Розвиток професійних інтересів учнів профтехучилищ

Професійні інтереси учнів формуються в діяльності, пов'язаній з майбутньою професією. Професійний інте­рес — це спрямованість особистості на успішне оволодін­ня обраною професією в результаті усвідомлення її су­спільної і особистої значущості й емоційної привабливо­сті. Він виявляється в намірі глибше пізнати свою профе­сію, в сумлінному ставленні до оволодіння професійними уміннями і навичками, в психологічній і практичній го­товності працювати за обраним фахом. Виходячи з прин­ципу поєднання навчання з продуктивною працею, фор­мування професійних інтересів у майбутніх робітників розглядається як включення їх в активну навчальну і виробничу діяльність відповідно до обраної професії.

Професійний інтерес може успішно формуватися на основі розвитку пізнавального інтересу, чому повинні сприяти форми і методи професійного навчання. При цьо­му пізнавальні і професійні інтереси перебувають у не­розривному взаємозв'язку. Вони виступають як прагнен­ня особистості займатися саме тією навчально-виробни­чою діяльністю, яка приносить задоволення.

Вихідними положеннями при формуванні професійних інтересів майбутніх робітників у процесі виробничого навчання є: розуміння продуктивної праці як фактора всебічного розвитку їх особистості, динамічний зв'язок між рівнем розвитку сучасної техніки і рівнем культур­но-технічної підготовки, постійне зростання ролі розу­мової праці в їхній майбутній виробничій діяльності, ви­кликане новим технічним оснащенням, розвитком техні­ки і технології виробництва.

Процес становлення професійних інтересів на уроках спеціальних і загальнотехнічних предметів і дисциплін природничо-математичного циклу грунтується на тому, що науково-технічний прогрес зумовлює ряд специфічних вимог до знань і умінь робітників. Це поєднання широти знань з досить глибокою спеціалізацією, мобільність

знань і умінь, здатність пристосовуватись до умов діяль­ності, що безперервно змінюються під впливом нової тех­ніки і технології.

Формування професійних інтересів не є чимось мимо­вільним, стихійним, це процес, спрямований майстром та викладачем. Трудова діяльність учнів у майстерні не може дати будь-яких гарантій щодо розвитку в них професійного інтересу. Формування професійного інтере­су не йде слідом за навчанням як щось само собою зрозуміле, а вимагає систематичних спеціальних зу­силь.

Для формування в учнів професійних інтересів немає потреби на першому році навчання довго затримувати їхню увагу на відпрацюванні окремих операцій, коли во­ни засвоєні і можуть бути закріплені в комплексних ро­ботах при виготовленні відносно складних і важливих виробів. Час найефективнішого переходу від операційних до комплексних робіт може визначати сам майстер ви­робничого навчання. Перша самостійна робота викликає в учнів різні почуття: від побоювання і страху до гордості за свою працю.

Крім глибокого розуміння значення суспільної праці в формуванні інтересу важливе усвідомлення корисності навчання і праці для учнів. Воно виявляється, по-перше, в розумінні необхідності оволодіння професійними умін­нями і навичками, в зростанні кваліфікації, по-друге, в матеріальній зацікавленості. Ці три фактори — суспі­льний зміст, особисту корисність і матеріальну ви­нагороду — в умовах профтехучилищ доцільно поєдну­вати.

Засобом розвитку професійного інтересу є радість від позитивних результатів у навчанні і праці. Для цього по­трібно, щоб майстер завжди, де це можливо, чітко і ясно показував успіхи в оволодінні професією як в цілому гру­пи, бригади, ланки, так і окремих учнів, порівнював їх попередню і сьогоднішню роботу, підкреслював позитив­ні зміни, аналізував недоліки і причини, що їх породили. Прагнення своєчасно похвалити учня, підбадьорити при перших невдачах і при цьому бути справедливим і вимог­ливим під час прийому робіт створює позитивне ставлен­ня не тільки до майстра, а й до справи — завершеної чи тієї, яку треба виконати. Все це потребує формування в учнів стійкого професійного інтересу. І навпаки, різкість і несправедливість знижують їхній інтерес до завдань, що виконуються, викликають відразу до навчання, профе-

7 276

сії і навіть до майстра виробничого навчання і училища в цілому. В результаті учні втрачають інтерес до процесу навчання і праці.

У частини учнів профтехучилищ недостатньо розви­нена трудова самостійність. Тому при переході на вироб­ництво в них виникає почуття незадоволення, остраху, а це може призвести до зривів, браку і розчарувань у про­фесії.

З метою попередження таких небажаних явищ у на­вчальних закладах будівельного профілю практикують самостійні опоряджувальні роботи в училищі і за його межами. Так, в ПТУ № 7 м. Калуша Івано-Франківської області учнями було повністю опоряджено актовий зал училища з елементами альфрейних робіт, автоматизова­но класи. На ремонт приміщень різні установи охоче запрошують учнів. Роботи ведуться, звичайно, під керів­ництвом майстра виробничого навчання.

Формуванню професійних інтересів учнів сприяє та­кож участь у кооперативних об'єднаннях, створених в профтехучилищах. Цікавий досвід нагромаджено у ВПУ № 3 м. Івано-Франківська, де створено кооператив «Меб­льовик». Тут виготовляють вироби з дерева на замовлен­ня населення — набір меблів для житлових приміщень, все для побуту. Необхідні матеріали виділяють Івано-Франківська база будівельних матеріалів, базове під­приємство ■— меблева фабрика ім. Б. Хмельницького та замовники. Вироби виготовляють за державними ціна­ми. Працюють тут учні II—III курсів. Рекомендують уч­нів до кооперативу громадські організації та майстер групи. Учні одержують заробітну плату. В них зростає відповідальність за результати своєї праці, вони стають самостійнішими, вдосконалюють свою майстерність. При присвоєнні розряду враховується рекомендація коопера­тиву Участь у роботі кооперативу поряд з набуттям май­стерності майбутніми мебльовиками сприяє формуванню у них дисциплінованості, відповідальності. Учні на прак­тиці переконуються в необхідності економії матеріалів. До кооперативу поряд з учнями входять і майстри вироб­ничого навчання училища.

Самостійність, ініціатива учнів успішно формуються тоді, коли майстри і викладачі допомагають їм планува­ти свою працю. Необхідно на кожному занятті ставити перед учнями мету, пов'язану з майбутньою професійною діяльністю, разом з ними обговорити і чітко визначити етапи, послідовність дій та організацію праці Функції

визначення конкретних завдань і плану роботи майстер поступово перекладає на самих учнів.

Розвиток професійної сміливості, кмітливості прохо­дить успішніше, коли в процесі навчання і праці перед учнями ставляться такі виробничі завдання, розв'язати які відомим способом не вдається, і залишається шлях пошуку. Пошук можливий, коли є основа загальних і спе­ціальних технічних знань, тобто досить добре вироблені професійні уміння і навички, особливо в технологічному процесі, сприятливі для розвитку в учнів кмітливості у виявленні неполадок в оснащенні, тощо.

Ще в період виробничого навчання учнів слід готува­ти до реальних труднощів професійної діяльності, забез­печуючи наступний зв'язок між умовами праці в навчаль­них майстернях і на виробництві. При організації праці на виробництві необхідно враховувати вплив цього фак­тора. Відсутність такої наступності підвищує фізичну напруженість і стомлюваність, що часто призводить до розчарування в роботі і, як наслідок, до зміни професії. Особливо це стосується дівчат, які змінюють, наприклад, будівельні або верстатні професії на так звані «жіно­чі» — продавця, обліковця, контролера тощо.

Широкі можливості в цьому плані має виробнича практика, яку проходять учні II—III курсів, та виробни­че навчання, організоване безпосередньо на виробництві.

Цікавий досвід виробничої практики та виробничого навчання в цехах виробничого об'єднання «Карпатпрес-маш» накопичено в ПТУ № 21 м. Івано-Франківська. Творчий характер індивідуальних завдань сприяє профе­сійному зростанню майбутніх робітників, використанню одержаних ними знань, умінь, навичок на практиці.

Під керівництвом майстра і наставників з числа >ч-нів, які оволодівають різними спеціальностями, форму­ються творчі комплексні бригади та інші об'єднання за інтересами, що функціонують безпосередньо на вироб­ництві.

Добрі наслідки в адаптації майбутніх робітників на виробництві дають заняття з виробничого навчання, що проводяться безпосередньо в цехах виробництва. З цією метою в цеху обладнано клас для підготовки майбутніх кранівників.

Майстер виробничого навчання М І. Насирова ре­тельно обладнала свій клас. Він відокремлений від цеху тільки стінками із сітки, яка оздоблена кімнатними рос­линами. Клас маленький (не дозволяє виробнича площа),

7* 195

але тут є все необхідне для навчання майбутніх кранів­ниць: таблиці із спеціальності, вузли крана, пульт уп­равління.

Починається урок з інструктажу та перевірки техніч­ного стану крана. Інструктаж включає детальний розбір питань, які відпрацьовуватимуться на уроці. Часто май­стер для перевірки знань та готовності учнів перейти до практичних занять застосовує картки-завдання, ставить проблемні завдання і обов'язково зупиняється на питан­нях техніки безпеки, перевіряє, як їх засвоїли учні. Коли проведена така підготовча робота, учениці (в групі на­вчаються лише дівчата) разом з майстром по двоє під­німаються на кран, де і відпрацьовують на практиці про­грамний матеріал. Іншим майстер дає завдання, за ви­конанням якого може одночасно стежити, адже клас знаходиться безпосередньо під краном, немає даху, і всі учні перебувають в полі зору, всі включені в роботу. Ра­зом з майстром працює також і наставник із цеху; їхні функції розподілено таким чином, що увага приділяється всім учням.

Особливу роль у формуванні професійного інтересу майбутнього робітника відіграє особистість майстра. Йо­му належить провідна роль у передачі учням знань, при­щепленні їм професійних навичок і умінь, у стимулюван­ні творчої активності в процесі виробничої діяльності. Величезне значення його майстерності, організованості, освіченості, ерудованості, культури, чуйного ставлення до підопічних, особливо до тих, у яких не все гаразд у роботі. Чітко спланована і цілеспрямована робота май­стра, його особистий приклад позитивно впливають на професійне становлення майбутніх робітників.

Культура праці — одна з важливих умов формуван­ня професійного інтересу, стимулювання розвитку гвор-чої ініціативи, підвищення продуктивності праці. Вихо­вання культури праці розпочинається з підтримки чисто­ти і зразкового порядку в навчальній майстерні. Правиль­но організоване робоче місце є запорукою хорошої роботи. Привчити учнів тримати в порядку робоче місце, раціонально розташовувати і дбайливо поводитись з ін­струментом — завдання майстра виробничого навчання.

Від добре організованого робочого місця, зручно скон­струйованого крісла в тракторі, автомобілі чи на крані, на потоковій лінії залежать самопочуття робітника, про­дуктивність його праці і, безумовно, задоволення від ви­робничого процесу в цілому. Так, на уроці виробничого

навчання ВПУ №3 м. Івано-Франківська (II курс, про­фесія — столяр з виробництва художніх виробів) майстер І. П. Капустинський, розпочинаючи урок, звертає увагу на зовнішній вигляд учнів, їхню охайність в спеціально­му одязі. Далі, переходячи до теми уроку «Складання каркаса шафи», детально розповідає, як стінки шафи най­доцільніше розташувати на верстаку, розкриває послі­довність технології складання, зупиняється на якості й економії матеріалу при виготовленні даного виробу, зга­дує заслужених людей підприємства, показуючи тим самим, яких висот може досягти робітник цієї про­фесії.

До найменших подробиць він висвітлює технологіч­ний процес. Разом з учнями розташовує деталі на вер­стаку:

— Кладемо бічну стінку на лівий бік, бо слід зробити розмітку
і свердління, щоб з'єднати бічні стінки з основою.

Майстер запитує:

— Яка глибина гнізда, куди забиваємо шпонку?
Потім майстер показує, як має бути:

— Беремо основу, ставимо на верстак, потім беремо простий
шаблон, прикладаємо до передньої деталі і відмічаємо, де буде гніз­
до для перегородки; беремо другу основу і відповідно розмічаємо.
(Зупиняється і показує, як її краще взяти.) Потім беремо електро­
дриль. На скільки міліметрів ставимо запобіжник?

Далі майстер зупиняється на таких, здавалось би, дрібницях, як свердлити, щоб не пошкодити верстак, просвердлюючи наскрізний отвір для стяжки, рекомендує підкласти якусь плиту (із відходів) проти отвору. Ось так детально разом з учнями вивчається технологічний процес. Учні, поділені на ланки по 4—5 чоловік, присту­пають до самостійного виконання виробничого завдан­ня — збирання шафи. Тут же майстер наголошує на то­му, що на виробництві цей процес відбувається швидше, тому що в складальний цех деталі шафи чи іншого виро­бу надходять з готовими отворами.

Бригади обмінюються видами робіт. Ті, що були зай­няті збиранням, лакують і шліфують поверхню шафи і навпаки.

Робочий інструмент у певному порядку розміщено в спеціальній шафі, за збереження і порядок відповідає учень, якому колектив групи доручив цю справу.

Важливою умовою зміцнення в учнів професійного інтересу є такий рівень організації навчальчо-виробничо-го процесу, який забезпечує якісне оволодіння сучасною

технікою і технологією, адже інтерес до техніки — один з основних мотивів здобуття професії.

На майстра покладається завдання перед початком і в період навчання і практики вивчати організацію ви­робництва, нове обладнання і технологічні процеси, дос­від передовиків і новаторів, підібрати для групи необхід­ну роботу і визначити робочі місця, дільниці, об'єкти, які б відповідали вимогам навчальних програм.

Багато майстрів, розкриваючи перед учнями перспек­тиву оволодіння професією, цілеспрямовано формують у них установку на можливість і необхідність руху про­тягом усієї трудової діяльності від простих до складні­ших і відповідальніших видів праці. Для майбутнього ро­бітника важливе значення має яскрава і ґрунтовна ін­формація, зокрема: про вимоги до знань, умінь і навичок, про види діяльності, які зможуть стати йому доступними в майбутньому; про можливості професійного зростання, підвищення кваліфікації, матеріальне заохочення.

Під час бесід про професію, про її романтичність і перспективи, пов'язані з удосконаленням професійної майстерності, досвідчені наставники не замовчують і тих труднощів, з якими стикаються молоді робітники на шля­ху оволодіння професією, а також розкривають вимоги, що ставляться до спеціаліста. В протилежному випадку перше ж серйозне випробування може викликати у май­бутніх робітників розчарування.

Розкрити в навчальному процесі соціальне значення професії — означає переконати учнів в інтересах не тіль­ки особистих, а й суспільних, розвинути в них розуміння того, що незалежно від характеру і складності виконува­ної ними роботи, від їх особистої праці залежить загаль­ний успіх усього трудового колективу, в якому їм дове­деться працювати в майбутньому.

Розширити професійний кругозір, розвинути і закрі­пити в учнів інтерес до обраної професії, сформувати у них творчі здібності та прагнення до професійної само­освіти — завдання позанавчальної роботи.

На закріплення в учнів ПТУ інтересу до майбутньої спеціальності в позаурочний час впливають різні факто­ри: бесіди майстра про професію, виробничі екскурсії, знайомство з технічними новинками, перегляд спеціаль­них фільмів, зустрічі з новаторами виробництва, техніч­ні конференції, конкурси професійної майстерності, стін­на преса училища, вечори цікавої техніки, робота бібліо­теки з технічної пропаганди та інші заходи.

Позаурочна робота сприяє зміцненню професійних інтересів учнів, їх становленню, якщо вона має профе­сійну спрямованість, тісно пов'язана з життям підприєм-ства-замовника і планується так, щоб усі заходи в комп­лексі забезпечували вплив на формування свідомості, по­чуття, поведінки. Вона має масовий характер, тобто в ній беруть участь усі учні профтехучилища.

Найефективнішими для розвитку в учнів професійних інтересів є предметно-професійні гуртки і гуртки техніч­ної творчості, що працюють, як правило, на базі кабіне­тів спецдисциплін і майстерень. Керують ними виклада­чі спецдисциплін, майстри виробничого навчання, настав­ники або шефи, які самі визначають зміст роботи в них з урахуванням інтересів вихованців. Учні готують рефе­рати і доповіді на різноманітні теми науки і техніки, роз­в'язують технічні задачі, виготовляють наочні посібники і моделі, технічні пристрої.

Важливе значення має також залучення ПТУ до профорієнтації школярів. Так, колектив ПТУ № 24 смт Колки Маневицького району Волинської області про­водить змістовну профорієнтаційну роботу з учнями за­гальноосвітніх шкіл. Результативність здійснюваних за­ходів значною мірою визначається тим, що викладачі і майстри виробничого навчання училища проводять з уч­нями старших класів шкіл гурткову роботу, керують тех­нічними гуртками. Тут вони вивчають будову трактора, набувають первісних навичок управління ним.

У групах, де працює майстер виробничого навчання П. Є. Марценок, навчаються вихованці шкіл, які в ми­нулому були членами технічного гуртка, яким він керу­вав.

Щорічно понад 70 % гуртківців вступають до учили­ща. Така організація набору дозволяє майстрам вироб­ничого навчання вивчити своїх майбутніх учнів ще до вступу в училище.

Цікавим є проведення засідань клубу веселих та ви­нахідливих, учасниками яких можуть бути різні групи або ланки однієї групи, учні середніх шкіл, навчально-виробничих комбінатів. Висновки про рівень сформова-ності професійного інтересу можна робити з урахуванням того, хто виявив більшу обізнаність із своєї спеціальнос­ті, виходячи за межі програмного матеріалу, оперував більшою кількістю спеціальних понять і термінів. Відпо­відаючи на запитання, розраховані на кмітливість та до­тепність, учні демонструють широкий кругозір та еру-

!99

дицію. Ось деякі запитання, запропоновані командам при проведенні КВВ у ПТУ № 24 м. Києва будівельного профілю:

За запропонованим кресленням пристосування для будівельних робіт пояснити, що це?

Які ви знаєте будівельні і метробудівельні спеціаль­ності?

За деталлю будівельної машини, що демонструється, без якої не обходиться жоден будівельник на планеті, встановити, що це?

Хто архітектор «будинку з химерами» у Києві? Які ще будинки за проектом цього архітектора побудовано в місті?

«Лежанка з кахлями», що це? Демонструються деталі. Що це, яку має назву? Рельєфно вимальовуються спеціальні знання ^та про­фесійний інтерес учасників змагання, веселого й дотеп­ного, коли переходять до перевірки домашнього завдан­ня на тему «Яким ви собі уявляєте будинок 2000 року?» та при проведенні конкурсу «Споруджуємо будинок».

Динаміку вдосконалення практичних знань, умінь і навичок можна простежити за участю майбутніх робіт­ників у конкурсах «Кращий за професією», виготовлен­ням експонатів для виставок, виконанням «необов'язко­вих» завдань з виробничого навчання.

Цікаво, плідно й ефективно, на наш погляд, у плані виявлення професійних інтересів проходять конкурси про­фесійної майстерності в ПТУ № 16 м. Івано-Франківська. Наводимо орієнтовні умови проведення одного із конкур­сів (спеціальність — пошив легкого жіночого плаття і верхнього одягу).

1. Загальноучилищний конкурс професійної майстер­
ності серед учнів з названої професії проводиться з ме­
тою вдосконалення професійної підготовки і виховання

'конкурентоспроможних робітників, виявлення якості під­готовки учнів до професійної діяльності.

2. У конкурсі беруть участь учні другого і третього
років навчання.

3. Конкурс проводиться в кілька етапів: спочатку в
кожній групі, а потім в училищі в цілому, на яких пере­
віряються теоретичні та практичні знання.

При перевірці теоретичних знань пропонується пись­мово відповісти на два запитання: з технології виготов­лення одягу і з конструювання. Тривалість виконання письмової роботи 45 хв. Оцінюється відповідь на кожне

Таблиця 15

 

ю о СХ, к	«я ЙІ о о	«о ." І- — у « ^й с у О о.'й	О'со	ІЗ ~ О. О са	В їй ю о о->о о о	са «У. и	£	ІЙ '5 о. а
						\

запитання. Конкурсне практичне завдання передбачає виконання конкретної операції. Робочі місця розподіля­ються між учасниками конкурсу згідно з жеребкуванням. Учасники конкурсу повинні виконати практичні завдання відповідно до технологічної документації в межах вста­новленого часу (2 год). Всі учасники приступають до ви­конання практичного завдання одночасно.

4. Спостереження за роботою учасників конкурсу
здійснюють члени журі (майстри виробничого навчання
і представники підприємства-замовника — частіше фаб­
рики індивідуального пошиття). Члени журі та їхні поміч­
ники під час проведення конкурсу не консультують учас­
ників і не роблять їм зауважень.

5. При підведенні підсумків виконання практичного
завдання оцінюють: якість виконання операції, швидкісні
навички, раціональність організації праці, дотримання
правил техніки безпеки, зовнішній вигляд учасника.

Усі оцінки в балах зводяться в окремі таблиці (відо­мості). В них враховуються:

•1) якість виконання роботи (показник якості, макси­мальна оцінка в балах на одиницю вузла, допустимі де­фекти);

2) швидкісні навички (показники часу, максимальна
оцінка в балах, зняття балів за перевищення часу);

3) при підведенні підсумків за практичну роботу вра­
ховуються й інші показники: раціональна організація
праці, вміння працювати з технічною документацією, до­
тримання правил техніки безпеки, зовнішній вигляд
учнів.

Усі оцінки в балах заносять до зведеної таблиці ре­зультатів (табл. 15).

Підводить підсумки конкурсу журі. Переможцями конкурсу визнають учасників, які отримали найбільшу кількість балів за 2 етапи (теоретичний і практичний). При однакових балах враховуються успішність та гро­мадська активність в училищі.

Переможців конкурсу нагороджують дипломами І і II ступеня, а також почесними грамотами, вручають па­м'ятні подарунки.

На конкурсі професійної майстерності, який проходив в училищі № 37 м. Харкова з професії «маляр», пере­могли випускники майстра виробничого навчання цього училища А. В. Чечина. Демонструючи прийоми опоря­дження поверхні стін кімнати, учасники конкурсу пока­зали винайдений майстром метод оздоблення стіни «під мармур», який не лише здешевлює відповідні роботи, а головне — відкриває неабиякі можливості для творчості. Працювали легко, впевнено і швидко. Проте ці якості не прийшли самі собою. Це результат копіткої праці май­стра, його вміння працювати з молоддю, розвивати у кожного вихованця нахили, пробуджувати інтерес до справи, власним прикладом стимулювати учнів до твор­чості.

Одним з показників творчої роботи майстра виробни­чого навчання є високий рівень професійної майстернос­ті його вихованців на конкурсах з професії. Успіх забез­печується тим, що набутий під час обов'язкових за­нять досвід учні поглиблюють в ході гурткової роботи, де панує атмосфера співробітництва, спільного по­шуку.

Так працює і майстер ,с^>>.юї каг<-;о;ш ПТУ № 47 м. Харкова В. В. Новаченко, яка не шко іує ні зусиль, ні часу для самоосвіти і самовдосконалення. Своїм бага­тим досвідом вона охоче ділиться з колегами на семіна­рах, практикумах, відкритих уроках.

Таким чином, найдієвішими факторами, які вплива­ють на формування професійного інтересу, є висока про­дуктивність і культура праці, традиції профтехучилища, можливість самостійної праці, участь в учнівських коо­перативних об'єднаннях, особистість майстра виробничо­го навчання, задоволення від успішної роботи, оснащен­ня кабінетів і майстерень, вплив підприємства-замовни-ка, де учні проходять практику чи проводяться уроки виробничого навчання, заняття в професійно-предметних гуртках технічної творчості, участь в інших видах позана-вчальної діяльності, наступність праці в майстернях і на виробництві.

Позитивний ефект для формування професійних ін­тересів дає навчання учнів на продуктивній праці. Весь сенс виробничого навчання в тому і полягає, що на таких уроках учні зайняті корисною і цікавою справою. Тут

усе, що стосується їхньої майбутньої професії, реалізу­ється на практиці. Отже, у майстра виробничого навчан­ня все повинно бути, як у заводському цеху: достатня кількість виробничих завдань, технічна документація, справне устаткування, необхідний робочий і вимірюваль­ний інструмент, пристосування, оснащення.

Якщо чогось немає, чи завантаження йде з перебоя­ми, якщо вироби надто прості або одноманітні, чи, на­впаки, навантаження надмірне, учні виконують одні і ті самі операції, роботи не відповідають програмі ■— все це зводить нанівець те, чого навчили їх педагоги.

Практика показує, що найкращий варіант добору ро­біт, які б відповідали всім вимогам програми,— коли продукція заводська, коли учні знають, що саме такі чи подібні деталі вони в майбутньому виготовлятимуть на підприємстві. Цього найефективніше можна досягти в навчальному цеху, який створено безпосередньо на ви­робництві.

Виробничі замовлення відбирають начальник цеху, його заступник та старший майстер училища при підго­товці до нового навчального року. Головний критерій від­бору •— відповідність навчальним програмам і періодам навчання, відмова від великих партій.

Замовлення відразу ж беруть у роботу. Технологи відкривають замовлення, присвоюють йому номер, вста­новлюють розряд роботи, готують калькуляцію, ведуть нормування, складають технічну документацію, готують маршрутні технологічні карти.

Економіст за шкалою перевідних коефіцієнтів вста­новлює учнівські норми часу, складає на місяць план-завдання завантаженості учнів у нормо-годинах на кож­ну навчальну групу. Диспетчер видає завдання кожному майстрові, стежить за забезпеченням груп матеріалами, іагп-^ками, оснащенням, за своєчасним виконанням ви­робничих за£ '^тть здачею та відправкою готової продук­ції, підтримує зв Яо ^чк з цехами підприємства. Словом, все, як на справжньому виробництві. Учнів таким чином готують не тільки до роботи за обраною професією, а й до майбутніх виробничих відносин.

Старший майстер чітко визначає, чим повинні займа­тися майстри виробничого навчання, і вимагає від кож­ного систематичного виконання своїх обов'язків. Май­стри йдуть на заняття із затвердженим планом уроку. Авторитет старшого майстра має важливе значення не тільки в навчально-виробничому цеху, а й у відділах го-

ловного механіка, головного технолога та у виробничих цехах підприємства.

Завод може повністю забезпечити учнів різноманітни­ми роботами, проте це не виключає можливості учнівсь­кому цеху випускати і реалізовувати самостійні, «фір­мові» вироби.

Та головна «продукція» учнівського цеху — підготов­лені робітники з високим рівнем кваліфікації, з широки­ми професійними інтересами як запорукою подальшого професійного становлення.