Соціометрія: дослідження міжособистісних відносин у групі

Соціометрична техніка, розроблена Дж. Морено, застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їхньої зміни, поліпшення й удосконалювання. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціального поводження людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп.

Соціометрична процедура може мати на меті:

а) вимір ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі;

б) виявлення "соціометричних позицій", тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються "лідер" групи й "відкинутий";

в) виявлення Всеслава підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Використання соціометрії дозволяє проводити вимір авторитету формального й неформального лідерів для перегрупування людей у командах так, щоб знизити напруженість у колективі, що виникає через взаємну ворожість деяких членів групи. Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає більших тимчасових витрат (до 15 хв.). Вона досить корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах з удосконалювання відносин у колективі. Але вона не є радикальним способом дозволу Всеслава проблем, причини яких варто шукати не в симпатіях і антипатіях членів групи, а в більше глибоких джерелах.

Надійність процедури залежить насамперед від правильного відбору критеріїв соціометрії, що диктується програмою дослідження й попереднім знайомством зі специфікою групи.

Загальна схема дій при соціометричному дослідженні полягає в наступному. Після постановки завдань дослідження й вибору об'єктів вимірів формулюються основні гіпотези й положення, що стосуються можливих критеріїв опитування членів груп. Тут не може бути повної анонімності, інакше соціометрія виявиться малоефективною. Вимога експериментатора розкрити свої симпатії й антипатії нерідко викликає внутрішні утруднення в опитуваних і проявляється в деяких людей у небажанні брати участь в опитуванні. Коли питання або критерії соціометрії обрані, вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються в усному виді по типі інтерв'ю. Кожний член групи зобов'язаний відповідати на них, вибираючи тих або інших членів групи залежно від більшої або меншої схильності, переваги їх у порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довіри або недовіри й т.д..

Членам групи пропонується відповісти на питання, які дають можливість виявити їхні симпатії й антипатії один до одного, до лідерів, членів групи, яких група не приймає. Дослідник зараховує два питання: а) і б) і дає піддослідним таку інструкцію: "Напишіть на папірцях під цифрою 1 прізвище члена групи, який Ви вибрали б у першу чергу, під цифрою 2 - кого б Ви вибрали, якби не було першого, під цифрою 3 - кого б Ви вибрали, якби не було першого й другий". Потім дослідник зараховує питання про особисті відносини й так само проводить інструктаж.

З метою підтвердження вірогідності відповідей дослідження може проводитися в групі кілька разів. Для повторного дослідження беруться інші питання.

Отже, якщо людина хоче бути прийнятою іншими людьми, встановлювати з ними близькі стосунки, проявляючи себе як суб’єкта не утрудненого спілкування, вона проявляє довіру у спілкуванні, компетентність і доброзичливість, а також більше вміння слухати, ніж говорити. Крім того, вміння слухати означає не проявляти ворожість у спілкуванні. І якщо людина не схильна до утрудненого спілкування, не поводиться вороже, цинічно недовірливо, то вона сама прагне встановлювати стосунки і бути прийнятою іншими, а не чекає цього від них; не демонструє егоїстичність, підозрілість чи агресивність, хоча може проявляти домінування і прагнення контролювати міжособистісні стосунки, що не суперечить нормальному й ефективному спілкуванню.

Утруднене спілкування, згідно проведеного нами дослідження, характеризується: неприйняттям інших людей, не доброзичливим, а ворожим до них ставленням, недовірою до них, небажанням бути прийнятим іншими людьми, у спілкуванні – рольовою позицію батька; агресивною характерологічною тенденцією.

При дослідженні міжособистісних відносин найбільше часто виділяються два фактори: домінування - підпорядкування й дружелюбність - агресивність. Саме ці фактори визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Вони названі в числі головних компонентів при аналізі стилю міжособистісного поводження.

 

Діагностика міжособистісного сприйняття в групі за методикою “Сприйняття індивідом групи ”.

Міжособистісне сприйняття у групі залежить від багатьох факторів. Найбільш досліджуваними з них є: соціальна установка, досвід, особливості самосприйняття, характер міжособистісних стосунків, характер інформованості один про одного, ситуаційний контекст, у якому відбувається механізм міжособистісної перцепції і т.д. У якості одного з найважливіших факторів міжособистісного сприйняття є ставлення до об'єкта сприйняття. Однак, на міжособистісне сприйняття впливають не тільки міжособистісні стосунки, але й ставлення індивіда до групи.

Сприйняття індивідом групи - це своєрідний фон, на якому відбувається міжособистісне сприйняття. У зв'язку з цим дослідження сприйняття індивідом групи є важливим моментом в дослідженні міжособистісного сприйняття, що поєднує два різних соціально-перцептивних процеси. Запропонована методика дозволяє виявити три можливих типи сприйняття індивідом групи. При цьому в якості показника типу даного сприйняття є роль групи в індивідуальній діяльності того, хто сприймає.

Інструкція

На кожний пункт анкети тесту можливі три відповіді, які позначаються а, б, в. З відповідей на кожний пункт виберіть ту, котра найбільш вірно висловлює Вашу точку зору. Букву Вашої відповіді (а, б чи в) відмітьте в бланку для відповідей напроти відповідного номера питання. На кожне питання вибирайте тільки одну відповідь.

 

Тестові завдання

1. Кращими партнерами в групі є ті, хто:

а) знає більше ніж я;

б) усі питання вирішує разом;

в) не відволікає уваги викладача.

 

2. Кращими викладачами я вважаю тих, хто:

а) має індивідуальний підхід до кожного;

б) створює умови для допомоги з боку інших;

в) створює у групі атмосферу, у якій ніхто не боїться висловитися.

 

3. Я радію, коли мої друзі:

а) знають більше ніж я;

б) вміють самостійно, не заважаючи іншим, досягти успіху;

в) допомагають іншим, якщо є така нагода.

 

4. Найбільше я не люблю, коли в групі:

а) нікому допомагати;

б) мені заважають при виконанні завдання;

в) решта слабше підготовлені, ніж: я.

 

5. Я здатен, як мені здається, на максимальне тоді, коли:

а) можу отримати допомогу і підтримку з боку інших;

б) мої зусилля достатньо винагородженні;

в) є можливість проявити ініціативу, корисну для всіх.

 

6. Мені подобаються колективи, у яких:

а) кожний зацікавлений в покращенні загальної справи;

б) кожний займається своєю справою і не заважає іншим;

в) кожний може використати інших для вирішення своїх завдань.

 

7. Як найгірших, студенти оцінюють таких викладачів, котрі:

а) створюють атмосферу суперництва;

б) не приділяють достатньої уваги їм;

в) не створюють умови для того, щоб група допомагала їм.

 

8. Найбільше задоволення в житті приносить:

а) можливість працювати, коли тобі не заважають;

б) можливість отримання від інших нової інформації;

в) можливість зробити щось корисне для інших.

 

9. Головна функція школи повинна полягати:

а) у вихованні людей з почуттям обов'язку перед іншими;

б) у підготовці пристосованих до самостійного життя людей;

в) у підготовці людей, що вміють здобувати користь від спілкування з іншими.

 

10. Якщо перед групою стоїть проблема, то я:

а) намагаюся, щоб її вирішили інші;

б) намагаюся працювати самостійно, не покладаючись на інших;

в) прагну внести свій внесок до спільного вирішення проблеми.

 

11. Найкраще я вчився б, коли викладач:

а) мав до мене індивідуальний підхід;

б) створив умови, щоб я отримав допомогу від інших;

в) заохочував ініціативу студентів, спрямовану на досягнення спільного успіху.

 

12. Немає гіршого, ніж випадок, коли:

а) ти не можеш самостійно досягти успіху;

б) відчуваєш себе непотрібним у групі;

в) тебе не розуміють оточуючі.

 

13. Найбільше я ціную:

а) особистий успіх, у якому є доля заслуги моїх друзів;

б) загальний успіх, у якому є і моя заслуга;

в) успіх, досягнутий власними зусиллями.

 

14. Я хотів би:

а) працювати в колективі, у якому застосовуються основні прийоми і методи спільної праці;

б) працювати індивідуально з викладачем;

в) працювати зі знаючими в даній галузі людьми.

Бланк відповідей

 

Аналіз результатів тесту

На основі відповідей досліджуваних за допомогою «ключа» робиться підрахунок балів з кожного типу сприйняття індивідом групи. Кожній вибраній відповіді приписується один бал. Бали, набрані досліджуваним з усіх 14 пунктів анкети, сумуються для кожного типу сприйняття окремо. При цьому загальна сума балів з усіх типів для кожного досліджуваного повинна бути рівною 14.

При обробці даних «індивідуалістичний» тип сприйняття індивідом групи позначається буквою «І», «прагматичний» - «П», «колективістичний» - «К». Результати кожного досліджуваного записуються у такому вигляді:

 

І + П + К,

де І - кількість балів, отриманих досліджуваним за «індивідуалістичним» типом сприйняття; П - «прагматичним»; К - «колективним».

Ключ:

 

Індивідуалістичний

В

А

Б

Б

Б

Б

Б

А

Б

Б

А

А

В

Б

Колективістичний

Б

В

В

А

В

А

А

В

А

В

В

Б

Б

А

Прагматичний

А

Б

А

В

А

В

В

Б

В

А

Б

В

А

В

 

1. Індивід сприймає групу як заваду у своїй діяльності або ставиться до неї нейтрально. Група не має самостійної цінності в його очах. Це проявляється у відхиленні від спільних форм діяльності, в наданні переваги індивідуальній роботі, в обмеженні контакту. Цей тип можна назвати «індивідуалістичним».

2. Індивід сприймає групу як засіб досягнення власних цілей. При цьому група сприймається та оцінюється з точки зору її корисності для індивіда. Перевага надається більш компетентним членам групи, здатним прийти на допомогу, взяти на себе вирішення складних проблем і стати джерелом інформації. Даний тип сприйняття індивідом групи можна назвати «прагматичним».

3. Індивід сприймає групу як самостійну одиницю. На першому плані стоять проблеми групи і окремих її членів, спостерігається зацікавленість як у успіхах кожного члена, так і групи в цілому, прагнення внести свій вклад в групову діяльність. Значна роль відводиться колективним формам роботи. Такий тип сприйняття індивідом своєї групи можна назвати «колективістичним».

Сприйняття індивідом групи є фоном, на якому відбувається міжособистісне сприйняття. Методика, що пропонується, дозволяє виявити три можливі "типи" сприйняття індивідом групи, де в якості показника типу сприйняття виступає роль групи в діяльності індивіда.

 

Діагностика міжособистісних стосунків у групі за методикою К. Томаса “Дослідження міжособистісних стосунків ”.

 

Опросник К.Томаса

Тест адаптирован Гришиной Н.В. для изучения личностной предрасположенности к конфликтному поведению. В своем подходе к изучению конфликтных явлений К.Томас делал акцент не только на разрешение конфликтов, а на управление ими. В соответствии с этим, К.Томас считает нужным сконцентрировать внимание на том, какие формы поведения в конфликтных ситуациях характерны для людей, какие из них являются более продуктивными или деструктивными, каким образом возможно стимулировать продуктивное поведение.

Для описания типов поведения людей в конфликтных ситуациях К. Томас применяет двухмерную модель регулирования конфликтов, основополагающими измерениями в которой являются кооперация, связанная с вниманием человека к интересам других людей, вовлеченных в конфликт, и напористость, для которой характерен акцент на защите собственных интересов. Соответственно этим двум основным измерениям К. Томас выделяет следующие способы урегулирования конфликтов: конкуренции (соревнования), приспособления, компромисс, избегание, сотрудничество.

В своем опроснике по выявлению типичных форм поведения К. Томас описывает каждый из пяти перечисленных возможных вариантов двенадцатью суждениями о поведении индивида в конфликтной ситуации. В различных ситуациях они сгруппированы в 30 пар, в каждой из которых респонденту предлагается выбрать то суждение, которое является наиболее типичным для характеристики его поведения.

По каждому из пяти разделов опросника (соперничество, сотрудничество, компромисс, избегание, приспособление) подсчитывается количество ответов, совпадающих с ключом.

Текст

1.а) Иногда я предоставляю возможность другим взять на себя ответственность за решение спорного вопроса;

б) Вместо того, чтобы обсуждать то, в чем мы расходимся, я стараюсь обратить внимание на то, в чем мы оба согласны.

2. а) Я стараюсь найти компромиссное решение,

б) Я пытаюсь уладить его с учетом всех интересов другого человека и моих собственных.

3. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего;

б) Иногда я жертвую своими собственными интересами ради интересов другого человека.

4. a) Я стараюсь найти компромиссное решение

б) Я стараюсь не задеть чувств другого человека.

5. а) Улаживая спорную ситуацию, я все время пытаюсь найти поддержку у другого;

б) Я стараюсь делать все, чтобы избежать бесполезной напряженности.

6 а) Я пытаюсь избежать неприятности для себя;

б) Я стараюсь добиться своего.

7. а) Я стараюсь отложить решение спорного вопроса, с тем, чтобы со временем решить его окончательно;

б) Я считаю возможным в чем-то уступить, чтобы добиться другого.

8. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего;

б) Я первым делом стараюсь определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы.

9. а) Думаю, что не всегда стоит волноваться из-за каких-то возникших разногласий;

б) Я предпринимаю усилия, чтобы добиться своего.

10. а) Я твердо стремлюсь добиться своего;

б) Я пытаюсь найти компромиссное решение.

11. а) Первым делом я стремлюсь ясно определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы;

б) Я стараюсь успокоить другого и главным образом сохранить наши отношения.

12. а) Зачастую я избегаю занимать позицию, которая может вызвать споры;

б) Я даю возможность другому в чем-то остаться при своем мнении, если он также идет навстречу.

13. а) Я предлагаю среднюю позицию;

б) Я настаиваю, чтобы все было сделано по-моему.

14. а) Я сообщаю другому свою точку зрения и спрашиваю о его взглядах;

б) Я пытаюсь показать другому логику и преимущество моих взглядов.

15. а) Я стараюсь успокоить другого и сохранить наши отношения;

б) Я стараюсь сделать все необходимое, чтобы избежать напряжения.

16. а) Я стараюсь не задеть чувств другого;

б) Я обычно пытаюсь убедить другого в преимуществах моей позиции.

17. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться, своего;

б) Я стараюсь сделать все, чтобы избежать бесполезной напряженности.

18. а) Если это сделает другого счастливым, я дам ему возможность настоять на своем;

б) Я дам другому возможность остаться при своем мнении, если он идет мне навстречу.

19. а) Первым делом я пытаюсь определить то, в чем состоят все затронутые интересы и спорные вопросы;

б) Я стараюсь отложить спорные вопросы с тем, чтобы со временем решить их окончательно.

29. а) Я пытаюсь немедленно преодолеть наши разногласия;

б) Я стараюсь найти наилучшее сочетание выгод и потерь для нас обоих.

21. а) Ведя переговоры, стараюсь быть внимательным к другому;

б) Я всегда склоняюсь к прямому обсуждению проблемы.

22. а) Я пытаюсь найти позицию, которая находится посередине между моей и позицией другого человека;

б) Я отстаиваю свою позицию.

23. а) Как правило, я озабочен тем, чтобы удовлетворить желания каждого из нас;

б) Иногда предоставляю другим взять на себя ответственность за решение спорного вопроса.

24. а) Если позиция другого кажется ему очень важной, я стараюсь идти ему навстречу;

б) Я стараюсь убедить другого пойти на компромисс.

25. а) Я пытаюсь убедить другого в своей правоте;

б) Ведя переговоры, я стараюсь быть внимательным к аргументам другого.

26. а) Я обычно предлагаю среднюю позицию;

б) Я почти всегда стремлюсь удовлетворить интересы каждого из нас.

27. а) Зачастую стремлюсь избежать споров;

б) Если это сделает другого человека счастливым, я дам ему возможность настоять на своем.

28. а) Обычно я настойчиво стремлюсь добиться своего;

б) Улаживая ситуацию, я обычно стремлюсь найти поддержку у другого.

29. а) Я предлагаю среднюю позицию;

б) Думаю, что не всегда стоит волноваться из-за возникающих разногласий.

30. а) Я стараюсь не задеть чувств другого;

б) Я всегда занимаю такую позицию в споре, чтобы мы совместно могли добиться

Бланк вопросника

 

№	А	В	№	А	В	№	А	В

Ключ:

Соперничество: За, 66, 8а, 96, 10а, 136, 146, 166, 17a, 226, 25a, 28a.

Сотрудничество: 26, 5а, 86, 11а, 14а, 19а, 20а, 216, 23а, 266, 286, 306.

Компромисс: 2а, 4а, 76,106, 126, 13а, 186, 206,22а, 246, 26а, 29а.

Избегание: la, 56, 7а, 9а, 12а, 156, 176, 196, 21а, 236, 27а, 296.

Приспособление: 16, 36, 46, 6а, 116, 15а, 1ба, 18а, 24а, 256, 27б, 30а.

Полученные количественные оценки сравниваются между собой для выявления наиболее предпочитаемой формы социального поведения испытуемого в ситуации конфликта, тенденции его взаимоотношений в сложных условиях.