Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці, яка відо­бражає затрати лише живої праці працівників, і продук­тивність суспільної праці, що відображає затрати праці живої та уречевленої.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.

Методи визначення виробітку:

- натуральний (ділення обсягу виробленої продукції у фізичниї одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах); різновидом натуральних вимірників обчислення виробітку є умовно-натуральні;

- вартісний (ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до затрат часу, вираженого в середньосписковій чисельності ро­бітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин);

- трудовий (ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників).

Планування продуктивності праці на підприємстві

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (Пп.пл) шляхом ділення заплано­ваного обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях (Qпл або N пл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл):

Пп. Пл = або

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності праців­ників під впливом різних факторів.

Розрахунок планового рівня продуктивності праці здій­снюється в декілька етапів.

І. Обчислення економії робочої сили під впливом техніко-економічних факторів. Ці фактори згруповані так:

1) Підвищення технічного рівня виробництва.

Економія робочої сили під впливом цього фактору (Етехн.р.) обчислюється:

Етехн.р. = , чол.

де t₁,t₂ — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, н-год.;

Nпл — плановий обсяг випуску продукції, натур, один;

Фд — дійсний річний фонд робочого часу одного робітника в плановому році, год.;

Квн — коефіцієнт виконання норм;

Кч — коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

2) Структурні зрушення у виробництві.

Зміна чисельності робітників за рахунок структурних зру­шень у виробничій програмі (Естр.зр) знаходиться за форму­лою:

 

Естр. Зр. =

де Тб, Тпл— відповідно трудомісткість 1 млн. грн. продукції в базовому і плановому періодах, н-год.;

Qпл — обсяг випуску продукції по плану, млн. грн.

Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшення питомої ваги кооперованих поставок (Ексоп.п) розраховується за формулою:

Екооп.п. = , чол.

де Пб, Ппл — питома вага кооперованих поставок відпо­відно в базовому і плановому періодах, %;

Чб — базова чисельність робітників, чол.

3) Вдосконалення управління, організації виробництва і праці.

Економія чисельності працюючих за рахунок вдоскона­лення управління виробництвом (Евдоскон-упр) визначається:

Евдоскон-упр ⁼ ∑ ЧСб - ∑ ЧСнорм, чол.;

де ∑ ЧСб — сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців в базовому періоді, чол;

∑ ЧСнорм — те ж саме по прогресивних нормах, прийнятих в плановому періоді, чол.

Економію чисельності робітників в результаті покращення використання робочого часу (Ероб.ч) можна обчислити:

Ероб ч. = , чол.

де Дб, Дпл — число робочих днів, відпрацьованих в серед­ньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах:

Ч'пвп — вихідна чисельність ПВП, скоректована з враху­ванням впливу структурних зрушень у виробництві, чол;

Проб. — питома вага робітників в базовій чисельності ПВП, %.

4) Зміна обсягу виробництва.

Відносне зменшення чисельності працівників при збіль­шенні обсягу виробництва (Еобсяг.вир) визначається за форму­лою:

Еобсяг. Вир. = Чб ум. – пост. (∆Q - ∆Чум.пост.)/100, чол.

де Чб.ум-пост — базова чисельність умовно-постійного пер­соналу (ПВП мінус основні робітники), чол;

∆Q — приріст обсягу виробництва, %;

∆Чум-пост — приріст чисельності умовно-постійного пер­соналу, %.

5) Галузеві фактори.

Відносна економія робочої сили по даній групі факторів (Егал.ф) може визначатись за формулою:

Егал.ф. = , чол.

де t б, tпл — трудомісткість видобутку або виробництва одиниці продукції в базових і планових умовах виробництва, н-год.;

Nпл — плановий обсяг виробництва, натур, один;

Фпл — плановий фонд робочого часу одного робітника, год.

6) Введення в дію і освоєння нових підприємств (об'єктів ). Зміна чисельності робітників визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (вона встановлюється на основі технічних проектів) і тією чи­сельністю, яка була б необхідна для випуску продукції на нових підприємствах при базовій продуктивності праці по міністерству в цілому.

Загальна економія чисельності працівників (Езаг) знахо­диться як сума економії чисельності по кожному з перерахо­ваних факторів.

II. Визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді (Чвих):

Чвих = , чол.

Де Ко – темпи росту обсягу виробництва в плановому періоді.

III. Визначення планової чисельності працюючих шляхом віднімання від вихідної їх чисельності в плановому періоді (Чвих) загальної величини їх зменшення (Езаг)

IV. Розрахунок приросту продуктивності праці (∆Пп.пл) в плановому періоді.

∆Пп пл. = ,%

Якщо по підприємству є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктивності праці по підприємству в плановому році можна обчислити за формулою

∆Пп = , %

де ∆Пп – можливий приріст або зниження продуктивності праці в плановому році, %

∆Тпрогр. – процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановлму році,

∆Тпрогр. = х 100, %

де Е роб часу – економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році н-год

Тпрогр.б - трудомісткість виробничої програми в базовому році, н-год.

Важливим елементом економічного аналізу є розрахунок можливого приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці. Цей розрахунок можна здійснити, користуючись залежністю:

∆Qпп = 100 - , %

де ∆Qпп – приріст обсягу випуску продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, %

∆Ч – приріст чисельності, %

∆Q – приріст обсягу виробництва, %