Система зв'язків на оптовому ринку та їх правове регулювання

 

 

ПРОЧИТАВШИ ЦЮ ГЛАВУ, ВИ БУДЕТЕ ЗНА ТИ:

- яку роль відіграють господарські зв'язки в народному господарстві; якими нормативними актами слід керуватися під час встановлення гос­подарських зв'язків;

- які основні види господарських договорів між суб'єктами на ринку то­варів та послуг;

- у чому полягає основний зміст договорів; як обґрунтувати основні умови договору.

 

 

Господарські зв'язки суб'єктів оптового ринку: значення,

Види та класифікація

 

Важливою умовою динамічного розвитку економіки і збалансованості попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг є встановлення раціональних господарських зв'язків між суб'єктами ринку.

Під господарськими зв'язками суб'єктів ринку розумі­ють систему економічних відносин, розподілу, обміну і спожи­вання, що виникають між учасниками просування товарів від виробництва до споживання.

Встановлення раціональних господарських зв'язків між суб'єктами ринку - невід'ємний складник комерційної діяльності, що включає еконо­мічні, організаційно-правові, фінансові відносини між постачальниками і покупцями товарів.

Об'єктивною основою господарських зв'язків у ринковій економіці є суспільний розподіл праці і товарний характер виробництва. Оскільки товарне виробництво регулюється законом вартості, то господарські зв'язки між учасниками ринкового товаропросування будуються на заса­дах пріоритетності економічних інтересів і еквівалентного відшкодування. З цієї причини основними категоріями господарських зв'язків є: ціна, вар­тість, гроші, кредит. Завдяки цьому зв'язки набувають форму товарних відносин комерційного характеру.

Різноманітність товарного асортименту і зумовлені цією обстави­ною особливості виробництва, транспортування, реалізації і споживання товарів визначають систему і структуру комерційних зв'язків.

Система комерційних зв'язків - це упорядкована сукупність комер­ційних зв'язків суб'єктів ринку, притаманна певному рівневі розвитку ви­робничих і ринкових відносин, що склалися в суспільстві на певному етапі його розвитку. Вона відіграє надзвичайно важливе значення для підви­щення ефективності народного господарства. Виробництво може тільки тоді безперервно розвиватися, коли його продукція вчасно реалізується і затрати матеріальних і трудових ресурсів у процесі виробництва одержу­ють своє відшкодування. Реалізуючи товари споживачам торгівля, від­шкодовує затрати суспільної праці на їх виробництво і створює умови для відновлення нового циклу виробництва. Однак для народного господарст­ва важливий не всякий збут виробництвом товарної маси, а тільки той, який здійснюється з найменшими затратами коштів на її доведення до споживачів. Вирішення ж цього завдання можливе лишень за умови вста­новлення раціональних господарських зв'язків між суб'єктами ринкової взаємодії.

Господарські зв'язки суб'єктів оптового ринку розрізняються за характером і метою, структурою, кількістю учасників, рівнем регульованості відносин, строками дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання.

 

За характером і метою господарські зв'язки можуть бути суто економічними і соціальна спрямованими. Метою суто економічних зв'язків є забезпечення пріоритетності економічних інтересів суб'єктів рин­ку, тобто отримання максимального прибутку. Об'єктами таких зв'язків виступають товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв'язки можуть бути власне комерційними, коопера­ційними, інтеграційними, технологічними тощо.

Метою соціальна спрямованих зв'язків (характерних для соціаль­но-етичного маркетингу) є забезпечення пріоритетності інтересів суспіль­ства і лише відтак підприємця. Такі зв'язки орієнтовані на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження його здоров'я, розвиток культури нації.

За своєю структурою господарські зв'язки можуть бути прос­тими і складними.

Система простих господарських зв'язків передбачає просування товарів чи послуг від виробників до роздрібних торговельних підприємств без участі посередників. Така система зв'язків забезпечує тісний контакт зі споживачами і дає вичерпну інформацію щодо їх потреб. Разом з тим, во­на вимагає від виробника створення розгалуженої системи управління ре­алізацією товарів і, відповідно, великих затрат, що не завжди оправдані. Такі зв'язки встановлюються, як правило, під час реалізації товарів, які швидко псуються, та товарів простого асортименту.

Система складних господарських зв'язків виникає за умов викорис­тання у взаєминах між виробниками і роздрібними торговельними під­приємствами послуг незалежних посередників. Ними можуть бути великі та малі оптові підприємства та організації, дистриб'ютори, дилери, броке­ри та інші суб'єкти оптового ринку. За кількістю посередників розрізняють одно-, дво- і багатоланцюгові зв'язки. За збільшення кількості посередни­ків знижується ефективність впливу торгівлі на виробництво щодо зміни асортименту товарів, підвищення їх якості, дорожчає процес товаропросу-вання, уповільнюється оборотність товарів. Тому такі зв'язки налагоджу­ються, як правило, тільки по товарах складного асортименту. Існуючі не­доліки, притаманні торгівлі на сучасному етапі розвитку економіки, в ба­гатьох випадках викликані складністю структури господарських зв'язків.

За кількістю учасників господарські зв'язки діляться на прямі та опосередковані. Під прямими зв'язками розуміють взаємовідносини підприємств-виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роз­дрібними торговельними підприємствами. Опосередкованими називають­ся господарські зв'язки, в яких беруть участь три і більше учасників, в тому числі оптові підприємства і організації.

За рівнем регульованості ринкових відносин розрізняють:

- господарські зв'язки, які виникають у сфері відносин щодо ви­робництва, обміну, споживання товарів під повним або частковим регу­люванням з боку держави шляхом розміщення державного замовлення, застосування системи дотацій, фондування, лімітування, контролю, обме­ження цін (сфера таких зв'язків постійно звужується в міру просування до ринкових відносин);

- господарські зв'язки, які виникають в процесі вільного суто рин­кового вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутворення.

За строками дії виділяються умовно-постійні (строк дії яких, як правило, більше року) та оперативні (разові).

За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні і внутрісистемнї господарські зв'язки. При міжсистемних господарських зв'язках взаємовідносини щодо поставок товарів і послуг встановлюються між підприємствами та організаціями, які належать різним міністерствам і відомствам. До таких зв'язків, зокрема, відносять зв'язки вихідних баз промисловості з підприємствами споживчої кооперації. Внутрісистемні господарські зв'язки встановлюються між підприємствами одного мініс­терства чи відомства, наприклад, між міжрайбазами та споживчими това­риствами.

За формами укладання розрізняють господарські зв'язки, укладені шляхом підписання єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміну телефонограмами, телетайпограмами тощо.

Наявність на ринку значної кількості суб'єктів та встановлення між ними чисельних господарських зв'язків вимагають встановлення єдиних правил їх гри на ринку, тобто єдиних підходів до регулювання взаємодії суб'єктів на ринку.