Організація експортно-імпортних оптових закупівель товарів

Національна економіка, що поступово реорганізується під впливом ринкових принципів і методів, неухильно інтегрується до світового еконо­мічного співтовариства, вагомою складовою частиною якого є система міжнародних комерційних зв'язків. У структурі міжнародних комерційних зв'язків чимале місце займають зовнішньоторговельні операції щодо купі-влі-продажу гуртових партій товарів, що становлять основу міжнародної оптової торгівлі.

Міжнародна торгівля матеріальними благами є об'єктивною необхідністю, що випливає із закономірностей розвитку товарного ринку, об меженості і нерівномірності розподілу ресурсів у світовому масштабі та обумовлюється порівняльною ефективністю затрат суспільно-корисної праці у різних регіонах світу.

Міжнародна торгівля включає в себе еквівалентний об­мін як товарами, так і послугами. В інтернаціональній торгівлі то­варами основний обсяг комерційних операцій за суттю і характером є оп­товими торговими операціями, адже предметом купівлі-продажу є крупні партії сировини, матеріалів, предметів широкого вжитку або високі за вартістю поодинокі об'єкти (земельні ділянки, підприємства, засоби ви­робництва і транспортні засоби тощо).

Відмова від планово-регулятивних методів управління економікою створила передумови для широкої лібералізації зовнішньоекономічної ді­яльності. Демонополізація та лібералізація зовнішньоекономічної діяль­ності, що відбулися в Україні, вивели на міжнародні ринки широке коло суб'єктів комерційної діяльності (виробників, комерсантів, посередників) різних за потенціалом, спеціалізацією, організаційно-правовою формою тощо. Відміна монопольного становища держави у міжнародній торгівлі дозволила перейти до економічно обгрунтованого ціноутворення у зовні­шньоторговельній діяльності і скорочення застосування обмежувальних заходів (квотування, ліцензування) у зовнішньоекономічній політиці кра­їни.

 

Сукупність суб'єктів і об'єктів міжнародного оптового ринку тісно пов'язана із внутрішніми інституціональними ринками окремих країн. Товари і послуги, що ввозяться (імпортуються) в країну, спрямовуються для реалізації на внутрішньому товарному ринку; вивезені (експортовані) матеріальні блага покидають внутрішній ринок країни-експортера, поповнюючи натомість ринок країни-імпортера.

Суб'єкти інтернаціонального оптового ринку одночасно виступають нерезидентами для закордонних партнерів і рівноправними учасниками внутрішнього оптового ринку своєї країни. Таким чином, міжнародний оптовий ринок глибоко проникає у внутрішні ринки окремих держав і ви­ступає сполучною ланкою між ними, збагачуючи і розвиваючи асортимент внутрішніх ринків і насичуючи структуру комерційних зв'язків між суб'єктами оптової торгівлі різних частин світу.

Контингент учасників міжнародної торгівлі є доволі різноманітним. Він формується під впливом таких факторів як рівень економічного розвитку і суспільно-політичний устрій окремих дер­жав, складені в країні торговельні звичаї і правила, ступінь лібералізації зовнішньоторговельної діяльності, рівень розвитку обслуговуючої інфраструктури тощо.

Залежно від характеру та цілей діяльності міжнарод­них суб'єктів оптового ринку поділяють на: комерційні фір­ми, союзи (спілки) підприємців, державні органи і відомства і міжнародні економічні організації під егідою ООН.

Під комерційною фірмою розуміють господарське підпри-ємство, що діє в галузях промисловості, торгівлі, будівницт­ва, транспорту, сільського господарства з метою отримання прибутку.

Торговельні комерційні фірми залежно від основної спеціалі­зації, характеру та обсягів діяльності на міжнародних ринках поділяються на: торговельні доми, експортні, імпортні, гуртові, роздрібні, дистриб'ютерні і сток-фірми. Торговельні доми -це крупні тор­говельні підприємства, що скуповують товари всередині країни для пода­льшого експорту або імпортують товари для реалізації їх на внутрішньому ринку на власний ризик і за власний кошт. Експортні фірми поділяють­ся на спеціалізовані та універсальні і займаються концентрацією вітчизняної продукції з метою її реалізації на експорт. Імпортні фірми найчастіше спеціалізуються на закупівлі специфічних і однорідних товарів або сировини з метою їх доведення, підсортування та реалізації всередині країни. На відміну від експортних та імпортних фірм оптові підприємства оперують широким асортиментом товарів з суто посередницькою метою. Вони, як і роздрібні підприємства, виходять на міжнародні ринки для забезпечення потреб споживчого ринку, розши-

рення та поглиблення асортименту споживчих товарів. Дистриб'юторі - це закордонні фірми-посередники, що реалізують товар експортера І окресленому регіоні (країні, групі країн). Схожою до дистриб'юторської І діяльність сток-фірм, які організовують продаж імпортного товару і: консигнаційного (митного) складу.

Союзи підприємців - це об'єднання окремих груп підприємців, ] т. ч. і комерційних фірм для захисту спільних інтересів як на внутрішньо му, так і на зовнішніх ринках. Державні органи, організації і відом ства беруть участь у міжнародній оптовій торгівлі зазвичай не з комер ційною метою, а для задоволення стратегічних і специфічних потреб своє держави (оборони, охорони здоров'я, сільського господарства тощо).

Міжнародні організації системи ООН ввійшли до числа най крупніших оптових покупців матеріальних благ для їх подальшого пере­розподілу між країнами-учасницями системи розподілу технічної та гума­нітарної допомоги.

Основу контингенту вітчизняних учасників міжнарод­ної гуртової торгівлі становлять: виробничі підприємства і об'єднання, оптово-посередницькі підприємства і організації та інші господарські формування усіх форм власності.Крім основно­го, на міжнародному ринку діє також допоміжний контингент учасників, що забезпечують умови для ефективної діяльності основних суб'єктів.

Виробничі підприємства (об'єднання) виходять на міжнародний оптовий ринок для експорту власної продукції, імпорту сировини, матері­алів та комплектуючих для виробничих потреб, а також для придбання устаткування і обміну технологіями, виробничими або інтелектуальними послугами.

Участь на міжнародному оптовому ринку зовнішньоторговель­них і посередницьких трейдерів обумовлюється їх прагненням здійс­нити еквівалентний обмін матеріальними благами (товарами і послугами) з фірмами-нерезидентами. При цьому оптово-посередницькі формування ставлять за мету реалізувати товари (послуги), що є в достатньому кількіс­ному асортименті на внутрішньому ринку країни, або придбати нові чи більш якісні блага для збагачення асортименту внутрішнього ринку.

Суб'єкти інфраструктури міжнародного товарного ринку (біржі, аукціони, ярмарки, виставки тощо) зосереджують свою дія­льність на організації процесу товаропросування, повному і своєчасному виконані умов міжнародних контрактів контрагентами, звільняючи їх від організаційно-тенологічних і технічних операцій.

Чинне вітчизняне законодавство не обмежує контин­гент учасників зовнішньоекономічної діяльності з огляду на їх форму власності або організаційно-правову форму. Поряд із державними зовнішньоторговельними фірмами, об'єднаннями на міжна­родний гуртовий ринок мають право виходити колективні, кооперативні, приватні господарські формування. Ці суб'єкти господарювання - резиде­нти можуть набирати довільних організаційних форм: акціонерних това­риств відкритого і закритого типів, товариств з обмеженою відповідальні­стю, приватних підприємств тощо. Вони можуть бути і представленими фізичними особами, приватними підприємцями. Єдиною вимогою до віт­чизняних суб'єктів міжнародної оптової торгівлі є їх реєстрація відповідно до чинного законодавства як учасників зовнішньоекономічної діяльності у статистичному, податковому і митному органі.

 

Об'єктами комерційної діяльності на міжнародному оптовому ринку є товари і послуги (матеріальні блага), що прямо або опосередковано пов'язані із міжнародним товарооборотом.

Матеріальну основу міжнародного гуртового товарообороту станов­лять товари - продукція виробничо-технічного призначення і предмети широкого вжитку. Специфічними нематеріальними об'єктами міжнарод­ної оптової торгівлі є такі особливі види товарів як ліцензії, патенти, технології (ноу-хау) або різноманітні види послуг -інжинірингові, лізи­нгові, інформаційні, туристично-рекреаційні тощо.

У практиці міжнародної оптової торгівлі широко застосовується Га­рмонізована система опису і кодування товарів (ГС). За своїм змістом ГС являє собою багатоцільовий класифікатор товарів міжнародного то­варообороту. Вона дозволяє уніфікувати збір, обробку та передавання ін­формації про товари; спрощувати укладення митних тарифів, декларуван­ня вантажів і відправлення митних процедур, оскільки одночасно виконує роль класифікатора і кодифікатора товарів міжнародної номенклатури. Класифікують товари в ГС за декількома ознаками: за походженням, за призначенням, за ступенем обробки. За цими ознаками товарна номенк­латура в Гармонізованій системі поділяється на 21 розділ, 96 груп, 33 під­групи, 1241 товарні позиції, 3553 підпозиції і 5019 субпозиції.

В цілому коло об'єктів міжнародної оптової торгівлі несуттєво від­різняється від структури і асортименту товарів і послуг, що є предметами еквівалентного обміну на внутрішніх товарних ринках окремих країн. Во­ни мають однакову природу створення і характеризуються ідентичними кількісними і якісними параметрами.

Міжнародний оптовий оборот включає в себе загальну сукупність актів обміну матеріальних благ - товарів і послуг у формах різноманітнії* еквівалентних операцій за участю контрагентів, що розташовані і діють в різних кра­їнах.

Важливими умовами віднесення гуртової торговельної операції до розряду міжнародної є її комерційний характер, наявність фірми-нерезидента як контрагента і перетин товаром державного (ми­тного) кордону країни розташування іншого учасника цієї опе­рації - фірми-нерезидента⁴.

 

³ Під фірмою-нерезидентом розуміють закордонного стосовно до фірми-експортера або фірми-імпортера суб'єкта комерційної діяльності; такого, що підлягає під дію законодавства іншої країни.

⁴ Фірма-резидент - це суб'єкт права країни, стосовно до якої здійснюється експорт чи імпорт.

 

Згідно з усталеною міжнародною практикою зовнішньоторговельні оборудки можуть здійснюватися тільки між фірмою-резидентом і інозем­ним контрагентом. При цьому до міжнародного обороту відносять­ся: постачання товарів матірними компаніями своїм, струк­турним підрозділам, (дочірнім, компаніям, філіям) на терито­рії інших країн; операції між фірмами однієї країни, якщо вони розміщені у різних державах. Міжнародними не вважаються оборудки між комерційними підприємствами різних країн, якщо вони розташовані на території однієї держави. До між­державного оптового обороту не відносять постачання товарів на некомерційній чи безоплатній основі (допомоги, подарунки тощо), тобто відносять тільки ті комерційні операції, що здійс­нюються згідно з попередньо укладеними договорами і конт­рактами на еквівалентній (компенсаційній) основі.

Моментом здійснення міжнародної гуртової операції вва­жається перетин товарною партією державного (митного) кордону країни-імпортера і надходження товару в митний простір даної країни для прохо­дження митних формальностей і процедур. Митний простір - це про­стір, у якому контроль за експортно-імпортними поставка­ми здійснює єдиний митний орган країни (групи країн). Зазви­чай митний простір співпадає із державними кордонами країни, хоча є і винятки.