Ревізія розрахунків за відшкодуванням завданих збитків

На рахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків" ведуться розрахункові операції з працюючими. На цьому рахунку ве­деться облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків внаслідок нестач і втрат від псування цінностей, нестач та роз­крадання грошових коштів, якщо винуватця виявлено.

Ревізія таких розрахунків здійснюється суцільним способом. Зав­дання ревізора полягає в тому, щоб вивчити причини виникнення за­боргованості і її реальність. Основними причинами утворення не­стач, розтрат і крадіжок є: відсутність оперативного (профілактично­го) контролю за збереженням грошових коштів і товарно-матеріа­льних цінностей з боку керівників підприємств, несвоєчасне й фор­мальне проведення інвентаризації, недотримання умов зберігання цінностей.

Матеріальними збитками вважаються нестача матеріальних цінно­стей, виявлена під час інвентаризації, псування, втрати, крадіжка, знищення, погіршення або зменшення цінності майна. Нестачі понад норми втрат і шкода від псування, бою, лому товарно-матеріальних цінностей відносяться на рахунок винних осіб.

Перевіряючи такі розрахунки, ревізор насамперед аналізує їх, з'ясовує причини виникнення нестач, розтрат, крадіжок, чи дотри­мувалися строки і порядок їх розгляду, чи суми нестач повністю відне­сені на винних осіб, як забезпечується їх відшкодування. Особливо ретельно слід перевіряти факти списання нестач і втрат на витрати виробництва чи на результати діяльності підприємства. При цьому слід керуватися чинним порядком відшкодування втрат.

Щодо нестач і втрат, які виникли внаслідок зловживань або недба­лого ставлення працівників до виконання службових обов'язків, спра­ви спрямовуються до судово-слідчих органів і подаються цивільні по­зови не пізніше трьох днів після виявлення нестач, крадіжок і втрат.

Крім того, ревізор повинен також вжити невідкладних заходів для стягнення нестач і відшкодування матеріальних збитків, надіслати судово-слідчим органам клопотання про накладення арешту на май­но або грошові суми, що належать відповідачу (знаходяться у нього або в інших осіб).

Насамперед слід переконатися в правильності виведення залишків на рахунку 375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків". При цьому дебетові сальдо з цього рахунка зіставляють з порівняль­ними відомостями, щоб встановити, чи немає випадків неправильно­го відображення або приховання нестач, крадіжок та інших зловжи­вань.

Потім кредитові записи з цього ж рахунка зіставляють з дебетови­ми записами з рахунків 30 "Каса" і 66 "Розрахунки з оплати праці".

Особливу увагу звертають на факти списань псування, бою, лому товарно-матеріальних цінностей з метою виявлення випадків скла­дання фіктивних актів на списання й можливого приховування не­стач і крадіжок.

Крім того, ревізору необхідно перевірити реальність віднесення на дебет рахунка витрат нестач і крадіжок, щодо яких суд відмовився задовольнити позови через їхню необґрунтованість.

Під час ревізії ревізор порівнює записи в особових рахунках борж­ників, показані у відомості № 115 (великі та дрібні нестачі), зданими журналі № 11, Головної книги і балансу з рахунка 375 "Розра­хунки за відшкодуванням завданих збитків". Потім щодо кожної суми боргу слід встановити, чи:

— своєчасно вжито заходів для відшкодування заподіяних збитків;

— заявлено в установленому порядку позови;

— усунуто з посад розтратників, осіб, що не викликають довіри;

— своєчасно подано термінові донесення про великі нестачі керів­ництву вищестоящого органу й правоохоронним органам;

— правильно показано нестачі в обліку і звітності;

— доброякісно оформлено матеріали про виявлені нестачі й втрати;

— здійснюється щоквартально взаємна звірка справ про нестачі між підприємством і органами суду, прокуратури і міліції.

Важливо також з'ясувати, чи всі виконавчі листи на боржників, одержані підприємством, де проводиться ревізія, взято на облік і по­дано для стягнення, чи регулярно надходять утримувані суми й у яких розмірах.

Якщо місцезнаходження боржника невідоме, виконавчий лист повертається до суду, який виніс вирок, з проханням про оголошення розшуку.

Суми нестач і крадіжок, списані через безнадійність для утриман­ня, перевіряються під кутом зору наявності всіх підстав для цього — відповідних рішень, актів про неспроможність боржників, засвідче­них судами тощо.

Ревізор перевіряє, чи погашаються дрібні нестачі в тому місяці, у якому їх було виявлено.

Під час ревізії ревізор складає групувальні відомості.

Ревізор має переконатись у тому, що всі випадки нестач, крадіжок і втрат від псування цінностей, у тому числі природні втрати, віднесе­но на рахунки витрат або винних осіб.

Особливій перевірці підлягають випадки списання боргів на рахун­ки 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", 285 "Торгова націнка", 38 "Резерв сумнівних боргів" тощо з метою зменшення розміру заборго­ваності, яка числиться за боржниками.

Ревізією бухгалтерських даних можна встановити факти необ­грунтованих списань боргів, сторнувальних записів. Тому необхідно з'ясувати, ким вони допущені й вжити заходів щодо їх усунення.

 

Запитання для самоконтролю

1. Які завдання перевірки розрахункових операцій?

2. Як організується ревізія розрахунків з покупцями й замовни­ками?

3. У якій послідовності здійснюється ревізія розрахунків із підзвітними особами?

4. Якими нормативними документами керується ревізор під час перевірки витрат на відрядження?

5. Які джерела й послідовність ревізії розрахунків за претензіями?

5. У чому полягає суть методики ревізії розрахунків за відшкоду­ванням завданих збитків?

6. Який порядок проведення ревізії розрахунків із постачальника­ми й підрядниками?

7. Назвіть основні джерела ревізії розрахунків за податками і пла­тежами.

8. Який порядок перевірки правильності нарахування податку на прибуток?

10. Як перевірити правильність і своєчасність сплати податку на додану вартість? Якими нормативно-правовими актами керується при цьому ревізор?

11. Як перевірити правильність і своєчасність розрахунків за пла­тежами? Які види платежів підлягають перевірці?

12. Які порушення можуть виникнути під час розрахунків за стра­хуванням?

13. Які документи й регістри бухгалтерського обліку використо­вуються ревізором під час ревізії розрахунків з оплати праці?

14. Особливості контролю розрахунків із депонентами.

Студент повинен знати

s поняття методу і методики ревізії;

s нормативну базу ревізії;

s особливості облікової політики підприємства;

s принципи, методи і процедури, що використовуються підприємством для складання звітності;

s предметну область ревізорського дослідження;

s етапи ревізорської перевірки.

Рекомендована література

1. Аудит і ревізія підприємницької діяльності / Ф.Ф. Бутинець, Б.Ф. Усач, Н.Г. Виговська та ін. — Житомир: ПП "Рута", 2001. — 416 с.

2. Бутинець Ф. Ф, Б.Ф. Усач, Н.Г. Виговська. Контроль і ревізія: 4-е вид.— Житомир: ПП "Рута", 2006, 560 с.

3. Загородній А.Г.,Усач Б.Ф., Хом'як Р.Л. Бухгалтерський облік та аудит підприємницької діяльності. - Л.: НУ "Львівська політехніка", 2005.-208 с.

4. Кулаковська Л.П..Піча Ю.В., Організація і методика аудиту: Підручник.-К.: Каравела, 2009. – 544с.

5. Мамаєва О. О., Богдан С. О., Рублевська Л.Л. Контроль і ревізія –Навч.-метод. Посібник для студентів заочників для вищих навчальних закладів по підготовці молодших спеціалістів із спеціальності 5.050104 "Бухгалтерський облік", 5.050104 "Фінанси", 2003,с.284.

6. Організація і методика аудиту: Підручник //Усач Б.Ф. та ін. — К.: Знання, 2006. — 295 с.

7. Організація і методика проведення аудиту: Навчально-практичний посібник.-2-е вид., переро. та доповн.-К.:ВД “Професіонал”,2006.-567с.

Тема 7 Контроль і ревізія основних засобів та нематеріальних активів

План

1. Завдання і джерела ревізії

2. Інвентаризація основних засобів

3. Перевірка правильності нарахування амортизації основних засобів

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвер­дженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних за­собів, призначено рахунок 10 "Основні засоби".

До основних засобів належать матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких понад один рік.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інфор­мації про основні засоби визначено в Положенні (стандарті) бухгал­терського обліку 7 "Основні засоби".

За дебетом рахунка 10 "Основні засоби" відображаються над­ходження основних засобів на баланс підприємства, які обліковують­ся за первісною вартістю, за кредитом — вибуття. Інформація про суму зносу узагальнюється на рахунку 131 "Знос основних засобів".

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо по кожно­му об'єкту.

Основними завданнями ревізії операцій з основними засобами є перевірка:

— правильності віднесення матеріальних активів до основних засобів;

— реальності оцінки і переоцінки основних засобів;

— правильності відображення результатів інвентаризації на ра­хунках бухгалтерського обліку;

— своєчасності й правильності документального оформлення й відображення у облікових регістрах надходження й вибуття основ­них засобів;

— правильності нарахування амортизації, своєчасності й повно­ти включення її у витрати виробництва;

— правильності нарахування й списання зносу основних засобів;

— відповідності й правильності оформлення списання основних засобів та ін.

З метою забезпечення належного обліку і контролю за збережен­ням основних засобів кожному інвентарному об'єктові в момент над­ходження на підприємство має присвоюватись відповідний інвентар­ний номер, який зберігається за об'єктом весь період перебування його на даному підприємстві. Якщо який-небудь об'єкт основних засобів вибуває (реалізація, ліквідація, безплатна передача тощо), то його но­мер не може присвоюватись іншому об'єкту, який надійшов згодом.

Під час ревізії необхідно простежити, чи проставляються інвентарні номери в актах, накладних та інших первинних документах, які служать підставою для прийняття на облік або зняття з обліку окремих об'єктів.

Під час огляду об'єктів уточнюють, чи позначені на них інвен­тарні номери шляхом прикріплення металевих жетонів, нанесення номерів незмиваною фарбою, клеймування, витравлення, випалюван­ня або в інший спосіб.

До моменту перевірки первинних документів і зроблених записів на рахунку 10 "Основні засоби" слід упевнитися в тотожності сальдо за цим рахунком на останню звітну дату в балансі й Головній книзі, а сальдо Головної книги на цю ж дату звірити з даними аналітичного обліку (типовими інвентарними картками або книгами).

На початку ревізії слід з'ясувати, чи всі основні засоби за місця­ми зберігання й експлуатації закріплені за конкретними особами, які відповідають за їх збереження.

Ревізор перевіряє правильність ведення карток обліку руху ос­новних засобів (ф. № 03-8), своєчасність заповнення всіх реквізитів у них на підставі даних інвентарних карток основних засобів і звіряє з даними синтетичного обліку основних засобів. Якщо карток на об'єкти немає, ревізор пропонує керівництву підприємства відновити аналі­тичний пооб'єктний облік основних засобів. Інвентарні картки підля­гають обов'язковій реєстрації. Сукупність карток утворює картотеку, яка забезпечує аналітичний облік основних засобів.

Якщо основні засоби ліквідовано, то в картці обліку руху основ­них засобів необхідно зробити запис про вибуття на підставі актів про списання основних засобів (ф. № 03-3) або автотранспортних засобів (ф. № 03-4).

Ревізор також перевіряє, чи застосовується для пооб'єктного об­ліку основних засобів у місцях їх знаходження (експлуатації) інвен­тарний список основних засобів (ф. № 03-9) за матеріально відпові­дальними особами. Слід також з'ясувати, чи проводилась періодична звірка інвентарних списків (не рідше ніж два рази на рік) із записа­ми в інвентарних картках обліку основних засобів (ф. № 03-6).

Перевірці також підлягають орендовані основні засоби, які запи­суються в балансі орендодавця чи орендаря так, аби уникнути по­двійного врахування основних засобів. Якщо виявлено нестачу або лишки, встановлюють причини й винних осіб.

У разі підміни дорогих предметів дешевими, нових — старими, слід виявити причини зловживання й вжити заходів щодо їх усунен­ня та відшкодування збитків. Щодо основних засобів, які зробилися непридатними, але не списані, необхідно також встановити причини передчасного спрацювання чи псування й винних у цьому осіб.

Основними джерелами ревізії є: первинні документи (акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізова­них об'єктів ф. № 03-2, акт на списання основних засобів ф. № 03-3, акт на списання автотранспортних засобів ф. № 03-4, акт про уста­новку, пуск та демонтаж будівельної машини ф. № 03-5, інвентарна картка обліку основних засобів ф. № 03-6, опис інвентарних карток обліку основних засобів ф. № 03-7, картка обліку руху основних засобів ф. № 03-8, інвентарний список основних засобів ф. № 03-9, розрахунок амортизації основних засобів для промислових підприємств ф. № 03-14, розрахунок амортизації основних засобів для будівель­них організацій ф. № 03-15, розрахунок амортизації автотранспорту ф. № 03-16, інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості), регіст­ри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку, дані квартальної й річної звітності; податкова, статистична й опера­тивна звітність.

Програму перевірки основних засобів наведено у табл.1

Під час інвентаризації основних засобів слід керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінно­стей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою на­казом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5 груд­ня 1997 р. № 268).

Перевірка наявності й стану будівель, споруд, незавершеного будівництва, інвентаря, земельних ділянок проводиться окремо за власними і окремо за орендованими об'єктами.

Кожному об'єкту в описі дають повну характеристику з поси­ланням на його інвентарний номер. Якщо при надходженні основних засобів не було технічних пас­портів, то заводять паспорти з докладною характеристикою об'єкта.

 

Таблиця 1