся за даними довідок-розрахунків та інших додаткових документів (наказів директора підприємства, лікарняних листків тощо).

Питання 3. Нарахування заробітної плати та утримань із неї

Методика нарахування заробітної плати залежить від діючої на підприємстві системи та форм оплати праці (рис. 1).

З оплати праці членів трудового колективу і осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові та випадкові роботи, проводяться різні утримання. За своїм характером вони поділя­ються на обов'язкові та утримання з ініціативи підприємства. Згідно зі статтею 127 Кодексу законів про працю України утри­мання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випад­ках, передбачених законодавством України.

Усі можливі утримання із заробітної плати можуть бути поді­лені па такі три групи:

І - утримання, що забезпечують реалізацію зобов'язань працівників безпосередньо перед державою (бюджетом);

II - утримання, що забезпечують виконання зобов'язань працівників перед третіми особами (громадянами та юридичними особами);

III - утримання, що здійснюється на погашення заборговано­сті працівників перед підприємством, на якому вони працюють.

вхід вихід

персонал оплата праці

підприємства

Форми оплати

· Погодинна проста · Погодинно-преміальна · Посадові оклади ·

· Пряма відрядна Відрядно-преміальна Непряма відрядна Відрядно-прогресивна Акордна Колективно-відрядна

Рис. 1. Структурно-логічна схема системи оплати праці

До першої групи відносяться:

- податки, збори і платежі;

- утримання із заробітної плати осіб, що перебувають на ви­правних роботах за вироками суду; стягнення штрафів, які накла­даються судовими органами, а також адміністративних штрафів.

Відповідно до чинного законодавства з оплати праці здійс­нюють утримання таких податків, внесків і платежів:

- єдиний соціальний внесок утримується у розмірі 3,6%, а від сум лікарняних – 2%;

- податок з доходів фізичних осіб утримують у розмірі 15 % від суми нарахованої заробітної плати за вирахуванням ЄСВ та податкової пільги, якщо заробітна плата не перевищує граничного розміру доходу, який дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженому на 1,4 та округленому до найближчих 10 грн. (у 2012 році: 1073х1,4=1500 грн.). При цьому розмір податкової пільги складає 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року.

До частини заробітної плати, що перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати (у 2012р.: 1073х10=10730 грн.), застосовується ставка 17%.

Друга група утримань включає:

- утримання на підставі виконавчих листів, які видаються згід­но з рішеннями, вироками, визначеннями і постановами судів;

- утримання на підставі виконавчих приписів нотаріусів;

- утримання на підставі договорів про придбання товарів у розстрочку, а також з іншими заявами працівників.

Утримання із заробітної плати працівників за виконавчими до­кументами, що надаються підприємству, па якому працює відпові­дач, державним виконавцем для примусового утримання (у випад­ку, якщо відповідач добровільно не виконав покладених на нього зобов'язань), здійснюється у порядку, передбаченому Сімейним кодексом України. Одним із розповсюджених утримань є утри­мання аліментів за виконавчими листами на неповнолітніх дітей. Статтею 182 сімейного кодексу України передбачено, що міні­мальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випад­ках, передбачених законодавством, — п’ятдесяти відсотків за­робітної плати, що належить до виплати працівникам. Вказані обмеження не поширюються на відрахування із заро­бітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

За необхідності працівник може оформити заяву на ім’я влас­ника чи уповноваженого ним органу про перерахування його за­робітної плати (чи її частини):

- на його депозитний рахунок у банку;

- на адресу комунальних служб для сплати комунальних послуг;

- на освіту в навчальному закладі;

- на оплату лікування, путівок;

- як благодійний внесок тощо.

До третьої групи утримань із заробітної плати робітників належать утримання, що здійснюються для погашення заборго­ваності робітника перед підприємством, на якому він працює. Власник або уповноважений ним орган має право на здійс­нення утримань із оплати праці працівників згідно з наказом у випадках:

- повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати;

- повернення сум, надміру виплачених унаслідок розрахун­кових помилок;

- погашення невикористаного і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження чи переказ до іншої місцевості; на господарські потреби;

- утримання грошових компенсаційних виплат, нарахованих і віднесених на винних осіб унаслідок нестач товарно-матеріаль­них цінностей, розкрадання, штрафи та інші відрахування згідно з чинним законодавством.

Питання 4. Синтетичний облік розрахунків з оплати праці

Облік розрахунків з оплати праці здійснюється на підставі типових форм первинних документів, затверджених наказом Міністерством статистики України від 22.05.96 № 144 «Про затвердження типових форм первинного обліку за розрахунками з робітниками і службовцями за заробіт­ною платою»:

П-49 «Розрахунково-платіжна відомість»;

П-50 «Розрахункова відомість»;

П-51 «Розрахункова відомість»;

П-52 «Розрахунок заробітної плати»;

П-53 «Платіжна відомість»;

П-54 «Особовий рахунок»;

П-54а «Особовий рахунок»;

П-55 «Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати»;

П-56 «Накопичувальна картка обліку заробітної плати».

Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться на основному, пасивному, розрахунковому ра­хунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», який має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами»;

663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівни­кам» відображаються нарахована працівникам підприємства основ­на і додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам ви­плати; за дебетом — виплати основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатностітощо; утримання податку з доходів фізичних осіб, ЄСВ, платежів за вико­навчими документами та інші утримання з виплат працівникам. Рахунок може мати як дебетове, так і кредитове сальдо.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одер­жання підприємством готівки для виплати через касу підприєм­ства та неотримання її працівниками в установлений строк відоб­ражається за дебетом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 663 «Розрахунки за іншими виплатами» та кредитом 662 «Розрахунки з депонентами».

На субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» ве­деться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, до­помога по тимчасовій непрацездатності. Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівни­ком, видами виплат та утримання. Аналітичний облік розрахунків за заробітною платою мас стіль­ки рахунків, скільки працюючих на підприємстві спискового складу, тобто це облік розрахунків за заробітною платою по кож­ному працюючому окремо. Сума всіх нарахувань з оплати праці за кожним аналітичним рахунком (тобто по кожному працюючо­му) дорівнюватиме кредитовому обороту синтетичного рахунка 66«Розрахунки за виплатами працівникам» за звітний місяць, тобто сумі нарахованої заробітної плати по цеху, відділу, підпри­ємству в цілому. Сума всіх відрахувань за аналітичними рахун­ками дорівнюватиме дебетовому обороту синтетичного рахунка 66«Розрахунки за виплатами працівникам». Заробітна плата є одним з елементів витрат виробництва і од­нією з важливих статей собівартості продукції. Щоб включити її до складу витрат, уся нарахована у розрахункових і розрахунко­во-платіжних відомостях заробітна плата групується за напрям­ками витрат (цехів, дільниць, інших структурних підрозділів) у спеціальній відомості розподілу.

Типові господарські операції з нарахування оплати праці та здійснених утримань з неї відображені в табл. 1.

Таблиця 1

КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З ОБЛІКУ ПРАЦІ ТА ЇЇ ОПЛАТИ

Питання 5. Синтетичний облік розрахунків

за соціальним страхуванням

Згідно чинного законодавства заробітна плата обкладається єдиним соціальним внеском.

Облік розрахунків із загальнообов’язкового державного соціального страхування на субрахунку 651 «Розрахунки із загальнообов’язкового державного соціального страхування», який є основним, пасивним, розрахунковим.

За кредитом субрахунку 651 відоб­ражаються нараховані зобов’язання за ЄСВ, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом — пога­шення заборгованості та витрачання коштів страхування на під­приємстві. Рахунок має кредитове сальдо, яке відображається в ІІІ розділі пасиву балансу.

Розмір ЄСВ залежить від класу професійного ризику виробництва, до яких платники відносяться залежно від виду економічної діяльності. При цьому мінімальна ставка ЄСВ у частині нарахувань становить 36,76%, максимальна – 49,7%.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відра­хувань, за страхувальниками та окремими договорами страху­вання.

Змістовний модуль 13. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

Після вивчення модулю

Ви будете знати

нормативні та законодавчі документи, що регулюють облік зобов’язань з оплати праці та перед органами соціального страхування;

види заробітної плати;

форми і системи оплати праці;

документальне забезпечення обліку праці, її оплати та соціального страхування персоналу;

методологію обліку праці, її оплати та соціального страхування персоналу;

Ви зможете

формувати та використовувати інформацію щодо стану зобов’язань з оплати праці та перед органами соціального страхування для потреб управління;

складати кореспонденції рахунків з обліку оплати праці та розрахунків з органами соціального страхування;

Ключові терміни: організація оплати праці; мінімальна заробітна плата; тарифна система; основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; заохочувальні та компенсаційні виплати; відрядна та погодинна форми оплати праці; утримання із заробітної плати; внески до фондів соціального страхування;забезпечення виплат відпусток; рахунки для обліку розрахунків з оплати праці та страхування персоналу

Література

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 966-ХІУ, зі змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. № 108/95 (із змінами

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров