Загальне поняття про характер



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Загальне поняття про характер



У буквальному перекладі з грецької мови характер означає карбування, відбиток. У психології під характером розуміють сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, що виявляються в особистості в типових умовах і виражаються у властивих їй способах діяльності в подібних умовах. Характер - це індивідуальне сполучення істотних властивостей особистості, що виражають відношення людини до дійсності і виявляються в його поводженні, у його вчинках. Характер взаємозалежний з іншими сторонами особистості, зокрема з темпераментом і здібностями. Темперамент на форму прояву характеру, своєрідно офарблюючи ті або інші його риси. Так, наполегливість у холерика виражається кипучої діяльності, у флегматика - у зосередженому обмірковуванні. Холерик трудиться енергійно, жагуче, флегматик - методично, не поспішаючи. З іншого боку, і сам темперамент перебудовується під впливом характеру: людина із сильним характером може придушити деякі негативні сторони свого темпераменту, контролювати його прояву. З характером нерозривно зв'язані і здатності. Високий рівень здібностей зв'язаний з такими рисами характеру, як колективізм - почуття нерозривного зв'язку з колективом, бажання працювати для його блага, віра у свої сили і можливості, з'єднана з постійною незадоволеністю своїми досягненнями, високою вимогливістю до себе, умінням критично відноситися до своєї справи. Розквіт здібностей зв'язаний з умінням наполегливо переборювати труднощ, не падати духом під впливом невдач, працювати організовано, виявляти ініціативу. Зв'язок характеру і здібностей виражається й у тім, що формування таких рис характеру, як працьовитість, ініціативність, рішучість, організованість, наполегливість, відбувається в тій же діяльності дитини, у якій формуються і його здібності. Наприклад, у процесі праці як одного з основних видів діяльності розвивається, з одного боку, здатність до праці, а з іншого боку - працьовитість як риса характеру.

Фізіологічною основою характеру є сплав рис типу вищої нервової діяльності і складних стійких систем тимчасових зв'язків, вироблених у результаті індивідуального життєвого досвіду. У цьому сплаві системи тимчасових зв'язків грають більш важливу роль, тому що тип нервової системи можна сформувати всі суспільно коштовні якості особистості. Але, по-перше, системи зв'язків формуються по-різному в представників різних типів нервової системи і, по-друге, ці системи зв'язків виявляються своєрідно в залежності від типів. Наприклад, рішучість характеру можна виховати й у представника сильного, збудливого типу нервової системи, і в представника слабкого типу. Але виховуватися вона буде по-різному і виявлятися буде по-різному в залежності від типу.

Зі сказаного ясно, що характер не успадковується і не є природженою властивістю особистості, а також не є постійною і незмінною властивістю. Характер формується і розвивається під впливом навколишнього середовища, життєвого досвіду людини, його виховання. Впливи ці носять, по-перше, суспільно-історичний характер (кожна людина живе в умовах визначеного історичного ладу, визначеної соціального середовища і складається як особистість під їх впливом) і, по-друге, індивідуально-своєрідний характер (умови життя і діяльності кожної людини, його життєвий шлях своєрідні і неповторні). Тому характер кожної людини визначається як його суспільним буттям (і цим головне!), так і його індивідуальним буттям. Наслідком цього є нескінченна розмаїтість індивідуальних характерів. Однак у житті і діяльності людей, що живуть і розвиваються в однакових умовах, мається багато загального, тому й у характері їх будуть деякі загальні сторони і риси, що відбивають загальні, типові сторони їхнього життя. Характер кожної людини являє собою єдність індивідуального і типового. Кожна суспільно-історична епоха характеризується визначеним загальним укладом життя і суспільно-економічних відносин, що впливають на світогляд людей, формуючи риси характеру.

 

Риси характеру

Характер - це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти таке складне ціле, як характер, не можна, не виділивши в ньому окремих сторін або типових проявів (чорт характеру). Загальні риси характеру виявляються у відносинах особистості до суспільних обов'язків і боргу, до людей, до самої себе. Відношення до суспільних обов'язків і боргу насамперед виявляється у відношенні особистості до суспільної праці. У цьому зв'язку виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство.

Відношення людини до праці впливає на формування його інших особистісних якостей. Д. И. Писарєв писав: "Характер загартовується працею, і хто ніколи не добував собі власною працею насущної їжі, той у більшій частині залишається назавжди слабкою, млявою і безхарактерною людиною". Відношення до людей наочно виступає в таких рисах характеру, як товариськість, увічливість, доброзичливість і т.п. Антиподами цих рис є замкнутість, безтактність, недоброзичливість. Як затверджував В. Гюго, "у кожної людини три характери: той, котрий йому приписують; той, котрий він сам собі приписує; і, нарешті, той, котрий є в дійсності".

З метою з'ясування суті свого характеру людині корисно знати думку про себе колективу, у якому він працює і проводить значну частину свого життя. І насамперед те, наскільки упорядковані в нього відносини з людьми, наскільки він потрібний людям, наскільки він авторитетний серед них. Відношення до самого себе виявляється в самооцінці своїх дій. Твереза самооцінка - це одне з умов удосконалювання особистості, що допомагає виробляти такі риси характеру, як скромність, принциповість, самодисципліну.

Негативними рисами характеру є підвищена зарозумілість, зарозумілість і хвастощі. Людина, що володіє цими рисами, звичайно неуживчива у колективі, мимоволі створює в ньому передконфліктні і конфліктні ситуації. Небажана й інша крайність у характері людини: недооцінка своїх достоїнств, боязкість у висловленні своїх позицій, у відстоюванні своїх поглядів. Скромність і самокритичність повинні сполучатися з загостреним почуттям власного достоїнства, заснованому на свідомості дійсної значимості своєї особистості, на наявності відомих успіхів у праці на загальну користь. Принциповість - одне з коштовних особистісних якостей, що додають характеру діяльну спрямованість.

Вольові риси характеру. Під волею розуміється складний психічний процес, що викликає активність людини і будить його діяти направлено. Воля є здатністю людини переборювати перешкоди, домагатися поставленої мети. Конкретно вона виступає в таких рисах характеру, як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, мужність. Дані риси характеру можуть сприяти досягненню як суспільно корисних, так і антигромадських цілей. Для цього важливо визначити, який мотив вольового поводження людини. "Хоробрий учинок, мотив якого складається в поневоленні іншої людини, у захопленні чужого добра, у просуванні по службі, і хоробрий учинок, мотив якого полягає в тім, щоб допомогти загальній справі, володіють, звичайно зовсім різними психологічними якостями". По вольовій активності характери підрозділяються на сильні і слабкі. Люди з сильним характером мають стійкі цілі, ініціативні, сміливо приймають рішення і реалізують їх, мають велику витримку, мужні і сміливі. Людей, у яких ці якості слабко виражені або окремі з них відсутні, відносять до категорії слабохарактерних. Їм властиво пасивний прояв своїх ділових і особистих якостей. Найчастіше такі люди, маючи самі гарні наміри, не домагаються значимих результатів у роботі, навчанні. Багато хто з них щиро переживають своє невміння самостійно, наполегливо і рішуче діяти.

Вольові якості можна виховувати в людини. Павлов підкреслював, що людина - це єдина система, здатна регулювати сама себе в широких межах, тобто може самоудосконалюватися.

 

 

Рiбо Теодюлъ Арман

 

Рiбо (Ribot) Теодюль Арман (18.12.1839, Генган, - 9.12.1916, Париж), французький психолог, родоначальник дослідного напряму у французькій психологiї. Професор Сор60нни (1885) i Коллеж де Франс (l888),де був директором (1889) першої французької психологiчноi лабораторii. 3асновник i редактор першого у Франції психолоriчного журналу «Revue philosophique». Голова l-гo Міжнародного психологiчного Kонгpecу (Париж, 1889). Виступивши проти сniритуалiзму так званої еклектичної школи, що панувала у французькій фiлософiї i психолоriї середини 19 ст., Рібо спробував на основі критичного аналізу основних напрямів сучасній йому психології ­англійською з її ассоцианiзмом i німецькою з її атомізмом - сформулювати програму нової, експериментальної психології, яка вивчала б вищі психiчнi процеси i особу вищому.

На вiдмiну вiд Вундта Рiбо мав на увазі перш за все психопатолоriчний «експеримент»: «... хвороба є найтоншим експериментом, здійсненим самою природою в точно певних обставинах i такими способами, яких не має в своєму розпорядженні людське мистецтво» (цитата по книзі: Експериментальна психологія, ст. 1-2, 1966, с. 49). Це багато в чому визначило характер всієї традиції, що йде вiд Рiбо, у Французькiй психології (П. Жанi, Же. Дюма, Ш. Блондель, А. Валлон, А. Омбредан, Же. Пуайе, Д. Лагаш, Же. Фаве-Бутонье). Особливу популярність Рiбо придбав своєю руховою теорією довільної уваги i уяви, роботами по психології вiдчуттiв, що зробили помітний вилив на англійську психологію.

В icтopiї психології є чимало спроб класифікувати рiзноманiтнiсть iндивiдуальних xapaктepiв, звести їх до певної кiлькостi типів. Однак розмаїття рис, що у своїй єдності утворюють характер, щоразу став але на заваді прагненню виробити універсальну класифiкацiю. Уci підходи до вирішення цiєї проблеми поділяють на чотири групи: конституцiйнi (бiологiзаторськi), соцiальнi, функцiональнi, акцентуальнi.

Фувкцiональні теорії характеру - типи характерів зведено до переважання певної псиxiчної функцiї чи комбiнaцiї декiлькох функцiй у людини.

Теодюль Рiбо в основу типологii поклав почуття i активнiсть. Невiд'ємними рисами характеру він вважав внутрiшню єднiсть i стiйкiсть, а тому зi своєї класифiкацiї виключив аморфних i нестiйких за характером людей як невизначених. Рiбо видiлив три основних типи характеру (чyттєвий, активний та апатичний) i три додаткових (апатично-активний, апатично-чуггєвий i помiрний), а також виокремив часткові характери (всупереч повним), якi вiдрiзняються переважанням тiльки однієї часткової риси, наприклад скупоcтi. Така типолоriя є антиiнтелектуальною, бо не враховує iнтелект як одну з найважливiших якостей особистоcтi. Однак її перевагою є наголошування на ролі емоційно-вольових компонентів.

Блiц - тест для визначення рис характеру

 

1. Сплетiть пальцi рук у замок...

Якщо вepxнім виявиться великий палець лiвої руки, запишiть на.аркушi паперу лiтеру "Л", якщо великий палець правої руки - "П".

2. Прицiльтесь вневидиму мiшень...

Якщо для цьоro Ви користуєтеся лiвим оком, закриваючи правий, нaпишіть лiтеру "Л", якщо навпаки - "П".

3. Cxpecтiть руки на грудях - поза Наполеона...

Якщо кисть лiвоїї руки виявиться зверху, позначте це лiтерою "Л", якщо npавою - лiтерою "П".

4. Поаплодуйте ...

Якщо Ви хлопаєте лiвою долонею по npавiй, то це лiтера "Л", якщо права долоня активнiша - лiтера "П".

 

Оцiнiть свiй результат:

"ПППП" (100-процентний правша) - консерватизм, орієнтація на стереотипи, безконфлiктнiсть, небажання сперечатися i сваритися.

"IIIIПЛ" - найбiльш яскрава риса характеру - нерiшучiсть.

"ППЛП" - дуже контактний тип характеру. Кокетство, рішучість, почуття гумору, артистизм. (Чаcтiше у жiнок ...)

"ППЛЛ" - рiдкiсне ПОЕ:Днання. Характер близький до попереднього, але бiльш м'який (менш рiшучий).

"ПЛПП" - анaлiтичний склад розуму i м'якiсть. Повiльне звикання, обережнiсть у стосунках, терпимiсть i деяка холоднiсть. (Чаcтiше у жiнок ...)

"ПЛПЛ" - найбiльш piдкicнe поєднання. Беззахиснiсть, схильнiсть до рiзноro впливу. (Чаcтiше у жiнок ...)

"ЛППП" - часте поєднання. Емоцiйнiсть, брак завзяття та наполегливостi у вирiшеннi важливих питань, схильнiсть до чужого впливу, гарна пристосовуванiсть, дружелюбнiсть i легке входження в контакт.

"ЛППЛ" - бiльша, нiж в попередньому випадку, м'якiсть характеру, наївність.

"ЛЛПП" - дружелюбнiсть i простота, деяка розкиданiсть iнтepeciв i схильнiсть до самоаналізу.

"ЛЛПЛ" - простодушнiсть, м'якiсть, довiрливiсть.

"ЛЛЛП" - емоцiйнiсть, енергiйнiсть та рiшучiсть.

"ЛЛЛЛ" - (100-процентний лiвша) - "антиконсервативний тип характеру". Здатнiсть поглянути на старе по-новому. Сильнi eмoцiї, виражений iндивiдуалiзм, егоїзм, ynepтiсть, іноді доходить до замкнутості.

"ЛПЛП" –найсильніший тип характеру. Відсутня здатність змінювати свою точку зору, енергійність, наполегливість у досягненні поставлених цілей.

"ЛПЛЛ" –схожий з попереднім типом характеру, але більш нестійкий, схильний до самоаналізу. Зазнає труднощів у здобутті друзів.

"ПЛЛП" –легкий характер, вміння уникати конфліктів, легкість у спілкуванні та створенні знайомств, часта зміна захоплень.

"ПЛЛЛ" –мінливість і незалежність, бажання все зробити самому.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.33.139 (0.013 с.)