Поняття про мовну діяльність

Мовна діяльність - це процес використання людиною мови для спілкування. Не всяка діяльність, що використовує мову, є мовна діяльність; так, за допомогою мови можна організовувати запам'ятовування або вирішувати складні розумові завдання. У цих випадках краще говорити про мову, що входить (як операція) в мыслительную, мнемическую і тому подібне діяльність. Та і в тих випадках, коли мова використовується для спілкування, мета цього спілкування часто безпосередньо підпорядкована якійсь інший, не мовній меті: спілкування входить в іншу діяльність на правах психологічної дії. Тут правильніше говорити не про мовну діяльність, а про мовні дії, що входять до складу складнішої цілісної діяльності, наприклад учбової або трудової. Таким чином, мова - засіб або знаряддя спілкування, а мовна діяльність (мовна дія) - сам процес спілкування.

Мовна діяльність і лежача в її основі система словесних знаків - мова - вивчається не лише психологією, але і іншими науками. Найважливішою з них є лінгвістика (мовознавство), що вивчає мову як абстрактну систему безвідносно до його функцій в мовній діяльності. Займаючись вивченням мови, психологія з'ясовує особливості використання мови в різних умовах, в різних проблемних ситуаціях, роль мови в програмуванні людської поведінки, дороги формування у дитяти процесу спілкування і т. п., що далеко виходить за межі завдань, що вирішуються лінгвістикою.

Мовна діяльність організована в принципі так само, як і інші види діяльності. У ній є фаза попереднього орієнтування, фаза планерування, фаза здійснення і фаза контролю. Мовна діяльність багато в чому схожа з мисленнєвой, лише характер завдання, що вирішується суб'єктом, тут інший - вона не пізнавальна, а комунікативна.

 

 

Методика дослідження темпу усної мовної діяльності.

Мета дослідження: визначення темпу усного мовлення за тестом для читання.

Обладнання: тест для читання, складений з букв та цифр; секундoмip.

Процедура дослiдження.

Це дослiдження експериментатор npоводитъ з одним дослiджуваним, якого слiд зручно розмiстити за добре освiтленим столом.

Дослiджуваному npопонуеться стандартний тест для читання, надрукований на невеликому бланку.

Тест має такий вигляд:

а i 26 я 478 ТСМ 214 i! Iю? = 734819 носон ромов воров iушчцфх

000756 коток рортрр 11+3= 1215/5=24/7=23м=а=мама+ма = тама ма ма =па па каша + ш = ка.

Інструкцiя дослiджувано.му:

«За моєю командою «Починаємо!» якомога швидше прочитайте голосно все, що написано в рядках на цьому бланку. Старайтеся читати без помилок. Чи все вам зрозyмiло? Якщо так, то я фiксую час. Починаймо!»

Експериментатор зобов’язаний фiксувати за допомогою секундомiра який час, витрачений дослiджуваним на читання всього тексту, так i можливi помилки.

 

Час читання	Темп читання	Примiтка
40с i менше	Високий	За допущенi пiд час читання помилки ранг темпу читання зменшуеться шляхом пониження на один рядок вниз
Вiд 40 до 45 с	Вище середнього
Biд 46 до 55 с	Середнiй
Вiд 56 до 60 с	Низький

 

Обробка результатiв.

Результатами цього тестування буде час, за який npочитано весь набiр букв, цифр, знакiв, та кількість допущених при цьому дослiджуваним помилок.

Результати тестування iнтерпретуються за допомогою шкали оцiнки темпу усної мовної дiялъноcтi.

Пiд час iнтерпретацii резулътатiв важливо врахувати, якому виду дiялъностi надаєтъся перевага, а також тип темпераменту доcлiджуваного. У фiлологiв темп мовної дiялъноcтi переважно високий. Oкpiм цього, на швидкiсть читання тесту впливає самовiдчyття i налаштованість на тестування.

У бiлъшостi людей високий темп читання корелює з холеричним, або iз сангвiнiчним типом темпераменту, а середнiй чи низький - iз флегматичним i меланхолiчним. Темп читання можна прискорити частим читанням вголос та розвитком уваги

Мета дружби може бути різною: діловою, раціональною, емоційною, моральною. У житті вони поєднуються і взаємодоповнюються. А. Менегетті підкреслює, що дружба - це найнадійніший вклад однієї людини в іншу.

Дружні стосунки характеризуються високим рівнем вибірковості, взаємною щирістю, повною довірою, готовністю прийти на допомогу один одному в будь-який момент. Дружба безкорислива: людина насолоджується тим, що робить приємне іншій людині.

Дружнім стосункам притаманне взаєморозуміння. Норми та правила, якими керуються люди у таких стосунках, - це рівноправність, повага, вміння зрозуміти, готовність прийти на допомогу, до­віра та відданість. Порушення будь-якого з цих правил призводить до руйнування дружби, тоді як у любовних стосунках люди можуть прощати одне одному подібні порушення заради збереження глибоких почуттів.

Теми розмов цікавлять обох друзів. Вони діляться новинами особистого характеру або висловлюють свою точку зору з приводу того, що відбувається довкола, зберігають делікатність у спілкуванні, завжди безкорисливо підтримують один одного.

М. Обозов виділяє два види дружніх стосунків: інструментальні та емоційно-сповідні.

Інструментальні дружні стосунки базуються на взаємній допомозі у конкретних життєвих умовах, а емоційно-сповідні - на взаємній симпатії, емоційній прихильності, довірі. Вони характеризуються взаєморозкриттям внутрішнього світу, зняттям соціальної маски в поведінці, зниженням самоконтролю, розкутістю, переважанням позитивного оцінного відношення (відсутність насміху, засудження). Слід зауважити, що це дві сторони зрілих дружніх стосунків.

Для того, щоб стати рівноправним учасником дружніх стосунків, людина, як особистість, повинна сформуватися інтелектуально і морально. Це відбувається у 14-15 років. Потім, через рік або два, дружні стосунки між двома статями диференціюються й виникають стосунки кохання. При цьому дружба продовжує розвиватися відповідно до своїх законів. Безумовно, дружба - перший етап духовного зближення статей, який потім дає людині змогу піднятися на верхівку людської інтимності - до кохання.

З віком і підвищенням рівня психологічного розвитку людини змінюється не лише зміст, а й форма дружніх зв'язків. Від спілкування на особисті теми друзі переходять до соціальної продуктивної діяльності, зокрема до інтегральної творчої роботи. В історії науки, літератури, мистецтва, економіки та політики багато прикладів того, як друзі зберегли свої стосунки й перенесли їх у про­фесійну сферу.

 

П'ять основних принципів спілкування з людьми

1. Замість того щоб звинувачувати, постарайтеся зрозуміти людину. Адже це значно корисніше за критику, бо виховує в людині здатність ставитись до вас доброзичливо.

2. Насамперед необхідно пробудити в людині зацікавленість, щоб

примусити її саму захотіти зробити що небудь.

3. Коли займаємось розв'язанням своїх проблем, ми витрачаємо

95 % часу на думки про себе. А це неправильно. Треба припинити думати про власні бажання й чесноти, а натомість підкреслити позитивні якості людей і висловити їм схвалення, вдячність, які мають

іти від щирого серця, відверто; треба бути щедрим на похвалу.

4. Кращий спосіб впливати на людину — це говорити з нею про те,

чого вона хоче і постаратися допомогти їй досягти бажаного.

5. Необхідно завжди враховувати точку зору інших людей, їхні

сумніви й сподівання.

Шість способів сподобатися людям

1. Виявляйте до них щирий інтерес.

2. Посміхайтеся.

3. Пам'ятайте, що ім'я людини є для неї найкращим словом з усього лексичного запасу.

4. Умійте добре слухати й заохочувати співрозмовника до розмови.

5. Починайте бесіду про те, що цікавить вашого співрозмовника, а не вас.

6. Постарайтеся дати людині відчути її перевагу над вами, робіть це щиро і природно.

Дванадцять способів змусити людину стати на вашу точку зору

1. Не можна взяти гору в суперечці; єдиний спосіб здобути у суперечці перемогу — це уникнути її.

2. Поважайте думку іншої людини, вашого співрозмовника. Ніколи не говоріть йому, що він не має рації.

3. Якщо ви знаєте, що хтось думає чи хоче сказати про вас щось негативне, обеззбройте його, сказавши про це раніше. Якщо ви не маєте рації, визнайте це швидко і в категоричній формі.