Напрями і шляхи удосконалення управління підприємством

Вдосконалення управління підприємством повинно здійснюватись за певними напрямами:

• вдосконалення структури управління виробництвом;
• покращення управління виробничими ресурсами;
• вдосконалення управління науково-технічним прогресом і якістю продукції;
• поліпшення системи планування як основної ланки управління підприємством.

При створенні раціональної структури управління фірмою необхідно вірно встановити чисельність зайнятих в сфері управління підприємством. Чисельність працівників функ­ціональних підрозділів підприємства визначається на основі відповідних нормативів. В залежності від виконуваних функ­цій такими підрозділами можуть бути відповідні відділи, бю­ро, групи. Нормативи встановлюються науково-дослідними інститутами праці і відображаються в основних методичних рекомендаціях. На підприємствах найчастіше чисельність уп­равлінського персоналу встановлюється у відсотках до чи­сельності робітників і фіксується у штатному розписі під­приємства.

Економічність апарату управління визначають за форму­лою відповідного коефіцієнта Kсy:

Kсy = Кс х Кцу,

 

де Кс — коефіцієнт відповідності існуючої структури на підприємстві типовій структурі;

Кцу — коефіцієнт відповідності фактичної чисельності працівників апарату управління їх нормативній чисельності.

Допоміжними показниками економічності апарату управ­ління є:

питома вага чисельності управлінського персоналу в за­гальній чисельності працюючих;

кількість робітників, що припадають на одного працівника управління;

питома вага фонду заробітної плати управлінського персо­налу в загальному фонді заробітної плати всіх працюючих.

Застосування згаданих показників є доречним при порів­нянні економічності управління в однотипних підрозділах підприємства.

 

ТЕМА 6. РИНОК І ПРОДУКЦІЯ

ПЛАН

Поняття та характеристика ринкового типу господарювання.

Структура та функції ринку.

Типи ринкової структури.

Ринкова інфраструктура, її складові елементи та функції.

Поняття та характеристика ринкового типу господарювання.

Структура та функції ринку

Як економічна категорія ринок відображає сутність економічних відносин, що виникають маж господарюючими суб'єктами (виробниками i покупцями) з приводу обману результатами i умовами (факторами) виробництва.

Основними суб’єктами ринку є домашні господарства, фірми (підприємства), держава.

Об’єктами ринкових відносин виступають різноманітні матеріальні і нематеріальні цінності (активи).

Важливими умовами виникнення та успішного функціонування ринку є: суспільний поділ праці та економічна спеціалізація, внаслідок чого кожен виробник концентрує свої зусилля на створенні одного продукту; наявність економічно самостійних та незалежних суб’єктів господарювання, які вільно вступають у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу; право власності на продукцію та засоби виробництва, що визначає можливість володіння, використання та розпорядження благом; добровільний та еквівалентний обмін товарів (ринок за своєю природою не визнає різного роду пільг); існування конкуренції між товаровиробниками.

Отже, ринок виступає організаційною формою існування товарного виробництва.

Підприємство реалізує свої цілі на ринку у взаємодії з іншими економічними суб'єктами. Залежно від умов перебігу конкурентної взаємодії виникають досить стабільні утворення, що відрізняються одне від одного кількістю і розмірами учасників, характером продукції, що випускається, умовами виходу на ринок. Ці утворення називаються ринковими структурами. Економісти розрізняють чотири типи (моделі) ринків, які відрізняються за ступенем свободи конкуренції та ціноутворення: ринок досконалої (чистої) конкуренції, монопольний ринок, олігопольний ринок та ринок монополістичної конкуренції.

Сучасний ринок характеризується розгалуженою і багаторівневою структурою, яка визначає співвідношення між його окремими елементами, що взаємодіють між собою.

Загальна структуризація ринку здійснюється на основі таких ознак:

1) суб’єктний склад – ринок споживачів; ринок виробників; ринок проміжних продавців (посередників); ринок державних структур;

2) економічне призначення об’єктів ринкових відносин – товарний ринок (споживчий ринок та ринок товарів виробничо-технічного призначення); фінансовий ринок (грошовий ринок, валютний ринок, ринок цінних паперів, ринок дорогоцінних металів, страховий ринок, ринок капіталів, ринок нерухомості); ринок праці; ринок інформаційної продукції та послуг;

3) територіально-просторова організація – місцевий (локальний) ринок; регіональний ринок; національний ринок; світовий ринок;

4) механізм функціонування – вільний, монополізований ринок та регульований ринок;

5) ступінь насиченості – рівноважний, дефіцитний та надлишковий ринок;

6) відповідність чинному законодавству – легальний ринок та тіньовий ринок.

До основних функцій ринку відносять:

ü регулююча – забезпечує постійність зв’язків між різними галузями виробництва, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесів відтворення;

ü стимулююча – полягає в тому, що вона сприяє більш раціональному використанню факторів виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління;

ü розподільча – у конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, внаслідок чого одні отримують можливість для подальшого процвітання та розвитку, а інші опиняються на межі банкрутства;

ü посередницька – в умовах розвиненого ринку споживач отримує можливість вибору виробника, який забезпечує належну якість продукції, оптимальність ціни, рівень сервісного обслуговування тощо;

ü інтеграційна – ринок об’єднує суб’єктів господарської діяльності в єдину цілісну систему, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як в межах окремої держави, так і в межах світової економіки;

ü оздоровча – за допомогою механізмів конкуренції ринок очищає суспільне виробництво від економічно слабких та нежиттєздатних господарських одиниць. Реалізуючи цю функцію, ринок підвищує прибутковість економіки в цілому;

ü інформаційна – ринок забезпечує виробників інформацією про товари, які користується попитом, потенційну місткість та перспективи розвитку своїх сегментів. Отримана вчасно інформація дає змогу скоригувати обсяги виробництва відповідно до вимог ринку та забезпечити ефективне циркулювання грошових потоків.

 

Типи ринкової структури

Типи ринкових структур виділяються на основі ряду ознак галузевих ринків: чисельність продавців та їх ринкові частки, ступінь диференціації продукту, ступінь контролю виробників над цінами, умови вступу в галузь та виходу з неї, характер поведінки підприємств – виробників.

На основі складу цих ознак, їх поєднання та співвідношення формуються різні типи галузевих ринків, які характеризуються різним ступенем конкуренції, а саме:

1.Ринок досконалої конкуренції є ринковою структурою, яка характеризується великою кількістю невеликих підприємств і фірм, які не впливають на ринкову ціну.

Ознаками такого ринку є:

- значна кількість покупців і продавців, ринкові частки яких настільки малі, що вони повністю функціонують під впливом ринкових сил і не можуть впливати на ринкові ціни;

- стандартизація продукції, тобто однорідність продукції різних виробників; у споживачів немає підстав віддавати перевагу продукції того чи іншого виробника;

- прозорість ринку - галузь характеризується вільним доступом до інформації про ціни, ресурси та ін.;

- вільний вхід в галузь та вихід з неї; означає відсутність будь-яких перешкод для започаткування новими підприємствами свого бізнесу в галузі, а функціонуючим - припинення своєї діяльності.

Перевагами досконалої конкуренції є максимальне задоволення потреб споживачів на основі раціонального розподілу обмежених виробничих ресурсів.

Недоліки: стандартизовані товари не в повній мірі задовольняють диференційовані споживчі потреби, обмежені можливості для впровадження нових технологій через відсутність прибутків у виробників.

2. Ринок монополістичної конкуренції характеризується ринковою владою продавців диференційованого товару, які конкурують між собою за обсяги продажів, тобто за споживачів.

Ознаками такого ринку є:

o диференціація продукту - товар конкретного виробника має свої унікальні особливості, однак існує можливість його заміщення іншими товарами, що призводить до виникнення обмеженої ринкової влади;

o велика кількість продавців, достатня для забезпечення конкурентної галузі, але менша, ніж за досконалої конкуренції; при цьому є більшою ринкова частка кожного виробника, а це обумовлює його здатність впливати на ринковий попит;

o відсутність бар’єрів входження в галузь зберігається за рахунок відсутності легальних технологічних та законодавчих перешкод.

3. Ринок чистої монополії - тип ринкової структури, який характеризується концентрацією всієї галузевої пропозиції в одного виробника (продавця).

Особливостями такого ринку є:

· єдиний виробник (продавець), який забезпечує весь обсяг галузевої пропозиції;

· відсутність товарів - замінників, принаймні, близьких;

· контроль над цінами через відсутність інших виробників або продавців;

· обмеження входження інших підприємств у галузь внаслідок існування технологічних або законодавчих бар’єрів (патенти, ліцензії тощо).

4. Олігополістичний ринок характеризується функціонуванням незначної кількості підприємств, а галузеві вхідні бар’єри є досить високими і тому проникнення в галузь утруднене.

Ознаками такого ринку є:

Ø обмежена кількість підприємств, які поділили між собою галузевий ринок;

Ø наявність бар’єрів, які перешкоджають входженню в галузь нових підприємств і фірм; такі бар’єри можуть бути формальними (наявність ліцензій, патентів), так і економічними (високі витрати, ефект масштабу);

Ø взаємозалежність між усіма підприємствами - олігополістами, особливо в питаннях контролю над цінами;

Ø кількість підприємств - виробників є досить малою в порівнянні з розмірами ринку, однак концентрація виробництва на кожному з них є високою.

Висока концентрація виробництва на окремих підприємствах галузі призводить до того, що вони можуть впливати на формування ринкової рівноваги, тобто мають певний вплив на ринок - ринкову владу.