Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Тема 2 предмет фінансово-господарського контролю та його об'єкти↑ Стр 1 из 15Следующая ⇒ Содержание книги
Поиск на нашем сайте
План 1. Характеристика форм економічного контролю 2. Предмет і об’єкти економічного контролю
На контроль як функцію управління соціально-економічною системою, накладається безперервне спостереження за процесами виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту та їх перевірка, встановлення причин порушення законності фінансово-господарських операцій. Звідси предметом фінансово-господарського контролю є виробнича й фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання. На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети й засоби праці, які визначаються з погляду дотримання правил нормування, тарифних станок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, правильності масності розрахунків з робітниками й службовцями, додержання порядку оприбуткування, збереження, використання засобів виробництва, а також технологічного режиму та інших елементів виробничих процесів. На стадії розподілу контроль охоплює як відшкодування спожитих засобів виробництва, так і розподіл та перерозподіл заново створеного продукту. Контролю підлягають операції щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, заробітна плата, відновлення і поповнення власного капіталу, відрахування коштів у бюджет, на соціальне страхування. На стадії обміну предметом контролю є операції щодо збуту продукції (обсяг, якість, ціни, розрахунки). На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підлягає виробниче й особисте споживання, пов'язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб. Отже, предметом фінансово-господарського контролю є процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва. Предметом фінансово-господарського контролю у більш конкретному значенні є господарські й фінансові операції та процеси суб'єктів господарювання, які розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності, збереження власності, правильності формування й використання власного капіталу. Загальну характеристику предмета фінансово-господарського контролю можна доповнити визначеннями конкретних його об'єктів. Так, об'єктами фінансово-господарського контролю у широкому розумінні є юридичні й фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням суспільної власності. У більш конкретному значенні до об'єктів, які характеризують зміст окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, належать: — необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, дебіторська заборгованість); — запаси; — кошти, розрахунки та інші активи; — власний капітал та забезпечення зобов'язань; — довгострокові й поточні зобов'язання; — доходи й результати діяльності; Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різними прийомами і способами утворює метод контролю. Метод контролю — це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання. У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю. Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз. Аналіз (від гр. analysis — розкладання) — це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти. Синтез (від гр. sunthesis — сполучення, складання, поєднання) — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин. У контролі синтез пов'язаний з аналізом, дає змогу об'єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле. Індукція (від лат. induktion — наведення) — прийом дослідження, за якого загальний висновок складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального (наприклад, перевірку дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім — синтетичного обліку). Дедукція (від лат. deduktio — виведення) — дослідження стану об'єкта в цілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого. Наприклад, перевірку витрат обігу спочатку проводять за даними синтетичного, а потім — аналітичного обліку. Аналогія — прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об'єктів, становить основу моделювання, яке застосовується в контролі. Моделювання — прийом наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного об'єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу. У контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольного процесу — стандарти, нормативи, тарифи. Абстрагування (від лат. abstrah — відриваю) — прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки в цілому по підприємству). Конкретизація (від лат. concretus — густий, твердий) — дослідження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.
Рис. 2. Метод фінансово-господарського контролю Системний аналіз — вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування. Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об'єктів на стадії і інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (оцінка економічної ефективності технологічних процесів). Визначаючи предмет, перевіряючи (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину і наслідок тощо. На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують специфічні прийоми і способи контролю. Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за допомогою інвентаризації. Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з'ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, встановити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення затрат тощо. Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або контрольний розкрій матеріалів здійснюється з метою перевірки фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання, а також встановлення реальності розробки і застосування норм витрачання сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списання сировини і матеріалів на випуск продукції як за завищеними нормами, так і понад встановлені норми. Результати контрольного запуску оформляються актом, який підписують ревізор, технолог і працівники підприємства. Якщо під час ревізії виникає потреба у висновку спеціалістаз питань якості товарно-матеріальних цінностей, готових виробів або доброякісності проектно-кошторисної документації на будівництво чи ремонт якого-небудь об'єкта, то фахівець запрошується за згодою керівника ревізуючої організації чи організації, яка підлягає ревізії. Сировина, матеріали, готова продукція тощо можуть бути направлені ревізором на експертизу або лабораторний аналіз для визначення якості. Методом контрольного обміру фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформлених за документами, на підставі яких здійснено нарахування заробітної плати й списання матеріалів, а також з обсягом робіт, передбачених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною документацією. Крім того, за допомогою контрольного обміру можна встановити факти завищення виконаних або незапроцентованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти приймання робіт. За результатами контрольного обміру ревізор складає акт і відомість перерахунку вартості робіт. Ці документи підписують ревізор, представники замовника та підрядника. Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів характерний тим, що внаслідок хронологічного аналізу господарських операцій є можливість виявити відхилення від нормального обороту матеріальних цінностей або грошових коштів і як наслідок встановити перекручення даних про залишки, визначені після здійснення кожної операції. Найбільший ефект цей прийом дає у випадках, коли матеріально відповідальна особа несвоєчасно робить записи в касовій книзі, картках складського обліку чи лімітно-забірній карті. Перевірка виконання прийнятих рішень є одним із способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно поєднується як у фактичному, так і в документальному контролі. Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.
Запитання для самоконтролю 1. Сутність контролю як функції управління. 2. Основні завдання фінансово-господарського контролю. 3. Функції фінансово-господарського контролю. 4. Характеристика попереднього, поточного (оперативного) і наступного (ретроспективного) контролю. 5. Характеристика предмета контролю. 6. Об'єкти контролю. 7. Метод і методичні прийоми фінансово-господарського контролю. Студент повинен знати s поняття функції управління; s об’єкт контролю; s методичні прийоми фінансово-господарського контролю; s характеристику окремих прийомів контролю. Термінологічний словник Аналіз — це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти. Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за допомогою інвентаризації. Метод — це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини. Синтез — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин. Рекомендована література 1. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач, Н.Г. Виговська та ін. — Житомир: ПП "Рута", 2001. — 416 с. 2. Мамаєва О. О., Богдан С. О., Рублевська Л.Л. Контроль і ревізія –Навч.-метод. Посібник для студентів заочників для вищих навчальних закладів по підготовці молодших спеціалістів із спеціальності 5.050104 "Бухгалтерський облік", 5.050104 "Фінанси", 2003,с.284. 3. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник.-2-е вид., переро. Та доповн.-К.:ВД “Професіонал”,2006.-567с. 4. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХГУ // Нове діло. -2000.- № 15 (34). -13-20 жовтня. 5. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Голос України. — 1999. — 2 березня. 6. Податковий кодекс України від 02.12.10 р. №2755-VІ.
Тема 3 Організація і планування контрольно-ревізійної роботи План 1. Організація контрольно-ревізійної роботи, її стан і перспективи розвитку в умовах різних форм власності 2. Оформлення результатів ревізій і перевірок. Акт комплексної ревізії. Проміжні акти. 3. Порядок і техніка оформлення ревізійного процесу
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 884 затверджено Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України (ГоловКРУ), яке бере участь у формуванні єдиної державної політики у сфері державного фінансового контролю, забезпечує її реалізацію та здійснює міжгалузеву координацію. ГоловКРУ у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням. В умовах ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентно підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. При цьому ринок потребує достовірної облікової і звітної інформації про діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності (державних, приватних, комунальних та інших підприємств, асоціацій, концернів, акціонерних і спільних товариств тощо). Тільки об'єктивна обліково-аналітична інформація про діяльність суб'єктів господарювання дає можливість перевірити відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють. Багатоукладність економіки й наявність різних форм власності (державної, приватної, кооперативної, колективної, змішаної) вимагають використання різних організаційних форм контрольно-ревізійної роботи. В умовах адміністративно-командної системи господарювання функція фінансово-господарського контролю обмежувалась перевіркою використання підприємствами наданих державою фондових ресурсів. Нерідко збитки підприємств від безгосподарності покривалися за рахунок коштів державного бюджету. Керівники підприємств не були зацікавлені в пошуку джерел створення товарних запасів, у ринках збуту неконкурентоспроможної продукції. Ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах її учасників, вона також сприяє розвитку й активізації контрольно-ревізійної роботи. Разом із тим підвищується відповідальність підприємницьких структур за результати діяльності, що націлює підприємця на посилення попереднього контролю за здійсненням господарських операцій З виходом Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи" принципово змінюються функції державного контрольно-ревізійного апарату, посилюється контроль за дотриманням фінансової дисципліни, цільовим та ефективним використанням коштів усіма суб'єктами господарювання. Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відповідної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нові вимоги. Ревізії і перевірки мають спрямовуватися на викриття недоліків і порушень, виявлення внутрішньогосподарських резервів, на боротьбу за економію і ощадливість. Систему контролю, яка існувала донині, було побудовано на основі адміністративних методів управління, зорієнтовано на виконання плану ревізій, перевірок, обслідувань, що призвело до формалізму і зниження ефективності контрольно-ревізійної роботи. Ревізії і перевірки різних органів контролю (державного, спеціалізованого, позавідомчого) дублювали одна одну. Внаслідок цього практика організації контролю вступила в суперечність з принципами перебудови господарювання на основі розвитку демократії і самоврядування на виробництві, передбачених Законом "Про підприємства в Україні". Для досягнення позитивних результатів ревізій і перевірок слід посилити взаємодію державного контрольно-ревізійного апарату з податковими, банківськими, фінансовими, статистичними, правоохоронними, спеціалізованими та іншими органами контролю. Водночас слід підвищити рівень координації всієї системи контролю (погодження планів ревізій), створити координаційні ради в окремих регіонах країни. Тільки чітко організована система контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами суспільного життя дає змогу своєчасно виявити й усунути фактори, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва й досягнення поставленої мети. Добре організований контроль формує у працівників усіх ланок управління діловитість, компетентність і оперативність, що є важливим фактором вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства. Важливе значення в ревізії мають такі принципи, як раптовість, активність, безперервність, гласність та ін. Але не менш важливу роль для реалізації цих принципів відіграє письмове закріплення дій ревізора.
Рис. 3. Блок-схема планування і проведення ревізійного процесу
Письмове оформлення результатів ревізії - одна з найголовніших її особливостей. Своєчасне і якісне оформлення документів - необхідна умова успішного і ефективного проведення ревізії. Ревізійні документи, що підтверджують виконання ревізором програми ревізії, і вимоги Інструкції про техніку її проведення, є засобом фіксації виявлених фактів і правил їх підтвердження. Особливість доказів в ревізії полягає в тому, що ревізор на підставі виявлених порушень робить висновки, які слід у встановленому порядку і належним чином закріпити (зафіксувати) в акті ревізії, а речові докази, наприклад, підроблені документи, ще й збережені, тобто вилучені і додані до акту ревізії. Без цього, виявлені в ході ревізії порушення чи зловживання не мають сили ревізорських доказів. Обов'язкове складання ревізорських документів в ході ревізії необхідне і для тих висновків, до яких приходить ревізор, наприклад, про неповне оприбуткування грошей в касі, недостачу основних засобів на підприємстві тощо. Без відповідних документів не можна сформулювати висновки з будь-якого встановленого факту. Матеріали ревізії за змістом інформації про законність та ефективність діяльності ревізованих підприємств мають значення первинних або похідних джерел доказів. До первинних ревізорських документів відносяться такі, які фіксують встановлений факт, подію, явище на момент їх виявлення, а до похідних - за основу яких беруться дані, що містяться в інших документах. До основних ревізорських документів відносяться такі, що складаються в ході кожної ревізії і містять інформацію про всі питання, що перевіряються, фіксують і закріплюють виконані ревізорські дії і докази. Основні ревізорські документи наступні: Плани, завдання і програма ревізії - документи, які складаються в ході Підготовки і проведення ревізії та визначають коло діяльності ревізора (програма комплексної ревізії виробничо-фінансової діяльності, план проведення комплексної ревізії, оперативний план проведення інвентаризацій). Акти - документи ревізорського оформлення, в яких посадова особа, що проводите ревізію, фіксує порядок і результати ревізійних дій. В ревізійній практиці у зв'язку з проведенням багатьох контрольних дій складається більше 10 різних актів. В залежності від характеру таких дій акти поділяються на: акти ревізії - документи, які є формою документального закріплення (відображення) встановлених ревізором у ході вивчення письмової інформації фактів господарських порушень (акт комплексної ревізії, акт ревізії касових операцій, акт ревізії законності утворення, витрачання спеціальних фондів та інші проміжні акти, які складаються в ході ревізії акти інвентаризації - це документи, які відображають виявлену шляхом перевірки в натурі фактичну наявність господарських засобів і стан розрахунків, вони є самостійним джерелом доказів виявлених недостач і лишків мийна (акти інвентаризації готівки, підзвітних сум, матеріальних, цінностей, основних засобів, стану розрахунків тощо). інші акти - це документа, які фіксують окремі ревізорські дії, що забезпечують збереження ревізорських доказів (акт прийняття заяви, передачі документів на відповідальне зберігання, вилучення документів, „перевірки виконання вказівок за матеріалами попередніх ревізій тощо). Пояснення - письмовий документ, складений відповідальними особами на вимогу ревізора у виправдання або підтвердження фактів, що перевіряються. Пояснення складаються, наприклад, коли матеріально відповідальна особа відмовляється підписати акт ревізії. Обов'язкові вказівки ревізора - це документ, який»складається ревізором з метою усунення причин і умов, що сприяють виникненню господарських порушень. Висновки ревізора - це документ, який завершує ревізійний процес складанням висновку про встановлені ревізією факти. В них підводяться підсумки ревізії, викладається сутність виявлених фактів і формулюються причини їх виникнення. Висновки складаються ревізором, який проводив ревізію, і підлягають обов'язковому затвердженню керівником ревізійного органу. Законодавчо не передбачено складання висновків ревізора, однак практика свідчить про їх необхідність. Рішення за матеріалами ревізії - це основний документ органу, що призначив ревізію, який зобов'язаний в 20-денний строк вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень і притягнути до відповідальності винуватців. Ознайомлення ревізійного органу - це документ, який складається з метою усунення виявлених ревізією порушень, притягнення винуватців до відповідальності або використання на інших підприємствах позитивного досвіду роботи, виявленого в процесі ревізії. Допоміжними називають ті види документів, які в залежності від конкретних обставин, виявлених фактів порушень і зібраних в ході ревізії матеріалів не обов'язково складаються по кожній ревізії. До допоміжних документів відносяться наступні. Описи, списки, довідки, накопичувальні і порівняльні відомості - документи ревізорського оформлення, в яких у хронологічному порядку реєструються виявлені ревізією факти господарських порушень (опис порушень по підзвітних сумах; опис виявлених ревізією порушень Статуту; опис первинних документів, по яких неправильно нарахована оплата праці, опис дебіторської заборгованості з простроченим строком позовної давності; Накопичувальна відомість актів на списання основних засобів; порівняльна відомість повноти оприбуткування грошей, отриманих з рахунків у банку; відомість перевірки нарядів на будівництво і капітальний ремонт; відомість вибірки; список працівників, з яких не утримані або неправильно утримані податки тощо). Розрахунки - документи, які складає ревізор в обґрунтування перевірених ним фактів, подій, явищ. Підписка - документ, який складається матеріально відповідальними особами і додається до матеріалів ревізії, щоб уникнути спірних питань. Окреме доручення - документ, на підставі якого ревізор в період проведення ревізії доручає іншому ревізійному органу виконати необхідні ревізійні дії, а також просить надати йому допомогу в проведенні окремих ревізійних дій. Письмове повідомлення - документ, що складається ревізором для виклику зацікавлених осіб для участі їх в інвентаризації, обстеженні, експерименті, ревізії. Лист про вимогу пояснень - документ, який відправляється ревізором відповідним особам з вимогою надати із зазначених питань і у визначений строк письмове пояснення.. Претензії, позовні заяви - документи, що складаються ревізійним органом з метою надання допомоги з відшкодування збитків підприємству, на якому була проведена ревізія. Скарга на рішення за матеріалами ревізії - це документ, який виходить від зацікавлених в результаті ревізії осіб, або самого ревізора, внаслідок незгоди з прийнятим рішенням за результатами ревізії.
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 428; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.221.20.159 (0.01 с.) |