Внутрішнє середовище підприємства

Внутрішнє середовище відображає потенціал підприємства, що створює умови для успішного функціонування на ринку та визначає можливості його розвитку.

Потенціал підприємства – це інтегральна оцінка поточних і майбутніх можливостей підприємства щодо трансформації вхідних ресурсів в економічні блага шляхом використання підприємницьких здібностей його персоналу. При цьому мають бути максимально задоволені як інтереси самого підприємства, так і суспільні інтереси.

До елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов’язане з його функціями та розвитком. Тому всі елементи потенціалу діляться на дві групи складових:

- об’єктні складові – пов’язані з матеріально-речовою та особовою формою потенціалу; вони споживаються чи відтворюються в тій чи іншій формі.

- суб’єктні складові – становлять передумову, економічний та соціальний чинник раціонального споживання об’єктних складових.

До об’єктних складових потенціалу підприємства відносять:

1) інноваційний потенціал,

2) виробничий потенціал,

3) фінансовий потенціал

4) інвестиційний потенціал.

До суб’єктних складових потенціалу підприємства відносять:

o науково - технічний потенціал,

o управлінський потенціал,

o потенціал організаційної структури управління,

o маркетинговий потенціал,

o логістичний потенціал.

Окрема група – об’єктно–суб’єктні складові потенціалу підприємства:

§ трудовий потенціал (робоча сила із сукупністю якісних характеристик);

§ інфраструктурний потенціал (можливість допоміжних цехів і господарств забезпечити роботу підрозділів);

§ інформаційний потенціал (єдність організаційно-технічних та інформаційних можливостей, які забезпечують підготовку та прийняття управлінських рішень та впливають на характер виробництва через збирання, обробку, нагромадження та поширення інформації).

Оцінка потенціалу підприємства доцільно проводити методом порівняльної комплексної оцінки за допомогою системи показників за такими функціональними блоками:

1) виробництво, розподіл і збут продукції;

2) організаційна структура і менеджмент;

3) маркетинг;

4) фінанси.

Кожен з цих блоків характеризується своїм складом показників, наприклад, виробництво – обсяг і структура виробництва, фонди виробництва, парк обладнання, інфраструктура, стан продажу і т. д.

Перелік показників повинен задовольняти таким вимогам: найповніше охоплення усіх сторін виробництва – господарської діяльності підприємства, комерційної та фінансової діяльності, простота збирання показників, відсутність дублювання показників.

Для оцінки потенціалу підприємства порівнюють показники кожного з чотирьох блоків з реальним підприємством, яке має найкращі результати на ринку або умовним еталонним підприємством. Потенціал оцінюється не за суб’єктивними думками експертів, а за найвищими результатами, досягнутими підприємствами-лідерами (еталонами) в конкурентній боротьбі.

Модель потенціалу підприємства найчастіше представляють у вигляді графоаналітичної моделі «Квадрат потенціалу». Квадрат формується на основі показників, що входять до складу кожного із чотирьох названих блоків.

Форма квадрату може бути двох типів:

Ø перший – квадрат має правильну форму, тобто вектори, що його створюють, є майже однаковими; таке підприємство має збалансований потенціал, що є запорукою його успіху;

Ø другий – квадрат має спотворену форму: один чи два вектори «розвинуті» більше або всі вектори «розвинуті» по-різному; потенціал розбалансований; необхідні поліпшення у бік збалансованості його елементів.

 

Макросередовище: сутність та чинники впливу

На діяльність підприємства

Макросередовище формують ті елементи зовнішнього середовища, які не підвладні контролю з боку підприємства та здійснюють опосередкований (непрямий) вплив на його діяльність. Чинники макросередовища визначають загальні умови введення бізнесу і не мають специфічного впливу на окремо взяте підприємство. Вони безпосередньо впливають на чинники мікросередовища і через них формують стратегічну позицію підприємства. Проте, вплив макросередовища неоднаковий на різні підприємства, що зумовлене відмінностями у сферах діяльності, їх розмірами, територіальним розташуванням та внутрішнім потенціалом.

До чинників макросередовища відносяться:

Ø економічні – пов’язані із обігом грошей та товарів (величина та структура ВВП, темпи інфляції, динаміка цін, розподіл доходів, рівень зайнятості, податкове навантаження, дефіцит бюджету, структура державних видатків, фінансова система);

Ø політико-правові – впливають на формування політичних поглядів та виражаються через державну політику регулювання економіки (політична стабільність суспільства, урядові програми розвитку економіки, розстановка політичних сил, недосконалість і часта зміна законодавства);

Ø науково-технічні – пов’язані із розвитком техніки та технології (темпи НТП, впровадження інновацій, науко місткість продукції, фінансування державою витрат на наукові дослідження, патентно-ліцензійний захист винаходів);

Ø соціальні – формують стиль життя, роботи та споживання населення;

Ø природні – характеризують взаємодію суспільного виробництва з навколишнім середовищем;

Ø міжнародні – пов’язані із виходом підприємницької діяльності за національні кордони (стан світового ринку, митна та торгівельна політика країн-партнерів, протекціонізм, доступ до сировини, рівень інтеграції, можливість військових конфліктів).

Оскільки чинники макросередовища не піддаються управлінським впливам, то підприємство повинне прогнозувати можливі зміни та адаптуватися до нових умов для уникнення негативних наслідків або мінімізації втрат.