Тема 2 предмет фінансово-господарського контролю та його об'єкти

План

1. Характеристика форм економічного контролю

2. Предмет і об’єкти економічного контролю

 

На контроль як функцію управління соціально-економічною си­стемою, накладається безперервне спостереження за процесами ви­робництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного про­дукту та їх перевірка, встановлення причин порушення законності фінансово-господарських операцій. Звідси предметом фінансово-гос­подарського контролю є виробнича й фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання.

На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети й засоби праці, які визначаються з погляду дотримання правил нормування, та­рифних станок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, правильності масності розрахунків з робітниками й службовцями, додержання порядку оприбуткування, збереження, використання засобів виробництва, а також технологічного режиму та інших еле­ментів виробничих процесів.

На стадії розподілу контроль охоплює як відшкодування спожи­тих засобів виробництва, так і розподіл та перерозподіл заново створено­го продукту. Контролю підлягають операції щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, заробітна плата, відновлення і поповнення влас­ного капіталу, відрахування коштів у бюджет, на соціальне страхування.

На стадії обміну предметом контролю є операції щодо збуту продукції (обсяг, якість, ціни, розрахунки).

На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підля­гає виробниче й особисте споживання, пов'язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб.

Отже, предметом фінансово-господарського контролю є про­цеси виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхід­ного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва.

Предметом фінансово-господарського контролю у більш конк­ретному значенні є господарські й фінансові операції та процеси суб'єктів господарювання, які розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності, збереження власності, правиль­ності формування й використання власного капіталу.

Загальну характеристику предмета фінансово-господарського кон­тролю можна доповнити визначеннями конкретних його об'єктів.

Так, об'єктами фінансово-господарського контролю у широко­му розумінні є юридичні й фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням суспільної власності.

У більш конкретному значенні до об'єктів, які характеризують зміст окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, належать:

— необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капі­тальні інвестиції, дебіторська заборгованість);

— запаси;

— кошти, розрахунки та інші активи;

— власний капітал та забезпечення зобов'язань;

— довгострокові й поточні зобов'язання;

— доходи й результати діяльності;

Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різни­ми прийомами і способами утворює метод контролю.

Метод контролю — це сукупність прийомів і способів дослі­дження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання.

У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Ме­тод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкре­тизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз (від гр. analysis — розкладання) — це прийом дослі­дження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти.

Синтез (від гр. sunthesis — сполучення, складання, поєднання) — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин.

У контролі синтез пов'язаний з аналізом, дає змогу об'єднати об'єкти, розчленовані в процесі аналізу, встановити зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле.

Індукція (від лат. induktion — наведення) — прийом досліджен­ня, за якого загальний висновок складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального (наприклад, пере­вірку дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім — синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deduktio — виведення) — дослідження стану об'єкта в цілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого. Наприклад, перевірку витрат обігу спочатку проводять за даними синтетичного, а потім — аналітичного обліку.

Аналогія — прийом наукових висновків, завдяки якому досяга­ють пізнання одних об'єктів на основі подібності їх з іншими. Прийом аналогії ґрунтується на подібності деяких сторін різних об'єктів, ста­новить основу моделювання, яке застосовується в контролі.

Моделювання — прийом наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного об'єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу. У контролі застосовують організаційні моделі проведення контрольного процесу — стандарти, нормативи, тарифи.

Абстрагування (від лат. abstrah — відриваю) — прийом відво­лікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об'єктів до загальних понять (наприклад, перевіряють стан трудової дисцип­ліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки в цілому по підприємству).

Конкретизація (від лат. concretus — густий, твердий) — дослі­дження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

 

Методичні прийоми і способи фінансово-господарського контролю
Загальнонаукові		Власне методичні
Аналіз		Інвентаризація
Синтез		Економічний аналіз
Індукція		Контрольний запуск сировини матеріалів у виробництво
Дедукція		Експертиза (лабораторний аналіз)
Аналогія		Контрольний обмір
Моделювання		Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків матеріально-грошових цінностей
Абстрагування
Конкретизація
	Перевірка виконання прийнятих рішень
Системний огляд
	Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб
Функціонально-вартісний аналіз

Рис. 2. Метод фінансово-господарського контролю

Системний аналіз — вивчення об'єкта дослідження як сукуп­ності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі пе­редбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об'єктів на стадії і інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).

Визначаючи предмет, перевіряючи (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину і наслідок тощо.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують спе­цифічні прийоми і способи контролю.

Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товар­но-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат вияв­ляється за допомогою інвентаризації.

Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-госпо­дарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з'ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, встановити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення затрат тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво або контрольний розкрій матеріалів здійснюється з метою перевірки фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання, а також встановлення реальності розробки і застосування норм вит­рачання сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списан­ня сировини і матеріалів на випуск продукції як за завищеними нормами, так і понад встановлені норми. Результати контрольного запуску оформляються актом, який підписують ревізор, технолог і працівники підприємства. Якщо під час ревізії виникає потреба у висновку спеціалістаз питань якості товарно-матеріальних ціннос­тей, готових виробів або доброякісності проектно-кошторисної доку­ментації на будівництво чи ремонт якого-небудь об'єкта, то фахівець запрошується за згодою керівника ревізуючої організації чи органі­зації, яка підлягає ревізії.

Сировина, матеріали, готова продукція тощо можуть бути на­правлені ревізором на експертизу або лабораторний аналіз для визначення якості.

Методом контрольного обміру фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформле­них за документами, на підставі яких здійснено нарахування заробіт­ної плати й списання матеріалів, а також з обсягом робіт, передба­чених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною доку­ментацією. Крім того, за допомогою контрольного обміру можна вста­новити факти завищення виконаних або незапроцентованих робіт. При виявленні завищеної вартості виконаних робіт не допускається залік вартості виконаних, але не включених в акти приймання робіт.

За результатами контрольного обміру ревізор складає акт і відомість перерахунку вартості робіт. Ці документи підписують реві­зор, представники замовника та підрядника.

Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів характерний тим, що внаслідок хронологічного аналізу господарських операцій є можливість виявити відхилення від нормального обороту матеріальних ціннос­тей або грошових коштів і як наслідок встановити перекручення даних про залишки, визначені після здійснення кожної операції. Най­більший ефект цей прийом дає у випадках, коли матеріально відпо­відальна особа несвоєчасно робить записи в касовій книзі, картках складського обліку чи лімітно-забірній карті.

Перевірка виконання прийнятих рішень є одним із способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно по­єднується як у фактичному, так і в документальному контролі.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов пору­шень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

 

Запитання для самоконтролю

1. Сутність контролю як функції управління.

2. Основні завдання фінансово-господарського контролю.

3. Функції фінансово-господарського контролю.

4. Характеристика попереднього, поточного (оперативного) і наступного (ретроспективного) контролю.

5. Характеристика предмета контролю.

6. Об'єкти контролю.

7. Метод і методичні прийоми фінансово-господарського контролю.

Студент повинен знати

s поняття функції управління;

s об’єкт контролю;

s методичні прийоми фінансово-господарського контролю;

s характеристику окремих прийомів контролю.

Термінологічний словник

Аналіз — це прийом дослі­дження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти.

Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товар­но-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат вияв­ляється за допомогою інвентаризації.

Метод — це спосіб дослідження, який визначає підхід до об'єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Синтез — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин.

Рекомендована література

1. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач, Н.Г. Виговська та ін. — Житомир: ПП "Рута", 2001. — 416 с.

2. Мамаєва О. О., Богдан С. О., Рублевська Л.Л. Контроль і ревізія –Навч.-метод. Посібник для студентів заочників для вищих навчальних закладів по підготовці молодших спеціалістів із спеціальності 5.050104 "Бухгалтерський облік", 5.050104 "Фінанси", 2003,с.284.

3. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник.-2-е вид., переро. Та доповн.-К.:ВД “Професіонал”,2006.-567с.

4. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХГУ // Нове діло. -2000.- № 15 (34). -13-20 жовтня.

5. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // Голос України. — 1999. — 2 березня.

6. Податковий кодекс України від 02.12.10 р. №2755-VІ.

 

Тема 3 Організація і планування контрольно-ревізійної роботи

План

1. Організація контрольно-ревізійної роботи, її стан і перспективи розвитку в умовах різних форм власності

2. Оформлення результатів ревізій і перевірок. Акт комплексної ревізії. Проміжні акти.

3. Порядок і техніка оформлення ревізійного процесу

 

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 884 за­тверджено Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України (ГоловКРУ), яке бере участь у формуванні єдиної державної політики у сфері державного фінансового контролю, забезпечує її ре­алізацію та здійснює міжгалузеву координацію.

ГоловКРУ у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, указами Президента України, постановами Вер­ховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

В умовах ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи знач­но зростає, оскільки боротьба з економічною злочинністю неможлива без участі професійно і компетентно підготовлених працівників державної контрольно-ревізійної служби. При цьому ринок потребує достовірної облікової і звітної інформації про діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами власності (державних, приватних, кому­нальних та інших підприємств, асоціацій, концернів, акціонерних і спільних товариств тощо). Тільки об'єктивна обліково-аналітична інфор­мація про діяльність суб'єктів господарювання дає можливість перевіри­ти відповідність діяльності підприємств чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам, які її регулюють.

Багатоукладність економіки й наявність різних форм власності (дер­жавної, приватної, кооперативної, колективної, змішаної) вимагають ви­користання різних організаційних форм контрольно-ревізійної роботи. В умовах адміністративно-командної системи господарювання фун­кція фінансово-господарського контролю обмежувалась перевіркою використання підприємствами наданих державою фондових ресурсів. Нерідко збитки підприємств від безгосподарності покривалися за ра­хунок коштів державного бюджету. Керівники підприємств не були зацікавлені в пошуку джерел створення товарних запасів, у ринках збуту неконкурентоспроможної продукції.

Ринкова економіка ґрунтується на матеріальних інтересах її учас­ників, вона також сприяє розвитку й активізації контрольно-реві­зійної роботи.

Разом із тим підвищується відповідальність підприємницьких струк­тур за результати діяльності, що націлює підприємця на посилення попереднього контролю за здійсненням господарських операцій З виходом Указу Президента України "Про заходи щодо підви­щення ефективності контрольно-ревізійної роботи" принципово змінюються функції державного контрольно-ревізійного апарату, по­силюється контроль за дотриманням фінансової дисципліни, цільо­вим та ефективним використанням коштів усіма суб'єктами госпо­дарювання.

Перебудова господарського механізму зумовлює необхідність відпо­відної перебудови контрольно-ревізійної роботи, висуває до неї нові вимоги. Ревізії і перевірки мають спрямовуватися на викриття не­доліків і порушень, виявлення внутрішньогосподарських резервів, на боротьбу за економію і ощадливість.

Систему контролю, яка існувала донині, було побудовано на основі адміністративних методів управління, зорієнтовано на виконання пла­ну ревізій, перевірок, обслідувань, що призвело до формалізму і зни­ження ефективності контрольно-ревізійної роботи. Ревізії і перевірки різних органів контролю (державного, спеціалізованого, позавідом­чого) дублювали одна одну. Внаслідок цього практика організації кон­тролю вступила в суперечність з принципами перебудови господарю­вання на основі розвитку демократії і самоврядування на виробництві, передбачених Законом "Про підприємства в Україні".

Для досягнення позитивних результатів ревізій і перевірок слід поси­лити взаємодію державного контрольно-ревізійного апарату з податко­вими, банківськими, фінансовими, статистичними, правоохоронними, спеціалізованими та іншими органами контролю. Водночас слід підви­щити рівень координації всієї системи контролю (погодження планів ревізій), створити координаційні ради в окремих регіонах країни.

Тільки чітко організована система контролю за виробництвом і розподілом суспільного продукту, іншими сферами суспільного жит­тя дає змогу своєчасно виявити й усунути фактори, які створюють перепони для ефективного ведення виробництва й досягнення постав­леної мети. Добре організований контроль формує у працівників усіх ланок управління діловитість, компетентність і оперативність, що є важливим фактором вирішення завдань економічного і соціального розвитку суспільства.

Важливе значення в ревізії мають такі принципи, як раптовість, активність, безперервність, гласність та ін. Але не менш важливу роль для реалізації цих принципів відіграє письмове закріплення дій ревізора.

 

 

Планування ревізії
Підготовка до ревізії
Складання завдання (програми) проведення ревізії
Організація роботи на місці (об'єкті) ревізії
Організація інвентаризацій грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і роз­рахунків		Ознайомлення з об'єктами ревізії, їх обстеження й роз­робка оперативних заходів щодо усунення виявлених недоліків
Процедури документальної та фактичної перевірок операцій відповідно до робочого плану
Систематизація матеріалів ревізії та складання акта, висновків і пропозицій
Узгодження й обговорення результатів ревізії на підприємстві
Затвердження матеріалів ревізії й рішень за ними
Контроль за виконанням прийнятих рішень

Рис. 3. Блок-схема планування і проведення ревізійного процесу

 

Письмове оформлення результатів ревізії - одна з найголовніших її особливостей. Своєчасне і якісне оформлення документів - необхідна умова успішного і ефективного проведення ревізії. Ревізійні документи, що підтверджують виконання ревізором програми ревізії, і вимоги Інструкції про техніку її проведення, є засобом фіксації виявлених фактів і правил їх підтвердження.

Особливість доказів в ревізії полягає в тому, що ревізор на підставі виявлених порушень робить висновки, які слід у встановленому порядку і належним чином закріпити (зафіксувати) в акті ревізії, а речові докази, наприклад, підроблені документи, ще й збережені, тобто вилучені і додані до акту ревізії. Без цього, виявлені в ході ревізії порушення чи зловживання не мають сили ревізорських доказів. Обов'язкове складання ревізорських документів в ході ревізії необхідне і для тих висновків, до яких приходить ревізор, наприклад, про неповне оприбуткування грошей в касі, недостачу основних засобів на підприємстві тощо. Без відповідних документів не можна сформулювати висновки з будь-якого встановленого факту.

Матеріали ревізії за змістом інформації про законність та ефективність діяльності ревізованих підприємств мають значення первинних або похідних джерел доказів. До первинних ревізорських документів відносяться такі, які фіксують встановлений факт, подію, явище на момент їх виявлення, а до похідних - за основу яких беруться дані, що містяться в інших документах.

До основних ревізорських документів відносяться такі, що складаються в ході кожної ревізії і містять інформацію про всі питання, що перевіряються, фіксують і закріплюють виконані ревізорські дії і докази.

Основні ревізорські документи наступні:

Плани, завдання і програма ревізії - документи, які складаються в ході Підготовки і проведення ревізії та визначають коло діяльності ревізора (програма комплексної ревізії виробничо-фінансової діяльності, план проведення комплексної ревізії, оперативний план проведення інвентаризацій).

Акти - документи ревізорського оформлення, в яких посадова особа, що проводите ревізію, фіксує порядок і результати ревізійних дій. В ревізійній практиці у зв'язку з проведенням багатьох контрольних дій складається більше 10 різних актів. В залежності від характеру таких дій акти поділяються на:

акти ревізії - документи, які є формою документального закріплення (відображення) встановлених ревізором у ході вивчення письмової інформації фактів господарських порушень (акт комплексної ревізії, акт ревізії касових операцій, акт ревізії законності утворення, витрачання спеціальних фондів та інші проміжні акти, які складаються в ході ревізії

акти інвентаризації - це документи, які відображають виявлену шляхом перевірки в натурі фактичну наявність господарських засобів і стан розрахунків, вони є самостійним джерелом доказів виявлених недостач і лишків мийна (акти інвентаризації готівки, підзвітних сум, матеріальних, цінностей, основних засобів, стану розрахунків тощо).

інші акти - це документа, які фіксують окремі ревізорські дії, що забезпечують збереження ревізорських доказів (акт прийняття заяви, передачі документів на відповідальне зберігання, вилучення документів, „перевірки виконання вказівок за матеріалами попередніх ревізій тощо).

Пояснення - письмовий документ, складений відповідальними особами на вимогу ревізора у виправдання або підтвердження фактів, що перевіряються. Пояснення складаються, наприклад, коли матеріально відповідальна особа відмовляється підписати акт ревізії.

Обов'язкові вказівки ревізора - це документ, який»складається ревізором з метою усунення причин і умов, що сприяють виникненню господарських порушень.

Висновки ревізора - це документ, який завершує ревізійний процес складанням висновку про встановлені ревізією факти. В них підводяться підсумки ревізії, викладається сутність виявлених фактів і формулюються причини їх виникнення. Висновки складаються ревізором, який проводив ревізію, і підлягають обов'язковому затвердженню керівником ревізійного органу. Законодавчо не передбачено складання висновків ревізора, однак практика свідчить про їх необхідність.

Рішення за матеріалами ревізії - це основний документ органу, що призначив ревізію, який зобов'язаний в 20-денний строк вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень і притягнути до відповідальності винуватців.

Ознайомлення ревізійного органу - це документ, який складається з метою усунення виявлених ревізією порушень, притягнення винуватців до відповідальності або використання на інших підприємствах позитивного досвіду роботи, виявленого в процесі ревізії.

Допоміжними називають ті види документів, які в залежності від конкретних обставин, виявлених фактів порушень і зібраних в ході ревізії матеріалів не обов'язково складаються по кожній ревізії.

До допоміжних документів відносяться наступні.

Описи, списки, довідки, накопичувальні і порівняльні відомості - документи ревізорського оформлення, в яких у хронологічному порядку реєструються виявлені ревізією факти господарських порушень (опис порушень по підзвітних сумах; опис виявлених ревізією порушень Статуту; опис первинних документів, по яких неправильно нарахована оплата праці, опис дебіторської заборгованості з простроченим строком позовної давності; Накопичувальна відомість актів на списання основних засобів; порівняльна відомість повноти оприбуткування грошей, отриманих з рахунків у банку; відомість перевірки нарядів на будівництво і капітальний ремонт; відомість вибірки; список працівників, з яких не утримані або неправильно утримані податки тощо).

Розрахунки - документи, які складає ревізор в обґрунтування перевірених ним фактів, подій, явищ.

Підписка - документ, який складається матеріально відповідальними особами і додається до матеріалів ревізії, щоб уникнути спірних питань.

Окреме доручення - документ, на підставі якого ревізор в період проведення ревізії доручає іншому ревізійному органу виконати необхідні ревізійні дії, а також просить надати йому допомогу в проведенні окремих ревізійних дій.

Письмове повідомлення - документ, що складається ревізором для виклику зацікавлених осіб для участі їх в інвентаризації, обстеженні, експерименті, ревізії.

Лист про вимогу пояснень - документ, який відправляється ревізором відповідним особам з вимогою надати із зазначених питань і у визначений строк письмове пояснення..

Претензії, позовні заяви - документи, що складаються ревізійним органом з метою надання допомоги з відшкодування збитків підприємству, на якому була проведена ревізія.

Скарга на рішення за матеріалами ревізії - це документ, який виходить від зацікавлених в результаті ревізії осіб, або самого ревізора, внаслідок незгоди з прийнятим рішенням за результатами ревізії.