Поняття та матеріальний склад оборотних фондів підприємства

Оборотні фонди – це частина виробничих фондів підприємства, яка повністю споживається в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносить свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, а також деякі засоби праці.

Оборотні фонди підприємства:

- виробничі запаси (предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів),

- незавершене виробництво (продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки),

- витрати майбутніх періодів (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому).

Найбільшу питому вагу у складі оборотних фондів підприємства становлять виробничі запаси. До їх складу входять: сировина і основні матеріали; допоміжні матеріали; паливо і електроенергія; куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби;

запасні частини для ремонту; тара і тарні матеріали; малоцінні та швидкозношувані предмети (господарський інвентар, малоцінні інструменти та ін.); вони хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менше одного року і для спрощення обліку відносяться до оборотних фондів.

Необхідність виробничих запасів обумовлена тим, що процес виробництва відбувається неперервно, а предмети праці надходять на підприємство від постачальників періодично через певні інтервали часу.

Незавершене виробництво – предмети праці, які вже вступили у виробничий процес і знаходяться безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному цеху підприємства, але потребують подальшої обробки в інших цехах цього ж підприємства.

Наявність незавершеного виробництва і напівфабрикатів в оптимальних розмірах на всіх стадіях технологічного процесу є важливою умовою ритмічної роботи підприємства.

Витрати майбутніх періодів не є речовим елементом оборотних фондів, це грошові витрати, здійснені в даному періоді, але будуть погашені за рахунок собівартості продукції частинами в наступних періодах.

До них відносяться витрати на проектування, підготовку і освоєння нових видів продукції, підготовчі роботи в добувних галузях промисловості, організований набір працівників у сезонних галузях та ін.

Співвідношення окремих елементів оборотних фондів та їх загального обсягу, виражене у відсотках, відображає виробничо-технологічну структуру оборотних фондів. У виробничих запасах знаходиться близько 70% усіх оборотних фондів підприємства, у виробничому процесі (незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів) – близько 30%, проте спостерігається тенденція до зміни структури оборотних фондів підприємств на користь збільшення їх питомої ваги у виробничому процесі.

Структура оборотних фондів залежить від:

§ видів продукції. які випускаються підприємством (матеріаломісткі, трудомісткі, унікальні);

§ характеру виробництва (неперервне, дискретне, сезонне);

§ тривалості технологічного циклу (від кількох годин до кількох років);

§ територіального розміщення виробництва (віддаленість від постачальників матеріальних ресурсів збільшує питому вагу виробничих запасів в структурі оборотних фондів, неосвоєність території впливає на витрати майбутніх періодів).

9. Показники використання матеріальних ресурсів

Значна частка в оборотних фондах підприємства належить виробничим запасам (матеріальним ресурсам), тому від ефек­тивності їх використання залежать показники використання оборотних засобів взагалі.

Ефективність використання матеріальних ресурсів харак­теризується системою показників, основним з них є мате­ріаломісткість.

Матеріаломісткість: абсолютна, питома, загальна.

Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основ­них видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.

Питома матеріаломісткість - це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломісткість (Мм) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на одну гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:

або

де Мз — загальна сума матеріальних затрат, грн.;

Q, N — обсяг виготовленої продукції в грошовому і нату­ральному вимірниках відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (Мв):

В практичній роботі підприємства важливе значення ма­ють показники:

1. Коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів (_{Квик.матер}) може визначатись не лише по певних видах про­дукції, а й по підприємству в цілому:

де т — кількість видів продукції, при виробництві яких використовується даний вид матеріального ресурсу;

Ni — обсяг випуску продукції і-го виду в натуральних одиницях;

Мі — чиста вага (площа) одиниці готової продукції і-го виду;

Мзаг — загальні витрати матеріалу на випуск продукції за певний період у фізичних одиницях.

2. Розмір відходів характеризується коефіцієнтом, що по­казує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

3. Коефіцієнт вилучення готової продукції із одиниці пере­робленої сировини. Цей коефіцієнт має певну межу — вміст у вихідній сировині корисних компонентів, що вилучаються.

Відносна економія матеріальних затрат (Ематер) обчис­люється:

Ематер = Мбаз х І q - Мпл, грн.,

де -Мбаз, Мпл - відповідно сума матеріальних затрат в базовому і плановому періодах, грн.;

Іq - індекс обсягу випуску продукції в плановому періоді.

Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії для виробництва одиниці продукції або виконання одиниці роботи визначеної якості.

Норма витрат будь-якого виду матеріальних ресурсів неоднорідна за своєю структурою і складається із окремих елементів витрат.

Структуру норми витрат (Нв) можна представити:

де Вч – чисті витрати матеріалу (чиста вага) на одиницю продукції, роботи, натур.од.;

В відх – технологічно неминучі відходи і втрати, натур.од.;

Ві – інші втрати, що виникають в процесі транспортування, зберігання тощо, натур.од.

При нормуванні витрат матеріальних ресурсів використовуються такі методи: розрахунково-аналітичний; д ослідно-експериментальний; звітно-статистичний і комбінований.