Види і показники зношення основних фондів

Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним.

Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих властивостей.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношення основних фондів (Кф.знош.), який можна обчислити:

або

де Вкап.рем — вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

Азнош. — сума амортизаційних відрахувань від початку служ­би (сума зношення), грн.

Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за фор­мулою:

де Тф, Тн — відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральне зношення являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношення першого роду), або використання більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).

Мірилом морального зношення 1-го роду є коефіцієнт морального зношення 1-го роду (Кмор.знош). Його можна обчис­лити:

Моральне зношення 2-го роду в межах суспільного вироб­ництва оцінити неможливо, поскільки одні і тіж основні фонди можуть задовільняти або не задовільняти потреб кон­кретних споживачів.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (Кзаг.знош) визначається:

Кзаг.знош = 1 - (1 - Кф.знош) х (1 ^— Кмор.знош.)

Фізичне зношування відбувається нерівномірно, оскільки основні фонди складаються зі значної кількості елементів, виготовлених з різних за якістю матеріалів.

Усунути фізичне і частково моральне зношування основних фондів можна за допомогою модернізації. Модернізація основних фондів, як правило, поєднується з їх капітальним ремонтом. Вона означає внесення в конструкцію діючого обладнання змін, які підвищують його технічний рівень і покращують економічні характеристики. Завдяки модернізації повністю або частково усувається моральне зношення другого роду, діюче обладнання за конструктивно-технічними і економічними характеристиками наближається до нового, сучасного і продуктивного.

Модернізація, на відміну від капітального ремонту, який проводиться на старій технічній основі і є формою простого відтворення основних фондів, здійснюється з використанням новітніх технічних досягнень, підвищує економічну ефективність обладнання і тому є однією з форм розширеного відтворення.

Доцільність проведення модернізації в порівнянні із заміною основних фондів обґрунтовується ретельними економічними розрахунками.

Амортизація основних фондів

Амортизація – це перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

В основі процесу амортизації основних фондів є певні норми амортизації (На), тобто річні відсотки відшкодування вартості зношеної частини основних фондів.

де Т_сл – термін корисного використання основних фондів

(амортизаційний період), роки.

З 1.04.2011 року набрав чинності ІІІ розділ Податкового Кодексу України (ПКУ), який докорінно змінив порядок нарахування амортизації основних фондів.

Нарахування амортизації основних фондів (ОФ) здійснюється пооб'єктно і щомісячно.

Амортизації підлягають:

· витрати на придбання основних фондів;

· витрати на самостійне виготовлення основних фондів;

· витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОФ, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОФ;

· витрати на капітальне поліпшення землі, не пов'язане з будівництвом;

· капітальні інвестиції, отримані платником податку з бюджету;

· сума переоцінки вартості ОФ;

· вартість безоплатно отриманих об'єктів.

Не підлягають амортизації:

• витрати на утримання ОФ, що знаходяться на консервації;
• витрати на ліквідацію ОФ;
• витрати на придбання або виготовлення сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн.;
• витрати на виробництво національного фільму;
• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків;
• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг;
• витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України;
• вартість гудвілу;
• витрати на придбання або самостійне виготовлення невиробничих ОФ,які не використовуються в господарській діяльності підприємства.

Класифікація ОФ в податковому обліку тепер передбачає 16 груп замість звичних нам 4, і що мінімальний строк корисного використання будівель становить 20 років, а транспортних засобів – 5 років.

Класифікація груп основних засобів

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом
група 3 - будівлі,
споруди,
передавальні пристрої
група 4 - машини та обладнання
з них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень
група 5 - транспортні засоби
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7 - тварини
група 8 - багаторічні насадження
група 9 - інші основні засоби
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара
група 15 - предмети прокату
група 16 - довгострокові біологічні активи

 

Методи нарахування амортизації. ПКУ спростував використання традиційного податкового методу нарахування амортизації із застосуванням фіксованих норм амортизації для кожної з груп ОФ.

Відповідно до ПКУ в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, які передбачені Стандартами бухгалтерського обліку.

Амортизація основних фондів за бухгалтерським обліком може здійснюватися за такими методами:

1)прямолінійний (рівномірний); с уми амортизації (А) визначаються як добуток балансо­вої вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу (Вп) та встановленої для відповідної групи норм амортизації (На):

, грн.

2)зменшення залишкової вартості;передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості основного фонду на початок року (або первісної вартості за перший рік використання фонду) та річної норми амортизації. Остання розраховується як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання фонду з результату від ділення його ліквідаційної вартості на первісну.