Оптово-посередницькі господарські формування

 

Поряд з оптовими торговельними підприємствами активну участь у здійсненні операцій обміну товарів і послуг на оптовому ринку беруть різ­номанітні господарські формування. Певна частина з них діє на інституці-ональному ринку тривалий проміжок часу, інша частина - це нещодавно утворені господарські формування ринкового типу.

Раніше, в умовах директивно-планового господарського механізму, на гуртовому ринку функціонувала чисельна кількість оптових організацій, основним завданням яких було формування і регулювання внут­рішнього розподілу матеріальних благ, виготовлених в країні і практичне втілення державної монополії на ведення експорно-імпортних операцій.

Оптова організація - це сукупність структурно і функ­ціонально взаємозв'язаних оптових підприємств із спорідне­ною товарною спеціалізацією або з відомчою постачальниць­ко-збутовою орієнтацією.

Оптові організації радянського типу діяли на різних рівнях: союз­ному, республіканському і обласному. Вони набували різних організацій­них форм: главків (головних управлінь) міністерств торгівлі, всесоюзних і республіканських об'єднань, посередторгів, оптово-роздрібних об'єднань і контор, торговельно-посередницьких контор. Усі ці оптові організації ма­ли власну мережу гуртових баз і займалися оптовою реалізацією на тери­торії країни текстилю, одягу, взуття, господарських і культурно-побутових товарів, галантереї, ювелірних виробів, продукції виробничо-технічного призначення і будматеріалів, книг, ліків тощо. Тогочасні оптові організації обслуговували такі відомства і діяли в їх межах: державної торгівлі, спо­живчої кооперації, матеріально-технічного постачання, охорони здоров'я і інших.

Принципова зміна засад господарювання відкинула потребу в складній і багатоукладній структурі оптових організацій. На зміну оптовим організаціям із планово-регулюючими і розподі­льчими функціями прийшли господарські формування¹ інституціонально-го ринку нового типу.

Законодавче закріплення рівності усіх форм власності та регулю­вання відносин власності диференціювало видову різноманітність суб'єктів оптового ринку. За характером перейняття права власності оптові господарські формування поділяються на такі види:

- оптові формування, що діють від власного імені і за власний кошт і повністю переймають права власності. Сюди відносяться оп­тові дилери і дистриб'ютори,, які є повноцінними оптовими органі­заціями і носять ще назву «незалежних оптових торговців»;

- гуртові формування, що діють від власного імені, але за кошт клієнта. Діяльність за кошт клієнта дозволяє відносити ці господарські формування до суто посередницьких. Класичним прикладом такого опто­вого формування є брокерська чи маклерська контора;

- інституціональні формування, що діють від імені і за кошт клі­єнта - агенти, торговельні представники, консигнатори і ко­місіонери. Зазвичай посередники цього виду не об'єднуються в організа­цію, а діють як приватні підприємці.

Оптові дилери - це господарські формування (підприємці, під­приємства, організації) оптового ринку, що набувають право власності на товар (вдаються до його купівлі, придбання товарного знаку або франши-зи) тільки одного товаровиробника або посередника (концерну, промислової групи) для подальшої реалізації цього товару у певному регіоні про­тягом визначеного проміжку часу. Як правило, оптовий дилер не може проводити оптові операції з іншими, аналогічними, а тим більше, конку­руючими товарами.

На відміну від дилера, оптовий дистриб'ютор одночасно встано­влює і підтримує партнерські комерційні зв'язки з багатьма, в т. ч. і з кон­куруючими товаровиробниками, орієнтуючись лише на власну спеціаліза­цію, фінансові ресурси і можливості збуту. Іншими словами, оптові дис­триб'ютори - це фінансово стійкі гуртові організації і підприємства із зна­чними обсягами оптового обороту.

Оптові посередники - це чисельна група господарських форму­вань гуртового ринку, що не переймають на себе права власності на товар, а натомість виконують одну або декілька послуг, пов'язаних із процесом гуртової реалізації.

Сукупність структурних елементів оптового ринку поділяється на традиційні і нові господарські формування (рис.2.1.2). Якщо традиційні структурні елементи гуртового ринку переважно зберегли принципи організаційної структури (склад окремих підрозділів, ділянок, служб), змінивши їх функції відповідно до нових умов господарювання, то нові господарські формування інституціонального ринку створені на сучасних організаційних принципах.

Традиційні господарські формування гуртового ринку вклю­чають в себе низку оптових підприємств і організацій. Так, до тра­диційних підприємств оптового ринку відносяться: вихідні, оптово-закупівельні, оптово-торговельні, виробничо-торговельні, виробничо-торговельно-сервісні бази і склади.

Традиційні гуртові організації включають виробничо -торговельні, оптові і оптово-роздрібні, постачальницькі, збутові та посередницькі об'єднання, контори, фірми.

Особливістю сучасного оптового ринку є значне розширення бази його структурних елементів. Нові господарські формування кількісно і якісно збагатили діапазон суб'єктів інституціонального ринку. По-перше, на оптовому ринку з'явилися і функціонують підприємства і організації принципово нового типу. Серед них такі нові господарські формування як сервісні центри, малі, спільні, сумісні, приватні підприємства акціонерні товариства відкритого і закритого типу, асоціа­ції, концерни, консорціуми, корпорації, брокерські контори, торговельні доми. По-друге, розширилася спеціалізація цих новоутво­рень інституціонального ринку; поряд з традиційними появилися нові види спеціалізації суб'єктів оптової діяльності: комерційні, комісій­ні, консигнаційні, дилерські, дистриб'юторські, агентські, брокерські, маклерські спеціалізовані підприємства і органі­зації. По-третє, розширенню кола учасників гуртового ринку сприяла по­ява на ньому осіб-підприємців, приватних комерсантів, агентів, брокерів, маклерів із найрізноманітнішими різновидами спе­ціалізації.

Якісне і кількісне розширення структурно-елементної бази інститу-ціонального ринку привело до поглиблення інфраструктури оптового ри­нку, створення низки раніше незадіюваних служб і підрозділів для забез­печення потреб товарного ринку в цілому.