Зміст договору постачання товарів і обґрунтування його

Умов

У комерційній практиці найбільш поширеними є договори постачання товарів, які покликані встановити чіткі та ясні взаємовідносини постачальників і покупців товарів.

Вимоги до конкретного змісту договорів поставки товарів визначені "Положением о поставках товаров народного потребления", Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі розроблено типові тексти дого­ворів поставки товарів, які повинні використовуватися в практичній дія­льності підприємствами торгівлі (рис. 2.3.3)- Кожне підприємство, як правило, повинно мати широкий набір типових договорів з урахуванням спе­цифіки окремих товарів та умов їх постачання.

 

У зміст договору постачання товарів повинні входити такі основні розділи:

- преамбула;

- предмет договору;

- ціни на товари і загальна сума договору;

- загальний строк дії договору і строки постачання товарів;

- вимоги до тари і упакування;

- порядок відвантаження, доставки і здавання товарів;

- порядок розрахунків;

- санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань;

- арбітраж (вирішення спірних питань).

Преамбула це вступна частина договору, в Зміст умов якій вказується номер, місце і дата підписання договору, договору

визначаються сторони (підприємства, фірми), від імені яких укладається договір.

Предмет договору визначає назву, кількість і розгорнутий асор­тимент належних поставці товарів, якість і комплектність товарів і є одним з основних положень договору. Кількість товарів, що підлягають поста­чанню, визначається на основі вивчення попиту споживачів з урахуван­ням діяльності конкурентів та зміни умов ринку (поява нових товарів, ви­робників тощо). Якщо кількість товарів не може бути визначена будь-яким конкретним числом, а потребує розшифрування як щодо асортименту, так і строків поставки, то до договору додається специфікація. Специфікація - невід'ємна частина договору, в якій обумовлюється кількість товарів, що підлягають постачанню, розгорнутий асортимент з щокварталь­ним розподілом і визначенням місячного і внутрімісячного постачання за строками, передбаченими в тексті договору (рис.2.2.4).

Ціни на товари і загальна сума договору відносяться до сут­тєвих умов договору. Ціни визначаються угодою партнерів і вказуються або в договорі, або в специфікації; можливе погодження цін в протоколі, який є частиною договору. Під час встановлення цін враховуються особ­ливості поставки. Якщо передбачається постачання товарів на склад поку­пця, то в ціну договору включаються транспортні витрати і витрати на страхування вантажів. Якщо передбачається постачання продукції зі скла­ду продавця (самовивіз), то ціна договору враховує тільки вартість товарів.

 

 

Ціна в договорі може бути твердою (фіксованою) і плаваючою, тобто з наступною фіксацією. При вказанні твердої ціни в договорі визна­чається конкретна цифра, яка не підлягає змінам при оплаті за товари по­купцем. Загальновідомо, що в умовах інфляції фіксовані ціни вигідні тіль­ки покупцям. Тому постачальники, щоб застрахувати себе від збитків, ви­магають передбачення в договорі 100% передоплати.

Якщо в момент укладення договору важко визначити конкретну ці­ну, то сторони можуть передбачити фіксацію початкової ціни, яка протя­гом виконання договору може змінюватися, за узгодженим партнерами методом. Така ціна називається плаваючою, тобто ця ціна є по суті ринко­вою в момент виконання договору. Плаваюча ціна з наступною фіксацією в договорі не відображається. В цьому випадку в розділі "Особливі умови постачання" вказуються точні способи визначення плаваючої ціни.

Строки постачання товарів це узгоджені контрагентами дати або періоди, коли товари повинні бути поставлені продавцями у встановлені договором пункти. Строки постачання товарів повинні забез­печувати ритмічність надходження товарів і безперебійність торгівлі ни­ми. При їх встановленні обов'язково враховуються фізико-хімічні власти­вості товарів, які визначають строки реалізації товарів.

Вимоги до тари і упакування можуть викладатися в тексті до­говору або посиланням на відповідні стандарти чи ТУ, а порядок повер­нення тари зазначається в договорі.

В тому випадку, коли при поставці товарів необхідне їх упакування і маркування, в договорі робиться застереження щодо виду і характеру упа­кування, її якості, розмірів і способів оплати, а також нанесення на упаку­вання маркірування. До упакування ставляться загальні і спеціальні вимо­ги. Відповідно до загальних вимог упакування повинне забезпечувати збе­реження вантажів за вибраного способу транспортування. В договорі пе­редбачається відповідальність постачальника за постачання продукції в упакуванні, що не відповідає умовам постачання. Одержуючи товари в пошкодженому упакуванні покупець складає комерційний акт, згідно з яким постачальник повинен відшкодувати покупцю збитки. Інколи по­шкодження упакування прирівнюється до порушення якості товарів.

У обов'язки постачальника входить також маркування товарів. Зміст маркірування погоджується партнерами і вказується в договорі. При цьому виходять з того, що в комерційній діяльності маркірування товарів повинно:

- бути джерелом товаросупроводжувальної інформації (реквізити покупця, номер договору, номер місця, кількість місць в партії тощо);

- вказувати транспортним організаціям на правила поводження з вантажем;

- попереджувати про небезпеку у випадку неправильного пово­дження з вантажем.

Порядок відвантаження, доставки і здавання товарів також повинні бути передбачені під час укладання договору. Витрати на транспортування товарів можуть бути доволі значними, тому ще до укла­дання договору слід чітко визначити, чи будуть транспортні витрати включатися в ціну товарів за доставки товарів постачальником. Слід також враховувати і те, що днем виконання зобов'язання вважається:

- за відвантаження товарів постачальниками іногороднім покуп­цям -дата здавання товарів органам транспорту чи зв'язку;

- за здавання на складі покупця чи постачальника - дата підпи­сання приймально-здавального документа. Якщо відвантаження товарів здійснюється не покупцеві за договором, а названому ним товароодержу-вачу, який не має договірних відносин з постачальником за договором, то покупець має вислати йому відвантажувальні рознарядки, копії яких на­правляються одержувачам товарів.

Відвантажу вальна рознарядка - це розпорядчий документ, в якому покупець за договором вказує своєму постачальнику, кому конк­ретно і за якою адресою, в які строки, кількості і асортименті він має відвантажувати закуплений покупцем товар.

Порядок і строки подання рознарядок передбачаються в договорі. В разі невиконання цього зобов'язання покупцем, постачальник має право вимагати від нього сплати вартості товарів, підтвердивши фактичну їх на­явність документом, або перенести строк постачання.

В договорі повинно передбачатися приймання товарів за кількістю і якістю як попереднє, так і остаточне. Попереднє приймання має метою встановлення відповідності товару умовам договору. Остаточне прийман­ня означає фактичне виконання договору за кількістю і якістю. Порядок приймання товарів обумовлюється в договорі посиланням на чинні ін­струкції чи викладається в тексті договору.

В умовах важкого фінансового стану більшості підприємств над­звичайно важливе значення має вибір порядку розрахунків за товари. Розрахунки між підприємствами здійснюються, як правило, в безготівко­вому порядку через банк шляхом перерахування грошей з рахунку покупця на рахунок постачальника. В окремих випадках оплата за товари може здійснюватися готівкою.

За безготівкових розрахунків найчастіше використовуються пла­тіжні доручення, акредитиви та чеки. За згодою сторін можуть також проводитися заліки взаємних заборгованостей, які можуть здійснюватися і без участі банків (бартерні операції).

В договорі може передбачатися часткова або повна передоплата за товари.

Санкції за невиконання сторонами своїх зобов'язань і відшкодування збитків. В цьому розділі договору визначають­ся розміри і максимальні суми штрафів при порушенні сторонами своїх конкретних зобов'язань. До постачальників застосовуються санкції при порушенні ним строків, умов постачання, якості то­варів, упакування, до покупців - за затримання платежів.

Урегулювання спорів під час постачання товарів може бути здійснено двома способами: судовим або арбітражним. Способи врегу­лювання спорів повинні бути відображені в договорі.

Порядок розірвання договорів передбачається чинним зако­нодавством або обумовлюється конкретним положенням в тексті договору.

 

А ТЕПЕР ПОДУМАЄМО!

ТзОВ "Мрія" 25 листопада 2ООО р. уклало договір на поставку кондитерських виробів з АТ "Продтовари", відповідно до якого сторони повинні погоджувати ціни за 15 днів до початку поставки. Із грудня 2ООО р. АТ "Продтовари" телефонограмою запросило представника ТзОВ "Мрія" для погодження цін на товари, однак той не з'явився. 12 січ­ня 2ооі р. АТ "Продтовари" відвантажило в адресу ТзОВ "Мрія" партію кондитерських виробів, однак ТзОВ від їх приймання і оплати відмови­лося. Яка із сторін договору порушила свої зобов'язання?

ЧИ ЗНАЄТЕ ТЕПЕР ВИ:

1. Яке значення відіграють господарські зв'язки торгівлі з промисловістю в економіці держави?

2. Яка структура господарських зв'язків торгівлі з промисловістю викори­стовується під час постачання різних груп товарів і чим вона визнача­ється?

3. Які основні завдання стоять перед організаційно-правовим регулюван­ням взаємодії суб'єктів на ринку?

4. Яку роль відіграють договори в комерційній діяльності підприємств?

5. У чому полягає суттєва відмінність договору купівлі-продажу товарів від договору постачання товарів?

6. На обґрунтуванні яких основних умов договору постачання слід зверта­ти особливу увагу в умовах перехідної економіки?