Особливості виховної роботи в навчальній групі

У процесі навчання в ПТУ, виробничої практики на підприємстві формуються нові потреби та мотиви пове­дінки учнів, підвищується рівень їх самосвідомості. Про­те цього може не статись, якщо моральна атмосфера в училищі не на належному рівні, а в організації праці на виробництві мають місце певні недоліки. В зв'язку з цим у багатьох учнів відбувається психологічна перебудова в негативному напрямі, адже і їхній попередній життє­вий досвід не завжди буває позитивним. У цих учнів з'яв­ляються нервозність або, навпаки, сором'язливість, апа­тія та інертність.

За сприятливих умов цікава навчальна та виробнича діяльність, добрі стосунки з ровесниками, педагогами в училищі та гуртожитку допомагають вихованцям швид­ше осмислити нові орієнтири в житті та поведінці, зай­няти активну життєву позицію. Завдання майстра на цьому етапі — підбадьорити учня, допомогти йому адап­туватися до нових умов життя, сприяти виявленню кра­щих людських якостей.

Як це здійснити, який шлях обрати — кожний майстер повинен вирішувати сам, враховуючи власний досвід, особливості учнівської групи, кожного учня. Для досяг­нення визначеної мети йому потрібно об'єктивно оціню­вати навчальну, виробничу та громадську діяльність уч­нів, їхні індивідуальні особливості. Характеризуючи уч­ня, не можна спиратися на окремі негативні його риси або факти з життя. Водночас слід пам'ятати, що надмірна поблажливість може формувати у вихованців занижену самооцінку і думку про те, що до них нікому немає діла. Поверховість, пеоб'єктивність суджень педагогів зава­жає, знижує ефективність навчально-виховного процесу. Тому майстер повинен враховувати, що учні, починаючи навчання в профтехучилищі, критично оцінюють нові умови навчання, проживання, спілкування тощо. В них

формується своє уявлення про життя, яке не завжди збігається з уявленням викладачів, класних керівників, майстрів, батьків, а тому досить часто вихованці поми­ляються і підсвідомо чекають від старших поради чи допомоги. Проте не можна забувати, що таку пораду чи допомогу учні приймають лише за умови доброзичливих стосунків з педагогами. Тільки тоді можливі відвертість, щирість і майстер зможе виявити ту позитивну основу, на якій посилюється ефективність виховного впливу. Це допомагає вихованцям осмислювати свої вчинки, можливості, нахили.

Формування таких стосунків потребує від майстра терпіння, педагогічного такту і робить неприпустимими декларативність у роботі, тиск авторитетом. Незнання психологічних особливостей учнів, педагогічна неграмот­ність багатьох майстрів негативно впливають на став­лення до них учнів. Тому майстер з початку знайомства з ними має виробити відповідну позицію відносно кож­ного вихованця. Це дасть змогу виявити і врахувати як позитивні, так і негативні риси учня, осмислити поперед­ні етапи його розвитку в школі, в сім'ї. На основі цього можна визначити конкретні форми організації, методи, засоби та прийоми виховання майбутніх робітників.

Таким чином, виховний вплив майстра має бути так­товним, ненав'язливим, без однозначності в оцінці тих чи інших вчинків. Він покликаний пробуджувати у вихо­ванців бажання реально оцінювати свої справи та пове­дінку, перспективи свого професійного росту. Вільний розвиток особистості може здійснюватись за умови, ко­ли учень не відчуває на собі «виховного тиску». Вихов­ний процес у навчальній групі потрібно будувати педа­гогічно грамотно, щоб усі його учасники самі бажали наслідувати норми та правила поведінки старших, вияв­ляли непримиренність до негативних вчинків інших. От­же, виховна робота з учнівською групою потребує систе­ми відповідних, всебічно обгрунтованих і правильно організованих заходів.

Що це означає? Йдеться про те, що всі вони — різні за змістом, формою, підходом, емоційним забарвлен­ням — повинні мати внутрішній зв'язок, доповнювати і бути спрямованими на розв'язання головного завдан­ня — виховання загальнолюдських якостей та всебічний розвиток особистості вихованця. Тому, по-перше, необ­хідно разом з учнями здійснювати такі заходи, які б сприяли позитивному регулюванню міжособистісних сто-

сунків; по-друге, систему виховної роботи слід будувати так, щоб моральна спрямованість, зміст виховних захо­дів мали випереджувальний характер, щоб вони вплива­ли не лише на задоволення, а й на розвиток пізнаваль­них, інтелектуальних, духовних, культурних потреб учня.

Будь-який захід (лекція, зустріч, екскурсія, культпо­хід тощо) учні можуть сприймати по-різному. Тому май­строві, як і кожному вихователю, потрібно добре знати, як майбутній робітник осмислює почуте на уроці чи по­бачене на екскурсії, як він переживає різні події з жит­тя учнівської групи, профтехучилища, підприємства, міс­та, що для себе вважає корисним.

Головне для вихователя — допомогти учням визначи­ти своє місце, свою конкретну участь у виконанні накрес­лених планів.

Проводячи виховну роботу з учнями, майстру разом з класним керівником важливо готувати учнів до розу­міння того, що в усьому, що їм доводиться робити, по­винна бути закладена можливість моральної поведінки, розвитку вольових якостей людини. Ось чому не слід вдазатися до моралізування, яке викликає у молоді нега­тивне ставлення до заходів, що проводяться, і до їх організаторів. Доцільно створювати такі умови, які сприяли б формуванню у вихованців бажання не при­стосовуватись до зовнішніх життєвих обставин, а вима­гали б їх активної діяльності.

Звернімось до проведення в профтехучилищі поза-урочних заходів. Майстер прагне реалізувати певну ме­ту, формує відповідне ставлення учнів до певного яви­ща чи події. При цьому доцільно враховувати ряд вимог, зокрема:

ініціативу у виборі теми можуть і повинні виявляти самі учні. Якщо вони не готові до такого вибору, то ви­хователями проводиться відповідна робота не тільки з вивчення їхніх інтересів, а й з роз'яснення значення різ­них цікавих творчих справ;

важливо зважати на емоційний стан учнів, їхній на­стрій, ставлення до запропонованого;

позаурочний захід не повинен нагадувати урок, на якому міжособистісні стосунки нерідко розглядаються формально: він має передбачати вільне, невимушене спілкування, атмосферу емоційно-ділового сприйняття учнями актуальних проблем тощо.

Основна мета виховної години — допомогти учням засвоїти загальнолюдські цінності, культурні надбання

людства; усвідомити необхідність подоланий суперечгіо-стей у становленні особистості; розбиратися в складних стосунках з однолітками і дорослими; спонукати до мо­рального самовдосконалення тощо.

В основу виховання учнівської молоді важливо по­класти загальнолюдську мораль, а не ідеї тієї чи іншої партії. Ідеї національного виховання не повинні штучно насаджуватись у навчальному закладі. Вони мають ор­ганічно вливатись у життя сучасної професійної школи, втілюватись у змісті навчання, в його засобах, у тради­ціях кожного закладу. На першому місці має бути рід­на мова. її необхідно відродити, зберегти, розвинути як першоелемент національної культури. Видатний україн­ський вчений Іван Огієнко зазначав: «Мова — душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб... Звичайно, не сама по собі мова, а мова, як пев­ний орган культури, традиції. В мові наша стара й нова культура, ознака нашого національного визнання» '.

Важливо розповісти учням про виникнення писемно­сті на берегах Дніпра в період трипільської культури; оз­найомити їх з історичними відомостями про літери пер­шої писемності.

Майстри виробничого навчання разом з викладача­ми й вихователями покликані приділяти увагу питанням відродження народної культури, адже саме вона ввібра­ла в себе весь культурно-історичний шлях народу, зміст його життя, мораль людей праці, основу якої становлять совість, чесність, правдивість, скромність, працьовитість, милосердя, національні традиції, звичаї, обряди, народні знання про землеробство, хліборобство, медицину, ме­теорологію.

Вихованців професійних закладів слід навчати спіл­куватися, самостійно розв'язувати свої проблеми, об'єк­тивно і критично ставитися до себе та своїх дій. Необхід­но приділяти увагу формуванню в кожного учня почут­тя відповідальності за свої вчинки.

Позаурочні заходи можуть проводитись у будь-якій формі: бесіди, дискусії, диспуту тощо. Аналіз планів ви­ховної роботи, зустрічі з майстрами та класними керів­никами свідчать про те, що лише кожний четвертий з них проводить диспути. Більшість практиків говорять про труднощі у підготовці до диспутів, незнання методи-

¹ Огієнко Іван. Українська культура,—К.: Вид-во книгар­ні Є. Череповського, 1918.—С. 239—240,

ки, невміння визначити тематику. 'Іому розгляньмо деякі питання, пов'язані з проведенням диспуту.

Диспут — це один із засобів морального виховання учнів, розвитку в них логічного, творчого мислення. Він сприяє формуванню в майбутніх робітників почуття від­повідальності, вміння відверто висловлювати і відстою­вати свої думки, доводити неправоту опонента, викрива­ти недоліки в поведінці своїх товаришів тощо. Диспут має важливе значення і для вивчення особистості учня. Назвемо види диспутів: підготовлені учнями; ті, які ставлять за мету ознайомити юнаків та дівчат з основ­ними моральними поняттями та категоріями; із спеціаль­ною постановкою конкретної проблеми та її аналізом; стихійні, незаплановані диспути та ін.

Найважливішим питанням є вибір дискусійної про­блеми (теми), яка б хвилювала юнаків та дівчат. Опиту­вання учнів профтехучилищ свідчить про те, що їх най­більше цікавлять диспути на моральні теми, про стосун­ки з однолітками, про моду вчорашню і сьогоднішню, про загальнолюдські категорії: людяність, гуманність, милосердя.

Під час підготовки до диспуту важливо створити се­ред учнів відповідну психологічну атмосферу доброзич­ливого та відвертого обміну думками. Слід ураховувати різний рівень культури, духовного розвитку учнів. Вихо­ванців з низьким рівнем культурного та духовного роз­витку бажано завчасно готувати до диспуту, підвести їх до думки про те, що насамперед потрібно добре розби­ратись у певній проблемі, поповнювати свої знання. А уч­нів з більш високим рівнем духовного розвитку слід пе­реконати в тому, що не в усіх товаришів однакова реак­ція на запитання, критичні зауваження тощо.

Доцільно створити ініціативну групу з підготовки до диспуту, яка визначає актуальність теми, складає план його підготовки та проведення, призначає учнів, відпо­відальних за певну роботу. В плані передбачаються до­бір літератури з визначеної теми, індивідуальні та групо­ві бесіди з майбутніми учасниками диспуту, оформлення аудиторії тощо.

Наступним етапом є підготовка основних питань для обговорення, які мають містити у собі приховані супереч­ності й спонукати учнів до дискусії. Зміст питань пови­нен викликати в учнів потребу глибоко осмислити про­блеми диспуту, прочитати відповідні публікації в науко­во-популярній та іншій літературі, оцінити з точки зору

обговорюваної проблеми поведінку свою та своїх това­ришів, визначити шляхи самовиховання.

Перед початком диспуту учні знайомляться з прави­лами його проведення:

1. У дискусії всі рівні і ніхто нікого не повчає.

2. На диспуті немає спостерігачів, кожний — актив­
ний учасник розмови.

3. Перш ніж дискутувати, подумай.

4. Починаючи дискусію, чітко вислов ті положення,
які будеш захищати.

5. Якщо учасники диспуту довели помилковість твоєї
думки, май мужність визнати це.

6. Закінчивши свій виступ, узагальни свою думку. '
Якщо диспут проводиться вперше, то ведучим може

бути майстер чи класний керівник. Надалі ведучого оби­рають самі учні. Наведемо деякі орієнтовні теми диспу­тів та питання до них.

Тема: «Наш сучасник. Який ти є і яким ти будеш завтра?»

Методичні рекомендації: підготувати фо­торепортаж про кращих учнів ПТУ та виробничників під­приємства. Підготувати повідомлення про себе та своїх друзів (3—4 виступи).

Випустити стіннівку «Моя участь в оновленні суспіль­ства». Запросити ветеранів виробництва для полеміки з учнями на тему «Ми свого часу...». Підготувати концерт за заявками учнів та гостей.

Дібрати для обговорення фрагменти з життєвих си­туацій (різних за характером: навчальних, виробничих, побутових, взаємин однолітків тощо).

Знайти висловлювання філософів і педагогів, психоло­гів і письменників минулого та наших сучасників, які певною мірою відповідають на питання, що обговорю­ються.

Тема: «Що означає знайти своє місце в житті?»

Питання для обговорення: Що вам най­більше подобається в людях? Що вам не подобається в них? Хто, на ваш погляд, сучасніший — «раціоналіст XX століття» чи Дон Кіхот? Що ви розумієте під понят­тям «вибитись у люди?» Як ви розумієте девіз «Бути, а не видаватись»? Інтелектуальний міщанин. Хто він? Люди з міщанською психологією. Чи є вони серед нас?

Тема: «Навчання — наш головний обов'язок».

Питання для обговорення: Роль знань у суспільному розвитку. Освіта та інтелігентність — який

І 47

взаємозв'язок між цими поняттями? Що є головною при­чиною неуспішності — погані здібності чи ледарство уч­ня? Як поєднати навчально-виробничу зайнятість у проф­техучилищі з улюбленою справою? Чи потрібні знання, набуті в профтехучилищі, для подальшого життя та для роботи на підприємстві? Яка різниця між самоосвітою та самовихованням? Що для вас головніше? Які шляхи підвищення успішності в нашій групі? Яким ви бачите в майбутньому викладача профтехучилища?

Тема: «Чи можна усунути свої недоліки?».

Питання для обговорення: Шукаю свої недоліки (з цією метою учні пишуть характеристики на товаришів за вибором або самохарактеристики), тобто дайте мені об'єктивну характеристику: «Що ви знаєте про мене?». Прошу мені порадити.

Тема: «Мода і сучасність».

Питання для обговорення: Модна лю­дина. Яка вона? Чи вважаєш ти себе модною людиною? Бути модним— чи означає це бути сучасним? Що вам відомо про шляхи розвитку сучасної моди? Як можна стати жертвою моди? Коли про смаки сперечаються? Чи може нинішня мода калічити людину? Хобі — що це та­ке? Захоплення чи данина моді?

Тема: «Зміст та культура людського спілкування».

Питання для обговорення: Які проблеми спілкування стоять перед молоддю? Що таке психологіч­на несумісність? Чи є некомунікабельні люди? В чому причина замкнутості окремих людей? Правила комуні­кації. Чи знаєте ви їх?

Тема: «Поговоримо про кохання».

Питання для розмови: Кохання! Це почут­тя, якість?.. Від чого помирає кохання? Чи можна поко­хати негідну людину? Сучасна дівчина (хлопець). Якою ви її (його) собі уявляєте? Що ви розумієте під жіноч­ністю? Мужністю? Що ви розумієте під жіночою (чоло­вічою) гідністю? Мої уявлення про сучасну молоду сі­м'ю. Коли в сім'ї народжується дигина, то... Жити з бать­ками чи без них? А якщо зникло кохання?

Тема: «Чи є романтика в твоїй майбутній профе­сії?»

Питання для обговорення: Хто допоміг тобі обрати професію: хтось із старших чи обрав сам? Що керувало тобою: її престижність, важливість, мож­ливість більше заробляти? На кого ти хотів би рівня­тись, здобуваюча майбутню професію? В чому вбачаєш

романтику своєї професії? Кого з видатних представни­ків майбутньої професії ти знаєш?

Тема: «Учнівські громадські організації і демократи­зація життя в профтехучилищі».

Питання для обговорення: Що заважає розвиткові самоврядування в ПТУ, в навчальній групі? Як ви уявляєте участь учнів у роботі педагогічної ради училища? Чи завжди формуються стосунки співробітни­цтва між викладачами, майстрами та учнями? Якщо ні, то що цьому заважає? Який взаємозв'язок між демо­кратизацією життя в профтехучилищі та зміцненням дисципліни? Учнівська група та неформальні молодіжні об'єднання: протиставлення чи діалог?

Які основні шляхи демократизації громадського жит­тя у вашому училищі, яка в цьому роль молодіжних ор­ганізацій?

Тема: «Моральне очищення суспільства».

Питання для обговорення: Чому виникла необхідність морального оновлення суспільства? В чому причини соціальної відчуженості та аморальності в на­шому суспільстві? Що, на вашу думку, треба зробити для утвердження принципу соціальної справедливості і морального оновлення суспільства? Духовність та без­духовність. Що це?

Тема: «Який у тебе характер?»

Питання для обговорення: Квіти та дере­ва про людину. Який характер у твого собаки? Про що говорять твої ініціали? Чи любиш ти пригоди? Якого кольору твої очі? Який колір у тебе на першому місці? Які в тебе постава та хода? Який у тебе почерк? Як ти смієшся? Якої форми у тебе нігті? Наше спілкування по телефону. Наші жести (відкритості, захисту, оцінки, підозри, підкореності, готовності, перестраховки, фрус­трації, довіри, авторитарності, нервозності, самоконтро­лю тощо). Наш голос (швидкість, звучання, артикуля­ція, висота).

Рекомендуємо також проводити політичні турніри, які сприяють формуванню в учнів політичної активності, ставлення до суспільно-політичних подій у нашій країні чи за кордоном. З цією метою доцільно підготувати такі конкурси: «Гарячі точки планети» (визначається знання політичної картини світу), «Політичний словник» (знан­ня політичних термінів), «Хто є хто?» або «Політичні лі­дери» (про політичних діячів минулого та сучасності),

незакінчена розповідь про якусь політичну подію (цю розповідь повинні продовжити учні), кросворди тощо.

§ 3. ПЛАНУВАННЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В НАВЧАЛЬНІЙ ГРУПІ

Планування виховної роботи в навчальній групі — це осмислення процесу виховання, визначення його перспек­тив. Планування допомагає майстрові та класному ке­рівникові спрямовувати свою педагогічну діяльність, ви­значати цілісну виховну систему, проектувати розвиток окремої особистості та учнівського колективу в цілому.

Плануючи виховну роботу в навчальній групі, слід враховувати інтереси і потреби вихованців.

Рекомендуємо таку орієнтовну схему вивчення осо­бистості учня.