Організація технічної творчості учнів: форми і методи

Важливим засобом виховання в учнів професійних на­вчально-виховних закладів творчого ставлення до праці, розвитку новаторських, раціоналізаторських та винахід­ницьких нахилів є залучення їх до технічної творчості. В предметних і технічних гуртках, у бригадах раціона­лізаторів, учнівських конструкторських бюро майбутні робітники розширюють свої знання в галузі нової техніки і технології, дізнаються про сучасні наукові відкриття, набувають перших навичок раціоналізації і винахідницт­ва. Вони виготовляють моделі машин і механізмів, ма­кети, пропонують нові архітектурні рішення, конструю­ють оригінальні наочні посібники, технічні засоби навчан­ня та виробничі пристосування. В своїх роботах учні втілюють власні уявлення про техніку і споруди най­ближчого майбутнього.

Технічна творчість у закладах профтехосвіти розви­вається у різних напрямах. Наприклад, у технічних гурт­ках професійної спрямованості учні конструюють і виго­товляють макети і моделі різноманітних машин і меха­нізмів, пов'язаних з майбутньою професією.

У загальнотехнічних гуртках створюються космічні моделі, різні автоматичні пристрої, навчальні машини.

Діяльність фізико-технічних, хіміко-технічних та ін­ших предметних гуртків спрямовується на використання знань з фізики, хімії, математики, астрономії у розв'язан­ні технічних задач. У військово-технічних і спортивно-тех-нічннх гуртках учні вивчають радіосправу та автосправу, займаються моделюванням. Вони також беруть участь у військово-технічних і спортивно-технічних змаганнях.

В учнівських конструкторських бюро здійснюється розробка нових приладів, пристроїв, моделей, лаборатор­ного обладнання, навчальних пристроїв. Бригади раціо­налізаторів виготовляють оригінальні пристрої та інстру­менти, розробляють пропозиції щодо вдосконалення тех­нології, а творчі бригади наукової організації праці (НОП) створюють елементи оргоснащення, робочі місця майстрів та учнів, засоби малої механізації для навчаль­но-виробничих майстерень.

У багатьох училищах залучення вихованців до тех­нічної творчості починається з перших уроків виробни чого навчання. Тут навички технічної творчості форму­ються в них у процесі створення наочних посібників, удос-

 

коналення технологічного оснащення, вибору раціональ­них прийомів праці.

У ряді профтехучилищ масова технічна творчість уч­нів розгортається під час підготовки до державних іспи­тів Кожний випускник доповнює свою письмову екза­менаційну роботу розробкою окремих вузлів машин, ме­ханізмів та моделей, виконаних на реальній технічній

основі.

Майстрові виробничого навчання слід пам'ятати, що технічна творчість у профтехучилищах невід'ємна і від науково-технічної пропаганди. Це своєрідна передумова, підготовчий елемент процесу творчості. Всі колективи технічної творчості — добровільні, відкриті для всіх. Уч­ні, які працюють в них, не належать до найобдаровані-ших у творчому відношенні або таких, що мають вищий рівень практичних навичок. Звичайно, схильних до тех­нічної творчості тут більшість. Однак будь-який новачок, що виявляє інтерес до цієї справи, має можливість всту­пити до бригади раціоналізаторів або конструкторського бюро. Будь-яких обмежень щодо участі учнів у творчих колективах не повинно бути.

Про діяльність предметного гуртка учні дізнаються під час відвідування на початку навчального року вис­тавки технічної творчості, де експонуються кращі робо­ти гуртківців. У багатьох саме тут виникає бажання зай­матися технічною творчістю

Є й інший шлях залучення учнів до технічної твор­чості. На перше заняття технічного гуртка майстер чи викладач запрошує всіх, хто бажає. Присутні тут і ко­лишні випускники, які вже працюють на виробництві. Ке­рівник гуртка розповідає про роботу, проведену в мину­лому навчальному році. На заняттях можна вручити при­зи, премії, нагороди тим гуртківцям, роботи яких успішно експонувалися на різних виставках, відзначалися дирек­цією училища, управлінням освіти. Учні вислов­люють свої побажання, обговорюють запропонований план роботи. Особливе враження на новачків справля­ють виступи ветеранів гуртка — випускників училища. Учні дізнаються про традиції колективу, організацію його роботи, а також про значення в формуванні професійної майстерності розвитку інтересу до майбутньої роботи.

Проте зауважимо, що подекуди при цьому необхідно проводити профорієнтацію і відбір. Новачкам пропону­ють заповнити анкету з такими запитаннями: чи займав­ся технічною творчістю до вступу в училище; які моделі

чи вироби виготовив самостійно; на яких верстатах і яким інструментом працював; в якому колективі має бажання працювати. Тут також наводяться перелік і характерис­тика технічних гуртків, які діють в училищі. Після ана­лізу запропонованих анкет учням дають рекомендації, кому в якому гуртку доцільніше працювати.

Плани роботи колективів технічної творчості доціль­но пов'язати з планами роботи учнівських громадських організацій, з перспективним плануванням виховної робо­ти як в училищі, так і в навчальних групах.

Щодо планів роботи бригад раціоналізаторів, то їх потрібно складати з урахуванням планів роботи творчих бригад із впровадження НОП, узгоджувати із загально-училищним планом НОП; плани роботи предметних гурт­ків — з планами відповідних навчальних кабінетів.

Організація технічної творчості в профтехучилищах — це процес педагогічний, що має буги побудований на на­уковій основі. На нього, зокрема, повною мірою розпов­сюджуються принципи дидактики. Все, що передбачаєть­ся в планах діяльності творчих колективів, повинно бути посильним для учнів як в розумовому, так і в фізичному відношенні.

Так, у будівельному професійно-технічному училищі майбутні сантехніки, працюючи в бригаді раціоналіза­торів, сконструювали і виготовили пристрій для нарізан­ня дроту. В училищі, де готують наладчиків токарних автоматів, учні під керівництвом майстра розробили то­карний верстат з програмним керуванням. Зрозуміло, що зроблене в цих гуртках технічно не рівнозначне, адже і можливості в них неоднакові: те, що доступне одним, не під силу іншим.

Серед інших дидактичних принципів тут необхідно враховувати і неперервність у розвитку творчих здібно­стей учнів. Це сприяє поступовому розвитку новаторських стремлінь, дослідницьких нахилів, творчого підходу до професійної діяльності. Практичну роботу в колективах технічної творчості слід проводити регулярно протягом навчального року. Під час канікул колективи технічної творчості можуть ще більше активізувати свою діяльність

У творчій роботі, як і в навчальному процесі, велике значення має наочність. Творчому зростанню гуртківців сприяє відвідання підприємств, конструкторських бюро, виставок робіт раціоналізаторів, перегляд технічних кі­нофільмів

Цими та іншими принципами дидактики слід керува-

тись у плануванні та організації технічної творчості уч­нів. Майстер покликаний враховувати їх при визначенні методів роботи з колективом технічної творчості.

Від початкової фази організації роботи предметного чи загальнотехнічного гуртка, конструкторського бюро чи бригади раціоналізаторів залежить багато. З чого не­обхідно починати роботу з учнями? Звичайно, перше за­няття повинне бути особливим, урочистим. Та на зміну урочистому початку приходить повсякденна робота і ор­ганізувати її протягом року слід так, щоб підтримувати високу активність учнів, забезпечити творчу діяльність колективу.

Підготовка до першого заняття має бути ретельною. Керівник готується до занять не менше, ніж викладач до уроку. В його плані враховується попередня робота з гурт-ківцями. Для учнів необхідно підготувати цікаві творчі завдання, забезпечити їх матеріалами, інструментами, технічною документацією.

Діяльність учнів у колективах технічної творчості від початку до кінця має бути творчим процесом. Гуртківців потрібно залучати до розрахунків, конструювання, виго­товлення приладів і моделей, організації різних масових заходів. Важливо, щоб вони знали, в якому 'приладі чи пристрої може використовуватись зроблена деталь, яке її призначення, для чого потрібна та чи інша модель або навчаючий пристрій.

Підкреслимо особливе значення інтересу до майбут­ньої професії, до вивчення спеціальних предметів, до тех­ніки. Рівень такого інтересу у новачків різний. Досить часто це лише поверховий інтерес, коли учнів цікавить те, що розповідає і показує майстер, що пропонує зробити. Але такий інтерес нестійкий, він може швидко зникнути. Важливо дати йому перерости в допитливість, а потім — у захопленість обраною справою, в любов до творчості. А це можливо тільки тоді, коли кожне наступне завдання буде цікавішим і складнішим, коли робота в гуртку не одноманітна.

Якщо майстер не зміг розвинути в учнів технічні ін­тереси, любов до своєї професії, то про творчість не може бути й мови. Помиляються ті майстри, котрі, недооціню­ючи розвиток в учнів технічних інтересів, намагаються відразу перейти до практичної діяльності в галузі тех­нічної творчості, раціоналізації. У групі першого року навчання не слід розпочинати роботу з технічної твор­чості. До цього приступають пізніше, коли підготовлено

відповідну основу. Майстер повинен пам'ятати, що інте­рес спочатку діє на емоційну сферу мислення.

Технічна творчість, раціоналізація, винахідництво по­требують саме розвиненого технічного мислення, а точ­ніше, творчого мислення в технічному напрямі. Дехто з майстрів уже з перших днів перебування учнів в проф­техучилищі (ще до створення в групі колективу технічної творчості) акцентує увагу на найвдаліших конструктив­них рішеннях машин, механізмів, пристроїв, що вивча­ються, показує їх ефективність. Так пробуджується інте­рес до техніки. Єдиної методики організації творчої ро­боти учнів у різних об'єднаннях технічної творчості бути не може, адже відрізняються умови, зміст і характер роботи в кожному з них.

Розгляньмо особливості організації творчої роботи уч­нів у процесі виробничого навчання, в технічних і пред­метних гуртках, бригадах раціоналізаторів, учнівських конструкторських бюро, творчих бригадах НОП, спортив­но-технічних та військово-технічних гуртках.

Бригада раціоналізаторів формується у групі не від­разу. Спочатку два-три учні, які швидше від інших ово­лодівають майстерністю і схильні до постійного аналізу, за завданням майстра знаходять раціональне застосу­вання існуючого пристрою. Наступний крок — невеличке вдосконалення інструмента, пристрою. Потім майстер пропонує виготовити складніше пристосування відомого раціоналізатора — робітника підприємства. Згодом він пропонує учням завдання раціоналізаторського характе­ру. Наприклад, перед бригадою раціоналізаторів ставить­ся завдання: вдосконалити підйомно-транспортний прист­рій. Майстер знайомить гуртківців з пристроєм, техніч­ною документацією на нього. Потім уточнюється його призначення і з'ясовується, наскільки він відповідає ви­могам, які вузли чи деталі не задовольняють. Разом з майбутніми раціоналізаторами майстер визначає, чи мо­жна вдосконалити пристрій, за рахунок чого, чи реально це. Відшукавши найбільш вдале технічне рішення, він разом з вихованцями розробляє необхідні креслення, по­тім — деталі. Далі пристрій збирають і випробовують. Результати випробувань повинні бути достовірними, пе­реконливими. Так майстер вчить гуртківців розв'язувати творчі раціоналізаторські завдання, причому не методом спроб і помилок, а технічно грамотно.

Скромність перших кроків у раціоналізаторській ді­яльності не повинна бентежити майстра. Творчість — це

не тільки створення пристосувань і інструментів власної конструкції, це критичне вивчення досвіду інших і вне­сення до нього свого залежно від визначеного завдання. Досить учневі внести невеличке вдосконалення або на­віть раціонально використати будь-який пристрій — і це вже гарантія для подальшого пошуку.

Таким чином, почавши із завдань на незначне вдоско­налення і виготовлення простих пристроїв, майстер веде своїх вихованців до розробки складних раціоналізатор­ських пропозицій, спрямованих на вдосконалення техно­логічного процесу, підвищення продуктивності праці, по­ліпшення якості продукції. Якщо ставити за мету вихо­вати з кожного гуртхівця потенційного раціоналізатора, то навчати лише розв'язання окремих раціоналізатор­ських завдань, на нашу думку, недостатньо. До цієї ді­яльності їх необхідно готувати грунтовніше. У зв'язку з цим важливе значення має курс «Основи технічної твор­чості», який викладається в багатьох училищах. Учні знайомляться з такими поняттями, як «відкриття», «ви­нахід», «патент», «раціоналізаторська пропозиція». Вони вивчають права і обов'язки винахідника і раціоналіза­тора, порядок оформлення і впровадження раціоналіза­торських пропозицій тощо; дізнаються, що таке промис­ловий зразок і товарний знак, державна система нау­ково-технічної інформації і патентна служба. Прог­рамою цього курсу передбачено також вивчення основ ме­тодики винахідництва і розгляд конкретних раціоналі­заторських пропозицій і винаходів. Передбачено зустрічі з новаторами виробництва, раціоналізаторами, винахід­никами, перегляд кінофільмів про роботу заслужених раціоналізаторів і винахідників.

В училищах, де цей курс не вивчається, його програ­ма може бути використана майстрами для організації школи молодого раціоналізатора як посібник з розвитку в учнів раціоналізаторських нахилів.

Виховання раціоналізаторських і новаторських нахи­лів, любові до творчої роботи не повинно обмежуватись ні часом, ні програмою. Це постійний процес. Характер роботи майстра з бригадою раціоналізаторів відрізняєть­ся від діяльності з розвитку творчого ставлення до пра­ці в усіх учнів групи, а також від керівництва гуртковою роботою. У кожного майстра з роками повинен накопи­читись значний «арсенал» пристроїв і інструментів, ство­рених руками заводських умільців і самих учнів. Нехай конструкція пристрою запозичена в цеху підприємства-

замовника, а учень лише пристосував її до продукції, що виготовляється під час виробничого навчання, або ввів будь-яке вдосконалення в конструкцію пристрою чи вті­лив у металі ідею, підказану майстром,— усе це раціо­налізаторська робота. Ще краще, коли майстер прово­дить її разом з викладачем спеціальної технології. Ви­кладач планує вивчення передового виробничого досвіду, детально зупиняючись на прогресивних методах роботи заводських новаторів, розбираючи конструкції їхніх пристроїв. А майстер виготовляє з учнями нові інстру­менти і пристрої, а потім використовує їх на уроках ви­робничого навчання.

Не можна не враховувати і виховного значення без­посереднього спілкування учнів з новаторами і раціона­лізаторами виробництва.

Технічний гурток, що охоплює коло професійних інте­ресів, може бути організований майстром безпосередньо в своїй навчальній групі. Але він може діяти і в межах всього училища. Наприклад, у технічному гуртку слю-сарів-ремонтників спочатку можна зайнятися виготовлен­ням планшетів з інструментами, пристроями, матеріала­ми, деталями з курсу слюсарної справи. Це буде значною допомогою майстрові в оснащенні уроків виробничого навчання. Пізніше гуртківці можуть перейти до створен­ня діючих моделей механізмів, машин чи пристроїв, з якими вони матимуть справу на виробництві.

Професійно-технічне училище № 6 м. Кіровограда відоме доброю організацією роботи з технічної творчості учнів. Тут створено п'ять моделей різних марок сівалок. У професійно-технічному училищі № 31 м. Мукачевого з метою закріплення знань і розвитку в учнів інтересу до сільськогосподарських професій проводять конкурси «Кращий за професією», технічні конференції, екскурсії до районного відділення «Сільгосптехнік», колгоспів і фермерських господарств.

Гуртківці виготовили понад сорок різноманітних мо­делей, значна частина яких діюча. Десять робіт учнів здобули перші місця на обласних виставках технічної творчості системи ирофтехосвіти.

У сільському училищі механізаторського профілю учні зможуть поглиблювати в гуртку свої знання з ав­тосправи, виготовляти наочні посібники, створюва­ти мікроавтомобілі, картинги і баги власної конструк­ції. В профтехучилищах будівельного профілю в технічних ^гУртках учні можуть розробляти макети споруд, моделі

різних підйомників, будівельних машин і механізмів, а в училищах залізничників — діючі моделі електровозів, тепловозів, рухомого складу.

Технічні гуртки повинні працювати і в училищах по­бутового обслуговування та іншого профілю, зокрема в швейних, кулінарних, художніх тощо. Для майбутніх меб­льовиків майстер може організувати гурток юних дизай­нерів і займатися з ними конструюванням сучасних на­вчальних меблів, оснащення для майстерень. У такому гуртку учні швейного училища можуть конструювати одяг, виготовляти еталонні зразки швейних виробів; у кулінарів — муляжі овочів, фруктів, різних страв, засоби малої механізації тощо.

Науково-технічна пропаганда в своїй галузі — одне з найважливіших завдань технічних гуртків професійної спрямованості. Усе, що робиться в них (виготовлення мо­делей, підготовка технічних конференцій чи випуск тех­нічних бюлетенів), сприяє оволодінню професійними знаннями. Учні, що беруть участь у роботі таких колек­тивів, як правило, краще встигають із спеціальних дис циплін і виробничого навчання. Навіть той, хто слабенько навчався раніше, змушений надолужувати пропущене. Готуючи завдання такому учневі з урахуванням прогалин в його знаннях, майстер допомагає оволодіти складним матеріалом. Багаторічний досвід кращих майстрів свід­чить, що залучення учнів із слабкою успішністю до гурт­ків технічної творчості ефективніше, ніж будь-які додат­кові заняття. Технічна творчість дає широке поле діяль­ності як для учнів з посередньою успішністю, так і для відмінників. Вона допомагає майбутнім робітникам вийти за межі навчальних програм відповідно до їхніх інте­ресів.

Члени технічних гуртків професійної спрямованості повинні володіти достатніми для цього знаннями. Якщо учні виконують завдання, не розуміючи закономірностей процесів, що відбуваються, без розрахунку і креслення, то користі від такої «творчості» небагато.

Основою методики організації роботи цих учнів є творче завдання. Важливо чітко визначити його кінцеву мету — створення того чи іншого пристрою, вказати тех­нічні умови, визначити бажане спрощення конструкції чи її вдосконалення, заміну одних матеріалів іншими, вдос­коналення технології виготовлення порівняно з існуючи­ми зразками.

Велику користь дає колективне обговорення. Гурткі-

вець, який виконує творче завдання, під час обговорення розкриває функціональне призначення створюваного пристрою, фактори економічності його виготовлення, конструктивні рішення, зовнішнє оформлення. Учасники обговорення — члени гуртка — роблять критичний ана­ліз, вносять свої пропозиції.

Практична частина творчого завдання полягає в до­борі матеріалів і заготовок, виготовленні деталей і вузлів, у складанні і регулюванні пристрою. Завершується все перевіркою створеного пристрою в дії. Робити це бажано в присутності всіх членів гуртка, за їхньою активною участю. Видаючи перші творчі завдання, майстер пови­нен ураховувати вікові особливості підлітків, зокрема схильність до конкретного мислення. Одержавши завдан­ня, учні намагаються відразу розпочати практичну ді­яльність, а це нерідко призводить до невдачі через негли­бокий аналіз того чи іншого явища, непродуману послі­довність дій.

Діяльність загальнотехнічних гуртків, які працюють у багатьох училищах, не обмежується лише професійними інтересами учнів. Характерна їх особливість — широта проблем, що цікавлять гуртківців. Наприклад, майбутні робітники почали конструювати моделі ракет, супутни­ків, міжпланетних станцій, космодромів. В інших колек­тивах виготовляють макети металургійних агрегатів, уні­кальних архітектурних споруд; члени гуртків створюють засоби зв'язку, автоматики, телемеханіки тощо. Керують цими колективами, як правило, майстри, а формуються вони з учнів різних груп.

У загальнотехнічних гуртках, як і в гуртках професій­ної спрямованості, найраціональнішим методом органі­зації творчої роботи учнів є творче завдання, про яке йшлося вище. Визначаючи тематику таких завдань, ке­рівник гуртка вдається до зразків діючої техніки або до зразків, створених і вже описаних у літературі. Технічні гуртки не повинні залишатися осторонь великої техніки. А це, в свою чергу, зумовлює необхідність навчити учнів самостійно працювати з технічною літературою, довід­никами, словниками, матеріалами науково-технічної ін­формації.

Учнівські конструкторські бюро — це колективи, які здійснюють кваліфіковану технічну допомогу предметним і технічним гурткам, бригадам раціоналізаторів, творчим бригадам щодо впровадження наукової організації праці. В профтехучилищах, де технічна творчість набула широ-

кого розвитку і працює кілька предметних і технічних гуртків, вони вкрай необхідні. Особливо успішно конст­рукторські бюро працюють в училищах, де здійснюється підготовка креслярів-конструкторів. Учні з цих груп — основний кістяк конструкторського бюро, майстри груп креслярів-конструкторів — головні організатори його

діяльності.

Технічні і предметні гуртки, бригади раціоналізаторів направляють у бюро заявки на конструкторську розроб­ку приладів, пристроїв, моделей, навчальних пристроїв. У них викладаються проектні завдання, описи посібни­ків чи раціоналізаторських пропозицій, вміщуються схеми, ескізи, зроблені членами гуртків і бригад. Конструктор­ські бюро виконують проектну частину, економічний роз­рахунок, складають перелік необхідних матеріалів і видають конкретні завдання на виготовлення з необхід­ними кресленнями, розрахунками та іншою технічною до­кументацією. За заявками бригад НОП вони виконують конструювання предметів оргобладнання, робочих місць учня та майстра; розробляють для кабінетів, лаборато­рій і майстерень динамічні плакати, електрифіковані схеми і карти, конструюють лабораторне обладнання, прилади, навчальні пристрої. Конструкторські бюро роз­в'язують проблеми механізації і автоматизації трудоміст­ких, допоміжних і транспортних робіт, виконують завдан­ня щодо модернізації застарілого обладнання.

Важливе значення має наступна організація роботи конструкторського бюро. Спочатку перед учнями став­лять конструкторське завдання, яке розв'язується бри­гадним методом або індивідуально. Учні працюють під керівництвом і за технічною допомогою керівника ко­лективу, конструкторська ідея обговорюється колективно. Другий етап — виготовлення ескіза і моделювання схем чи вузлів. І тут робота ведеться під наглядом, а часом і за допомогою керівника. Заключний етап ■— підготовка робочих креслень та іншої технічної документації.

У ряді училищ створено громадські конструкторські бюро. В їхній роботі на громадських засадах беруть участь дорослі — інженерно-технічні працівники. Ці бюро розробляють складні навчальні посібники, технічні засо­би навчання, тренажери, засоби механізації та автома­тизації. Але якщо в училищі ведеться підготовка крес­лярів-конструкторів, наладчиків, монтажників радіоапа­ратури та робітників інших професій, близьких до інженерної праці, то до роботи в громадському конструк-

■горському бюро доцільно залучати учнів. Працюючи з дорослими, вони швидше оволодівають основами теорії і практики конструювання. Велике значення в організа­ції роботи конструкторських бюро (як учнівських, так і громадських) має шефська допомога конструкторських бюро підприємств-замовників, яку слід широко викори­стовувати.

Передвипускна виробнича практика — сприятливий період для масової технічної творчості учнів. В одних ви­падках перед практикою майстер готує кожному учневі індивідуальне творче завдання, яке може включати не­розв'язані технічні і технологічні проблеми виробничого навчання в майстернях училища, а також оснащення по­сібниками і засобами навчання майстерень, полігонів, кабінетів і лабораторій. Учні виконують їх під час про­ходження практики.

В інших випадках творче завдання відповідає змісто­ві випускної кваліфікаційної роботи і випускник подає кваліфікаційній комісії не тільки письмову екзаменацій­ну роботу, а й створену ним модель, механізм, присто­сування, технічний пристрій. Ці форми творчої роботи учнів під час передвипускної виробничої практики одна­ковою мірою ефективні.

Ось така різноманітність форм організації творчої ро­боти учнів. Але де б не займались учні технічною твор­чістю — на уроках виробничого навчання чи на заняттях у технічному гуртку, під час роботи бригади щодо впро­вадження НОП, чи в учнівському конструкторському бю­ро, їх важливо залучати до новаторської і раціоналіза­торської діяльності. Займаючись моделюванням, слід працювати і над створенням інструментів, пристроїв, які вкрай необхідні для виконання творчого завдання. В про­цесі цієї діяльності учні разом з майстрами здійснюють пошук нових матеріалів, оригінальних технологічних і конструкторських рішень. Таким чином, незалежно від організаційних форм і назв учнівських творчих колекти­вів, їхня діяльність сприяє розвитку раціоналізатор­ської роботи і винахідництва, вихованню новаторів.

Крім практичної роботи в предметних і технічних гуртках, у бригадах раціоналізаторів, учнівських конст­рукторських бюро проводяться заходи, спрямовані на оволодіння сучасними знаннями в галузі техніки, техно­логії, економіки, виховання в учнів любові до обраної професії, технічної творчості. Йдеться про екскурсії, лек­ції, доповіді, зустрічі з новаторами виробництва і раціо-

8 278 225

налізаторами, технічні конференції, тематичні вечори^ вікторини, олімпіади, конкурси професійної майстерно­сті, випуск стінних і радіогазет, організацію виставок. Кожна з цих форм діяльності має свою специфіку.

Екскурсії організуються з метою розвитку технічних інтересів, популяризації наукових досягнень або як під­готовчий захід до творчої діяльності. Якщо, наприклад, у технічному гуртку планується створення моделі авто­матичного пристрою, керівник може організувати екскур­сію на технічну виставку чи на підприємство, де вико­ристовується цей пристрій.. Попередньо він вивчає відпо­відну експозицію на виставці чи пристрій на підприємстві. Гуртківці також повинні бути готові до екскурсії, кож­ному слід визначити конкретне завдання: зняти схему, скласти технічну характеристику, вивчити роботу тієї чи іншої апаратури. Добре, коли на початку екскурсії перед учнями виступить спеціаліст і розповість про будову, дію і особливості об'єкта. Тоді екскурсія стане консультацією перед створенням моделі.

У колективах технічної творчості практикується ор­ганізація лекцій, доповідей, зустрічей з новаторами ви­робництва і раціоналізаторами. На ці заходи, присвячені новинкам техніки, питанням конкретної економіки, ра­ціоналізаторській роботі, передовим методам праці, якщо вони не вузькоспеціальні, запрошують усіх учнів. До чи­тання лекції залучаються новатори — спеціалісти вироб­ництва, лектори товариства «Знання», члени науково-технічних товариств, наукових студентських товариств. Виступи доцільно доповнювати демонстрацією діафіль­мів, діапозитивів, кінофільмів, зразками техніки і пока­зом прийомів роботи. Зустрічі з працівниками науки і тех­ніки сприяють розвитку творчої активності учнів. Вони є ефективним засобом технічної пропаганди. Проводити їх можна і в училищі, і на виставках, і на підприємстві.

Добре зарекомендувала себе і така форма масової роботи, як технічні конференції. їх ініціатори і головні виконавці — члени предметних і технічних гуртків, твор­чих бригад щодо впровадження НОП, бригад раціоналі­заторів. Звичайно, до участі в конференціях слід за­лучати й інших учнів. Добір матеріалів, підготовка до­повідей і наочних посібників розвивають навички самос­тійної роботи з книгою, розширюють технічний кругозір, ознайомлюють з досягненнями науки і техніки. Для тих, хто лише присутній на технічній конференції, це процес менш активний, але й він сприяє розвитку технічного ін-

тересу, оволодінню новими знаннями. Підготовка кон­ференції — це вибір тематики, її обговорення з учасни­ками конференції, добір літератури і необхідних кіно­стрічок, складання доповідей і виготовлення наочних посібників. До безпосередньої участі у проведенні кон­ференції доцільно залучати вчених, інженерів та інших спеціалістів підприємств, науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, центрів науково-технічної інфор­мації, раціоналізаторів виробництва. Вони можуть вести конференцію, виступити з заключним словом або відпо­вісти на запитання її учасників.

У профтехучилищах доцільно проводити тематичні вечори, вікторини, олімпіади. Вони мають ту саму мету, але проводяться не за офіційною програмою. Нерідко ак­тивних учасників тут виявляється значно більше. Напри­клад, вікторина, присвячена майбутній професії, може бу­ти організована предметним гуртком із спеціальної техно­логії, її можна провести на вечорі відпочинку учнів, коли вони розподілились на команди і змагаються між собою в знанні теорії, володінні практичними уміннями і на­вичками. Журі оцінює кожну відповідь і присуджує ко­мандам бали. Ті, хто набрав найбільшу кількість балів, одержують призи. До проведення вікторини доцільно організувати виставку технічної творчості учнів. Гостя­ми тут можуть бути випускники училища, працівники під­приємства, батьки учнів.

Значну роль в оволодінні технікою, технологією, у вихованні любові до обраної професії, новаторства віді­грають конкурси професійної майстерності, які регуляр­но проводяться в училищах. Учні, які займаються тех­нічною творчістю,— найактивніші учасники цих конкур­сів, а технічні гуртки професійної спрямованості — добрі помічники в організації професійних змагань.

Однією з форм діяльності колективів технічної твор­чості є наочна технічна пропаганда. Фотостенди і фото­вітрини дають змогу мовою фотографії розповісти про освоєння космосу і нове промислове обладнання, про ро­боти раціоналізаторів і технічну творчість в училищі.

У гуртках і при навчальних кабінетах випускаються технічні бюлетені і стінні газети. Технічні бюлетені ін­формують про важливі наукові відкриття, ефективні ви­находи, нову технологію, техніку, інструменти, пристрої, розповідають про здобутки раціоналізаторів і новаторів виробництва. Стіннівки висвітлюють ці питання дещо ширше, в них відображується діяльність предметних і

8* 227

технічних гуртків. До оформлення стендів, бюлетенів і газет необхідно залучати не тільки членів гуртків, а й усіх учнів. Матеріал для них можна знайти на сторінках нау­ково-популярних і спеціальних журналів, у проспектах технічних виставок і музеїв.

Високі темпи розвитку науки і техніки потребують вводити до програм роботи колективів технічної творчо­сті огляди науково-технічної літератури і періодичних видань, насамперед тих, що безпосередньо належать до сфери їхніх професійних інтересів. Для цього з учнів ор­ганізовуються редакції технічної інформації. Вони сте­жать за всім новим, що з'являється в різних галузях нау­ки і техніки (в науково-популярній літературі, журналах, газетах). Зібрані матеріали оформляються у вигляді стислих повідомлень (рефератів) і передаються по радіо­трансляційній мережі училища. Це, по суті, технічна ра-діогазета.

Активізації технічної творчості сприяють також вис­тавки творчих робіт учнів і діяльність учнівських музеїв технічної творчості. Такі музеї створюються в училищах з багатими традиціями, де постійно працюють кілька колективів технічної творчості, де є цікаві творчі здо­бутки.

Виставки, як правило, організовуються наприкінці на­вчального року як підсумок технічної творчості в учи­лищі. І музеї, і виставки свідчать про творче зростання учнів, сприяють обміну досвідом технічної пропаганди. Роботу в музеї проводить його актив, а виставками ке­рують спеціально створені учнівські комісії. Вони здійс­нюють добір експонатів, готують експозиції, забезпечу­ють їх відвідання учнями, організовують зльоти раціо­налізаторів, технічні конференції.

Ось деякі рекомендації майстрові-керівникові техніч­ного гуртка. Роботу гуртка бажано проводити в спеціаль­но обладнаній кімнаті — кабінеті технічної творчості, де можуть бути встановлені токарні, свердлильні та інші верстати, столярні і слюсарні верстати, столи для крес­лярських робіт та електромонтажу, термічна електропіч тощо.

Важлива передумова успішної роботи будь-якого ко­лективу технічної творчості — його матеріально-технічне забезпечення. Досить часто саме це і гальмує розвиток технічної творчості. Як відомо, в більшості профтехучи­лищ міцна матеріально-технічна база, але нерідко ігно­руються питання, пов'язані з розвитком технічної твор-

чості. Режим роботи технічних гуртків найбільш раціо­нальний, коли 2—3-годинні заняття проводяться два-три рази на тиждень. Ефективно в будь-якому гуртку може працювати 10—15 осіб. Керівництво творчою працею ви­магає індивідуальної роботи з кожним гуртківцем. Якщо гуртківців багато, роботу з ними можна проводити в два потоки. Керівник мусить пам'ятати, що гуртківці по­винні вчитися й відпочивати, готуватись до занять, зай­матися спортом, виконувати свої обов'язки вдома. Не можна допускати, щоб учні перевтомлювались: це не­гативно впливає на стан їхнього здоров'я та успіш­ність.

Результати роботи гуртка залежать і від трудової ди­сципліни в ньому. В кабінетах технічної творчості гурт­ківців розміщено верстати, електричні та інші прилади. Учні мають справу з інструментами. Лише дотримання правил техніки безпеки потребує суворої дисципліни. Звичайно, атмосфера в гуртках інша, ніж в навчальних майстернях і класах. Учні почувають себе вільніше і са­мостійніше. Але й тут ними повинні керувати почуття відповідальності за доручену справу, зібраність і старан ність Головні помічники керівника гуртка — активісти, зокрема староста і старші в бригадах. Старосту обирають на загальних зборах гуртка, бригадирів може призна­чати керівник. В обов'язки старости входять організація чергування, прибирання приміщення, облік відвідуван­ня. За відсутності керівника він очолює всю роботу в гуртку.

Бригадир — це, як правило, найдосвідченіший, ініціа­тивний у творчому відношенні учень. Він займається за­готовкою матеріалів, одержує в інструментальній коморі інструмент, організує роботу.

Для успішної роботи гуртка важливо, щоб активно працювали не тільки майстер чи два-три найздібніші учні, а й усі його члени. При розподілі обов'язків слід стежи­ти за тим, щоб менш цікава «чорнова» робота розподі­лялась між усіма гуртківцями порівну.

Важливим фактором є добре поставлений облік ро­боти. Виправдовує себе практика ведення журналу, в яко­му записуються зміст творчого завдання, його викона­вець, видані матеріали і інструмент, вказуються терміни виконання і результати випробування. Виготовлення складних пристроїв можна регулювати графіком вико­нання окремих етапів робіт. Досвід підтверджує, що від­сутність обліку нераціонального витрачання дефіцитних

матеріалів і де і алей цінних інструментів знижує трудову дисципліну, не виховує ощадливості, акуратності.