Нематеріальні активи підприємства, їх вартісна оцінка і амортизація

Нематеріальні активи - це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх вико­ристання в господарській діяльності з метою одержання до­ходу.

До складу нематеріальних активів включаються:

1) права, що з'являються внаслідок володіння підприємством патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зраз­ки, свідоцтвами на знаки на товари і послуги, фірмове найменування;

2) права, що виникають внаслідок володіння підприємством об'єктами авторського права та суміжних прав;

3) права на використання на підприємстві нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності;

4) права на користування земельними ділянками і природними ресурсами;

5) монопольні права на використання рідкісних ресурсів;

6) права, що з'являються внаслідок укладання з іншими суб'єктами ліцензійних угод на використання об'єктів інтелектуальної власності.

Юридичний захист об'єктів інтелектуальної власності по­лягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробка.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промис­лові зразки засвідчується патентами.

Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань здійснюється на підставі їх державної реєстрації, результатом якої є видача відповідного свідоцтва.

Ліцензія — це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду. На практиці використовуються кілька видів розрахунків за ліцензії, найбільш поширеними з них є:

• роялті — періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди;

• паушальна виплата — фактична ціна ліцензії, одноразова винагорода за право користування об'єктом ліцензійної угоди.

Методологічною підставою вартісної оцінки нематеріальних активів є базові принципи ціноутворення:

1) комплексного обліку трьох груп чинників: витрат, корисності для споживача, впливу конкуренції;

2) обліку чинників, що визначають сприйнятливість покупця до ціни нематеріального активу;

3) адекватності методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майна підприємства.

Нематеріальні активи можуть бути оцінені в грошовій формі з використанням таких видів оцінок:

o за фактичною собівартістю (на основі первісної вартості під час їх придбання);

o за поточною відновною вартістю (на основі наявних цін та з врахуванням ринкової ситуації в процесі заміни відповідного об’єкта такої ж корисності);

o за поточною ринковою вартістю (на основі ціни продажу активу на ринку);

o за чистою вартістю реалізації (суми коштів, що може бути отримана під час конверсії нематеріального активу в національну чи іноземну валюту в ході господарської діяльності, за вирахуванням витрат на проведення операції).

Нематеріальні активи підприємства підлягають амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну їх корисного використання, який встановлюється підприємством самостійно, але не більше 20 років. Відповідно до цього терміну встановлюються норми амортизаційних відрахувань.

 

ТЕМА 10. ІНВЕСТИЦІЇ

ПЛАН

Поняття, характеристика та класифікація інвестицій підприємства.

Виробничі інвестиції (капіталовкладення), їх склад та структура.

Планування виробничих інвестицій підприємства.

Методи оцінки ефективності капіталовкладень.

Фінансові інвестиції та їх класифікація.

Основні чинники підвищення ефективності інвестицій.

 

Поняття, характеристика та класифікація

Інвестицій підприємства

Інвестиції – це сукупність майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються у різні активи підприємства з метою одержання очікуваної вигоди в майбутньому, в розмірі достатньому для компенсації прийнятого рівня ризику та втрати ліквідності.

Практична реалізація інвестицій здійснюється через інвестиційну діяльність підприємства. Об’єктом інвестиційної діяльності може виступати будь-яке майно, в тому числі основні засоби та оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери, грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права тощо.

Суб’єкти інвестиційної діяльності реалізують свої економічні інтереси через вкладання коштів в інвестиційно привабливі об’єкти, вступаючи при цьому у певні взаємовідносини на інвестиційному ринку. Залежно від функцій, які виконують суб’єкти інвестиційної діяльності в процесі реалізації інвестицій, розрізняють інвесторів та учасників.

Інвестори – це суб’єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання майнових та інтелектуальних цінносте (власних, позикових або залучених) в об’єкти інвестування, тоді як учасниками – забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Інвестиції підприємства класифікуються:

1) за об’єктами вкладання – реальні інвестиції – передбачають вкладення капіталу в матеріальні та нематеріальні активи, які пов’язані із операційною діяльністю підприємства. Фінансові інвестиції спрямовуються на придбання різних фінансових інструментів (акції, облігації, депозити тощо);

2) за характером інвестування виділяють прямі інвестиції, які передбачають пряму участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні капіталу від свого імені, та непрямі інвестиції, які здійснюються через фінансових посередників, які в діють від імені інвестора з метою реалізації його інвестиційних намірів;

3) за характером використання капіталу виокремлюють первинні інвестиції (початковий капітал, сформований за рахунок власних і позикових джерел); реінвестиції (повторне використання капіталу в інвестиційних цілях за умови попереднього його вивільнення); деінвестиції (вилучення раніше інвестованого капіталу з обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях);

3) за формами власності виділяють приватні, державні, іноземні та спільні;

4) за періодом інвестування інвестиції бувають короткострокові та довгострокові.