Тема 9 Контроль і ревізія використання трудових ресурсів та фонду оплати праці

План

1. Завдання, послідовність і джерела ревізії

2. Перевірка дотримання встановлених норм погодинної, відрядної оплати праці, оплати за сумісництвом, суміщенням професій і за роботу в надурочний час

За ринкових умов господарювання поставлено завдання подаль­шої активізації соціальної політики, удосконалення, забезпечення обґрунтованої диференціації в оплаті праці. У зв'язку з цим оплата праці має бути поставлена в залежність від конкретного внеску кож­ного працівника в кінцеві результати праці. Правильна організація контролю за витрачанням коштів на оплату праці є одним із важли­вих завдань ревізії. Дійовий контроль за використанням трудових ресурсів і коштів на оплату праці значною мірою сприяє зростанню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни та ефективно­му застосуванню встановленої системи оплати праці.

У витратах виробництва заробітна плата має найбільшу питому вагу, а тому перевірці витрачання коштів на оплату праці слід при­ділити серйозну увагу.

Основними завданнями ревізії є перевірка:

– дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утримань із неї й правильності ведення бухгалтерсько­го обліку розрахунків з оплати праці;

– правильності організації праці, дотримання встановлених роз­цінок, ставок і окладів;

– своєчасності й правильності нарахування і виплати заробіт­ної плати згідно з діючою системою оплати праці;

– правильності здійснення розрахунків з органами соціального страхування.

Під час ревізії доцільно не лише виявити порушення й зловжи­вання, а й знайти резерви економного витрачання коштів на заробіт­ну плату.

Як правило, ревізію з оплати праці здійснюють вибірковим спо­собом, їх рекомендується організувати в такій послідовності.

Насамперед перевіряють стан трудової дисципліни, організацію праці і ведення особових справ працівників. Потім — використання затвердженого фонду заробітної плати (штатний розклад, ставки, на­рахування й виплати, посадові оклади, розцінки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних виплат).

Відтак перевіряють стан обліку розрахунків з робітниками й служ­бовцями щодо оплати праці та відрахувань на соціальне страхуван­ня. При цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіжних відомостей, звітів з питань праці й розрахункових відомо­стей щодо відрахувань на соціальне страхування.

Перевіряючи розрахунки з оплати праці, ревізор керується Ко­дексом Законів про працю України; Законом України "Про оплату праці", затвердженим постановою Верховної Ради України від 20.04.1995 р. № 144/95-ВР (зі змінами і доповненнями до нього від 06.02.1997 р. № 50/97-ВР); Податковий кодекс; Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995 р. № 323; Інструкцією зі статистики чисельності праців­ників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою на­казом Мінстату № 171 від 07.07.1995 p.; Постановою КМУ від 03.04.93 № 245 та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердже­ним наказом Мінпраці і Мінфіну від 28.06.93 № 43 та ін.

Основними джерелами ревізії є:

— штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нор­мативи виробітку;

— основні форми первинної облікової документації для визна­чення кількісного складу працівників (наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудо­вого договору; особиста картка; наказ чи розпорядження про надан­ня відпустки; табель обліку використання робочого часу і розрахун­ку заробітної плати; особові рахунки та інші документи, які затверд­жені у встановленому порядку, що характеризують кількість працівни­ків та їхній дохід у грошовій, натуральній формі, а також розміри пільг і компенсацій);

— генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні дого­вори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробіт­ної плати;

— реєстри синтетичного й аналітичного обліку (журнал № 9, відомість № 9, Головна книга до рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці");

— фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для забезпечення якості ревізії розрахунків з оплати праці ревізору слід докладно ознайомитися з Кодексом законів про працю, Законом України "Про оплату праці", іншими нормативно-правовими актами.

Встановлено, що розмір заробітної плати залежить від склад­ності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей праців­ника, результатів його праці та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Для перевірки правильності нарахування й виплати заробітної плати ревізору слід ретельно ознайомитися з встановленими норма­ми для різних видів оплат.

Наприклад, мінімальна заробітна плата — це законодавчо вста­новлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До такої заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компен­саційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється й перегля­дається згідно із Законом України "Про оплату праці".

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці викори­стовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а праців­ників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки і є основою формування й диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки здійснюється на основі тарифної став­ки робітника першого розряду. Віднесення виконуваних робіт до пев­них тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робіт­никам здійснюється власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з трудовим колективом. За результатами атестації власник або упов­новажений ним орган може змінювати посадові оклади від мінімаль­них до максимальних розмірів.

Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата праці здійснюється за результатами індивідуальних і колективних робіт. Причому форми й системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схе­ми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встанов­люються підприємствами самостійно в колективному договорі з дотри­манням норм і гарантій, передбачених законодавством за угодами.

Особи, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. При цьому умови роботи за сумісниц­твом працівників державних підприємств визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника вста­новлюються на умовах, передбачених колективним договором.

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Тобто за відряд­ною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної ква­ліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою — за всі відпрацьовані надурочні години. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається. Ревізору слід керуватися вищевказаними положеннями нормативних актів з оплати праці.

Відповідно до нового Плану рахунків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, на рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" ведеться узагальнення інфор­мації про розрахунки з персоналом за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо.

Рахунок 66 "Розрахунки з оплати праці" має два субрахунки:

1) 661 "Розрахунки з заробітної плати";

2) 662 "Розрахунки з депонентами".

За кредитом рахунка 66 відображуються нарахована основна та додаткова заробітна плата, допомога у зв'язку з тимчасовою не­працездатністю, інші нарахування. За дебетом — виплата заробіт­ної плати, премій, допомоги, а також суми утриманих податків, пла­тежів за виконавчими документами, вартість одержаних товарів, про­дукції в рахунок заробітної плати. Кредитове сальдо цього рахунка показує зобов'язання підприємства перед працюючими на перше чис­ло кожного наступного за звітним місяця.

Аналітичний облік розрахунків із персоналом ведеться за кож­ним працівником, видами виплат та утримань.

Аналітичний облік депонованої заробітної плати здійснюється в книзі (картках) обліку депонованих сум або безпосередньо в реєст­рах не виданої заробітної плати, що складаються касиром.

Ревізія здійснюється відповідно до викладеного порядку ведення синтетичного й аналітичного обліку з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці".

Відповідно до завдань контролю розрахунків з оплати праці складають організаційну модель його, яку покажу у вигляді слідуючої таблиці:

Таблиця.1.