Навчальні майстерні. Організація робочих місць учнів

Наявність в училищах навчальних майстерень ство­рює необхідні умови для фронтального навчання учнів, дозволяє раціонально чергувати теоретичні заняття з виробничим навчанням, забезпечує послідовність ви­вчення програмного матеріалу.

Залежно від змісту праці з різних професій, харак­теру виробничих робіт тривалість виробничого навчання в майстернях різна. Організація навчальних майстерень і навчальних дільниць, їх обладнання і планування здій­снюються відповідно до типу навчального закладу.

Майбутні токарі, фрезерувальники, слюсарі-ремонт-ники, зварники, тобто представники тих професій, у під­готовці яких можна поєднувати розв'язання навчальних і виробничих завдань, навчаються в майстернях два ро­ки з трьох, що становить 50—60 % часу.

Там, де праця робітника пов'язана з обслуговуван­ням, ремонтом, налагодженням складного, дорогого, ве­ликогабаритного обладнання, з виконанням складних технологічних процесів, будівельно-монтажних робіт, навчальні майстерні створюються лише для початкового вивчення основних загальнопрофесійних прийомів і опе­рацій (3—6 місяців, тобто 15—20% часу). Це слюсар­ні, електромонтажні, будівельні, опоряджувальні, пер­винні монтажні та інші операції.

Працюючи в майстернях, учні набувають навичок ра­ціональної організації робочого місця, ознайомлюються з інвентарем, механізмами, інструментами, необхідними

Ш

для виконання робіт, оволодівають трудовими прийомами з виконання операцій і комплексів робіт у техноло­гічній послідовності, засвоюють виробничу культуру, вчаться техніки безпеки, виробничої і технологічної дис­ципліни.

Навчальні майстерні повинні відповідати:

умовам для нормальної установки, розміщення і ро­боти обладнання (площа, поверх, висота будівлі, плану­вання з урахуванням технологічного потоку тощо);

вимогам безпеки праці, санітарії та гігієни (ізоляція вогне- і вибухонебезпечних відділень, а також відділень, пов'язаних з виділенням пилу і газів; наявність підій­мально-транспортних пристроїв, пожежних виходів і за­собів гасіння пожежі, природна і штучна освітлюва­ність, наявність пристроїв вентиляції, забезпечення нор­мальної робочої температури в приміщенні та ін.).

Нормативи цих вимог встановлено для різних галу­зей народного господарства:

вимоги виробничої естетики — колір, тон пофарбу­вання приміщення (стеля — біла, стіни — світло-жовті, панелі — світло-зелені, віконні рами — білі);

єдиний стиль оформлення і оздоблення меблів і на­стінного оформлення; можливість очистки підлог, вікон тощо.

Устаткування навчальної майстерні можна умовно поділити на три частини: робочі місця учнів, обладнання загального користування і робоче місце майстра.

Робоче місце учня обладнують устаткуванням, ін­струментами, приладами, пристосуваннями, необхідними для виробничого навчання відповідно до вимог навчаль­ної програми. Залежно від характеру робіт, періоду на­вчання, прийнятої організації навчально-виробничої праці робочі місця учнів можуть бути індивідуальними і бригадними. Бригадні робочі місця характерні для та­ких професій, як слюсарі-ремонтники, слюсарі-складаль-ники„ електромонтажники та ін.

Загальні вимоги до робочого місця учня:

технічна справність обладнання, наявність загоро­док, заземлень, самовимикачів, захисних пристроїв, за­побіжників, підйомних пристроїв та інших засобів без­пеки;

оснащення пристроями для зручного і надійного збе­реження і розміщення під час роботи інструментів, при­стосувань, основних і допоміжних матеріалів, готової продукції, навчально-технічної документації;

добра освітлюваність робочої зони, забезпечення умов для найзручнішої робочої пози учня і найеконом-ніших рухів; у разі необхідності оснащення пристроями для роботи сидячи;

обладнаність аварійною сигналізацією або пристроя­ми для дистанційного зв'язку з майстром;

зручність для поточного обслуговування обладнання, очищення і прибирання.

Основа оснащення робочих місць учнів — обладнан­ня індивідуального користування, тобто обладнання, на якому учень виконує типові для його професії навчаль­но-виробничі роботи.

Основні навчально-технічні вимоги до такого облад­нання:

типовість для професії;

сучасність конструкцій;

універсальність, відносна простота в управлінні;

порівняно невеликі габарити;

зручність в експлуатації та обслуговуванні, безпека в роботі.

Специфічними вимогами для загальнослюсарної май­стерні є, наприклад, одномісні слюсарні верстати з пара­лельними лещатами; для верстатної — відповідні вер­стати; для будівельників-оздоблювачів — кабіни для відпрацювання прийомів виконання штукатурних, ма­лярних, плиткових та інших робіт; для електромонтаж­ників — монтажні столи і кабіни для монтажних, демонтажних і регулювальних робіт; для зварників — індивідуальні зварювальні пости з витяжкою; для слю-сарів-ремонтників і складальників — багатомісні верста­ти з лещатами та ін.

Робочі місця учнів також оснащують індивідуаль­ним інструментом. При цьому враховують його універ­сальність, частоту застосування, вартість. Як правило, робочі місця учнів обладнують ходовим інструментом. Інший потрібний інструмент вони одержують від майст­ра або в інструментальній коморі.

Важливе значення має оснащення робочих місць кон­трольно-вимірювальними приладами, документацією, по­трібною під час роботи. Усе повинно мати своє місце, завжди бути під рукою, зберігатися в належному стані.

Це приверстатні тумби з відділеннями для різнома­нітних інструментів, стояки з затискачами для робочих креслень та іншої навчально-технічної документації, по-

лички, планшети, готувальні, футляри для контрольно-вимірювальних приладів, переносні ящики з наборами нормативного інструменту та ін.

У професійно-технічному училищі №11 м. Харкова під керівництвом старшого майстра Олексія Силантійо-вича Єгожі переобладнано майстерні верстатників, слю­сарів, електромонтерів, електрогазозварників, розробле­но і виготовлено робочі місця учнів і майстрів, придбане сучасне обладнання.

Новим обладнанням устатковано верстатні майстер­ні. Сьогодні в майстернях 52 токарних верстати, новітні фрезерні і свердлильні верстати.

На базі ПТУ № 11 систематично проводиться стажу­вання майстрів слюсарних професій профтехучилищ об­ласті, під час якого майстри не тільки відпрацьовують професійні прийоми, а й підвищують кваліфікаційні роз­ряди.

У майстернях училища створено дільниці засобів ма­лої механізації оздоблювальних робіт, які застосовують­ся на будівельних майданчиках базового підприємства. В малярній майстерні встановлено фарботерку, крейдо-терку, вібросито, емульгатор, установку СО-21 для на­несення шпаклівки, компресорний фарбувальний агре­гат з пістолетом-фарборозпилювачем та інші механізми, що дають змогу учням набути необхідних навичок робо­ти з ними.

У штукатурно-плитковій майстерні змонтовано лінію з виготовлення і нанесення розчину на поверхню механі­зованим способом (методом соплування), до якої вклю­чено розчиномішалку СО-46, вібросито, розчинонасос з плоскою діафрагмою, розчинопровід, компресор, форсун­ку, затиральну машину СО-55, яка вмикається в мережу напругою 12 В в кожній тренувальній кабіні.

Найбільшою турботою старшого майстра є створення безпечних умов праці. Робочий день у майстерні він по­чинає з контролю підготовки робочих місць до занять, готовності майстра до уроку, а головне — суворого до­тримання правил техніки безпеки.

Олексій Силантійович настійно рекомендує майстрам виробничого навчання завчасно відпрацювати прийоми безпечної праці, передбачаючи можливі помилки учнів з метою їх запобігання.

У навчальних групах створено технічні бюро учнів, які допомагають майстру контролювати дотримання пра­вил техніки безпеки, якість готової продукції.

Порушення вимог техніки безпеки і низька якість ви­робів фіксуються в спеціальному журналі, проте не з ме­тою покарання учнів, а для аналізу всією групою при­чин, що призвели до них.

У ПТУ № 3 м. Здолбунова Рівненської області функ­ціонують п'ять основних майстерень, які працюють за принципом «майстер при майстерні». Під керівництвом майстра виробничого навчання Валентини Василівни Бондарчук в училищі створено навчально-виробничий комплекс, навчальну майстерню штукатурів, де по-ново­му розв'язуються питання застосування технічних засо­бів навчання, розвитку творчого мислення учнів, науко­вої організації праці майстра і учнів.

Майстерня штукатурів складається з двох залів. Зал для теоретичних занять площею 81 м² устаткований не­обхідними меблями для майстра і учнів.

Зал для практичних занять площею 108 м² має дру­гий поверх, де розміщені кімната емоційного розванта­ження і приміщення для зберігання інструментів.

У кожного учня два робочих місця: для відпрацюван­ня прийомів у кабіні і набування знань під час вступного інструктажу. Робоча кабіна, розрахована на трьох чоло­вік, побудована так, що в ній знаходяться всі частини будівлі, які підлягають оздобленню. Тут зосереджено також інструмент і пристрої для вивчення певної теми. На стелажах, виготовлених з кутового заліза і пофарбо­ваних у світлі гони, розміщено комплекти робочого ін­струменту учнів і майстра (із зазначенням прізвищ на бирках). Усі робочі місця, інструмент, пристрої пронуме­ровано. Це полегшує роботу ланкових і бригадирів при одержанні і здачі інструменту в кінці робочого дня.

У майстерні зберігаються підручники, папки «Пови­нен знати», «Повинен уміти», довідники молодого оздоб-лювальника.

Увесь навчально-виробничий комплекс складається з п'яти комплектів: нормативного, навчального, методично­го, контрольного, позанавчальної роботи.

Крім обладнання робочих місць учнів, у навчальних майстернях є обладнання загального призначення. Но­менклатура і кількість його залежать від специфіки про­фесії, продукції, яка виготовляється в навчальних майстернях, тощо. Основне призначення цього облад­нання — забезпечення повного і якісного виконання про­грами виробничого навчання.

Обладнання загального користування розміщується

в майстерні так, щоб навколо нього була вільна площа. Точильні верстати, робочі місця для вивчення паяння, лудіння встановлюють у спеціально відгородженій зоні. Місця для приготування розчинів, кольорів, шпаклівки та іншого розміщують таким чином, щоб під час транс­портування матеріалів не забруднювати приміщень.

Типи і склад навчально-виробничого обладнання за­гального користування визначаються вимогами навчаль­них програм і характером робіт, виконуваних у майстер­нях. Середня кількість такого обладнання становить приблизно 10—15 % від усього обладнання індивідуаль­ного користування.

Особливе місце в навчальному обладнанні майсте­рень відводиться тренажерам. Так, у ПТУ №37 м. Хар­кова для навчання лицювальників розроблені і застосо­вуються:

тренажер для набивання дранки, який використову­ється під час вивчення теми «Підготовка дерев'яних по­верхонь під оштукатурювання»;

фрагмент цегляного житлового будинку з віконними і дверними прорізами, колонами для навчання учнів прийомів оштукатурювання відкосів, лузг, тощо;

тренажер-арка для відпрацювання прийомів оштука­турювання арок;

магнітний тренажер для навчання прийомів облицю­вання поверхонь керамічною плиткою. Це набір кераміч­них плиток з наклеєними на них з тильного боку магні­тами. Конфігурація їх різна: квадрат, трикутник і роз­бірні прямокутні елементи. Облицьовуваною поверхнею є металізована дошка розміром 1000X1200 мм.

Досвід застосування тренажерів дл, будівельників-оздоблювальників свідчить, що учні швидше, легше і міцніше засвоюють знання і набувають відповідних на­вичок і вмінь.

В училищах ведеться змістовна робота щодо модер­нізації обладнання майстерень та їх комплексного мето­дичного забезпечення. Необхідно, щоб оснащення май­стерень відповідало сучасній техніці та технології з певної професії, а також ураховувало регіональний ком­понент у змісті виробничого навчання.

Плідно працює в цьому напрямі майстер виробничого навчання Полтавського ПТУ № 23 Микола Олексійович Маховський. Сотні учнів пройшли його школу виховання і професійної майстерності, здобувши професію електро­монтажника з освітлювальних, силових мереж і елек-

трообладнання. Микола Олексійович переконаний, що рівень професійних знань і професійної майстерності майбутніх робітників значною мірою залежить від того, яку підготовку вони дістали на першому ступені вироб­ничого навчання в майстернях.

Досконало вивчивши програму, вимоги сучасного ви­робництва, Микола Олексійович зосередив увагу на ство­ренні такої майстерні, де можна було б виконувати не тільки роботи слюсарного циклу, а й давати учням по­чаткові практичні навички із складання і монтажу схем освітлювальних мереж, здійснювати операції з кабеля­ми, набувати навичок складання монтажних схем і без­посередньо брати участь у монтажі та регулюванні пус­корегулювальної апаратури. При цьому враховувалася необхідність такого розподілу виробничих площ, який забезпечує оперативний простір для повноцінної діяль­ності під час виготовлення продукції та виконання за­мовлень підприємств, ремонту тощо.

Робоче місце майстра включає демонстраційний стіл, письмовий стіл, дошку, екран, шафу для зберігання ве­ликогабаритних деталей і виробів, шафу з нішами і по­лицями для зберігання інструментів (за темами програ­ми), а також малогабаритних деталей та допоміжних матеріалів.

Дібрано плоскі навчальні посібники, систематизова­но матеріали в препараторській, обладнано куточок з техніки безпеки.

У майстерні створено куточок еталонних виробів, ви­готовлених учнями, за якими можна перевірити якість виготовлюваної продукції.

Під час гурткової роботи учні під керівництвом май­стра виготовили демонстраційні щити, тренажери для стендової перевірки схем підключення світильників з лампами ДРЛ і денного світла, реверсування двигунів тощо.

Важливим етапом було виготовлення тренажерів для кожного учня (або ланки), що відповідають ти­повим проектам житлових приміщень і споруд (напри­клад, тренажера з монтажу реальних освітлювальних мереж).

Такий тренажер складається з діелектричної пласти­ни, на якій вмонтовано освітлювальну арматуру, підве­дено провідники і зроблено розподільну коробку. З його допомогою можна вивчати й удосконалювати виконання таких операцій: складання монтажних схем, проведення

і закріплення провідників, встановлення і закріплення освітлювальної арматури, зачищення кінців провідників і обладнання контактних з'єднань; підключення освіт­лювальної арматури, продзвонювання складеної само­стійно схеми, паяння провідників у розподільній коробці, ізоляція кінців провідників, кінцеве продзвонювання схе­ми і випробування її під напругою.

Виготовлено також тренажери для опрацювання мон­тажу і підключення електричних двигунів і пускорегулю­вальної апаратури.

У професійно-технічному училищі №40 м. Харкова функціонує учнівське кравецьке ательє «Юність», що на­дає індивідуальні послуги населенню.

Навчання в учнівському ательє починається з тре­нувального періоду. У цей час учні оволодівають основ­ними прийомами виготовлення одягу. З пошиттям кож­ного наступного виробу майстер виробничого навчання ускладнює фасони, вводить нові методи роботи з ткани­нами різних структур і кольорів, змінює режими оброб­ки. Бездефектне виготовлення замовлень вимагає щоден­ної копіткої роботи майстра, ретельної підготовки його до уроку, індивідуальної роботи з учнямп-контроле-рами.

Основними вимогами до учнів щодо дотримування порядку на робочих місцях є:

все необхідне для роботи має знаходитися під рукою;

інструменти і матеріали, які використовуються часті­ше, розміщують ближче до робітника, а ті, що рідше,— далі;

усі використовувані предмети розміщують приблизно на висоті пояса;

інструменти і пристрої розміщують так, щоб їх зручно було брати: те, що беруть правою рукою, тримають справа, а лівою — зліва;

не можна класти один предмет на інший або на від­працьовану поверхню оброблюваного виробу;

документацію (креслення, технологічні або інструк­тивні карти, наряди та ін.) слід тримати у зручному для користування і гарантованому від забруднення місці;

заготовки і готові деталі зберігають так, щоб вони не захаращували проходи і щоб робітникові не довелося часто нахилятися, коли треба взяти чи покласти заготов­ку або виріб; легкі предмети слід класти ближче важких.

Створення в групі учнівських бригад істотно вплину­ло на методику проведення занять у майстерні: учні ді-

стали більшу самостійність під час виконання трудових операцій, поточний і заключний інструктажі здійснюють­ся по бригадах.