Етнопсихологія в контексті глобалізації

В наші дні соціально-економічні, культурні, політичні зміни, що відбуваються в Україні, суттєво впливають на соціальне оточення, етноси та націю, торкаючись усіх їх аспектів. Саме тому проблема вивченняетнонаціональної ідентичності сучасного українського суспільства, яке виступає детермінантою оптимізації українського соціуму в умовах глобалізації, як ніколи є актуальною для дослідження.

Питання пов'язане з глобалізацією та національно-культурною ідентифікацією народів висвітлювалося в роботах зарубіжних і вітчизняних дослідників. Теоретичну базу дослідження соціально-політичного аспекту глобалізації склали роботи 3. Баумана, У. Бека, Е. Гідденс, Дж. Рітцер, Р. Робертсона, Т. Фрідмана; інформаційно-культурного аспекту - праці Д. Белла, М. Кастельса, М. Маклюена, Е. Тоффлера, економічного аспекту - дослідження І. Валлерстайна, М. Уотерса. Особливе розуміння глобалізації як «зіткнення цивілізацій» запропонував С. Хантінгтон. та ін. Серед українських дослідників даної проблематики - В.Андрущенко, В.Бех, Є.Бистрицький, О. Волович, В.Волинка, В.Воронкова, В.Горський, І.Данилюк, С.Кримський, А. Льовочкін, В.Лях, М.Михальченко, В.Пазенко, М.Попович, М.Степико.

У кожного народу є своя психологія сприйняття зовнішнього світу, що складається протягом століть. І у кожного етносу є свій особливий менталітет: спосіб життя, духовність, традиції, звичаї, мислення, моральні норми, світогляд. Повсякденне життя, взаємодія з навколишнім соціальним і природним середовищем виробляють унікальний спосіб життя, який є сутнісною характеристикою етносу. Зміни способу життя є психологічно непомітними для членів етносу і усвідомлюються тільки через досить великі інтервали часу, не впливаючи на колективне відчуття спільності.

Історична пам'ять етносу сприймає час як безперервність, включаючи часи криз і катаклізмів. Зовнішні атрибути етносу (етнічна територія, мова, релігія, культура) виявляються лише похідними від основи етнічності - безпосередньої соціальної спадковості, заснованої на тривалій і тісній соціальній взаємодії в рамках «структур повсякденності» і способу життя. Для етносу як соціальної групи такі характерні властивості: висока інерційність, еволюційний, безперервний і спадкоємний характер змін, що зберігають не тільки символічну, але і пряму спадкоємність сучасних етносів стосовно вихідних етносів історичного минулого [4].

Етноси зберігаються, незважаючи на глобалізацію, вони зберігають культурно-історичну спадкоємність при зміні суспільних формацій, охоплюючи більшість населення. Це означає, що і в епоху глобалізації етнос далекий від зникнення. Хоча б в силу того, що складає повсякденне соціальне середовище індивіда і охоплює великі маси людей. Етнос існує, залишаючись основним механізмом відтворення способу соціального життя. На наш погляд, зараз, етноси повинні бути більш інтелектуальними і творчими, ніж раніше. І в той же час їм треба намагатися зберігати свою унікальну національну спадщину [3].

Як ми бачимо, глобалізація змусила багатьох людей замислитися над тим, хто вони такі, і спробувати знайти для себе відповіді про сенс, цілі та цінності кожної людини у виборі нею свого шляху. Глобалізація складна, багатоаспектна і суперечлива. Суперечливість її полягає в тому, що в процесі свого поширення вона несе багато як позитивних, так і негативних моментів. Глобалізація формує уявлення про взаємопов'язаність світу, збільшує кількість інформації, яку отримує людина, і дає можливість деяким культурам розвиватися в новому руслі. Так само вона може сприяти поширенню і споживанню нових культурних цінностей, що призводить до інших вимог до людей. Як наголошує Волович О.О., глобалізація являє собою комплексне геополітичне, геоекономічне і геокультурне явище, яке здійснює потужний вплив на всі сторони життєдіяльності суспільств [5].

Глобалізація як процес сучасної культури має дві тенденції: 1) поширеність по всьому світу; 2) спрямованість у майбутнє. На жаль, вона лише незначною мірою звертається в минуле. Найчастіше глобалізація асоціюється з постійним рухом, де приватне одних культур швидко переростає в загальне і потім стає знову приватним в інших культурах, проростаючи в них, але майже не змінюючись. Слід відзначити ще один плюс об’єктивної глобалізації в тому, що прогрес інформаційних технологій дозволяє людині ознайомитися з більшістю цінностей, накопичених світовою культурою - все це завдяки Інтернету, телебаченню й ЗМІ. Також будь-яка людина, сидячи у себе вдома і користуючись Інтернетом, може не тільки практично миттєво зв'язуватися з будь-якою людиною на планеті, а ще познайомитися з видатними шедеврами культури або виконати багато видів роботи для роботодавця, при цьому фізично знаходячись на іншому кінці світу [1].

Особистість зростає і розвивається в певному соціальному, культурному та національному середовищі, і вторгнення в її розвиток чужих культурних, соціальних та інших елементів може вести до різного роду незворотних процесів. В умовах глобалізації при найсильнішому впливі глобальної культури особистості дуже складно зберегти власну ідентичність, що веде, і до психічних хвороб, і до зростання почуття покинутості, незахищеності. Зростає звернення людей до примітивних форм самореалізації: під впливом маніпулятивних технологій набагато простіше прийняти готову примітивну ідентичність, ніж з працею вибудовувати свою власну. Таким чином, можна стверджувати, що глобалізація впливає на основні сторони життя етносу як позитивно, так і негативно. Нині, як свідчить практика умов глобалізації, сучасна людина стала вже не метою, а засобом для досягнення будь-яких цілей - політичних, економічних, ідеологічних. Відзначається також, що, втративши довіру до держави, український громадянин майже автоматично усвідомлює себе членом етносу [6].

На наш погляд, глобалізація - це невід'ємна частина як української, так і світової дійсності, адже у всьому світі можна спостерігати прагнення етносів зберегти свою етнічну ідентичність, підкреслити унікальність своєї культури та психологічного складу, усвідомлення приналежності до певного етносу. Пояснити це можна тим, що етнос в нашу епоху інформації та глобалізації здатний успішно виконувати важливі для кожної людини функції: орієнтувати в навколишній світ, поставляючи відносно впорядковану інформацію, задавати загальні життєві цінності, захищати, відповідаючи за соціальне і фізичне самопочуття. Без спілкування і відкритості етнос приречений на обмеження культурного життя і, можливо, навіть на культурне зубожіння. Якщо культура буде дотримуватися шляху самоізоляції, то це буде істотно гальмувати її зустріч зі світовою цивілізацією [2].

Отже, розвиток етносів і глобалізації триватиме завдяки прогресивним змінам в соціальному житті, створенню умов для вирішення нових завдань і обчислення перспектив в етнонаціональних відносинах. Саме тому Україна знаходиться на етапі глобалізаційних процесів сучасності та пошуків шляхів оптимізації в умовах інтеграції до загальноєвропейського простору. Разом з тим слід відзначити ще недостатню теоретичну вивченість проблеми етнопсихології в контексті глобалізації, особливо в світлі її суперечливих тенденцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / Пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника; Общ. ред. и послесл. А. Филиппова - М.: Прогресс-Традиция, 2001. - 304 с.

2. Данилюк І.В. Етнічна психологія як галузь наукового пізнання: історико-теорет.вимір: моногр./І.В. Данилюк. - К. «САММІТ-КНИГА», 2010.- 432 с.

3. Льовочкіна А.М. Етнопсихологія: Навч. посіб. / Антоніна Михайлівна Льовочкіна. – К.: МАУП, 2002. – 144 с.

4. Крысько В.Г. Этническая психология: Учеб пособие для студ. высш. Учеб. Заведений / Владимир Гаврилович Крысько. – М.: Издательський центр «Академия», 2002. – 320 с.

5. Волович О.О. Глобалізація: переваги і загрози для нашої країни.

[Електронний ресурс] / О.О. Волович. – Режим доступу:

http://izvestiya.odessa.ua/index.php?go=Newspaper&in=view&id=23646.

6. Воронкова В.Г. Місце і роль України в глобалізаційних процесах сучасності. [Електронний ресурс] / В.Г. Воронкова. – Режим доступу:

http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_37_2.pdf

 

 

Тодорюк О.В.*