ВПЛИВ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ НА ХАРАКТЕР І ЗМІСТ СНОВИДІНЬ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ВПЛИВ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ НА ХАРАКТЕР І ЗМІСТ СНОВИДІНЬ



ПРОЦЕС АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО ШКОЛИ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Постановка проблеми. У сучасних умовах демократизації та гуманізації шкільної освіти все більш актуальним стає створення шкільного середовища, яке б могло якнайповніше задовольнити потреби дитини у пізнавальному, фізичному та соціальному розвитку. Таке середовище є особливо необхідним для першокласників, які тільки переступають поріг школи, стаючи на новий щабель свого особистісного розвитку. Вступ до школи – переломний момент у житті дитини, пов’язаний з новим типом стосунків і оточенням (ровесниками й дорослими) та переходом від ігрової до навчальної діяльності як провідної. Це “кризовий період” в житті дитини, бо змінюється все: обов’язки, оточення, режим життєдіяльності і їй необхідно адаптуватися до нових умов існування. Постає питання, як зробити цей процес ефективним і максимально безболісним для дитини.

У найпоширенішому своєму значенні «шкільна адаптація» розуміється як пристосування дитини до нової системи соціальних умов, нових відносин, вимог, видів діяльності, режиму життєдіяльності [1].

Перший рік навчання в школі є важливим випробовуванням адаптаційних можливостей дитини. Адже на зміну безтурботним іграм приходять щоденні навчальні заняття. Вони вимагають від дитини напруженої розумової праці, активізації уваги, зосередженої роботи на уроках, утримання правильної робочої пози. Змінюється її місце в системі суспільних відносин, змін зазнає все її життя, зростає психоемоційне навантаження [2].

І. М. Петрюк зауважує, що коли мова йде про шкільну адаптацію, ми маємо усвідомлювати, що це складний процес, який поєднує у собі адаптацію функціональну, навчальну та соціально-психологічну. Під функціональною адаптацією розуміють пристосування особистості дитини до виконання обов'язків, зумовлених функціональним призначенням навчальної діяльності. Під навчальною – пристосування до умов навчання в освітніх закладах. Щодо соціально-психологічної адаптації, то її визначають як найбільш оптимальне пристосування дитячої психіки до умов шкільного середовища шляхом засвоєння і прийняття цілей, цінностей, норм і стилів поведінки, прийнятих у даному середовищі [3].

Далеко не всі діти з подібним рівнем розвитку однаково «пристосовуються» до нових умов життєдіяльності. У психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні адаптації [4].

Високий рівень. Першокласник позитивно відноситься до школи, її вимог, навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно опановує програмний матеріал; старанний, уважно слухає вказівки, пояснення вчителя; виконує доручення без зовнішнього контролю; проявляє великий інтерес до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно відноситься до школи, знаходження в школі не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель дає його детально і наочно, засвоює основний зміст навчальних програм, самостійно вирішує типові задачі; зосереджений і уважний при виконанні завдань, доручень.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або індиферентно відноситься до школи; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; поданий вчителем матеріал засвоюється фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі; при виконанні самостійних навчальних завдань не проявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування з боку вчителя і батьків.

Лусканова Н. і Коробейников І. під шкільною дезадаптацією розуміють сукупність ознак, які свідчать про невідповідність соціопсихологічного та психофізіологічного статусів дитини ситуаціям шкільного навчання, опанування яких ускладнюється або стає неможливим [5].

З метою порівняти стан та рівень адаптованості першокласників до школи на початку навчання і в середині навчального року, ми провели два констатувальні заміри. Дослідження відбувалися на базі середньої загальноосвітньої школи № 245 міста Києва у перших класах (1–А та 1–Б) у жовтні (з 6 по 30) 2015 року та у лютому (з 17 по 29) 2016 року. Загальна кількість респондентів 40 чоловік.

Для дослідження рівня адаптованості першокласників до школи ми використали: метод спостереження, бесіди; проективну методику «Школа звірів» С. Панченко; анкету оцінювання рівня шкільної мотивації і адаптації Н. Лусканової; методики Чиркова В. І., Соколової О. Л. та Сорокіної О. В. «Експертна оцінка адаптованості дитини до школи» для батьків та вчителя.

Дослідивши стан та рівень адаптованості до школи першокласників, ми встановили наступні результати (табл. 1):

Таблиця 1. Рівень адаптованості до школи першокласників

    Жовтень 2015 року Лютий 2016 року
Клас Рівень адаптованості до школи кількість дітей відсотків від загальної кількості дітей кількість дітей відсотків від загальної кількості дітей
1 - А високий 45% 5%
середній 20% 55%
низький 35% 40%
1 - Б високий 75% 15%
середній 15% 50%
низький 10% 35%

 

Загалом, високий рівень адаптованості до школи на початку навчання мали 60% першокласників, середній – 17,5%, і низький – 22,5% першокласників. А у середині навчального року 10% дітей мали високий рівень адаптованості до школи, 52,5% – середній, і 37,5%т – низький. Це свідчить про те, що об’єктивно навчально-виховний процес призводить до дезадаптації дітей. А це вже проблема, яка вимагає спеціального дослідження, з’ясування причин такого явища, пошук шляхів подолання, ролі педагогічного колективу, батьків і особливо соціальних педагогів і шкільних психологів в підвищенні адаптивних можливостей школярів. Відсутність уваги до дезадаптації, яка фактично виявлена в ході наших наукових розвідок, може призвести до стійких негативних тенденцій у майбутньому і це додатково вказує не тільки на актуальність а і на терміновість досліджень шкільної адаптації першокласників.

Список використаних джерел:

1. Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. 4-е изд., перераб. и дополн. / Гуткина Н.И. – СПб.: Питер, 2004. – 208 с.

2. Лісовець С. Соціально-психологічні особливості адаптації першокласників до умов навчання в школі / С. Лісовець, В. Голуб // Педагогічна освіта: теорія і практика : зб. наук. пр. / Київ. міськ. пед. ун-т Бориса Грінченка, Ін-т проблем виховання АПН України. – Київ : [б. в.], 2008. Педагогіка. Психологія, № 9. – С. 124–129.

3. Петрюк І. М. Соціально-педагогічна робота з дезадаптованими підлітками у загальноосвітній школі [Електронний ресурс] : Вісник психологіїі педагогіки / І. М. Петрюк – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua

4. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками: Навч. посіб. для студентів педагогічних факультетів / О. В. Проскура. – К.: Освіта, 1998. – 199 с.

5. Лусканова Н.Г. Основные проявления и факторы школьной дезадаптации / Н.Г. Лусканова, И.О. Коробейников // Психология детей с нарушениями и отклонениями в развитии. – СПб.: Питер, 2001. – С. 153–167.

Шевчук О.С. [2]

Список використаних джерел

1. Goleman D. Emotional Intelligence / D. Goleman. – New York: Bantam books, 1995. – 352 р.

2. Lazarus R.S. Emotion and adaptation / R.S. Lazarus. – N.Y.: Oxford University Press. – 1991. – p. 609 – 637.

3. Сергиенко Е. А. Тест Дж. Мэйєра, П. Сэловея, Д. Карузо / Е. А. Сергиенко, И. И Ветрова. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2010. – 176 с.

4. Чудновский В. Э. К проблеме соотношения «внешнего» и «внутреннего» в психологии / В. Э. Чудновский // Психол. журнал. – 1993. – № 5.

 

Лазаренко Валерія Олексіївна[3]

МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ У ВУЗІ

Дослідженням мотивації, а точніше науковим вивченням причин активності людини і тварин почали займатися ще великі мислителі античності – Арістотель, Геракліт, Платон, Сократ. Існує безліч теорій мотивації, які розглядають цей феномен з того чи іншого боку, роблячи акцент кожен на своєму аспекті дійсності. В основі потребнісних теорій мотивації звісно лежить «потреба». Когнітивні теорії мотивації ведучу роль в детермінації поведінки надають свідомості. Психоаналітичні теорії, навпаки, надають перевагу несвідомому як рушійній силі поведінки людини. Це історія дослідження мотивації, яка лише підтверджує важливість та актуальність даної проблеми.

Сьогодні, вивчення особливостей мотивації є традиційним серед багатьох педагогічних, психологічних, та соціологічних досліджень. Ми вважаємо, що вимоги, які висуває науково – технічний прогрес до системи підготовки фахівців різних галузей, спонукають до більш глибокого вивчення мотивації навчальної діяльності у ВНЗ з метою підвищення ефективності організації навчального процесу з підготовки висококваліфікованих фахівців.

Однак домогтися ефективності навчання, підготовки фахівців лише шляхом удосконалення методики навчального процесу, не звертаючи уваги на мотиви навчальної діяльності, неможливо, оскільки мотивація – це пусковий механізм будь – якої діяльності, сукупність рушійних сил, що спонукають людину до здійснення певних дій, до досягнення поставленої мети [1].

Навчальна діяльність студентів завжди є полімотивованою. Юдіна Н.О [2] у своїй статті спирається на твердження О.М. Леонтьєва і Є. П. Ільїна. Так,

О.М. Леонтьєв [3] висуває положення про полімотивованість діяльності, спираючись на те, що складні форми поведінки і діяльності, до яких належить і навчальна, обумовлені одразу кількома потребами. Перший варіант полімотивації, за О.М.Леонтьєвим, полягає в зумовленості навчальної діяльності як пізнавальними мотивами, так і соціальними, що надають цій діяльності “двоякий” сенс. Другий варіант полімотивації – це поєднання смислоутворюючого мотиву, що здійснює функцію стимулу та напрямку смислоутворення, з мотивами-стимулами, котрі відіграють роль лише додаткової стимуляції даної діяльності

Є.П.Ільїн [4] вважає, що справжня полімотивація має місце при досягненні людиною віддаленої мети (наприклад, у процесі навчальної діяльності – отримання освіти), яка спрямовується довгочасною мотиваційною установкою.

Нашим студентам, ми запропонували визначитись з власними мотивами навчання у вищому навчальному закладі, а саме у КНУ імені Тараса Шевченка. Для проходження студентам 4 курсу факультету психології була запропонована «Методика вивчення мотивації навчання у вузі» Т.І. Ільїної. Дана методика направлена на визначення провідних мотивів навчання. У ній є три шкали: «Здобуття знань», «Оволодіння професією», «Отримання диплома».

Нами було з`ясовано, що кожен з цих мотивів відіграє певну роль в житті студентів. Методика побудована таким чином, що досліджуваний не обирає один варіант (один мотив навчання), а набирає певну кількість балів по кожній шкалі. Динаміка виборів кожного студента представлена на мал.1.

Мал.1. Профіль мотивації навчання у вузі. Результати вибору кожного студента.

Як бачимо шкала «Здобуття знань» проходить найвище і має найвищі піки, і лише два значні спади. Тоді як дві інші шкали «Оволодіння професією» та «Отримання диплома» тримаються середини і мають більш часті спади.

Для виявлення провідної мотивації навчання нами була підрахована сума балів 62 студентів по кожній шкалі, що дало нам змогу вирахувати відсоткове співвідношення. Згідно наших результатів, шкала «Здобуття знань» переважає і становить 40% від загальної кількості. Шкала «Оволодіння професією» та шкала «Отримання диплома» становить 29 % та 31 % відповідно. Результати представлені на мал.2.

Мал 2. Діаграма розподілу мотивації навчання у вузі

Отже, в даному випадку, ми можемо говорити про те, що всі три мотиви навчання у вузі є присутніми у кожного студента, однак провідним і найбільш важливим переважно є лише один. І для кожного студента переважаючим є свій. Однак за сумою балів по вибірці, ми можемо говорити про переважання мотиву «Здобуття знань». Можна припустити, що людей на факультет психології приводить жага до знань та допитливість. А також мотивація на зразок «хочу розібратись в собі» або «хочу допомагати людям», яку досить часто можна почути на початкових курсах. Таке формулювання твердження свідчить про те, що люди вважають знання з психології досить цінними, однак цінними вони можуть бути для застосування як в буденному, так і в професійному житті. Однак у сферу професійного входити намір мають далеко не всі, про що свідчить шкала «Оволодіння професією». Розуміння мотивів навчальної діяльності може сприяти покращенню ефективності відбору студентів при вступі до університету, а також сприятиме організації навчального процесу.

Література:

1. Кучерук О. Я. Особливості мотивації навчальної діяльності студентів факультету прикладної математики та комп'ютерних технологій / О. Я. Кучерук, М. О. Щирба // Зб. наук. пр. ф-ту приклад. математики та комп’ютер. технологій Хмельниц. нац. ун-ту. – Хмельницький, 2009. – № 1 (2). – С.132-136.

2. Юдіна Н. О. Дослідження особливостей полімотивації студентів / Н. О. Юдіна // Наука і освіта. - 2014. - № 6. - С. 143-148. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NiO_2014_6_30

3. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции / А.Н.Леонтьев. – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 139 с.

4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П.Ильин. – СПб: Издательство “Питер”, 2000. – 512с.

 

 

Романенко В.В.[5]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова - М.: Прогресс-Традиция, 2001. - 304 с.

2. Данилюк І.В. Етнічна психологія як галузь наукового пізнання: історико-теорет.вимір: моногр./І.В. Данилюк. - К. «САММІТ-КНИГА», 2010.- 432 с.

3. Льовочкіна А.М. Етнопсихологія: Навч. посіб. / Антоніна Михайлівна Льовочкіна. – К. : МАУП, 2002. – 144 с.

4. Крысько В.Г. Этническая психология: Учеб пособие для студ. высш. Учеб. Заведений / Владимир Гаврилович Крысько. – М. : Издательський центр «Академия», 2002. – 320 с.

5. Волович О.О. Глобалізація: переваги і загрози для нашої країни.

[Електронний ресурс] / О.О. Волович. – Режим доступу:

http://izvestiya.odessa.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=23646.

6. Воронкова В.Г. Місце і роль України в глобалізаційних процесах сучасності. [Електронний ресурс] / В.Г. Воронкова. – Режим доступу:

http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_37_2.pdf

 

 

Тодорюк О.В.*

Куликов Л.В. Психогигиена личности: Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики: Учебное пособие/ Куликов Л.В. — СПб.: Питер, 2004.

2. Эммонс Р. Психология высших устремлений: мотивация и духовность личности/ Под ред. Д.А.Леонтьева. — М.: Смысл, 2004. –416 с.

3. Аргайл М. Психология счастья/ Аргайл М. СПб.: Питер, 2003. — 271 с.

4. Чиксентмихайи М. Поток: Психология оптимального переживания/ Под ред. Д.А.Леонтьева. — М.:Смысл, 2011

Гресько Вікторія Володимирівна

 

СТРАТЕГІЧНЕ МИСЛЕННЯ

ВПЛИВ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ НА ХАРАКТЕР І ЗМІСТ СНОВИДІНЬ

Останнім часом майже в усіх розвинених країнах та в Україні зокрема, спостерігається зростання кількості емоційних розладів, зумовлених низкою чинників, перш за все, соціальних; однак особливу увагу займає стиль життя сучасної людини. За даними Національного комітету психічного здоров’я США, на 2010 рік депресія посідає перше місце серед захворювань, як причина втрати працездатності серед населення [1]. Такі дані підвищують необхідність піклування про своє здоров’я заздалегідь, проводення ранньої діагностики захворювань та своєчасне лікування.

Розробка тестів для визначення типових реакцій зі сторони сновидячого его дозволила визначити особливості можливих ролей, які може виконувати людина під час перегляду сновидінь, однак не проводилося конкретне дослідження особливостей реакцій сновидячого его при емоційних розладах.

Саме тому, розглянувши існуючі теорії адаптаційних функцій сновидінь була запропонована гіпотеза про те, що емоційні розлади можуть мати специфічний вплив на характер та зміст сновидіння, та відповідним чином вони можуть відображатися у фабулі сну. На основі цього метою дослідження було виявлення особливості та закономірності впливу емоційних розладів на змістове навантаження сновидіння та його характеристики. Об’єктом дослідження стали емоційні розлади, а предметом – особливості впливу емоційних розладів на характер сновидіння та його зміст.

Корабельникова Е.А. вважає, що сновидіння скеровані на позбавлення від неприйнятних та непереносимих відчуттів і, нарешті, на їх видалення [2]. В нормі сновидіння проводить межу, «щит» від травматичних переживань реального життя. Але при психотичному рівні функціонування особи, слабо розвинутому его та недостатньому усвідомленні власних меж цей захист стає

*Студентка 2 курсу магістратури спеціальності «психологія»

факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доцент, кандидат психологічних наук, Слободянюк Ігор Антонович

ненадійним. Кляйніанська концепція виділяє крайні проективні форми виганяючих процесів сновидіння. Під тиском непереносимих конфліктів врешті решт ці процеси порушують розрізнення сну й стану неспання, реальності й фантазії, первинного та вторинного процесів, а при психозах ламають крихкі межі особистості, нездатні утримати простір сновидіння. [2, 3].

На сьогоднішній день практично всі існуючі теорії сну визнають за швидком сном (ШС) функцію переробки інформації. ШС необхідний для адаптації до лише емоційно значущої, незвичайної ситуації, до сприйняття якої організм не готовий. При виконанні завдань з нейтральною інформацією не виникає збільшення ШС [4, 5].

Організоване дослідження здійснювалося, на базі Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, ЕГ - 30 хворих на емоційні розлади., КГ - 28 осіб, у яких не було виявлено жодних розладів і їх можна віднести до умовно здорових. Серед досліджуваних переважали особи жіночої статі; вік обстежених коливався від 21 до 60 років.

Експериментально-психологічне дослідження включало ряд тестових методик: методика для визначення типу емоційної реакції на дію стимулів оточуючого середовища В.В. Бойко, тест визначення рівня невротизації (РН) Н.Б.Ласко, «Опитувальник для виявлення змісту сновидінь», розроблена Євчуком С.І [6, 7].

Перші дві методики були використані для виявлення проявів емоційних розладів. У результаті встановлено, що показники визначення рівня невротизації констатують, що у досліджуваних з емоційними розладами переважає високий або дуже високий рівень невротизації, а у досліджуваних без ознак емоційних розладів зустрічається переважно понижений та низький рівень. Для осіб з порушенням функціонування емоційної системи характерний рефрактерний та дисфоричний тип реагування, у той час як за відсутності емоційних розладів домінує ейфоричний тип реагування на стимули навколишнього середовища. Із збільшенням рівня невротизації та перевагою дисфоричного типу реагування зменшується частота появи сновидінь та їх запам’ятовування. При низькому рівні невротизації та перевазі ейфоричного типу реагування сновидіння з’являються частіше, їх забарвленість стає яскравішою, насиченість подій зростає, а частота запам’ятовування снів збільшується.

Для дослідження значущих відмінностей у характері сновидінь між групою 1 – досліджувані з емоційними розладами та групи 2 – досліджувані без ознак емоційних розладів, був використаний «Опитувальник сновидінь» Євчука С.І. Виявлено, що для осіб з наявними емоційними розладами характерні здебільшого чорно-білі сновидіння, у той час як відсутність розладу характеризується присутністю фарб в образах снів. Відсутність кольору у сновидіннях досліджуваних з наявними емоційними розладами свідчить про загальний депресивний, пригнічений та сумний фон їх емоційних переживань, що відображається відповідним чином так само й у картині їх сновидінь. Досліджувані без емоційних розладів демонструють протилежну ситуацію. За рахунок того, що їх життя частіше насичене подіями та загалом їм притаманний нижчий рівень тривожності, сновидіння зазвичай наповнюються кольорами, що відображає їх емоційний стан. Досліджувані групи з емоційними розладми рідше переживають емоційно насичені сновидіння, це може бути пов’язано з нестачею у них сил переживати таку емоційність в реальному житті, що так само відображається ситуацією уві сні, де немає звідки взяти ресурс для насичення сну емоціями. У свою чергу у досліджуваних другої групи переживає багатий спектр емоцій і під час сну, що можна інтерпретувати як нормальне функціонування емоційної системи як під час фази швидкого сну, так і під час неспання. Характеристика обтяжливості сновидінь відображає загальний тон переживань досліджуваних. У групі без наявних емоційних розладів такі переживання трапляються рідше, через це у снах вони відображаються значно рідше, у порівнянні з групою з виявленими емоційними розладами. Високий рівень невротизації також вказує на імовірне підвищення рівня тривожності та обтяжливості образів сновидінь.

Отже, теоретичні дослідження визнають фазу швидкого сну та відповідно сновидіння як необхідність для нормального функціонування організму. За результатами проведеного емпіричного дослідження виявлені особливості впливу емоційних розладів на характер та зміст сновидінь:зменшується частота появи, запам’ятовуваність, змінюється забарвленість, зростає емоційна напруженість, тривожність та обтяжливість сновидінь. Для практичного застосування це означає, що варто звертати увагу на зміну характеру сновидінь, оскільки це може бути ознакою порушення у функціонуванні емоційної системи. Тим не менше, дані результати не визначають каузальний зв’язок між емоційними розладами та характеристиками сновидіння, що може стати предметом наступних експериментальних досліджень.

 

Список використаних джерел:

1. Ferrari AJ, Charlson FJ, Norman RE, Patten SB, Freedman G, Murray CJ, et al. (2013) Burden of Depressive Disorders by Country, Sex, Age, and Year: Findings from the Global Burden of Disease Study 2010. PLoS Med 10(11): e1001547. doi:10.1371/journal.pmed.1001547

2. Корабельникова Е.А. Сновидения при невротических расстройствах у детей и подростков:Автореф. диссертации канд. мед. наук: 14.01.16/ Е.А. Корабельникова. – Моск. мед. акад..- М., 1998.- Сб. реф.НИР и ОКР 1998, № 5, реф. 0336.- 19 с.

3. Мамцева В.Н. Ночные страхи при сновидных (онеирических) состояниях у больных шизофренией детей / В.Н. Мамцева, В.В. Белозерова. // Журн.. невропатологии и психиатрии им. С.С.Корсакова.-1991.- Т.91, 8.- С. 35-38.

4. Вейн A.M. Три трети жизни / A.M. Вейн. — М.: Знание, 1991. — 240 с.

5. Посохов С.И. Типология объективных нарушений сна при инсомниях / С.И. Посохов, Г.В. Ковров. //Журн. неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. — 1997. — Т. 97, №4. — С. 7-11.

6. Євчук С.І. Діагностика маніфестації психічних розладів за допомогою сновидінь: дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук / С.І. Євчук. – К.:1992. – 212с.

7. Методика определения уровня невротизации и психопатизации (УНП). Методические рекомендации./ Под ред. А.Е.Личко - Л.: ЛНИПНИ, 1980 - 41 с.

 

Свінціцька М.І.[1]



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.212.130 (0.026 с.)