Напрями відтворення основних фондів підприємства

Відтворення основних виробничих засобів – це процес безперервного їх поновлення.

Проміжок часу, протягом якого відбувається процес формування, використання та відновлення споживчої вартості основних фондів, називаються “циклом відтворення”.

Розрізняють просте та розширене відтворення основних фондів.

Просте відтворення основних фондів здійснюється в тому самому обсязі, у якому вони були зношені або вибули з експлуатації, тобто відбувається відновлення попередньої виробничої потужності. За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування простого відтворення виступають амортизаційні відрахування.

Просте відтворення основних засобів здійснюється у двох формах:

1) заміна зношених або застарілих основних виробничих фондів на нове аналогічне;

2) капітальний ремонт діючих основних засобів (при цьому об'єкти основних фондів повністю демонтуються, замінюються або відновлюються зношені конструктивні елементи, вузли; максимально відновлюються їх первісні техніко-експлуатаційні параметри.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. Здійснюється за рахунок чистого прибутку підприємства та реалізується у таких формах як нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння та модернізація основних фондів.

 

Показники руху і використання основних фондів підприємства

Для характеристики руху основних фондів на підприємстві використовують показники:

1) коефіцієнт вибуття:

де Sл — вартість ліквідованих основних фондів за певний період (рік), грн.;

Sn — вартість основних фондів на початок періоду, грн.;

2) коефіцієнт оновлення:

де Sв — вартість введених основних фондів за певний період, грн.;

Sк — вартість основних фондів на кінець періоду, грн.

Ефективність використання основних фондів характери­зується рядом показників, які поділяються на загальні і част­кові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв):

, грн.

де Q — обсяг товарної (валової, чистої) продукції під­приємства за рік, грн.;

Sсep — середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Фм):

, грн.

Фондоозброєність праці (Фо обчислюється за формулою:

де Ч — середньоспискова чисельність промислово-вироб­ничого персоналу, чол.

Середньорічна вартість основних фондів (Seep) обчислює­ться за формулою:

де Snoч— вартість основних фондів на початок року, грн.;

Sвв — вартість введених протягом року основних фондів грн.;

Tвв — кількість місяців до кінця року, протягом яких

функціонуватимуть введені основні фонди;

Sвив — вартість виведених з експлуатації основних фондів

протягом року, грн.;

Твив— кількість місяців до кінця року з моменту виведення з

експлуатації основних фондів.

Частковими показниками використання основних фондів є:

* коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (Кекст);

* коефіцієнт інтенсивного завантаження (Кінт);

* коефіцієнт інтегрального використання основних фондів (Кінтегр)

* коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм).

Коефіцієнт змінності обчислюється:

або

де Взм — кількість відпрацьованих верстато-змін;

Вд — кількість відпрацьованих верстато-днів;

Фд — дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год;

Ф д₁ — дійсний фонд часу роботи всього обладнання при

однозмінній роботі, год.