Для визначення оптимального розміру залишків грошових коштів

Підприємства розглянуті вище моделі доцільно використовувати одночасно, з

Метою забезпечення більш високого рівня обґрунтованості отриманих

Результатів. Крім того, застосування наведених підходів потребує врахування

Специфіки вітчизняних підприємств, переважна більшість яких

Характеризується вкрай низьким рівнем показників ліквідності, оскільки

керівництво, як правило не приділяє належної уваги питанням планування

Залишку грошових коштів.

Модель Міллера-Орра передбачає розрахунок відстані між

Мінімальни та максимальним значенням залишком грошових коштів

(В МІН-МАКС). При цьому використовується співвідношення:

АД

ЦП ГК

МІН МАКС В

В

В, (6.68)

Де В ЦП – витрати на здійснення однієї операції з вкладення коштів у

цінні папери, тис. грн.;

σ2

ГК – середнє щоденне коливання обсягу грошових коштів;

В АД – втрата альтернативних доходів внаслідок збільшення терміну

Зберігання грошових коштів.

Використання розрахованого вище показника дає змогу визначити

Максимальний та оптимальний розмір залишків грошових коштів.

МАКС МІН МІН МАКС ГК ГК В;

МІН МАКС

СЕР

В

ГК, (6.69)

Третій етап пов'язаний з розробкою та реалізацією системи

Заходів контролю за використанням грошових коштів підприємства,

З метою забезпечення його поточної платоспроможності.

Встановивши оптимальне співвідношення між обсягами інвестування

Грошових коштів у цінні папери та зберігання їх на рахунках, необхідно

Перейти до реалізації заходів з підвищення платоспроможності підприємства.

При цьому в якості критеріїв ефективності системи контролю необхідно

дотримуватися таких умов:

Умови забезпечення

Платоспроможності

Підприємства

Залишок грошових

Коштів на рахунках

Підприємства

Перевищує розмір

Термінових

Зобов’язань

Підприємства

Сукупний розмір

Грошових коштів

Та дебіторської

Заборгованості

Підприємства

Перевищує величину

Його поточних

Зобов’язань.

Дотримання перелічених умов у комплексі з застосуванням

Моделей оптимізації грошових коштів підприємства дозволить

Суттєво підвищити ефективність їх використання у

Короткостроковому періоді, що позитивно позначиться на

Ефективності діяльності підприємства в цілому.

Управління необоротними активами підприємства. Управління

Основними засобами, нематеріальними активами

Управління нематеріальними активами

Підприємств – це система обґрунтування та реалізації

Управлінських рішень, що стосуються вибору,

Придбання (створення), оцінки та використання

Нематеріальних активів, з метою підвищення

Ефективності їх використання та діяльності

Підприємства.

Суб’єктами управління виступають менеджери

Підприємства, а об’єктами – його нематеріальні

Активи.

Перший етап: розгляд варіантів придбання нематеріальних активів

Різних видів – здійснюється на основі їх класифікації за різними ознаками.

Згідно з класифікацією наведеною у П(С)БО № 8 «Нематеріальні активи»,

Означені економічні ресурси відображаються підприємством за такими

групами:

В сучасних умовах здійснення господарської діяльності

Зростає значення знань, як ключового економічного

Ресурсу, оскільки втілення принципово нових ідей

Приводить до створення нематеріальних активів,

Використання яких дозволяє підприємству зміцнити

Конкурентні позиції шляхом виробництва

Високотехнологічної продукції.

Нематеріальні активи – немонетарні активи, які не мають матеріальної

форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та

Утримуються підприємством з метою використання протягом періоду

Більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один

Рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду

Іншим особам.