Полісенсорність використання засобів наочності.

Чотири століття тому «батько» принципу наочності Я. А. Коменський наголошував, що все, що можна ба­чити, слід показувати, що чути — подати слуховим, що має смак — смаковим, що має запах — нюховим орга­ном, а що можна відчути кількома органами — треба сприймати всіма відчуттями (полісенсорно). Але прин­цип все ж був названий за найсильнішим з них — на­очним. З роками ідея полісенсорності забувалась. На­родне прислів'я «краще один раз побачити, ніж сто разів почути» бездумно переносилось у школу, хоч у нав­чанні ще краще — побачити і почути або побачити, по­чути і розповісти комусь про це, до того ж записати або намалювати чи створити своїми руками щось подібне. Деякі вчеиі-педагоги, спираючись на дослідження фізіо­логів, твердять, що понад 90 % ін^о^мації людина сприй­має зором, а тому головна — зорсга навчальна наочність Але шкільна, наукова, теоретик'¹¹ інфоомація сприйма­ється переважно через слово і практичні дії учня. Тому треба враховувати різні відчуття учнів у навчанні, особ­ливо найуживаніші і найефективніші — зорові, слухові, мовнорухові (промовляння учнями вголос), тактильно-моторні (практичні дії).

Експерименти і дослідна практика педагогів-новато­рів підтверджують високу ефективність навчання, коли всі учні постійно розповідають один одному засво°ний ними навчальний матеріал, аналізуючи при цьому наочні зображення і спираючись па базальні моделі, в яких схематично зафіксоване головне, або виконуючи певні практичні вправи.

Найдоцільніше таке поєднання різних відчуттів у слабопідготовлених групах профтехучилища: за корот­кий строк вдається сформувати основні знання і вміння у найслабших учнів, коли вони одночасно бачать, чу­ють, промовляють вголос вивчене і практично застосо­вують його у виробничих діях.

5. Забезпечення зворотного зв'язку, стимулювання (заохочення) і корекція наочного навчання. Часи, коли навчання базувалось лише на авторитарному викладан­ні та виконанні вказівок педагога учнями, відходять у минуле. Дослідження фізіологів, психологів і педагогів переконують, що результативне навчання можливе ли­ше тоді, коли педагог знатиме, як засвоєно учнем кож­ний етап («крок») навчання, а учень, діставши схвален­ня за успішний крок вперед, відчуватиме задоволення

12 276

від своєї маленької перемоги над незнанням або невмін­ням. Якщо педагог цього не досяг, йому потрібно поліп­шити, змінити на краще (скоригувати) процес навчання.

Найлегше цього досягти шляхом наочного навчання, коли учні самостійно аналізують наочний посібник, обго­ворюють динамічну демонстрацію (наприклад, кіно- чи відеофільм професійного змісту) або шляхом показу майстром певної виробничої операції. Забезпечити пра­вильне розуміння кожним учнем того, що, як і чо­му саме так треба здійснити,-— це важливий крок до свідомого формування у нього вміння, а потім і на­вички.

Для цього майстрові треба розбити майбутні дії уч­ня на окремі «кооки», створивши правильні наочні зоб­раження кожного і демонструючи їх після виконання уч­нем певної дії (наприклад, через кодоскоп чи діапроек­тор). Тоді буде виконуватись психологічне правило: «дія учня->-перевірка її правильності у порівнянні з наочним еталоном-^нова дія тощо».

Найкраще таке навчання здійснювати за допомогою тренажерів (про що йтиметься далі), але за відсутності цих дорогих пристроїв можна перевірити правильність дії на плакаті-схемі, на якому певні частини закрива­ються непрозорими накладками з написаним на одно­му боці знаком запитання (?), а на другому-—непра­вильним розв'язанням проблеми, що поставлена перед учнем.

В одеському ПТУ № 14 виготовлено такий плакат-схему циркулювання машинного масла в системі зма­щення корабля. Ті місця, які потрібно змастити, закри­ваються накладкою. Після повідомлення учня про те, яке рішення він обрав, накладка або зовсім знімається (при правильному розв'язанні), або перевертається зво­ротним боком, де вказані наслідки помилкового розв'я­зання.

У багатьох училищах викладачі спецпредметів та майстри виробничого навчання використовують зроблені руками учнів рухомі динамічні посібники, наприклад динамічну таблицю, що демонструє рух поршня у цй-ліндоі двотактного двигуна внутрішнього згоряння і від­повідну зміну напряму руху газів. Демонстрування такої рухомої таблиці дає змогу організувати обговорення здогадок учнів (про що йшлося в прикладах до дидак­тичної закономірності наочної демонстрації за часов'бю ознакою).

Для оперативного забезпечення зворотного зв'язку можна використати наочні ілюстративні схеми і довід­кові таблиці з матеріалознавства, створені В. І, Васи-лівим (машинобудівні матеріали (альбом].— Тернопіль, ЇУь'г). ьони демонструються після відповіді (аоо вико­нання дн], щоб підтвердити правильність її або скори-гуваги подальшу діяльність учня на виправлення своєї помилки (і обгрунтування нового варіанта,).

Слід пам'ятати, що забезпечення позитивно-стиму­люючого підкріплення на кожному етапі виконання уч­нем найскладнішої виробничої операції дає високий нав­чальний ефект, про що свідчить досвід педагопв-нова-торів.

6. Дидактичні аспекти формування виробничих на­вичок учнів профтехучилищ на тренувальних пристроях.

і оловне призначення тренувальних пристроїв — це формування вмінь і навичок професійної діяльності уч­нів.

Перші тренажери, що значно швидше, дешевше і якіс­ніше забезпечували формування професійних назичок, з'явилися ще в минулому столітті. Проте наукового ос­мислення і масового застосування вони набули лише в середині XX ст.

Узагальнення науково-психологічних теорій і практи­ки створення і використання тренажерів у навчанні деяких професій (токарів, водіїв, наладчиків та ін.), здій­снене у посібнику Ю. 3. Гільбуха «Тренировочньїе уст-ройства в профессиональном обучении» (К., 1979), орі­єнтує майстра винятково на індивідуалізоване навчан­ня в тренажерному класі (для чого потрібно 15—ЗО тренажерів на одному уроці).

Дидактична специфіка (на відміну від психологічної) пов'язана з такими першорядними проблемами роботи з тренажерами в класпо-урочному навчанні:

дидактизацією конструкції тренажерів (як при їх створенні, так і для вдосконалення вже працюючих при­строїв);

розробкою методики (технології) навчання на трена­жерах, що враховує специфіку профтехучилища, вихо­дячи з принципів дидактики і закономірностей навчання.

Розгляньмо їх докладніше:

1. Дидактизація конструкції тренажерів. Щоб забез­печити плідну навчальну роботу всіх 15—ЗО учнів про­тягом 45-хвилинного уроку в умовах нестачі необхідної кількості тренажерів (менше ніж по 1 на учня), треба

12»

або змінити конструкцію, або збільшити їх інформацій­ні можливості, а саме:

а) змінити конструкції тренажера.

Наприклад, викладач сільського ПТУ Л° 51 Запорізької обл. В. М. Солодкий створив систему тренажерів-додатків до тракторів, тягачів, автомашин та інших транспортних засобів, що допомага­ють формувати навички впевненою водіння у типово-екстремаль­них, аварійно-небезпечних умовах, наприклад, виїзд з гаража і в'їзд в нього, під'їзд до естакади завантаження, різні маневри заднім ходом (зчеплення з різними агрегатами для сільгоспробіт) і багато інших. Пристрої на муфтах, що пробуксовують, електро-датчиках не лише фіксують правильні дії, а й імітують у разі по­милки аварійну ситуацію. Так досягається передбачення небезпеч­них помилкових рішень уже в процесі тренування.

Новаторський підхід В. М. Солодкого дає можливість ефек­тивно використовувати механізаторський парк училища на уроках, значно підвищити продуктивність навчальної праці педагога й учнів.

Останнім часом у профтехучилищах виготовляють приставки до дорогих тренажерів у вигляді дешевих при­строїв, які допомагають усім учням групи засвоїти пев­ні навички на уроці, а потім (як результат навчання) — завершити роботою на тренажері;

0} збільшити інформаційні можливості тренажерів.

Одним із сучасних варіантів є підключення тренаже­рів до дисплейних класів або до ЕОМ. У такому разі один учень користується тренажером, а решта незалежно від нього працюють на клавіатурі дисплеїв.

Ще один — доступний для кожного профтехучилища варіант — залучення всіх слухачів групи до колективної роботи (навіть при наявності лише одного тренажера) у різних ролях: суддів, арбітрів, опонентів і просто актив­них глядачів — у процесі ділової гри типу естафети, зма­гання тощо.

2. Розробка методики (технології) навчання на тре­нажерах.

Висвітлюючи цю складну і майже не розроблену проб­лему, ми наголошуємо на дидактичних вимогах, а саме:

а) перед початком роботи з тренажером треба ак­
туалізувати попередні знання і вже набуті вміння і на­
вички учнів, а також оновити їх життєвий і виробничий
досвід. Насамперед треба здійснити міжпредметні зв'яз­
ки із спецпредметами і з базовими для спеціальності уч­
нів загальноосвітніми предметами (наприклад, з фізи­
кою, хімією, математикою);

б) потім слід передбачити систему майбутніх дій уч-

ня на тренажері. Цей етап повинен супроводжувати всі наступні дії з тренажером доти, доки сформується авто­матична навичка. Тут доцільне словесне випередження (дедалі все більш скорочене) кожного етапу практичних дій учня;

в) створити модель орієнтовної основи тренувальних
дій учня. Тут слід використати теорію П. Я. Гальперіна
і Н. Ф. Тализіної, які пропонують включати всі можливі
органи чуття (зорові, слухові, моторно-рухові, мовно-
рухові та ін.) і теоретичні обгрунтування кожного кроку
(етапу) дій. Для цього корисно скласти певну наочну
схему послідовності дій, наприклад, порядок включення
певного агрегату, послідовність складної виробничої опе­
рації.

Однак слід зауважити, що психологія навчання наго­лошує переважно на необхідності формування безпомил­кових дій, в той час як для практики необхідне також моделювання типових помилок і навіть аварій, напри­клад, ковзання машин на льоду при повороті, дії елект­рика при обриві проводу під струмом тощо.

На тренажерному полігоні, створеному В. М. Солод­ким, передбачено, наприклад, проїзд через глибокий рів­чак (щоб замочити гальмівні колодки), а потім виїзд на пагорб і стрімкий з'їзд з нього при різкому повороті до­роги. Якщо учень не просушив гальма, неминуче «зане­сення» на повороті.

Таке навчання формує не тільки навичку безпомилко­вих дій, а й навичку свідомого своєчасного виправлення допущених помилок для запобігання аварії;

г) забезпечити активну роботу всіх учнів групи при
мінімумі тренажерів допоможе організація так званих
рольових ігор. Для цього учні виконують типові для ви­
робництва функції обслуговуючих, керуючих, контролю­
ючих дій, які реалізуються одним чи кількома з них на
тренажерах. Тоді одні будуть нормувальниками, табе­
льниками, інші — постачальниками чи приймальниками
або контролерами, суддями тощо.

Можливі елементи ігор, наприклад естафети або зма­гання, коли група розбита на кілька підгруп і кожний учень по черзі швидко виконує певну складну дію на тренажері, наприклад, включення мотора, а потім ви­значається перемога певної команди за безпомилкові дії з урахуванням часу, витраченого на них (див. § 2 розд. III).

Ефективні за певних умов взаємоконтроль, взаємо-

оцінка і взаємонавчання учнів (наприклад, при наявності тренажерів, які забезпечують роботу на них одночасно двох і більше учнів).

Проте оцінка повинна бути об'єктивною, справедли­вою, тактовною і доброзичливою, інакше вона може зав­дати великої шкоди навчанню, навіть надовго загальму­вати формування навички в емоційно вразливих учнів;

д) особливе значення для самоутвердження учня на виробництві має організація поступового переходу від первинного ознайомлення з виробничими діями і повіль­ного виконання їх до автоматизації в швидкому темпі при забезпеченні високої якості. Тут істотну роль можуть відіграти певні доповнення до тренажерів за допомогою технічних засобів навчання, наприклад, демонстрування кінофільму або фонозаписів ритмічної музики в темпі, який сприйнятний для учнів і стимулює виконання.

Система тренування на тренажерах, яка враховує дидактичні принципи і закономірності наочного навчан­ня, безумовно, сприятиме ефективному формуванню ви­робничих навичок учнів профтехучилищ.

Контрольні запитання і завдання

1. У чому полягає сутність передового досвіду? Яка відмін­
ність між педагогічним і виробничим досвідом?

2. Проаналізуйте і порівняйте критерії передового педагогіч­
ного і виробничого досвіду.

3. Назвіть методи вивчення передового досвіду, їх роль у цьо­
му творчому процесі.

4. Як здійснюється ознайомлення учнів з досягненнями вироб­
ництва?

5. Складіть план вивчення передового досвіду, що рекомендо­
ваний до впровадження методичною комісією (педрадою), одного
з ваших колег.

6. Чи потрібне поєднання демонстрації кіно із словом учня або
викладача, коли кінозображепня супроводжується диктором — «ек­
ранним учителем»? Обгрунтуйте свої роздуми.

7. Існує думка, що наочне навчання стримує розумовий розви­
ток учня, гальмує творче зростання його. Чи справедлива вона?
Аргументуйте свою точку зору щодо доцільності використання на­
очних посібників.

8. На основі дидактичних закономірностей наочного навчання
і дидактичних аспектів роботи з тренувальними пристроями скла­
діть методику використання певного тренажера на уроці.

9. Готуючись до уроку чи позаурочного заходу, ви бажаєте
підібрати літературу за темою. Який каталог вам допоможе в те­
матичному доборі джерел?

 

10. Ви готуєтесь до передвипускної практики. З якої тематики
вам необхідно опрацювати літературу?

11. Які ви знаєте знахідки окремих майстрів, що впроваджені
у сучасне виробництво? В якому розділі систематичного каталога
можна знайти ці відомості?

ДОДАТКИ

1. Понятійний словник

Автоматизація — застосування в роботі автоматичних приладів, машин. Автоматизація виробництва — найвищий етап розвитку ма­шинної техніки; грунтується на застосуванні автоматичної системи машин і є могутнім фактором підвищення продуктивності праці.

Базальна модель (апгл. Ьазе) — наочний посібник, що дає змогу виявити головне в навчальному матеріалі.

Бригадна форма організації праці — організація навчально-ви­робничої діяльності, за якої учні — члени бригади у виконанні ви­робничого завдання об'єднані єдиним технологічним процесом; ко­жен з них виконує одну або кілька операцій, що становлять час­тину технологічного процесу й забезпечують виконання завдання бригади. Досягнення кінцевого результату діяльності колективу є якісною і кількісною оцінкою праці кожного члена бригади.

Бригада робітників — первинний трудовий колектив робітників, де створюються матеріальні цінності та формується особистість ро­бітника.

Вивчення передового виробничого досвіду — своєрідне педаго­гічне дослідження причин і факторів високих досягнень кваліфіко­ваного робітника або майстра шляхом тривалого спостереження за його діяльністю в процесі навчання і виховання майбутніх робіт­ників.

Впровадження передового педагогічного або виробничого до­свіду—застосування передового досвіду за ініціативою інженерно-педагогічних працівників відповідно до потреб училища та з ура­хуванням створених для цього умов.

Виробнича практика —складова частина навчального процесу, необхідна для підготовки робітників та спеціалістів, сприяє зміц­ненню й перевірці набутих учнями теоретичних знань, встановлен­ню тісного зв'язку навчальних закладів з виробництвом. Виробнича практика учнів організовується на підприємствах, оснащених су­часним устаткуванням. її обсяг, зміст і строки передбачені навчаль­ними планами та програмами навчальних закладів. У профтехучи­лищах різного типу виробниче навчання з передвипускною вироб­ничою практикою є основою професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників.

Виробниче навчання — планомірно організований процес спіль­ної діяльності майстра та учнів, спрямований на формування в них таких практичних професійних знань, навичок та умінь, які відпо­відають сучасному рівню техніки і технології виробництва. Крім того, виробниче навчання сприяє вихованню в учнів якостей су­часного робітника, розвитку розумових, фізичних сил і здібностей, творчого ставлення до праці.

Виробничий досвід — досвід промислових підприємств (колек­тивів, бригад, дільниць, цехів, змін, окремих працівників), який ха-

рактеризуе досягнутий рівень виготовлення і реалізації продукції для задоволення потреб людей, народного господарства.

Виробничий процес — сукупність як природних впливів і пере­творень, так і впливів людини — трудових процесів, унаслідок яких дістають продукт, або, в ширшому розумінні, корисний виробничий результат.

Трудовий процес — провідний фактор виробництва. Трудовий процес — тільки частина виробничого процесу. Лише в окремих ви­падках трудовий процес збігається з виробничим, наприклад під час збиральних і монтажних операцій, які виконуються вручну. Трудовий і виробничий процеси не збігаються в хімічному вироб­ництві, сільському господарстві, де особливо велика роль природ­них процесів. Трудовий процес прийнято розчленовувати на части­ни, які послідовно звужуються: операція, прийом, дія, рух.

Вступний інструктаж (вступне інструктування) — сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки до активного, безпомилкового і свідомого виконання трудових завдань.

Гностичний — пізнавальний, той, що сприяє пізнанню суті і ло­гіки предмета, який вивчається або досліджується.

Групування споріднених професій і спеціальностей — проводи­ться з метою створення типової й уніфікованої навчально-програм­ної документації на основі спільності змісту навчання за темами предметів професійно-технічного циклу і виробничого навчання.

За основу береться стрижнева професія. Для встановлення ступеня спільності, спорідненості з стрижневою професією виявля­ються найтиповіші ознаки.

Дидактика — педагогічна наука, що вивчає теорію освіти і на­вчання.

Динамічна демонстрація — показ рухомої наочності (кіно-, відео-фільми та ін.) або навчальних об'єктів у стані руху, розвитку, поетапної видозміни (табчиці, схеми, предмети, деталі, машини та ін.).

Евристичні способи поєднання слова і наочності — способи, що спонукають учня самостійно аналізувати наочність, творчо викори­стовувати її в навчанні і праці.

Екологічне правопорушення — протиправна поведінка, яка по­рушує встановлений екологічний¹ правопорядок і завдає шкоди природі, здоров'ю людини або створює реальну загрозу для неї. Екологічне правопорушення може бути кримінальним (екологічний злочин), адміністративним, цивільним, дисциплінарним.

Екологічний правопорядок — це система принципів і правил, які регулюють взаємодію окремих людей, суспільства і природи в ін­тересах раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища і здоров'я людей.

Економіка — наука про ведення господарства; певна сукупність виробничих відносин, економічний базис суспільства, господарство країни, яке включає відповідні галузі та види виробництва. Кож­ному способу виробництва притаманна своя економіка, яка від­значається характером власності на засоби виробництва, метою його розвитку, формами та методами господарювання.

Економічна культура — частина загальної культури, що яваяє собою єдність економічних знань, економічного мислення, переко­нань, умінь, навичок та раціональної трудової діяльності з їх реа­лізації на практиці; інтегративна якісна риса особистості, її осно­ва— економічні знання, які повинні бути усвідомлені, перетворені

на переконання та використані у практичній діяльності в економії ній сфері.

Економічне виховання — систематичний, цілеспрямований про­цес, засвоєння учнями економічних знань, розуміння економічних закономірностей розвитку суспільства і на цій основі формування в них економічного мислення, відповідних якостей, умінь і навичок економічної діяльності. Тут взаємодіють набуття економічних знань, перетворення їх на переконання, формування умінь та навичок економічної діяльності. Цей процес складний і багатогранний. Він включає: економічне виховання в процесі вивчення теоретичних дисциплін, економічне виховання в процесі виробничого навчання та виробничої практики; економічне виховання в позакласній ро­боті, в сім'ї.

Заключний інструктаж — сукупність методів виробничого на­вчання, які використовуються з метою підведення підсумків вико­нання трудових завдань і об'єктивного оцінювання підсумків ви­конання трудових завдань.

Знання — система понять, засвоєних людиною. Загальний об­сяг і якість знань, які мають бути засвоєні в процесі навчання, визначаються навчальними програмами теоретичних дисциплін, а обсяг і якість знань з професії — кваліфікаційними характеристи­ками і навчальними програмами спеціальних дисциплін.

Ілюстровані способи поєднання слова і наочності — способи, що грунтуються на наочному відображенні і супроводженні сло­весних пояснень педагога.

Інструктаж (інструктування) — сукупність методів виробничо­го навчання, чітко визначена система вказівок, рекомендацій, які стосуються способів трудових дій, умінь, здібностей.

Інтеграція наукового знання — процес взаємопроникнення струк­турних елементів (наукової діяльності, інформації, методології) різних галузей, окремих компонентів знання, який супроводжується зростанням різня їх узагальненості, компактності, ущільненості та організованості.

Кваліфікаційна характеристика — перелік знань, навичок, умінь, якими повинен оволодіти робітник відповідної професії та квалі­фікації. Джерелом для розробки кваліфікаційної характеристики є тарифно-кваліфікаційні довідники, складені для окремих професій і спеціальностей у конкретній галузі промисловості, сільського гос­подарства, транспорту, зв'язку тощо.

Кваліфікація — ступінь професійної підготовки працівника, на­явність у нього знань, умінь і навичок, необхідних для виконання певного виду роботи. Залежно від оволодіння певною сукупністю знань, умінь та навичок, рівня кваліфікації працівника спеціальна кваліфікаційна комісія присвоює йому певний тарифний розряд згідно з вимогами тарифно-кваліфікаційного довідника.

Комплексна бригада — бригада, укомплектована робітниками різних (суміжних) професій.

Корекція навчання (скоректувати або скоригувати — це вносити виправлення, поліпшувати щось)—виправлення, поліпшення на­вчання внаслідок ус) ненпя недоліків.

Майстер-викладач — інженерно-педагогічний працівник ПТУ, який в одній навчальній групі викладає курс спеціальної технології і веде виробниче навчання. Поєднання в одній особі обов'язків ви­кладача спецтехнології і майстра створює сприятливі умови для тісного взаємозв'язку теорії та практики, оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками, вміннями. Майстер-викладач

повинен Мати не нижче п'ятого розряду з професії та нищу шжс-нерно-педагогічну або середню спеціальну освіту.

Метод вправ — повторне, багаторазове виконання трудових дій з метою формування в учнів стійких умінь та навичок.

Міжпредметні комплексні завдання — завдання із спеціальнос­ті, що дають учням можливість узгоджувати міжпредметні зв'язки і зв'язки теоретичного навчання з виробничим, а також контролю­вати, як учні практично застосовують здобуті знання в ході ви­конання навчально-виробничих робіт, які прогалини в їхній теоре­тичній підготовці заважають ефективному оволодінню професією. Виконання міжпредметних комплексних завдань викликає в учнів інтерес до знань з обраної професії, необхідність свідомо, творчо і з високою відповідальністю ставитися до оволодіння професійни­ми знаннями, навичками та вміннями.

Моделювання в навчанні (модель —це зразок, еталон, схема) — створення моделі предметів, явищ, теоретичних знань або прак­тичних дій.

Мотивація — система мотивів або стимулів, які спонукають по­ведінку і діяльність людини.

Навичка — здатність людини в процесі цілеспрямованої діяль­ності виконувати її окремі дії автоматично, без спеціально спря­мованої на них уваги. Разом з тим це дії, сформовані в процесі вправляння, що входять у структуру складніших дій.

Навчальний план — документ, обов'язковий для організації на­вчально-виховного процесу. В ньому визначені перелік предметів (крім тих, що обираються вільно) і послідовність їх вивчення, кількість годин, які відводяться на вивчення кожного предмета, консультації, а також перелік предметів, винесених на екзамени, структура навчального року, строки його початку і закінчення, час канікул. Навчальні плани не можуть бути змінені без дозволу обласного (міського) управління освіти. Основні положення, які містять навчальні плани, не можуть бути змінені без дозволу Мі­ністерства освіти України.

Навчально-виробнича картка використовується для письмового інструктування учнів в умовах самостійної роботи; у ній визна­чаються навчальна мета, об'єкти робіт, обладнання та пристрої, інструменти і матеріали, детально описані вправи, прийоми робіт з конкретної теми.

Новаторський виробничий досвід — принципово новий, прогре­сивний виробничий досвід, впровадження якого забезпечує значне підвищення продуктивності праці і якість виготовленої продукції. Операційна система виробничого кавчання — послідовне оволо­діння прийомами виконання окремих операцій, не обов'язково по­в'язаних між собою в межах єдиного технологічного процесу, не­залежно від виду продукції.

Операційно-комплексна система виробничого навчання — послі­довне оволодіння прийомами виконання окремих операцій і на цій основі комплексних робіт, які являють собою певну комбінацію цих операцій.

Операційно-потокова система виробничого навчання — послідов­не формування всіх виробничих операцій, умінь та навичок, що відповідають певній потоковій лінії, певному технологічному процесу. Операційно-предметна система виробничого навчання — послі­довне оволодіння прийомами виконання окремих виробничих опера­цій, формування відповідних умінь і навичок у процесі виготовлення окремих виробів, складність яких постійно зростає.

Операція — це складова частина технологічного, а отже, і тру­дового процесу. В металообробці операція — це частина техноло­гічного процесу, здійснювана на одному робочому місці над однією або одночасно кількома деталями до переходу до наступної деталі чи групи деталей. Стосовно процесів хімічного і металургійного ви­робництва операція визначається як частина процесу, що протікає на одному робочому місці і характеризується зміною предмета праці: подача (підвезення) матеріалів, завантаження, плавлення, промивання, фільтрування, розчинення, вивантаження та ін. Основ­ні операції будівельних робіт — це стадії (етапи) технологічного

процесу.

Педагогічний досвід — досвід перетворення загальної педаго­гічної ідеї в конкретну навчально-виховну практику; система при­йомів, форм і методів діяльності майстра або викладача з підго­товки кваліфікованих робітників.

Педагогічний консиліум — різнобічне обговорення та експертна оцінка педагогічного явища, зокрема здібностей, рис характеру уч­нів, рівня ефективності навчально-виховної діяльності.

Передовий виробничий досвід — це найефективніші (з соціаль­ної і економічної точки зору) науково-технічні досягнення, способи, прийоми, методи, форми організації виробництва, праці і управлін­ня, цю на них базуються.

Передовий педагогічний досвід — це досвід досягнення високої майстерності, впровадження якого сприяє забезпеченню ефективно­сті навчально-виховного процесу відповідно до сучасних та пер­спективних потреб педагогічної практики.

Перцепція — сприймання, пізнавання чого-небудь органами чуття (зоровим, слуховим тощо).

Письмовий інструктаж (письмове інструктування)—сукуп­ність методів виробничого навчання, при використанні якого інструктивна інформація подається у письмовій, а не в усній

формі.

Поточний інструктаж (поточне інструктування) — сукупність методів виробничого навчання, при використанні якого майстер здійснює цільові обходи робочих місць учнів з метою перевірки їх організації, правильності виконання прийомів, користування вимі­рювальними інструментами, технічною документацією, дотримання техніки безпеки тощо.

Предметна система виробничого навчання — послідовне форму­вання умінь і навичок для виготовлення всіх деталей завершеного

виробу.

Принцип врахування індивідуальних особливостей учнів — по­ложення, яке грунтується на використанні методів виробничого навчання на основі обов'язкового врахування індивідуальних особ­ливостей учня.

Принципи навчання — нормативні вихідні положення, на які обов'язково слід спиратися майстрам виробничого навчання та ви­кладачам у педагогічній діяльності.

Принцип науковості і доступності виробничого навчання — нор­мативне положення, яке грунтується на поєднанні у навчанні су­часних технічних та технологічних засобів і прийомів діяльності з доступністю їх засвоєння учнями ПТУ.

Принцип систематичності і послідовності — нормативне поло­ження, яке доводить необхідність послідовності та систематичності у виробничому навчанні, при відборі змісту навчального матеріалу та визначенні засобів виробничого навчання.

Проблемне навчання — один з видів розвиваючого навчання, істотною відмінністю якого є зближення психології навчання з пси­хологією мислення людини. Його суть полягає у впровадженні по­шукової діяльності учнів, що починається з постановки питань, створення проблемних ситуацій, розв'язання проблем і проблемних завдань відповідно до вимог навчальних програм, підручників та посібників; може реалізуватись у викладанні й поясненні педаго­гом навчального матеріалу, в різноманітній самостійній діяльності учнів. У проблемному запитанні, на відміну від непроблемного, завжди є прихована суперечність. Воло не має готової схеми роз­в'язання і цим передбачає можливість нестандартних відповідей.

Програма педагогічного мінімуму — документ, яким визначає­ться зміст курсів «Педагогіка» та «Психологія» для вивчення ви­кладачами та майстрами, які не мають педагогічної освіти. Оволо­діння інженерно-педагогічними працівниками ПТУ педагогічним мі­німумом сприяє забезпеченню достатнього методичного рівня теоретичних та практичних занять з предметів професійно-техніч­ного циклу, а також виробничого навчання.

Програма технічного мінімуму — документ, яким визначається зміст таких предметів, як основи організації та економіки, техніка і технологія певної галузі народного господарства. Оволодіння знаннями про певну галузь виробництва, для якої конкретне учи­лище готує робітників, дає змогу викладачам загальноосвітніх предметів здійснювати політехнізацію викладання цих дисциплін, взаємозв'язок їх з виробничим навчанням та предметами професій­но-технічного циклу.

Продуктивна діяльність — діяльність учня, спрямована на від­творення набутих знань, навичок та умінь у видозміненій формі. Вона передбачає самостійну творчу діяльність учнів. Завдання, для розв'язання яких необхідна продуктивна діяльність, належать до продуктивних. їх виконання потребує творчого, нестандартного під­ходу до розв'язування, а також високого рівня узагальнення ін­формації, вміння самостійно робити висновки.

Продуктивна праця — праця в сфері матеріального виробництва, що характеризується високим рівнем його ефективності.

Професійна самостійність — сукупність властивостей особисто­сті, які в процесі діяльності забезпечують усвідомлення її мети, створення мотивації, що відповідає цій меті, вибір способів дій, що ведуть до досягнення мети, способів корекції дій, необхідних для одержання правильного результату.

Професійний інтерес — спрямованість особистості на успішне оволодіння обраною професією внаслідок усвідомлення її суспіль­ної і особистої значущості та емоційної привабливості. Стійкість інтересу виражається в тривалості його збереження і в його інтен­сивності. Про стійкість інтересу свідчить подолання труднощів у здійсненні діяльності, яка сама по собі інтересу не викликає та ви­конання якої є умовою здійснення діяльності, що цікавить людину. Професійні здібності — сукупність досить стійких, хоч і таких, що змінюються під впливом виховання, індивідуально-психологіч­них якостей людини, яка визначає успіх навчання певної трудової діяльності, здійснення її і вдосконалення в ній.

Професіограма — характеристика професій, яка включає основ­ні вимоги, що висуваються до особистісних якостей людини (розу­мових, фізичних, психологічних тощо).

Професія — вид трудової діяльності, що визначається метою і характером трудових функцій (гірник, металург лікар, будівель-

ник). Під професією слід розуміти таку форму розподілу праці або видів трудової діяльності, яка потребує певних теоретичних знань і практичних навичок та умінь, здобутих шляхом загальної або спеціальної освіти і практичного досвіду і необхідних для вико­нання певної роботи.

Репродуктивна діяльність — діяльність учня, спрямована на ре­продукцію, механічне відтворення здобутих знань, навичок і вмінь, діяльність за готовим зразком. Завдання, для розв'язання яких до­статньо репродуктивної діяльності, належать до репродуктивних завдань. їх виконання передбачає відтворення відомого, а також нескладних узагальнень і висновків.

Ретро-демонстрація (від ретро — зворотний) — повернення до раніше показаного з метою поглибленого аналізу факту, події тощо.

Розвиваюче навчання — спрямованість реалізації принципів, ме­тодів і прийомів навчання на досягнення найбільшої ефективності розвитку пізнавальних можливостей учнів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви тощо. В процесі оволодіння знаннями учень просу­вається і в своєму розвитку. Методика розвиваючого навчання пе­редбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного навчання, запровадження системи пізнавальних зав­дань, озброєння їх прийомами пізнавальної діяльності.

Самоконтроль — усвідомлена регуляція людиною власної пове­дінки і діяльності з метою.забезпечення відповідності їх результа­тів поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю полягає як у попередженні, так і у виправленні до­пущених помилкових дій чи операцій. Завдяки коригуючій функції самоконтролю людина може реалізувати запропонований їй кимось або самостійно прийнятий план діяльності.