Навчання в умовах бригадної організації праці

Бригадна форма праці — це така організація навчаль­но-виробничої діяльності, при якій учні (члени бригади) у виконанні виробничого завдання об'єднані єдиним тех­нологічним процесом, коли кожен з них виконує одну або кілька технологічних операцій, що становлять час­тину загального завдання бригади. Досягнення кінцевого результату діяльності колективу є якісною і кількісною оцінкою праці кожного члена бригади.

В учнівських бригадах значно підвищується продук­тивність праці, поліпшується використання робочого ча­су, з'являється зацікавленість кожного члена бригади і всієї навчальної групи в роботі без відстаючих, у під­вищенні професійної майстерності.

За характером технологічних процесів, ступенем роз­поділу й кооперування праці учнівські бригади можна поділити на три групи '.

1. Бригади, в яких учні, не пов'язані між собою тех­нологічним процесом, виготовляють однакові вироби фронтально, кожен член бригади виконує індивідуальне

---------------- ^

¹ Див.: Батьішев С Я. Пути совершенствования производствен-ною обучения в средних ПТУ.—М, 1982 —С 8—9

завдання і звітує про свою роботу. Результати його пра­ці впливають тільки на виконання заданої для своєї бригади програми. Хоч така форма і належить до ниж­чого ступеня організації праці в бригаді, характер ді­яльності учнів усе ж змінюється: зростає темп роботи, підтягуються відстаючі, запроваджується колективна звітність за кількість і якість праці.

2. Бригади, в яких учні виконують різні роботи за
індивідуально-бригадним принципом. Перед учнями по­
ставлене спільне завдання, тому результати праці од­
ного залежать від результатів іншого. Згуртованість
бригади впливає на продуктивність праці, створюються
сприятливі умови для організації взаємодопомоги і роз­
витку творчої активності.

3. Бригади, в яких робота учнів організовується за
принципом розподілу праці, коли кожний з них зв'яза­
ний з технологічним процесом, виконує одну операцію —
частину загального завдання, встановленого для брига­
ди. При цьому жодний з членів бригади не може вико­
нати роботу без участі товаришів. Чіткий розподіл
обов'язків, злагодженість, послідовність і ритмічність мо­
білізують кожного члена бригади, праця стає продук­
тивнішою, створюються сприятливі умови для вихован­
ня колективізму.

У процесі теоретичного і виробничого навчання необ­хідно дати учням повне уявлення про переваги бригад­ної форми організації праці, права і обов'язки членів виробничої бригади, колективну відповідальність за ви­конання виробничого завдання та якість виконаних ро­біт, про систему оплати праці в бригаді тощо. Навчаль­но-виховний процес із застосуванням бригадних форм організації і стимулювання праці в профтехучилищі впро­ваджується за етапами: підготовчий, основний, конт­рольно-заключний.

Підготовчий етап, як правило, охоплює перше пів­річчя першого курсу. Цей етап є найскладнішим і най­відповідальнішим, від правильної організації його за­лежить успіх усієї наступної роботи. Разом з тим слід пам'ятати, що застосування бригадного підряду на прак­тиці — процес творчий. Методична література дає тіль­ки основні настанови і рекомендації. Успіх справи за­лежить від того, як вони реалізуються відповідно до конкретних умов. Метою підготовчого етапу є комплек­тування учнівських бригад і підготовка їх до колектив­ної діяльності.

Основними завданнями підготовчого етапу є: а) ви­явлення особистих і колективістських якостей учнів, ро­бота з формування міжособистісних стосунків; б) ціле­спрямована робота з підвищення особистого статусу кож­ного вихованця; в) підготовка учнів до колективної ді­яльності; г) ознайомлення учнів з основними правилами бригадних форм організації і стимулювання праці.

Майстри та викладачі насамперед повинні доскона­ло вивчити суть і завдання бригадного підряду у відпо­відній галузі промисловості: форми і методи організа­ції самоврядування в групі, індивідуального й колек­тивного змагання.

Як правило, вивчення цих питань інженерно-педаго­гічними працівниками училища організовується у формі семінарів, шкіл передового досвіду. З цією метою для проведення лекцій про специфіку бригадних форм ор­ганізації і стимулювання праці запрошуються спеціаліс­ти підприємства-замовника, проводяться екскурсії для оз­найомлення викладачів і майстрів з особливостями бри­гадного підряду в галузі, вивчається організація праці в передових бригадах підприємства-замовника.

Уже з перших днів занять визначаються професії, з яких буде здійснюватися навчання з використанням еле­ментів бригадного підряду, розробляється необхідна навчально-методична документація, готується матері­ально-технічна база.

Основною навчально-методичною документацією є орієнтовна програма семінарів інженерно-педагогічних працівників училища з вивчення бригадних форм орга­нізації і стимулювання праці в галузях народного гос­подарства, орієнтовне положення про раду учнівської виробничої бригади, положення про раду бригадирів навчальної групи училища; рекомендації щодо оцін­ки результатів навчально-виробничої діяльності членів бригади з допомогою коефіцієнта трудової учас­ті (КТУ).

Комплектуючи учнівські бригади, доцільно врахову­вати бажання учнів — хто з ким хоче працювати і хто з ким хоче товаришувати. Тут неприпустимі авторитарний тиск з боку майстра, «довільний» підхід.

Бригади слід комплектувати з приблизно однаковою кількістю членів (5—6 чоловік). На думку психологів, такий первинний мікроколектив вважається найбільш стійким і керованим. Проте, враховуючи конкретну ви­робничу ситуацію, склад учнівської бригади можна збі-

льшити до 10—15 чоловік, у цьому разі первинними мікроколективами будуть ланки.

При навчанні будівельників, коли робота виконуєть­ся на самостійних будівельних об'єктах, створюються комплексні учнівські бригади, до яких входять майбутні робітники різних професій і курсів навчання. Це дає змогу забезпечити повний комплекс будівельних робіт.

Існують різні підходи до комплектування учнівських бригад за рівнем підготовки їх членів. Одні майстри включають до бригади учнів з однаковим рівнем успіш­ності: до однієї бригади — з високим, до другої — з посе­реднім, до третьої — з низьким. Інші майстри комплек­тують бригади так, що до них входять учні як з високим, так і з посереднім рівнем >спішності. Обидва підходи мають свої переваги і недоліки, проте другий підхід най­доцільніший.

Наприклад, у ПТУ № 6 м. Кіровограда роботу з ор­ганізації бригадної форми праці в навчальних групах майстри виробничого навчання здійснюють протягом перших трьох місяців. А потім вступає в права учнівсь­ке самоврядування. Майстер виробничого навчання цьо­го училища П. П. Тюпа спочатку привчає учнів до бри­гадної форми організації праці, прищеплює загальні трудові навички: акуратність, наполегливість, уміння доводити справу до кінця. Групу розбивають на п'ять бригад. Кожна бригада відповідає за санітарний стан ' майстерні й аудиторії, за дотримання техніки безпеки, громадської і трудової дисципліни, виконання робіт із самообслуговування в училищі з щотижневим чергуван­ням відповідних обов'язків. Тут розроблено критерії підвищення і зниження коефіцієнта трудової участі, ви­значено відповідну кількість балів для оцінювання робіт з урахуванням цих коефіцієнтів.

Наступним кроком є розподіл функціональних обо­в'язків між членами бригади відповідно до їх індивіду­альних особливостей. В учнівській бригаді може бути такий орієнтовний розподіл обов'язків: бригадир, заступ­ник бригадира (ланковий); відповідальні за якість, ма­теріально-технічну підготовку уроку, збереження облад­нання, інструментів, пристосувань; відповідальний за дотримання безпечних умов праці.

При розв'язанні питання про бригадира також мож­ливі варіанти: майстер призначає бригадира з числа лідерів, авторитетних у групі, дисциплінованих і відпо­відальних учнів; бригадира обирають на загальних збо-

рах бригади з наступним затвердженням його на збо­рах навчальної групи. Вибір варіантів залежить від до­свід) майстра та побажань колективу.

Результати вибору бригадирів оформлюють наказом по училищу. Бригадири виконують виробничі завдання нарівні з іншими членами бригади. Проте майстер пови­нен зважати на те, що певну частину часу вони витра­чатимуть на виконання організаційних функцій, тому на це треба передбачити близько 20 % від фонду нор­мованого часу.

Діяльність бригадира спрямована на досягнення ви­соких навчально-виробничих (успішність, дисципліна, ініціатива, продуктивність праці, якість роботи тощо) і соціально-психологічних (товариська співпраця, взає­модопомога, взаємовимогливість і відповідальність) по­казників. Тому важливо, щоб бригадир мав високі нав­чально-виробничі показники і відповідні організаторські здібності. Він може не бути відмінником з усіх предме­тів, але обов'язково повинен мати авторитет серед то­варишів. Бригадирами можуть обиратись і члени акти­ву групи. На основі аналізу досвіду бригадного методу роботи в профтехучилищі можна виділити такі основні обов'язки бригадира учнівської бригади:

участь спільно з майстрами у визначенні виробничо­го плану й денних завдань бригади;

допомога майстрові в організації праці учнів, впро­вадженні передових методів, забезпеченні раціонального використання обладнання, економії матеріалів, електро­енергії;

доведення до учнів виробничих завдань з урахуван­ням їх виробничої підготовки і спеціалізації (під час розподілу праці);

організація виконання робіт бригадою у встановлені строки з додержанням технічних умов і якості;

контроль якості і продуктивності праці членів бри­гади, прийняття робіт і подання готової продукції май­строві або ВТК;

врахування трудової участі кожного члена бригади у виконанні завдання і підготовка пропозицій з визна­чення коефіцієнта навчально-виробничої активності;

вжиття заходів щодо забезпечення бригади матеріа­лами, інструментами, пристроями, перевірка організації робочих місць, дотримання правил безпеки і.охорони

«раці учнів;

запобігання помилкам в експлуатації устаткування,

інструментів, дефектів у роботі та інших порушень тех­нологічного процесу;

створення й дотримання в бригаді атмосфери взає­модопомоги, взаємоповаги, сприятливого психологічно­го клімату, бажання достроково і якісно виконати ви­робничі завдання;

організація разом з майстром і профоргом змаган­ня в бригаді і між бригадами, участь у підведенні під­сумків і висуванні до заохочення кращих учнів;

залучення членів бригади до участі в громадському житті групи, курсу, училища;

підготовка пропозицій щодо вдосконалення органі­зації і технології виконання бригадних завдань;

участь у роботі ради бригадирів груп. Для того щоб бригадири учнівських бригад були справ­жніми помічниками майстра, потрібно навчати їх основ управлінської діяльності. В ряді профтехучилищ органі­зовують факультативні курси бригадирів за спеціально розробленою програмою, що включає такі питання: бри­гадний підряд і госпрозрахунок, планування і облік робо­ти бригади, нормування і оплата праці за кінцевим ре­зультатом; основи трудового законодавства, соціально-недагогічиі основи управління бригадою. Проте в більшо­сті випадків навчання бригадирів проводиться у формі індивідуальних бесід і консультацій майстрів у проце­сі спільного обговорення ходу і результатів виконання бригадних завдань. Підвищується роль ради бригади­рів, зборів групи, виробничих нарад у навчанні брига­дирів.

Бригадна форма вносить зміни й до методики прове­дення інструктажів. Вступний інструктаж, як правило, охоплює колективне обговорення учнями проблем, по­в'язаних з пошуками найраціональніших шляхів і за­собів розв'язання виробничих завдань, економії матеріа­лів, обговорення питань взаємозв'язку теоретичних знань з їх практичним застосуванням; використання досвіду новаторів виробництва; колективне ознайомлення й об­говорення технологічних карт, складених учнями, тощо. Обговорення проблем у бригаді сприяє розвитку самос­тійності учнів, творчої активності, ініціативи. Вступний інструктаж майстер розпочинає із спільних для всієї групи питань, а потім переходить до завдань окремим бригадам. На цьому етапі бригадири виступають у ролі помічників майстра й одночасно навчаються методики інструктажу. В міру набування бригадирам" відповід-

ного досвіду майстер доручає їм проведення конкретної частини інструктажу.

Нерідко під час вступного інструктажу виникають жваві дискусії з приводу того, що на виробництві не завжди дотримуються технологічних режимів, про які учні вже знають з уроків спецтехнології. У зв'язку з цим учні пропонують різні варіанти усунення виявлених не­доліків. Під час поточного інструктажу, коли майстер перевіряє якість виконання завдань ланками і окремими учнями, особлива увага звертається на складність ро­біт, виконаних бригадами (ланками), їх співробітництво і взаємодопомогу. Він організовує колективне обгово­рення типових помилок, допущених учнями, і методів якнайшвидшого їх усунення. При цьому приділяється увага питанням економії часу, матеріалів, електроенер­гії. До цієї справи залучаються бригадири. Вони, як і майстер, ведуть облік роботи членів бригади з тим, щоб на заключному інструктажі доповісти про виконання навчально-виробничого завдання, відзначити позитивні та негативні сторони в роботі учнів. Після звітів брига­дирів майстер робить докладний аналіз виконаної ро­боти групою в цілому і кожною бригадою зокрема, і піс­ля обговорення висновків виставляє оцінки.

Іноді обирається рада. бригадирів як оперативний орган для розв'язання різних питань, що виникають у процесі діяльності бригад. Як правило, до її складу вхо­дять: бригадири, староста групи, представники громад­ських організацій та учнівського ВТК. Рада бригадирів працює в тісному контакті з майстром виробничого на­вчання, учнівським активом групи. Рада займається не тільки виробничими й організаційними питаннями, а й виховними, сприяє розвитку почуття колективізму, то­вариської взаємодопомоги, особистої відповідальності кожного за виконання дорученого бригаді завдання; роз­глядає випадки порушень навчальної і трудової дисцип­ліни і вносить пропозиції майстрові виробничого навчан­ня або загальним зборам бригади про заходи щодо по­передження порушень. Рада може клопотати про заохо­чення кращих бригадирів і можливі стягнення з тих, які не справляються зі своїми обов'язками, аж до зняття і заміни їх.

Засідання ради бригадирів проводяться в міру не­обхідності, але не рідше одного разу на місяць. Рішення Ради оформляються короткими протоколами і доводя­ться до відома всіх членів бригад. Вони не повинні су-

перечити внутрішньому розпорядку училища і учнівсь­ким нормам поведінки; приймаються більшістю голосів і обов"язкові для кожного члена бпигади.

У разі незгоди в раді бригадирів розв'язання спірних питань виноситься на загальні збори групи — вищий орган самоврядування.

На загальних зборах бригади розглядають плани роботи, підсумки виконання виробничих завдань, пи­тання зміцнення трудової і суспільної дисципліни, ус­пішності і відвідування занять кожним членом бригади. Тут же оцінюється їхня трудова і громадська активність, використання досвіду передовиків і новатооів виробни­цтва, допомога учням, що не встигають, підводяться підсумки колективної роботи учнівських бригад в ці­лому.

Ефективність бригадної форми організації праці знач­ною мірою залежить від вибору системи планування і визначення основних принципів розподілу виробничих завдань між членами бригади, організації контролю за їх виконанням.

Бригадний виробничий план оозробляється на основі загальноучилищного плану на рік, кваотал, місяпь. Піс­ля одержання планового завдання бригадири обгово­рюють його, а потім уточнюють на Раді бригадирів.

Основними техніко-економічними показниками робо­ти бригади є: а) обсяг випуску товарної продукції; б) виконання плану за асортиментом; в) виробіток на од­ного учня; г) якість продукції (здача продукції з пер­шого подання).

Виробничий план бригади на рік складається з основ­них техніко-економічних показників на основі виробни­чого плану навчальних майстерень. Змінне завдання ви­дається бригадирам, і вони здійснюють контроль за йо­го виконанням. Основним критерієм оцінки діяльності бригади є кінцевий результат її роботи.

Обсяг товарної продукції бригади розраховують на основі планового завдання за номенклатурою випуску продукції, визначених для училищ норм часу і розцінок. Перехід від індивідуальної до бригадної форми органі­зації й стимулювання праці передбачає всебічний облік індивідуального виробітку учня. Узагальнюючим кіль­кісним показником виступає коефіцієнт трудової участі (КТУ). Він використовується для оцінки особистого тру­дового внеску робітників, що працюють у виробничих бригадах.

10 276

Первинний облік навчально трудової участі може зни­жуватися і підвищуватися залежно від конкретного внес­ку кожного учня в досягнення запланованих техніко-еко-номічних показників бригади, успіхів у навчанні. Вра­ховується сумлінне й активне ставлення до праці і навчання, громадського життя групи, училища, застосу­вання передових методів праці, економія матеріалів, електроенергії, виконання робіт підвищеної складності, беруться до уваги невиконання виробничого завдання, пооушення трудової і технологічної дисципліни, техні­ки безпеки, випадки допущення браку, запізнення, про­пуски занять без поважних причин, невиконання розпо­ряджень бригадира та інші недоліки, що негативно впли­вають на результати колективної праці.

В основу розподілу заробітної плати покладено прин­ципи не кількісного, а насамперед якісного виконання роботи, сумлінного ставлення до навчання і праці.

Майстер разом з класним керівником розробляють і погоджують з учнівським профкомом і радою бригади­рів критерії оцінки праці. Можливі відхилення від ба­зового коефіцієнта трудової участі з урахуванням інди­відуальних особливостей кожного учня.

Наводимо зразок Положення про коефіцієнт на-вчально-виробпичої активності навчально-виробничих бригад:

а) фактори, що зумовлюють підвищення коефіцієнта
участі: одержання оцінки «5» (з урахуванням теоретич­
ного і виробничого навчання) — 0,1
перевиконання виробничих завдань — 0,1
впровадження передових методів праці — 0,05
висока якість роботи — 0,05
надання товариської допомоги членам бригади — 0,05
економія матеріалів, електроенергії, зразкове утримання
робочого місця, обладнання, інструменту — 0,05
систематичне відвідування навчальних занять, спортивних

секцій, гуртків художньої самодіяльності — 0,05

активна участь у громадському житті групи, училища,
зразкове виконання всіх доручень — 0,05

Таким чином, максимальне значення КТУ учнів може дорів­нювати 1,5: 1,5= (1+0,1+0,1+0,05+0,05+0,05+0,05+0,05+0,05);

б) фактори, що зумовлюють зниження коефіцієнта

участі:

одержання незадовільних оцінок (з урахуванням теоре­
тичного і виробничого навчання) — 0,1
пропуски занять — 0,05
невиконання норм виробітку, несвоєчасна здача продукції — 0,05
брак у роботі — 0,1

дорушення навчальної і трудової дисципліни, техніки без­
пеки — 0,05
невиконання розпоряджень майстра чи бригадира — 0,05
неекономне використання матеріалів, електроенергії, по-
ламка інструменту, погане утримання робочого місця — 0,05
пасивність, пропуски занять у спортивних секціях, худож­
ній самодіяльності — 0,05

Отже, мінімальне значення КТУ може дорівнювати 0,5: 0,5 =(1 —0,1 —0,05—0,05—ОД —0,05—0,05—0,05—0,05).

Для бригадирів учнівських бригад встановлюються та­кі додаткові показники КТУ:

а) фактори, що зумовлюють підвищення коефіцієнта
участі:

відсутність у бригаді відстаючих учнів — 0,05

відсутність у бригаді пропусків занять без поважних при­
чин — 0,05
активна участь бригади в громадському житті училища, '
виконання всіх доручень — 0,1

б) фактори, що зумовлюють зниження коефіцієнта
участі:

наявність у бригаді відстаючих учнів — 0,05

наявність у бригаді пропусків занять без поважних при­
чин — 0,05
наявність у бригаді правопорушень — 0,1
При визначенні коефіцієнта трудової участі необхідно розгля­
дати функції цього коефіцієнта в навчально-виховному процесі:
а) економічну, скеровану на розвиток матеріальної зацікавленості
в досягненні кращих результатів; б) психолого-педагогічну, орієн­
товану на виховання у майбутніх робітників професійних і мораль­
них якостей, необхідних для колективної праці.

Таким чином, основними показниками для оцін­ки кінцевого результату навчання членів виробничої бригади є:

рівень успішності учнів з урахуванням теоретичного і виробничого навчання; якість виконання навчально-виробничих завдань;

виконання норм виробітку;

дотримання правил безпеки праці;

дотримання норм навчальної, громадської і виконав­ської дисципліни;

забезпечення порядку на індивідуальному і групо­вому робочих місцях;

надання товариської допомоги членам бригади;

участь у громадському житті колективу.'

Відповідальність за якість роботи, строки виконан­
ня та інше несе бригада в цілому. Згідно з КТУ розпо-
------------ ₁

¹ Гладкий А. К-, Хижняк В. П. Подготовка учащихся ПТУ к работе в условиях бригадних форм организации и стимули-рования труда.— М, 1988.—С. 64.

 

10*

діляється весь заробіток бригади, який визначається шляхом збільшення базового показника, прийнятого за умовну одиницю, за досягнення в роботі і зменшення його за кожне порушення. Загальний фактичний кое- | фіщєнт трудової участі для учнів встановлюється від 0,5 1 до 1,5, а для бригадирів — з урахуванням додаткових ^

показників.

Загальний заробіток бригади з урахуванням реаль­них КТУ розподіляється між учнями таким чином:

Заробіток учня >= загальний заробіток бригади X на КТУ _ сума К,ТУ членів бригади

При визначенні рівня матеріального стимулювання праці КТУ може використовуватись по-різному. Так, у деяких профтехучилищах базову величину КТУ прий­мають за 1,25, а його максимальне значення подекуди доходить до 2,5. Вважаємо такий підхід недостатньо^об-грунтованим, бо в ПТУ з урахуванням КТУ розподіля­ється загальний заробіток учнів бригади, а не надбав­ка до тарифної ставки, як на підприємствах. Або інший приклад: у ряді профтехучилищ склалася практика ви­значення К'ІУ, виходячи з того, що КТУ в одного учня може збільшуватися тільки за рахунок зменшення КТУ іншого, причому сума позитивних показників повинна дорівнювати сумі негативних. Це призводить до штуч­ного зрівнювання вихідних КТУ і суперечить вимогам об'єктивності в оцінці внеску кожного члена бригади у досягнення загальних результатів.

Оволодіння професією триває протягом усього періо­ду навчання аж до передвипускної виробничої практи­ки. У цей час усі роботи виконуються учнівськими бригадами (лайками), тобто завдання дається не індиві­дуально кожному учневі, а всій бригаді (бригадокомплек-тами). Якщо бригада виконує замовлення підприємств, інших організацій і установ, тоді між учнівською брига­дою і виробництвом обов'язково укладається договір на

підряд.

В учнів формуються навички роботи на єдиний під­ряд (за кінцевим результатом); розподіл заробітної пла­ти здійснюється за коефіцієнтом трудової участі кож­ного; створюються умови для оволодіння суміжними професіями; формуються навички керівництва первин­ними трудовими колективами (бригадир, ланковий, за­ступник бригадира), організації і здійснення громад-, ського контролю (учнівські ВТК, учнівський інспектор

З техніки безпеки), набуваюіься навички реіельною ха­зяїна (економна витрата матеріалів, енергетичних ре­сурсів, робочого часу).

' Кожна \чнівська бригада за аналогією з робітничою повинна мати особовий рахунок — чекову книжку, ве­дення якої доручається учневі, що відповідає за мате­ріально-технічну підготовку занять. В особовий рахунок заносяться всі матеріали, інструменти, пристрої, що ви­даються бригаді для випуску продукції (нормокомплект). Поломки обладнання, інструментів і пристроїв, що трап­ляються в результаті неправильного, недбайливого став­лення, навмисне пс>вання, неекономна витрата матері­алів тощо відносяться на рахунок бригади, і вартість їх утримується з колективного заробітку.

Рекомендується вести навчально-трудовий паспорт бригади протягом усього періоду її функціонування.

Змагання між учнівськими бригадами на основно­му етапі навчання слід спрямовувати на досягнення ви­соких результатів в оволодінні професійною майстер­ністю.

Заключний період — передвипускна виробнича прак­тика. В цей час учні можуть працювати на самостійних об'єктах у складі учнівських чи виробничих бригад або індивідуально прикріплюються до кваліфікованих ро­бітників, безпосередньо вливаючись в матеріальне ви­робництво.

Основна мета виробничої практики — вдосконалення професійних знань, навичок, практичне оволодіння до­свідом новаторів і передовиків виробництва, адаптація до умов виробництва. У цей період використовуються різні форми навчання:

а) учні працюють бригадами на самостійних об'єк­
тах і виконують роботи відповідно до договору на бри­
гадний підряд. Оплата праці здійснюється за єдиним на­
рядом згідно з КТУ кожного учня;

б) учні працюють у складі виробничих бригад. Систе­
ма оплати і стимулювання їхньої праиі відповідає прий­
нятій на підприємстві-замовнику.

Успішно впроваджується бригадна форма організації праці в Заліщинському ПТУ № 7 Тернопільської облас­ті. Майстер виробничого навчання М. С. Щур уже в пер­шому півріччі І курсу організовує в своїй групі бригади. При цьому враховуються індивідуальні особливості, ін­тереси і „здібності кожного учня, його погляди. Дівчата вчаться надавати допомогу одна одній. Головним зав-

данням майстер вважає безперервне вдосконалення ді­лових і моральних якостей учнів, розвиток у них почут-гя товариськості. Коли всі добре пізнали одне одного і сформувався колектив, групу розбивають на 3—4 бри­гади і ланки (по 2—3 особи). Кожний член бригади ви­конує окреме завдання, результат його праці впливає ця виконання загальної програми. Підсумки підбивають­ся щотижня.

На другому етапі учнівські бригади (6—8 чоловік) працюють над виконанням колективного завдання. До складу кожної бригади входять учні з активу групи. Кожній бригаді доводяться річні, квартальні і місячні виробничі завдання. У бригаді використовують коефі­цієнт трудової участі, за яким визначають реальний вне­сок кожного члена бригади в загальні результати праці. Створено орган самоврядування навчальної групи — раду бригадирів, яку очолює майстер виробничого нав­чання. Таким чином, уже в навчальних майстернях уч­ні готуються до роботи у складі виробничих бригад. Гру­па майстра М. С. Щур виконує план виробничої діяль­ності на 108—120 %, забезпечує високу якість виготов-люваної продукції.

Як приклад навчання учнів бригадних форм органі­зації і стимулювання праці розгляньмо орієнтовну мето­дику проведення уроку виробничого навчання з професії «маляр (будівельний); штукатур».

Загальна тема: Комплексні роботи. Тема уроку: Оштукатурювання внутрішніх по­верхонь.

Робота виконується в складі учнівських бригад, (ла­нок) під керівництвом майстра виробничого навчання. Мета уроку: Закріпити набуті учнями навички і вміння з оштукатурювання внутрішніх поверхонь від­повідно до норм виробітку штукатура II розряду. Довес­ти до відома учнів, що поточний метод роботи, який пе­редбачає розподіл праці і колективне співробітництво, підвищує продуктивність праці, сприяє економії часу і

матеріалів.

Перед кожним уроком майстер виробничого навчан­ня проводить нараду з бригадирами протягом 10—15 хв, на якій знайомить із змістом письмового інструктажу на передбаченому уроці, показує найскладніші трудові прийоми, що вивчатимуться, для підготовки бригадирів до надання дійової допомоги членам бригади. Розподіля­ються завдання між бригадами. Майстер радить брига-

дирам, як розподілити роботу з погляду не тільки її ра­ціонального виконання, а й оволодіння і закріплення кожним учнем професійних навичок з певної теми.

Хідуроку

1. Організаційна частина (3—5 хв). Група розподі­
ляється на кілька ланок (у ланці не більше шести уч­
нів). Склад ланок протягом року залишається незмін­
ним. Рапорт бригадира про наявність учнів, відмітка в
журналі відсутніх, огляд робочого одягу.

2. Вступний інструктаж (40 хв). Повідомлення теми
і мети уроку. Бесіда за матеріалом попередніх уроків
(5'—7 хв). Відповіді учнів на запитання: Для чого пот­
рібні підмости і риштування? Що таке штукатурка і з
яких шарів вона складається? Які види штукатурки вам
відомі? Яке призначення кожного шару штукатурки? Що
таке лузги, усенки і фаски, з допомогою яких інструмен­
тів їх виконують? Яка різниця між простою, поліпшеною
і високоякісною штукатуркою?

Під час фронтального опитування використовується така форма колективної праці, як коментування відпо­відей учнів.

Після бесіди майстер просить представників кожної ланки продемонструвати прийоми накидання розчину на стіну. Учні коментують виконані прийоми, вказують на помилки. Майстер ставить кілька проблемних завдань, які спочатку обговорюються в ланках, а потім найпідго-товленіші представники кожної ланки доповідають усій групі про висновки, що їх зробили, члени ланки, обго­ворюючи проблему.

Для обговорення пропонуються такі проблемні пи­тання: яка технологічна послідовність виконання робо­ти з оштукатурювання поверхонь вапняно-гіпсовим роз­чином? Чим вона зумовлена? Чи не суперечить боротьба за якість зростанню продуктивності праці і підвищенню заробітку учнів? Порівняння показників точності вико­нання простої, поліпшеної і високоякісної штукатурок. Чи є вони показниками якості виконаних робіт? Основні шляхи підвищення продуктивності праці. Які ви можете запропонувати способи підвищення продуктивності праці?

Під час обговорення в ланці може виявитися, що якийсь учень не зрозумів матеріалу. В такому випадку йому легше звернутися до товаришів по ланці і попро­сити в них допомоги, ніж звертатися до майстра. Цей підхід стимулює прагнення учнів самостійно поповню-

вати свої знання, щоб на наступному уроці бути більш

підготовленими.

У ході обговорення питання про шляхи підвищення продуктивності праці учні доходять висновку, що при виконанні навчально-виробничих завдань вони можуть підвищити продуктивність праці за рахунок кооперації, використання НОП, зокрема застосування потоково-розчленувального методу, коли одна ланка готує і до­ставляє розчин, друга — готує поверхню для оштукату­рювання, третя — наносить грунт і набризк тощо. Таким чином, робота однієї ланки впливає на якість виконання завдання другою і третьою ланками. Учні переконуються, що кінцевий результат діяльності бригади у виконанні завдання є якісною і кількісною оцінкою праці кожно­го її члена.

3. Поточний інструктаж (4 год).

Розподіл завдання між ланками. Цільові обходи май­стром робочих місць учнів, які включають перевірку правильності організації учнями робочих місць, розпо­ділу між ними обов'язків, послідовності виконання тех­нологічного процесу, виконання трудових прийомів, ор­ганізації змагання між ланками.

У процесі роботи майстер стежить за характером взаємовідносин між учнями, як вони допомагають один одному, чи не перетворюється змагання на суперництво. Порівнюючи виконання завдань ланками, майстер за­лучає до оцінки якості роботи громадських контролерів, ланкових, підкреслює, що колективна діяльність допо­магає і підвищує ефективність праці, розвиває почуття товариськості, відповідальності.

Велику організаторську роботу виконує ланковий: він стежить за якістю роботи членів ланки, виступає в ролі громадського контролера з оцінки роботи в інших ланках, організує взаємодопомогу між членами ланки, допомагає майстру в організації змагання, фіксує резу­льтати роботи учнів для остаточного підведення підсум­ків.

4. Заключний інструктаж (1 год). Проводиться у формі виробничої наради по підве­денню підсумків роботи учнівської бригади на уроці-Аналіз правильності виконання операцій, дотримання технологічного режиму, якості роботи проводиться у формі ділової гри, де учні виступають у ролі начальни­ка виробництва, виконроба, бригадира.

Після розподілу ролей майстер пропонує обійти і

Оглянугй весь фронт робіт, після чого обговорити: ви* конання норм виробітку, дотримання технологічних про­цесів, застосування передових методів праці, якість ро­боти кожної ланки. Виконуючи роль того чи іншого від­повідального працівника, учень дає оцінку роботи, від­значає позитивні моменти, аналізує недоліки, пропонує заходи щодо їх усунення.

Обговорення підсумків роботи у формі ділової гри не тільки підвищує інтерес учнів до навчання, а й акти­візує їх розумову діяльність, сприяє формуванню твор­чого і відповідального ставлення до праці, ініціативи, стимулює колективний пошук у розв'язанні поставленої проблеми.

§ 3. спільна робота майстра