Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Удосконалення професійно-педагогічних умінь майстра виробничого навчання
Формування педагогічних умінь — це безперервний процес, який триває від первинного ознайомлення з ними до оволодіння уміннями на рівні педагогічної майстерності. Найчастіше він відбувається в два етапи. Перший спрямовується на засвоєння теоретичних та практичних основ уміння, другий — на вдосконалення умінь до набуття рівня педагогічної майстерності. Перший етап проходить в умовах педагогічних навчальних закладів, де здійснюється підготовка майбутніх майстрів виробничого навчання. До таких закладів належать індустріально-педагогічні технікуми, коледжі, інженерно-педагогічні інститути та факультети при інженерних та сільськогосподарських вузах. Щодо другого етапу, то він проходить під час безпосередньої роботи майстра у профтехучилищі та в різних закладах підвищення кваліфікації. Розвиток педагогічних умінь на кожному етапі здійснюється різноманітними формами і методами. Проте практичний досвід показує, що ці форми і методи повинні відповідати певному процесові, структура якого не відрізнялася б від структури самого вміння. У психологічній науці прийнято в структурі уміння вбачатгГоб-раз дії, її уявну модель і метод здійснення цієї моделі. Процес формування вмінь має двокомпонентний характер, а саме: складається з формування образу дії та оволодіння засобом її виконання. Розгляньмо, як застосовується це теоретичне положення в практиці формування і вдосконалення педагогічних умінь майстра виробничого навчання як в умовах навчального педагогічного закладу, так і під час роботи в профтехучилищі, а також визначимо методи, що дають можливість підвищити ефективність цього процесу. Формування основ педагогічної майстерності Встановлено, що між знаннями і вміннями з будь-якого навчального предмета однозначної залежності не існує. Це пояснюється тим, що теоретичним знанням при-124 таманна своя, лише їм властива структура. Вона відповідає внутрішній логіці навчального предмета і має узагальнений і абстрагований характер. Педагогічні вміння, які є засвоєним засобом розв'язання певних педагогічних задач, що виникають у конкретних практичних ситуаціях, потребують знань іншої логічної структури. Ця структура випливає не з логіки навчального предмета, а з конкретних педагогічних ситуацій.
Щоб стати засобом розв'язання реальних практичних завдань і таким чином впливати на формування вмінь, теоретичні знання повинні бути відповідним чином пере-тво'рені. їх перетворення здійснюється в процесі оволодіння образом дії (її уявною моделлю). Найефективнішими методами формування уявних моделей, як свідчить практика, є метод розв'язання педагогічних задач. Функціональні можливості цього методу дозволяють формувати образ тих педагогічних дій, за допомогою яких відбувається розвиток необхідних педагогічних умінь. Для реалізації цього методу існують відповідні збірники задач. У процесі розв'язання педагогічних задач використовуються теоретичні знання для аналізу конкретних практичних ситуацій і знаходження (або обгрунтування) відповідних способів дії. Крім того, педагогічні задачі дають можливість створювати уявлення про ті навчально-виховні ситуації, з якими майстер стикається в практиці, і оволодівати засобами їх раціонального розв'язання. Найраціональніші задачі для формування педагогічних умінь майстра включені в збірник «Задачі з професійної педагогіки» '. Задачі цього збірника мають ситуативний характер. У них відображено різноманітні педагогічні ситуації з реальної практики, причому в одних задачах ситуації задаються діями (поведінкою) учнів і способами (методами) впливу на них майстрів або викладачів, а в других — діями тільки майстрів, у третіх — діями тільки учнів. При розв'язанні задач треба проаналізувати метод впливу на учнів, обраний викладачем або майстром, встановити, чи є він ефективним. Під час формування уміння вибору методів навчання ефективним буде розв'язання таких педагогічних задач, 1 Маленко А. Т. Задачи по профессиональной педагогике.—■ М., 1982. у яких зміст не відображає результат дій, а створює передумови для пошукових дій майстра. Розгляньмо одну з них. Умова задачі: «У підручниках із спецтехнології токарної справи та в процесі викладання цього навчального матеріалу приділяється багато уваги ознайомленню учнів з різними типами токарних верстатів. При цьому докладно розглядаються їх конструктивні особливості й умови експлуатації. Але, засвоївши знання про конкретний верстат, учні не уявляють собі чітко того загального, що покладено в основу конструктивних особливостей та принципу дії всіх верстатів». У задачі запитується: «Які методи викладання можна використати, щоб учні зрозуміли закономірності, спільні для всіх верстатів?»
Щоб відповісти на це запитання, треба в усій розмаїтості відомих методів навчання знайти такі, які б серед одиничних технічних елементів кожного токарного верстата допомогли виявити політехнічні (властиві всім токарним верстатам) елементи. Які ж пошукові дії необхідно здійснити? Насамперед треба активізувати свої знання методів навчання, особливо знання їх прикладного аспекту, тобто знання про призначення кожного методу навчання, його функціональних можливостей і критеріїв вибору. Потім слід використати знання для розв'язання цієї задачі і виділити ті методи, назва і функціональні можливості якіихі відповідають вимогам задачі, тобто дозволяють аналізувати конструктивні елементи верстатів, виділяти головні, абстрагуватися від другорядних, порівнювати з елементами інших верстатів, встановлювати загальні, типові елементи інших верстатів, визначати загальні, типові політехнічні елементи, робити висновок. Методів з таким призначенням та можливостями може бути кілька (роз'яснення, проблемне викладання та ін.). Кожний з них застосовується у сукупності з відповідними методами наочності. Тому наступною дією буде здійснення вибору. Ця дія досить трудомістка і, як свідчить практика, викликає значні труднощі. Щоб встановити, який з можливих методів є оптимальним, слід знати: типовий характер пізнавальної діяльності учнів (репродуктивний, репродуктивно-пошуковий, евристичний, пошуковий); домінуючий рівень їхньої освітньої підготовки (високий, середній, низький); ступінь складності навчального матеріалу для даної групи учнів (високий, середній, низький); ставлення учнів до навчання (позитивне, байдуже, негативне); типовий темп навчальної роботи (швидкий, середній, повільний); наявність потрібного обладнання, ТЗН. Без цих знань неможливо визначити оптимальні методи, тому що кожний з них по-різному детермінується вказаними особливостями учнів і можливостями майстра. Існують і різні форми організації розв'язання таких задач. Це може бути індивідуальна робота майстра із самовдосконалення умінь або групова форма. Остання найчастіше використовується у процесі підвищення кваліфікації незалежно від того, де воно буде здійснюватися: безпосередньо в профтехучилищі, на курсах підвищення кваліфікації чи в педагогічних навчальних закладах. При груповій формі кожна з груп (2—3 особи) одержує однакову задачу, але особливості учнів, ле-редбачені умовою задачі, та можливості майстра різні. Наприклад, для вибору оптимального методу розв'язання задачі першій групі повідомлялися такі характерні особливості учнів та можливості майстра: позитивне ставлення учнів до навчання, репродуктивно-пошуковий характер їхньої пізнавальної діяльності, середній рівень загальноосвітньої підготовки, середній темп навчальної роботи, наявність у майстра необхідного обладнання та устаткування, ТЗН. Розв'язуючи цю задачу, група встановлює, що для учнів з такими особливостями та для майстра з певними можливостями, в тому числі і з конкретним рівнем матеріального забезпечення, оптимальним методом реалізації принципу політехнізму у вивченні токарних верстатів буде метод бесіди з обов'язковим використанням наочних посібників та демонстрацією токарного верстата.
Другій групі давалася дещо інша характеристика особливостей учнів та можливостей майстра: ставлення учнів до навчання — творче; типовий характер пізнавальної діяльності — пошуковий; домінуючий рівень загальноосвітньої підготовки — високий; темп навчальної роботи —• швидкий; устаткування та обладнання, наочні посібники, ТЗН — наявні в повній мірі. Виходячи з таких особливостей учнів та можливостей майстра, обирають оптимальну сукупність методів розповіді і роз'яснення з обов'язковою демонстрацією роботи верстата. ■ Для третьої групи про ставлення учнів до навчання вказано, що воно часто буває байдужим; домінуючий рівень їх загальноосвітньої підготовки — серед-
ній; характер пізнавальної діяльності — репродуктивний; темп навчальної роботи — середній; забезпеченість наочними засобами навчання — задовільна. Виходячи з таких даних, оптимальним методом вивчення токарних верстатів обирають проблемне викладання з використанням відповідного устаткування і наочності. Порівнюючи модифікаційні умови задачі і відповідні методи навчання між собою, неважко переконатися в тому, що добір методів навчання залежить не тільки від специфіки навчального матеріалу, а й від навчально-пізнавальних особливостей учнів, можливостей майстра. Зрозуміло, що із зміною цих факторів необхідно міняти і методи навчання. Розглянута методика значно ефективніша за інші. Вона дає змогу швидше розв'язувати задачі, забезпечує можливість колективного обговорення всіх індивідуальних рішень, відпрацювання кожною групою оптимальних розв'язань та їх порівняння між собою. В процесі такого порівняння чітко виявляються основні фактори, які детермінують пошук і відбір того чи іншого оптимального рішення, знання яких докорінно впливає на формування педагогічних умінь. Формування умінь, як уже зазначалося, не обмежується тільки оволодінням образом дії, її уявною моделлю. Потрібний ще один компонент, орієнтований на безпосереднє оволодіння способами виконання дій. Найефективнішими методами для цього є різноманітні вправи (імітаційні, операційні, ігрові). Останнім часом вони набули широкого розповсюдження. В процесі імітаційних, операційних та інших вправ набуті знання відповідним чином перетворюються у професійно-педагогічні уміння.
Інтерес до імітаційних методів зумовлений їх значно вищою, ніж у традиційних методик, ефективністю. Ці методи дозволяють при стислому бюджеті часу задавати контекст професійно-педагогічної діяльності і відтворювати найтиповіші й узагальнені професійно-педагогічні ситуації. Умови і динаміка в імітаційному моделюванні не просто макетуються, а за допомогою відповідних засобів «заміщуються». Як відтворення контексту професійної діяльності в її предметному і соціальному аспектах імітаційне моделювання є процесом педагогічним, спрямованим на досягнення цілей навчання і виховання. Розгляньмо організацію імітаційних вправ на прикладі формування та вдосконалення умінь підготовки майстра до уроку виробничого навчання в умовах педагогічного навчального закладу або в інститутах підвищення кваліфікації. У підготовчий до виконання вправ період дається завдання повторити матеріал з навчальної документації, розробити поопераційну систему діяльності за перспективно-тематичним плануванням, а також скласти перелік навчально-виробничих робіт і план уроку виробничого навчання. Потім, використавши комплект навчальної документації, підручники, методичні посібники і рекомендації, потрібно визначити мету і завдання заняття, спланувати систему завдань, розробити ' комплекс методів навчання з конкретної теми, контроль-но-перевіркові запитання і завдання додому. В процесі складання плану перелік дій коригується. Під час проведення заняття з виконання вправ на основі використання складених планів відбувається демонстрація дій майстра, вносяться корективи у розроблені плани і показується, як ці корективи впливатимуть на хід занять. Далі відбуваються взаємоперевірка виконаних завдань, ознайомлення із зробленими зауваженнями, висловлюється ставлення до них, вносяться потрібні виправлення і доповнення. Все це дає можливість ще раз повторити і закріпити первинно набуті дидактичні уміння. Відкориговані таким чином виконані завдання перевіряються й оцінюються. Після цього здійснюється аналіз виконаної роботи. Такі заняття значно підвищують активність, сприяють формуванню та вдосконаленню професійно-педагогічних умінь. Самовдосконалення педагогічних умінь Подальше оволодіння педагогічними вміннями відбувається безпосередньо в процесі практичної діяльності в профтехучилищі методами самоформування і самовдосконалення. Характерною особливістю цього процесу є те, що на відміну від формування умінь в умовах педагогічного закладу, де воно здійснюється на основі моделювання педагогічних ситуацій, оволодіння педагогічною майстерністю проходить в умовах реального навчально-виховного процесу.
Основу самовдосконалення вмінь становить такий самий двокомпонентний процес, як і їх первинне формування, тобто перший компонент містить оволодіння об- 5 376 129 разом (уявною моделлю) дії чи його збагачення, а другий, основний,— безпосереднє вдосконалення засобу її виконання. Цей процес істотно відрізняється від первинного тільки методами, за допомогою яких реалізуються ці компоненти. Розгляньмо організацію роботи майстра виробничого навчання по кожному з цих компонентів. Головна мета першого етапу — це вдосконалення образу дії шляхом доповнення, розширення та переосмислення психолого-педагогічних знань. Якщо образ дії досить повний і узагальнений, то і діяльність щодо самовдосконалення умінь буде проходити цілеспрямованіше, без помилок, отже, продуктивніше. Неповний образ породжує помилки, непродуктивні результати, потребує постійних вказівок чи наявних зразків. Самовдосконалення умінь за певними вказівками або зразками буде швидше наслідуванням, ніж самостійною роботою над собою, своїми уміннями. Образ дії, який відрізняється чіткістю, повнотою і високим ступенем узагальнення,,дозволяє майстру діяти навіть в умовах, що змінюються, самостійно і правильно. Основними методами самоформування та самовдосконалення образу дії можуть бути методи аналізу науково-методичної та психолого-педагогічної літератури, узагальнення передового педагогічного досвіду, спостереження за роботою колег-майстрів та інших інженерио-педагогічних працівників. Розширення психолого-педагогічних знань та їх ДОПОГ.НЄІШЯ при цьому повинне проходити шляхом не загального ознайомлення з ними, а рочгляду їх з точки зору конкретної педагогічної ситуації, тобто для розв'язання кожного практичного питання майстер повинен спочатку знайти теоретичне обгрунтування майбутніх дій, визначити вимоги, яким вони повинні відповідати. Це й буде сприяти перетворенню структури педагогічних знань від абстрактних уявлень до конкретних способів розв'язання педагогічних задач. Розгляньмо роботу майстра щодо вдосконалення уміння обирати оптимальні методи на&чання. Насамперед майстру потрібно визначити основні фактори, що впливають на вибір того чи іншого методу навчання. Для цього слід проаналізувати теоретичні положення психолого-педагогічної та методичної літератури з питань методів навчання. Такий аналіз дає змогу визначити фактори, що безпосередньо впливають на вибір методів навчання. До цих факторів належать: принципи навчання; мета та завдання виробничого навчання; зміст предмета, його складність для вивчення учнями; навчальні можливості учнів: вікозі (фізіологічні, психічні, фізичні), рівень підготовки, особливості колективу учнів; особливості зовнішніх умов (промислова зона, сільськогосподарська та ін.); можливості самого майстра (досвід, рівень професійної та педагогічної підготовки, особисті якості тощо). Проте цього не досить для визначення методів, які потрібні для вивчення конкретної теми, бо не розкрита технологія, за допомогою якої можна було б визначити метод з урахуванням перерахованих факторів. Подальша робота майстра спрямована на розробку цих технологій. Для визначення методів відповідно до мети та завдань уроку може бути використана схема «Порівняльні можливості різноманітних методів навчання», розроблена академіком Ю. К- Бабанським на основі узагальнення та систематизації результатів наукових досліджень за оцінкою порівняльної ефективності різних методів. її використання дає можливість визначити методи, що найефективніше сприяють розв'язанню певних завдань навчання і розвитку, а також раціональному їх поєднанню. Ця схема складається з об'єднаних у підгрупи методів та з основних видів завдань навчання і розвитку учнів. Використовуючи цю таблицю, слід дотримувати певних вимог. По-перше, потрібно порівнювати тільки ті методи, які входять до однієї підгрупи; по-друге, доцільно розглядати не ефективність методів взагалі, а їх можливий ефекг у розв'язанні конкретного навчального завдання. При розв'язанні певних задач один з методів виявляється ефективнішим за інший. Маючи схему ефективності різних методів навчання, майстер може приступити до виконання вправ з відбору конкретних поєднань цих методів для відповідної навчально-виховної ситуації. Щоб визначити залежність методів від змісту навчання, слід насамперед розробити класифікацію навчального матеріалу. Для матеріалу, який стосується вивчення різноманітних машин і механізмів, таку класифікацію розроблено на основі досвіду інженерно-педагогічних працівників та апробування численних прийомів навчання і результатів наукових досліджень '. 1 Дьомін А. І. Розвиток пізнавальної діяльності учнів.— К., 1978. 5* 131 Основою цієї класифікації є дидактичні умови, Які характеризують машинні вузли і механізми за рівнем трудності пізнавальної діяльності учнів. З допомогою цих дидактичних умов майстер має можливість встановити ступінь трудності вивчення вузла, механізму чи пристрою машини і відповідно визначити систему методів та засобів навчання. Визначивши за кожним фактором найефективніші методи, майстер поєднує їх у систему, яка зумовлює його діяльність і роботу учнів з конкретної теми. Таким чином, роботу щодо вдосконалення умінь (особливо з підготовки до проведення навчання) найдоцільніше будувати в такій послідовності: теоретичне обгрунтування дій; визначення факторів, що зумовлюють дану дію; розробка технології розкриття цих факторів. Такий підхід дає можливість сформувати повний образ дії, чіткі орієнтири, вдосконалити певне педагогічне уміння в цілому. Контрольні запитання і завдання 1. Розкрийте сутність операційно-комплексної системи виробни 2. Назвіть типи уроків виробничого навчання. 3. Які види вправ застосовують на уроках виробничого на 4. Перелічіть критерії оцінювання виконаних учнями навчально- 5. Схарактеризуйте уроки контролю й оцінки набутих учнями 6. Складіть план уроку виробничого навчання за поданим на 7. Розкрийте вимоги до переліку навчально-виробничих робіт 8. Які загальні вимоги ставляться до організації робочих місць 9. Як майстер виробничого навчання здійснює комплексне ме
10. Опишіть своє робоче місце. Як би ви вдосконалили його 11. Яким вимогам повинні відповідати навчальні майстерні? 12. Опишіть обладнання майстерні. Накресліть схему її устат 13. Як ураховано особливості професії, що її набувають ваші 14. На матеріалі професійної підготовки ваших учнів запропо Розділ іу. виховна дальність МАЙСТРА ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ Ключові слова: виховна діяльність, гуманізація, демократизація, духовна культура особистості, екологічне виховання, загальнолюдські цінності, культура міжнаціональних відносин, національна система виховання, народознавство, охорона природи, педагогічна взаємодія, педагогічне керівництво, правове виховання, правосвідомість, самовиховання. § 1. ВИХОВНІ ЗАВДАННЯ МАЙСТРА Декларацією про державний суверенітет України проголошено виняткову важливість забезпечення національно-культурного відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Виховні завдання майстра виробничого навчання визначаються, виходячи з положень Декларації про державний суверенітет України, Закону «Про освіту» та Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»). Метою освіти, як зазначено в Законі, є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих- моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими працівниками, спеціалістами. Державною національною програмою «Освіта» визначено головну мету національного виховання: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формування в молоді незалежно від національної належності особис-тісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. В основу національного виховання, що є органічним компонентом освіти і охоплює всі складові системи освіти, мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім'ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь. Визначаючи зміст І форми організації виховної діяльності у професійних закладах різного типу, потрібно враховувати пріоритетні напрями: формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати; забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу; формування мовної культури, оволодіння українською мовою; прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну; виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції; утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності; формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря; забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я; виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки; формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю; забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованості особистості; формування екологічної культури людини, гармонії її стосунків з природою; розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації; формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин. До основних шляхів реформування виховання Державною національною програмою «Освіта» віднесено: реформування змісту виховання, наповнення його культурно-ірторичними надбаннями українського на-роду; впровадження нових підходів, виховних систем, форм і методів виховання, які б відповідали потребам розвитку особистості, сприяли розкриттю її талантів, духовно-емоційних, розумових і фізичних здібностей; розроблення теоретико-методологічних аспектів національної системи виховання з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду; об'єднання зусиль державних і громадських інституцій у вихованні молоді, сприяння діяльності дитячих та юнацьких організацій; розвиток різноманітних дитячих і молодіжних об'єднань за інтересами, позашкільних освітньо-виховних закладів (будинків школярів, станцій юних техніків, натуралістів, мережі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, музичних і художніх студій, малих академій народних мистецтв тощо); організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічної підготовки батьків; активний обмін надбаннями духовної культури між усіма народами, які населяють Україну, а також з українською діаспорою; широке використання в навчально-виховному процесі високохудожніх творів літератури та мистецтва; докорінні зміни в підготовці і перепідготовці педагогічних кадрів для національного виховання '. Навчально-виховний процес у професійній школі має забезпечувати умови для повнішого задоволення національно-культурних потреб особистості. Навчання учнів у ПТУ є важливим фактором оволодіння культурно-історичними і національно-культурними традиціями, збагачення їх загальнолюдським змістом. Інженерно-педагогічні працівники професійних навчально-виховних закладів повинні глибоко розуміти виховне значення національного компонента змісту освіти, який включає знання рідної мови і літератури, історії свого народу, його традицій, звичаїв, ідеалів, витоків і особливостей рідної культури, народної творчості, знання про суспільний і державний устрій України, її міжнародне становище, населення, природні умови і ресурси, економіку, науку, культуру та побут інших народів, що проживають на території України. Формування громадянської зрілості майбутніх робітників, як зазначено в Концепції професійної освіти України, потребує цілісного підходу до організації навчально-виховного процесу, забезпечення гармонійного поєд- 1 Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»).— К-, 1994.—С. 15—17. нання різноманітних напрямів, засобів, форм виховання на основі гуманістичного осмислення внутрішнього світу особистості, взаємозв'язків загальнолюдських цінностей та індивідуальної неповторності, а також урахування вікових, психологічних та фізіологічних особливостей. Майстер виробничого навчання, як і інші інженерно-педагогічні працівники училища, повинен пам'ятати, що виховний процес базується на принципах учнівського самоврядування, передбачає відносини взаємної довіри і поваги викладача, майстра та учнів, їхню спільну відповідальність за справи колективу, за долю кожного його члена. Учнівські самодіяльні організації та об'єднання за інтересами функціонують на демократичних засадах, на основі громадянських прав і свобод, загальнолюдських цінностей та моралі. Відповідно до статті 7 Закону «Про освіту» учні й працівники освіти можуть створювати у навчально-виховних закладах первинні осередки громадсько-політичних організацій, членами яких вони є. У позанавчальній діяльності можуть використовуватись різноманітні форми роботи, клуби і гуртки художньої, технічної творчості, раціоналізаторів та винахідників, університети народознавства, творчі об'єднання дослідників історичної спадщини тощо. Утвердженню й розвитку національно-культурних та професійних традицій сприяють естетичне виховання, багатоаспектна краєзнавча, туристська робота, широка участь вихованців в охороні пам'яток природи, історії та культури, у відродженні народних промислів, фольклору, пісенної і музичної культури різних регіонів України. Успішне педагогічне керівництво вихованням майбутніх робітників передбачає поєднання зовнішніх і внутрішніх стимулів. Зовнішні стимули — це вимоги, які виходять від майстра і спонукають учнів до певних дій. До цих стимулів належать також умови й обставини, в яких відбувається педагогічний процес. Внутрішні стимули виходять від самих учнів, вони містять, зокрема, реакцію вихованців на поради й вказівки майстра. Коли зовнішні вимоги приймаються учнем і стають його внутрішніми вимогами до себе, тоді застосовувані вихователем засоби і методи виховання набувають неначе подвоєної сили Проблема стимулів органічно пов'язана із стилем педагогічного керівництва: виховна робота повинна відпо- 13? відати рівневі розвитку юнаків і дівчат, умовам, в яких вони живуть і працюють. Тому, плануючи виховну роботу з учнями, слід передбачити цілком конкретні заходи колективного та індивідуального характеру. Для того щоб виховна робота за своїми формами і методами відповідала змісту навчально-виховної діяльності учнів, слід диференціювати її за періодами навчання: вступний, підготовчий, період освоєння професії та контрольно-заключний. У кожний з періодів перед учнями ставляться цілком конкретні завдання, адже рівень трудової і моральної вихованості перебуває в постійній динахМіці, змінюються ступінь розвитку колективу, характер виховної роботи. Різноманітність умов, у яких здійснюється професійна підготовка учнів, неоднакова її тривалість, специфіка форм навчання, особливості профілів підготовки не дозволяють сформулювати універсальні вимоги до виховної роботи майстрів виробничого навчання. Разом з тим можна визначити основні з них у формі певних завдань. Виховання в учнів любові й поваги до праці як першої життєвої потреби пов'язане з такою організацією навчального процесу, яка забезпечує свідоме засвоєння учнями знань, формування у них міцних навичок, розвиток пізнавальних здібностей, вироблення навичок самоосвіти. Велике виховне значення має проведення зборів самими учнями. На обговорення загальних зборів слід виносити питання підготовки до екзаменів і до подання кваліфікаційних пробних робіт, результати навчальної роботи групи за певний час, стан успішності і дисципліни учнів, звіти про виконання колективних доручень. Важливе завдання полягає в тому, щоб систематично навчати учнів усього нового, передового, що впроваджується у виробництво (організація, норми, технологічні процеси, робочий інструмент, пристрої). З самого початку навчання учні повинні добре уявляти собі свою професію в розвитку, знати, якими знаннями і виробничими уміннями їм доведеться оволодіти для кваліфікованого виконання робіт. Виховна робота майстра має спрямовуватися на розвиток в учнів свідомого ставлення до навчання, прагнення до підвищення рівня своїх знань, удосконалення навичок, оволодіння передовими методами праці. У нього завжди є можливість показати учням значення їх загальноосвітньої підготовки. Особливо важливо це для тих вихованців, які недооцінюють теоретичні знання. Потрібно залучати учнів до активного громадського життя. Важливе виховне значення має їхня участь на заключній стадії навчання у діяльності комплексних бригад робітників. Важливою умовою ефективності виховних зусиль майстра є його особистий приклад, ділова кваліфікація, глибоке знання справи, моральні якості, сувора вимогливість до себе, доброзичливе ставлення до учнів, тактовність, невимушеність поведінки. Майстер повинен бути для учнів зразком витримки, принциповості й справедливості. Його особистий приклад допомагає і в формуванні в учнів дбайливого ставлення до суспільної власності. Завдання полягає в тому, щоб зробити бережливість потребою учня, невід'ємним компонентом його виробничої діяльності. Провідне місце в системі виховної роботи, здійснюваної майстром виробничого навчання, належить індивідуальному підходу до учнів. Сутність його в тому, що майстер визначає, яких позитивних і негативних впливів' під час навчально-виховної роботи зазнає кожний учень, встановлює шляхи усунення негативних впливів, допомагає учневі усвідомити допущені помилки і вказує, як їх виправити, створює кожному учневі умови, що сприяють досягненню успіхів у навчанні і праці, враховує громадську думку колективу, домагається, щоб вона позитивно впливала на кожного вихованця; проводить індивідуальну роботу з батьками учнів. Щоб досягти успіху в навчально-виховній роботі, слід враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, знати їх інтереси, нахили і прагнення, здібності і звички, рівень знань і навичок, набутих раніше. Однією з принципово важливих умов забезпечення індивідуального підходу майстра до учнів є виховання в них самостійності, а саме: уміння розбиратись у вимогах, що ставляться до роботи, планувати свою діяльність і домагатися виконання накресленого план>; забезпечення виконання виробничих норм; уміння долати труднощі в роботі; застосування нових прийомів праці на основі досвіду передовиків виробництва; ощадливе витрачання матеріалів та електроенергії; утримання обладнання, інструменту і пристроїв у зразковому стані; намагання виготовляти вироби лише відмінної якості. Проте надавати молодій людині самостійність треба з певною обережністю, враховуючи ступінь її трудової підготовки. Важливо не підказувати учням готових рішень, а підводити їх до самостійних висновків і дій. Позитивним фактором у виховній роботі є правильні взаємовідносини майстра і учнів, що базуються на взаємній повазі. Майстер повинен давати учневі можливість висловити свою думку, виявляти довір'я до його знань, утримуватися від поспішних і категоричних заперечень та висновків. Майстер радиться з учнями з виробничих питань, обговорює з ними плани роботи, розкриває перед ними перспективи зростання, тобто створює атмосферу довір'я, викликає учнів на відверту розмову, радиться з ними перед тим, як прийняти певне рішення. Індивідуальний підхід до учнів вимагає від майстра великого педагогічного такту. Треба приймати лише продумані рішення, особливо при перших спробах налагодити самостійну роботу учнів. Висновки, що грунтуються на поспішних судженнях, можуть призвести до помилкових рішень і позбавити учня навіть невеликої впевненості у своїх силах. ^Глибоке знання своєї справи, педагогіки полегшує майстрам пошук нових шляхів для розв'язання важливих завдань, що стоять перед ними як перед вихователями. Отже, кінцева мета їхньої професійної діяльності полягає не тільки в тому, щоб навчити учнів створювати певні матеріальні цінності, а й у тому, щоб виховувати у них потребу в праці. Проведення цілеспрямованої роботи з профорієнтації школярів на робітничі професії — одне з важливих завдань майстрів.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 467; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.43.17 (0.073 с.) |