Структура і зміст зовнішньоторговельних угод і контрактів

 

Процес підготовки і проведення гуртових закупівель або реалізації матеріальних благ на зовнішніх ринках включає в себе роботу з укладення і виконання договорів, угод і контрактів. Ця частина комерційної діяльно­сті вимагає від вітчизняних господарських суб'єктів, що виходять на між­народні ринки, посиленої уваги і ретельного відпрацювання через існу­вання відмінностей у трактуванні і застосуванні окремих прийомів та ме­тодів в господарській практиці різних країн.

Операції гуртової купівлі-продажу товарів та еквівалентного обміну послугами у міжнародній торгівлі проводяться, як і у вітчизняний комерційній практиці, відповідно до попередньо укладених комерційних угод. У різних галузях міжнародної комерції або з приводу різних її об'єктів ці угоди можуть набирати відмінних форм і отримувати інші назви. Незалежно від назви (договір, контракт, угода, протокол, оборудка, оферта тощо) комерційна угода являє собою юридичний документ, розглянутий і підтверджений сторонами, який розподіляє між ними права і обов'язки щодо купівлі-продажу (еквівален­тного обміну) товарами або послугами».

Найширше застосовуваним видом міжнародних комерційних угод є контракт.

Зовнішньоторговельний контракт – це договір постачання. матеріальних благ, прийнятий в міжнародній торгівлі, що укладається між експортером і імпортером і регламентує порядок переходу права власності на блага, що є його об'єктом.

Структура зовнішньоторговельного контракту не є сталою і обов'язковою для прийняття сторонами, вона може видозмінюватися і мо­дифікуватися за взаємною згодою сторін від простої до розширеної. Проста структура контракту для набуття ним юридичної сили обов'язково повинна містити такі істотні умови (розділи): предмет контра­кту; кількість; ціна; якість; умови постачання; базисні умови; вартість кон­тракту; порядок розрахунків; умови здавання-приймання; гаранти і санк­ції; арбітраж; умови форс-мажор; порядок транспортування; юридичні ад­реси сторін; підписи сторін.

Зовнішньоторговельний контракт із розширеною струк­турою включає в себе такі розділи:

Преамбула (вступна частина) включає в себе назву та но­мер контракту; місце і дату його укладення; означення пра­вового статусу і місцезнаходження сторін і їх найменування в подальшому тексті.

Предмет (об'єкт) контракту лігстшпь розгорнуту харак­теристику асортименту товарів або послуг, що реалізують­ся за цим. контрактом. В окремих випадках цей розділ може виноси­тися за текст контракту у вигляді специфікацій, які є невід'ємною частиною того ж контракту і що обумовлюється в тексті самого контракту.

Кількість товару встановлюється відповідно до систем, мір, об'ємів та ваг, що застосовуються в різних країнах і у їх еквіваленті в метричній системі. Кількість визначається по ко­жній товарній позиції з урахуванням особливостей гуртової торгівлі окре­мими товарами, їх транспортного упакування, ваги нетто і брутто тощо.

Якість товарів визначається за сукупністю основних властивостей, здатних підтвердити можливість викорис­тання за основним призначенням. Застосовуються різні методи фі­ксації якісних параметрів товарів: за стандартами; за технічними умовами; за зразками; за вмістом основного компоненту; за специфікацією до контракту тощо.

Умови постачання товарів включають встановлення строків і дати постачання товарів за цим. контрактом.. Тер­мін постачання співпадає з моментом передавання товару в розпоря­дження покупця або уповноваженої ним особи і може встановлюватися як конкретний період, календарна дата або як певна умова: "негайно", "швидко", "без затримки", "зі складу" тощо. За дату поста­чання за погодженням сторін може прийматися: дата здавання то­вару перевізнику або експедиційній фірмі, дата варранту (складського свідоцтва), дата підписання акту приймання-здавання тощо.

Базисні умови постачання формуються на основі розроб­лених і затверджених Міжнародною торговельною палатою (Іпіегпаііопаї СНатЬег о/Соттегсе) спеціальних уніфікованих умов, що носять назву правил ІНКОТЕРМС⁵. Застосування в між­народній комерційній практиці правил ІНКОТЕРМС викликано існу­ванням суперечливих, інколи діаметрально протилежних тлумачень ана­логічних комерційних ситуацій відповідно до історично складених торго­вельних звичаїв різних країн. Зараз діють Правила ІНКОТЕРМС в ре­дакції 1990 року, вони не носять обов'язкового характеру, але є важли­вим засобом порозуміння в міжнародній торгівлі. За змістом Правила ІНКОТЕРМС е зібранням умову кожна з яких визначає розподіл обов'язків покупця і продавця, винесення сторонами видатків і ризиків, а також відповідальність сторін за виконання кон­тракту в цілому. Іншими словами, кожна умова цих правил встанов­лює:

- ситуацію, за якої продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо постачання товарів;

- спосіб віднесення обов'язків щодо митного очищення товару для експорту і імпорту, виконання митних формальностей і віднесення пов'язаних з ними видатків і ризиків;

- обов'язки щодо організації і оплати перевезення товарів, а та­кож віднесення пов'язаного з ним ризику знищення чи ушкодження това-РУ;

- перелік документів, необхідних у зв'язку з проведенням поста­чання; хто, за чий рахунок і яким способом їх передає;

- вимоги до упакування, необхідного для транспортування та ре­алізації товару;

- інші обов'язки за контрактом.

Умови ІНКОТЕРМС можна класифікувати за двома принципами: з погляду обов'язків продавця та за видами транс­порту, щодо якого може застосовуватися дана умова.

За принципом з точки зору продавця сукупність умов ІН­КОТЕРМС в редакції2000року поділяється на чотири групи: відван­таження товару -- група Е; основні видатки з перевезення не оплачено — Р; основні видатки з перевезення товарів оплачено -С; постачання товару П. Відповідно до цього принципу обов'язки продавця поступово зростають — від мінімальних в групі Е до максимальних в групі П.

⁵ Від англ. словоскорочення ШСОТЕКМЗ (Іпіегпаїіопаї Соттегсіаі Тегтіпз) - Міжнародні комер­ційні терміни, ІНКОТЕРМС (діють в редакції 2ООО року).

Група Е (Відвантаження товару) містить лише одну умову ЕХ\№ - Ех \\ґогкз (...патеа ріасе) - Франка завод, склад, підпри­ємство тощо (...вкажіть місце).

До групи Р (Основні видатки з перевезення не сплачено) внесено три умови:

РСА - Ргее Саггіег (...патеа ріасе) - Франко перевізник (...вкажіть місце);

РАЗ — Ргее Аіопдзіае 8Нір (...патеа рогі о/ зНіртепІ) -Франко вздовж: борту (...вкажіть порт відвантаження);

РОВ — Ргее оп Воага (...патеа рогі о/зШртепІ) - Фран­ко борт судна (...вкажіть порт відвантаження).

Група С (Основні видатки з перевезення товарів оплачено) включає такі умови:

СРК — Созі апа РгеідНІ (...патеа рогі о/ аезііпаїіоп) -Вартість і фрахт (...вкажіть порт призначення);

СІР Созі, Іпзигапсе апа РгеідНІ (...патеа рогі о/ аезііпаїіоп) - Вартість, страхування і фрахт (...вкажіть по­рт призначення);

СРТ - Саггіаде Раіа Іо... (...патеа ріасе о/ аезііпаїіоп) -Перевезення оплачено до... (...вкажіть місце призначення);

СІР -- Саггіаде апа Іпзигапсе Раіа Іо... (...патеа ріасе о/ аезііпаїіоп) - Перевезення і страхування оплачено до... (...вкажіть місце призначення).

Остання група умов ШКОТЕРМС - група В - Постачання това­ру є найкориснішою для покупця, оскільки основні зобов'язання, витрати і ризики припадають на частку продавця, що знаходить однак своє відо­браження у вартості контракту. Ця група включає такі умови:

ПАР -- ПеІюегеаАІ Ргопііег (...патеа ріасе) - Поставле­но на кордон (...вкажіть місце);

ПЕ8 - Пеіюегеа Ех 8Нір (...патеа рогі о/ аезііпаїіоп) -Поставлено франко судно (...вкажіть порт призначення);

ІХЕф - Оеііиегеа Ех (}иау (...патеа рогі о/аезііпаїіоп) -Поставлено франко причал (...вкажіть порт призначення);

ППІЇ - Оеішегеа Пиіу ІІпраіа (...патеа ріасе о/ аезііпаїіоп) - Поставлено, мито не сплачено (...вкажіть місце призначення);

ППР - Пеішегеа Пиіу Раіа (...патеа ріасе о/аезііпаїіоп) - Поставлено, мито сплачено (...вкажіть місце призначення).

За принципом виду транспорту, для якого застосовується умова ІНКОТЕРМС, вони зводяться також у чотири групи. Найчисель-нішими є групи умов, що застосовуються для водних перевезень, а також універсальних умов, що можуть практикуватися для всіх видів транспорт­них засобів і комбінованих перевезень товарів.

Наступним розділом зовнішньоторговельного контракту є ціна товару. Ціна в міжнародній гуртовій торгівлі встановлюється різними методами і залежить від багатьох факторів. За основу при визначенні ціни беруться одиниця виміру товару, базисна умова поставки і валюта контракту. Контрактна ціна може вста­новлюватися ма момент укладення договору, на час дії контра­кту, на момент виконання і виступати у вигляді твердої, рухо­мої, ковзаючої, з наступною фіксацією. Крім цього, в міжнародній оптовій торгівлі існує специфічна система скидок до ціни, які змі­нюються залежно від характеру операції, умов постачання і поточної кон'юнктури ринку.

Розділ контракту порядок проведення розрахунків і плате­жів - максимально чітко і послідовно встановлює валюту, строки, спосіб і форму розрахунків. Валютою розрахунків може прийматися валюта контракту, тобто валюта країни однієї із сторін контракту або валюта третьої країни. Строки розра­хунків звичайно вказуються сторонами у контракті як конкретна дата або період, протягом якого повинен відбутися платіж, і залежать від обумов­леного моменту переходу права власності на товар. Основними видами способів розрахунку у міжнародній практиці є банківський (готів­ковий) перерахунок, платіж з авансом, і платіж в кредит. Прийнятними формами розрахунків є інкасо, акредитив, за від­критим рахунком, переказом, чеком, векселем тощо; на прак­тиці форми розрахунків часто переплітаються та комбінуються.

Упакування передбачає погодження сторонами вимог до транспортного і споживчого упакування, якщо такого вима­гає сам характер товару. При цьому вказується не тільки опис виду самого упакування, але й вимоги до його якості, розмірів, методу нане­сення зовнішнього маркування і обумовлюється порядок оплати понад ва­ртість самого товару.

Порядок відвантаження передбачає не тільки обов'язковість технологічного забезпечення завантажуваль­них робіт, але й необхідність своєчасного інформування про­давцем покупця про готовність до відвантаження і завер­шення цього процесу. Одночасно з повідомленням про відвантаження покупцеві за допомогою засобів зв'язку надсилається пакет відвантажува-льних документів.

Здавання-приймання описує порядок фіксації факту пе­редавання товару продавцем, в розпорядження покупця. За сво­єю суттю здавання-приймання - це єдиний технологічний акт, що має на меті спільне підтвердження сторонами факту відповідності доставлено­го товару за якістю, кількістю та комплектністю параметрам, внесеним до специфікації та технічних умов контракту. За місцем проведення здаван-ня-приймання може бути попереднім (проводиться представни­ком покупця у продавця) або кінцевим (проводиться в місці за­вантаження або в пункті призначення).

Претензії і рекламації передбачають порядок подання покупцем претензій до продавця; строки, протягом, яких мо­же бути висловлена претензія; права і обов'язки сторін сто­совно подання і розгляду рекламації та способи урегулювання

претензій. Претензії можуть висловлюватися лише стосовно тих питань, які не були урегульовані процедурою здавання-приймання, вони надси­лаються у письмовому вигляді і повинні містити конкретну вимогу до про­давця щодо порядку усунення недоліків.

Гарантії обумовлюють порядок надання продавцем, га­рантій щодо товару, який реалізується. При цьому вказується обсяг гарантії; термін, протягом якого гарантія є дійсною і обов'язки про­давця щодо усунення можливих дефектів або ліквідації невідповідності товару якісним параметрам.

Обставини непереборюваної сили (форс-мажор) - це умо­ва, що оговорюється сторонами на випадок настання надзви­чайних обставин, що роблять виконання контракту частко­во або повністю неможливим. До таких форс-мажорних обставин відносять стихійні лиха (пожежа, землетрус, обвал, повінь тощо), політич­ні зрушення (війна, блокада, валютні і експортні обмеження і т.п.). За умови настання непереборюваних обставин терміни виконання контракту переносяться і якщо вони перевищують допустимі строки, то сторони ма­ють право відмовитися від виконання своїх зобов'язань, при цьому поне­сені збитки взаємно не відшкодовуються.

Арбітраж передбачає порядок регулювання спорів і супе­речок, претензій і рекламацій, які не можуть бути вирішені сторонами шляхом, переговорів. Для цього сторони погоджують по­рядок процедури звернення і орган арбітражу, включно з країною (про­давця, покупця чи третьої країни), до якого слід звертатися у випадку ви­никнення нерозв'язаних суперечностей.

Умови транспортування включають опис передбачувано­го маршруту транспортування вантажу; порядку розподілу між сторонами видатків із завантаження і розвантаження; прийомів оформлення супровідних транспортних докумен­тів; норм завантаження; порядку інформування про перемі­щення (прибуття) вантажу тощо.

Порядок отримання ліцензій та дозволів включається до контракту за потребою і містить конкретне визначення сторони, на яку покладається обов'язок отримання необхід­ного дозволу, а також порядок подальшого трактування вза­ємних зобов'язань у випадку неотримання такого дозволу (лі­цензії).

Зовнішньоторговельний контракт може включати в себе також інші розділи, набувати різних модифікацій за взаємною письмовою згодою всіх сторін.

Контракти, що укладаються між учасниками зовнішньоторговельної діяльності, поділяються на декілька видів: оферти, контракти на товари, контракти на комплектне обладнання, контракти на сировину та напівфабри­кати (рис 2.8.2).

Оферта це вид контракту, що являє собою письмову пропозицію продавця товару потенційним покупцям, про реа­лізацію конкретної партії товару на певних умовах. Вона міс­тить всі основні істотні умови і у випадку прийняття її потенційним поку­пцем цілком може вважатися контрактом у спрощеній формі. Комерцій­ні оферти поділяються на тверді і вільні. Тверда оферта - це письмово оформлена пропозиція про продаж товару, надісла­на продавцем (оферентом) конкретному потенційному покуп­цеві. Тверда оферта має термін дії, протягом якого продавець не може пропонувати цей же товар іншому покупцеві і протягом якого одержувач оферти повинен подати свій акцепт (підтвердження) у письмовій формі. Якщо покупець не згоден з певними положеннями оферти, він висилає оференту контроферту; обмін офертами і контрофертами продовжується до повного акцепту сторонами умов контракту. Вільна оферта перед­бачає одночасну пропозицію однієї і тієї ж партії товару де­кільком покупцям без часового обмеження її дії, що не зв'язує продавця певними гарантіями. Оферент приймає до виконання пер­ший отриманий акцепт або акцепт бажаного покупця.

Залежно від характеру постачання виділяють разові контракти і контракти з періодичним постачанням. Контракт з разовим постачанням передбачає реалізацію партії товарів у певний момент часу, після чого відносини між сторонами розрива­ються. Контракти з періодичним постачанням передбача­ють систематичне постачання товарів обумовленими пар­тіями протягом певного проміжку часу (рік і більше).

Відповідно до форми оплати за товари зовнішньоторговельні контракти бувають: з оплатою в грошовій, оплатою в товарній, оплатою у змішаній формах. Контракти з оплатою у грошовій формі передбачають розрахунки у валюті згідно з обраними формами розрахунків і способом платежу. Контракти з опла­тою у товарній формі - це бартерні і компенсаційні угоди. Кон­тракти з оплатою у змішаній формі ліають на меті раціональне поєднання розрахунків у валюті із частковим, розрахунком товарами або готовою продукцією; вони часто поєднуються з цільовим кредитуванням продажу обладнання і технології "під ключ".

У міжнародній торгівлі особливе місце займають контракти на комплектне обладнання і сировину та напівфабрикати. Конт­ракти купівлі-продажу комплектного обладнання є місткими і складними за змістом, включають в себе точне формулювання механізму взаємних зобов'язань між продавцем і покупцем та між ними і багатьма спеціалізованими фірмами, що виконують налагодження, монтаж та пуск обладнання. Контракти закупівлі сировини та напівфабрика­тів носять довготерміновий характер і за умови високої стабільності си­ровинного ринку сприяють стабілізації цін, налагодженню тісних і стійких взаємин між добувними і виробничими підприємствами.