Інновації та інноваційні процеси, їх види і характеристика

Інноваційні процесиє сукупністю якісно нових прогресивних змін, що відбуваються у виробничо-господарській системі.

Інноваційний процес пов’язаний із створенням, освоєнням і розповсюдженням інновацій. У відповідності із міжнародними стандартами інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який отримав втілення у вигляді нових або вдосконалених продуктів, технологічних процесів, впроваджених на ринку, або у новому підході до соціальних послуг. Тому інновацію-результат слід розглядати нерозривно з інноваційним процесом.

Інновації мають такі властивості:

1) науково-технічна новизна;

2) можливість виробничого використання;

3) комерційна реалізація.

Комерційний аспект визначає інновацію як економічну необхідність, створену через потребу ринку. «Матеріалізація» інновацій, винаходів та розробок у нові технічно досконаліші види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології та організацію виробництва перетворює їх у джерело доходів.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу:

· простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес передбачає створення і використання новинки всередині однієї організації; новинка не набуває безпосередньо товарної форми;

· простий міжорганізаційний інноваційний процес – новинка виступає предметом купівлі-продажу; така форма інноваційного процесу означає відокремлення функції розробника новинки від функції її споживання;

· розширений інноваційний процес проявляється у порушенні монополії виробника, що сприяє через конкуренцію вдосконаленню споживчих властивостей продукції, що випускається.

В інноваційному процесі, крім створення новинок, важливе значення мають розповсюдження інновацій та їх дифузія.

Розповсюдження інновацій - це інформаційний процес, форма і швидкість якого залежить від особливостей сприйняття інформації господарюючими суб’єктами, їх здатності до практичного використання цієї інформації і т.д. В реальному економічному середовищі підприємства мають неоднакове ставлення до пошуку інновацій і різну спроможність до їх засвоєння.

Дифузія інновацій - це розповсюдження уже деінде освоєної і використовуваної інновації в нових умовах або місцях використання. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, так і споживачів та змінюються їх якісні характеристики. В реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень залежить від різних чинників: форми прийняття рішення, способу передачі інформації та інше.

2. Економічна ефективність напрямів НТП

Заходи по впровадженню досягнень НТП вимагають ін­вестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.

Ефективність - це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефективність НТП є від­ношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них.

Ефект - це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою.

В залежності від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефек­тивності НТП: народногосподарська, госпрозрахункова, порівняльна, абсолютна.

Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

а) народногосподарський (загальний ефект за умовами ви­користання нововведень);

б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержує­ться окремо розробником, виробником і споживачем ново­введень).

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефек­тивність технічних новин з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, під­приємств-виробників і підприємств-споживачів.

Сумарний економічний ефект від реалізації заходів НТП за певний розрахунковий період Т (Ет) обчислюється за формулою:

Ет = Рт - Вт, грн,

де Рт - вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн.;

Вт - вартісна оцінка витрат на здійснення заходів НТП за цей же період, грн.

Такий спосіб визначення економічного ефекту є однако­вим як при обчисленні народногосподарського, так і комер­ційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу.

При обчисленні економічного ефекту слід приводити різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу — розрахункового року за допомогою коефіцієнта приведення а (див. тему 10).

З врахуванням фактору часу економічний ефект може бути представлений

, грн.

де Pt, Bt, - вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду, грн.;

Початковим роком розрахункового періоду Т вважають рік початку фінансування робіт по здійсненню заходу (включаю­чи наукові дослідження), а кінцевим — момент завершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуванням її старіння).

Вартісна оцінка результатів від впровадження заходу НТП за розрахунковий період здійснюється:

, грн.

Ці результати є сумою основних (Росн.) і супутних (Рсуп) результатів:

Рt = Росн. + Рсуп, грн

Вартісна оцінка витрат на впровадження досягнень НТП. Сумарні витрати на реалізацію заходу НТП за розрахун­ковий період включають витрати на виробництво (Вепр) і використання (Ввикор) продукції:

Вт ⁼ Ввир + Ввикор, грн.

При обчисленні економічної ефективності заходів НТП може виникнути ситуація, коли нове технічне рішення вия­виться вигідним для народного господарства в цілому, але призведе до зростання витрат і погіршення інших показників роботи наукових організацій, підприємств-виробників.

Тому, крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначати частку його, що має одержати кожний причет­ний до процесу створення і впровадження нововведення. Тобто, необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінки якого в ринкових умовах може використовуватись показник прибутку, що залишається в розпорядженні наукової організації, підприємства (Пt):

Пt = Qt – Cnt- Ft, грн.,

де Qt - виручка від реалізації продукції науково-тех­нічного або виробничо-технічного призначення у t-му році, грн.;

Спt - собівартість продукції у t-му році, грн.;

Ft - загальна сума податків і виплат з балансованого прибутку наукової організації, підприємства у t-мy році, грн.

Крім того, при аналізі ефективності заходів НТП можуть використовуватись інші показники, наприклад, коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат (капіталовкла­день), строк їх окупності тощо.

Організаційні нововведення

За своїм характером інноваційні процеси діляться на технічні, організаційні та соціально-економічні.

Технічні нововведення охоплюють процеси освоєння випуску нових видів продукції (виробів, нових знарядь чи предметів праці), а також процеси впровадження нових чи вдосконалення діючих технологічних процесів виробництва.

Організаційні нововведення охоплюють процеси впровадження нових форм і методів організації наукової і виробничої діяльності трудових колективів, таких як: нові методи і форми організації виробництва у всіх виробничих підрозділах підприємства; нові організаційні структури управління науковою і виробничою діяльністю підприємства; нові форми і методи організації праці на підприємстві.

Соціально-економічні нововведення охоплюють процеси активізації людського фактора, а також процеси щодо вдосконалення економічних методів управління наукою і виробництвом шляхом: підготовки і підвищення кваліфікації кадрів, морального стимулювання їх творчого ставлення до праці та системи охорони здоров'я, удосконалення виховної роботи в колективі шляхом впровадження і вдосконалення внутрі­виробничого госпрозрахунку, повної реалізації функцій прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, аналізу результатів діяльності, а також удосконалення систем оплати праці та матеріального стиму­лювання.