Тема 13: Операції з надання банківських послуг

Методичне забезпечення виконання самостійної роботи № 35 – «Нетрадиційні банківські операції та послуги: трастові послуги»

Обсяг – 2 години

План:

1. Трастові послуги.

Трастові послуги

Трастові послуги – це вид діяльності комерційного банку по управлінню майном, що за домовленістю з клієнтом передається банку. Управління майном за своєю специфікою близьке до банківської справи і пов'язане з виконанням операцій по обліку, збереженню цінностей, розміщенню грошових коштів то­що. Доручителями банку виступають, як правило, приватні і юридичні особи, благодійні та інші фонди. Приватним особам банки надають декілька видів по­слуг: розпорядження успадкуванням; управління персональними трастами; опі­кунство та збереження майна; агентські функції. Розпорядження успадкування включає операції по отриманню рішень су­ду, збору та забезпеченню зберігання успадкування, сплати адміністративних витрат по розрахункам з кредиторами, сплати податків, розподілу майна. Управління персональними трастами (майном, що було передане банку для управління) передбачає: розміщення коштів, депозитні операції, отримання доходів, виплату доходів клієнту, облікові операції, фінансовий аналіз.

Під трастовими операціями розуміють операції банків або фінансових інститутів по управлінню майном, виконанню інших послуг за дорученням і в інтересах клієнта на правах його довіреної особи. До них відносяться управлін­ня спадщиною, управління пенсійними, державними, муніципальними фонда­ми, опікунство, виконання агентських функцій (виплата дивідендів по акціях, зберігання цінних паперів, продаж облігацій і т.д.).

Банки, що використовують трастові операції, можуть переслідувати наступні цілі:

ü отримання додаткового прибутку, або у вигляді процента від прибутку, або у вигляді фіксованої суми;

ü встановлення контролю над компаніями, фондами і їх грошовими кош­тами;

ü придбання і зміцнення зв'язків з вигідними клієнтами;

ü подолання обмежень, встановлених для банків законодавством деяких країн в області інвестиційної діяльності і т.д.

Для клієнтури вигідність трастових операцій полягає в наступному: велика прибутковість операцій, так як траст передбачає надання клієн­ту всього прибутку, що отримується внаслідок управління його власні­стю (за винятком комісійних, що отримуються банком); клієнт може брати участь в процесі управління коштами і у виборі на­прямів інвестицій; банк зберігає анонімність проведення подібних операцій, оскільки роз­порядник траста має право здійснювати операції від свого імені і зви­чайно не повідомляє відомостей про розміри переданих в траст капіта­лів і про того, кому ці капітали належать; психологічна привабливість для клієнтів трастових операцій.

Трастові послуги надаються як окремим особам, так і організаціям.

Основні категорії послуг що пропонуються банками фізичним особам:

ü передача майна в спадщину;

ü розпорядження майном, що заповідалося, в інтересах спадкоємців, піс­ля передачі його в спадщину;

ü піклування над майном недієздатних або частково недієздатних осіб; розпорядження майном живої особи на її користь або на користь вказа­ної нею особи.

Задача банку – отримати після смерті власника відповідні рішення суду, скласти докладний опис майна, зібрати і забезпечити активи спадщини, сплати­ти адміністративні виграти, розрахуватися по боргах, заплатити податки, роз­поділити частину майна, що залишилася між спадкоємцями згідно із заповітом, а також можливо зробити особисті послуги членам сім'ї і т.п.

Підприємствам, організаціям, банк може робити різні послуги – здійсню­вати управління активами, тимчасово управляти справами компаній при їх рео­рганізації, банкрутстві, ліквідації і т.д. Ґрунтуючись на укладеному з клієнтом (юридичною особою) договорі, банк виконує наступні операції.

ü ведення рахунків для власників цінних паперів, емітентів;

ü передача прав власності на цінні папери;

ü обмін цінних паперів по довіреності (при реорганізації або злитті ком­паній);

ü сплата процентів, погашення боргів;

ü довірче управління фондами компаній (пенсійними і ін.);

ü виплата дивідендів по акціях; звільнення майна від застави і т.п.

При довірчому управлінні майном можливі дві ситуації: по-перше, коли банк (розпорядник) виконує функцію повного представництва інтересів клієнта. У цьому випадку розпорядник самостійно приймає рішення, без попередньої згоди і інформування клієнта. По-друге, банк може виконувати агентські функ­ції, здійснюючи всі операції на основі попередніх розпоряджень клієнта.

Виконання агентських функцій складає основну область трастових послуг банку. При цьому агентом є будь-яка особа, яка діє від імені і за дорученням іншої особи. Особа, що надає повноваження, називається принципалом, а вико­нуюча доручення, – агентом. Відносини, що виникають між ними – агентськи­ми функціями. Банк виконує всі функції охоронця майна і активно управляє власністю, наприклад, аналізує стан портфеля цінних паперів, дає рекомендації і пропонує способи інвестування капіталу і т.д. Виконуючи функції агента, банк, за домовленістю з клієнтом, може наділятися рядом прав: від імені клієн­та укладати угоди, отримувати позики, виписувати чеки, передавати цінні па­пери, індосувати векселі і т.д.

Агентські (посередницькі) функції полягають в наступному:

1. Зберігання активів:

ü прийом цінних паперів на зберігання;

ü обмін цінними паперами;

ü купівля-продаж цінних паперів з метою забезпечення збереження акти­вів;

ü отримання прибутків по цінних паперах;

ü своєчасне сповіщення довірителя про надходження на рахунки по цін­них паперах;

ü доставка, пересилка цінних паперів клієнтам;

ü погашення облігацій з минулим терміном;

ü отримання сум по заставних;

ü оренда сейфів і т.д.

Банк отримує, зберігає і видає цінності за дорученням клієнта без будь-яких ініціатив або активних функцій.

2. Управління активами клієнта, як агента або представника, що передбачає проведення банком операцій з цінними паперами або здійснення інвестицій за дорученням клієнта:

ü купівля-продаж цінних паперів;

ü здійснення інвестицій в цінні папери, формування портфеля цінних па­перів і спостереження за курсами цінних паперів, що зберігаються в портфелі;

ü отримання всіх видів прибутків (за дорученням клієнтів);

ü оплата рахунків довірителя;

ü розміщення цінних паперів в заставу;

ü виконання функцій довіреної особи по облігаційній позиці;

ü операції з вексельним і чековим портфелем;

ü оформлення страхових полісів і т.д.

Крім цього банк здійснює інформаційне, правове, консультаційне, мето­дичне і аналітичне обслуговування клієнтів.

Види трастів, що знаходяться в управлінні банків, мають різні форми.

Прижиттєвий траст засновується особою за домовленістю з банком. На­приклад, клієнт переводить грошові кошти в довірче управління банку, дору­чаючи йому виплачувати прибуток протягом його життя, а після смерті переда­ти капітал спадкоємцям.

Страховий траст виникає, якщо клієнт призначає банк довіреною осо­бою по страховому полісу і доручає йому виплачувати прибуток або передати всю суму поліса своїм спадкоємцям після його смерті.

Корпоративний траст засновується в формі майна, що закладається в банку, наприклад, для забезпечення випуску облігацій.

Траст на користь найманих службовців має дві форми – пенсійний фонд або план участі в прибутках. У першому випадку підприємець вносить кошти в фонд, що знаходиться в управлінні банку, для виплат співробітникам по досягненні пенсійного віку. Якщо працівники вносять гроші в фонд, то він називається пенсійним трастом з участю, в іншому випадку – без участі. У дру­гому випадку підприємець переводить частку прибутку в траст-фонд, відкритий в банку, для подальшого розподілу внесків і подальших прибутків від фонду на користь працівників компанії.

Якщо у ведення банку передається реальна власність, банк може здавати її в наймання, експлуатувати відповідно до інструкцій клієнта. У цьому випадку виникає поняття траста по нерухомості. Це одна з найбільш поширених форм трастових відносин. Як правило, такий траст створюється шляхом взаємних вкладень з встановленням мінімальної межі майна, що вноситься, це може до­зволити мати деякі переваги при оподаткуванні. Траст по нерухомості може бути:

ü акціонерним, у разі об'єднання високодохідного майна для випуску під нього акцій;

ü заставним, що утворюється як і акціонерний, але одержує прибуток за рахунок операцій по купівлі-продажу заставних по нерухомості; комбінованим, що об'єднує в собі можливість інвестування коштів в нерухомість і у позику під заставу.

Згідно з прийнятим у всьому світі трастовим законодавством, банк не має права розпоряджатися вилученими в трастове управління коштами як своєю власністю (в цьому складається відмінність від інших залучених коштів), а мо­же лише провести операції з переданим в довірче управління майном від свого імені, засновуючись на інтересах клієнта. Отже, весь прибуток належить не ба­нку і повинен бути перерахований бенефіціару, вказаному в договорі, за вира­хуванням комісійної винагороди і величини операційних витрат.

Таким чином, за трастові послуги, що надаються, банк «отримує комісій­ну винагороду, її величина може засновуватися на сумі самого траста, прибут­ків від нього або від обох показників.

Комісія різна для окремих банків, оскільки залежить від багатьох чинни­ків (наприклад, в США вона збільшується по мірі ускладнення функцій керів­ника трастом: від 0,5-0,75% капіталу в рік за управління приватним трастом і до 1-5% за управління нерухомим майном або підприємством). Обов'язковим еле­ментом політики трастового підрозділу банку повинне бути чітке обґрунтуван­ня і пояснення клієнтам управлінської стратегії. Світова практика свідчить про те, що найбільшого успіху досягають ті банки, які в трастовому бізнесі орієн­туються на міру ризику вище «помірної», що виражається в так званій агресив­ній управлінській стратегії або в агресивному управлінні довірчою власністю.

Агресивне управління довірчою власністю полягає, насамперед, в актив­ному прагненні банків поліпшити показники керованих капіталів, активно ана­лізувати, прогнозувати і навіть «випереджати» ринок. Така діяльність передба­чає ряд операцій з довіреними активами, в тому числі:

ü заміну одних цінних паперів іншими, зокрема придбання для клієнтів таких акцій, ціни на які занижені і повинні зростати найближчим ча­сом;

ü продаж частини активів;

ü диверсифікація капіталу з урахуванням поточної ринкової кон'юнктури і т.д.

Планування діяльності трастового підрозділу здійснюється на основі ви­роблених банком принципів.

Основним є принцип «зважування» і визначення послідовності управлін­ських рішень, що проводяться з урахуванням інтересів клієнтів і перспектив майбутніх прибутків.

Найважливішим потрібно вважати також принцип встановлення «субор­динації» стратегічних і управлінських цілей. Ця проблема важлива тому, що бі­ля 2/3 витрат, які несуть трастові відділи банків, пов'язані з довгостроковим управлінням капіталами. Трастові договори нерідко можуть підписуватися на десятки років. У таких випадках виникають проміжні тактичні потреби в зміні структури довіреної власності або інших операцій. Реагування на такі потреби може супроводжуватися рішеннями, які невигідні клієнту в короткостроковому періоді, але надалі можуть принести йому значний прибуток.

У цей час трастові відділи банків США є великими інвесторами, в тому числі міжнародними. Найбільш присунений варіант сформувався в Японії, де були створені спеціалізовані трастові банки – «Міцубісі», «Сумітомо», «Тойо». Банки засновувалися на акціонерній основі, як інститути довгострокового кре­дитування. Вони акумулюють депозитні внески населення в формі продажу так званих трастових сертифікатів – зобов'язань банку перед вкладниками по довір­чому управлінню грошовою сумою, яка дорівнює номіналу сертифіката, в інте­ресах власника сертифіката. Трастові банки пропонують широкий спектр пос­луг:

ü довірче управління акумульованими на трастових рахунках грошовими коштами за допомогою їх інвестування в цінні папери; – довірче управління активами пенсійних фондів і фірм;

ü позикова діяльність (накопичені депозити використовуються як ресур­си довгострокового кредитування);

ü управління інвестиційними портфелями клієнтів (банки на довірчій ос­нові управляють накопиченими портфелями цінних паперів своїх кліє­нтів, беруть участь в зборах акціонерів і т.д.);

ü управління нерухомістю і здійснення інших опікунських функцій для клієнтів.

Хоч більшість установ вітчизняних банків мають ліцензію на проведення трастових операцій, весь потенціал їх не використовується. Серед головних при­чин цього можна виділити:

ü соціально-економічні умови що склалися. Проблема полягає в тому, що в нашому суспільстві не існує значної групи населення, що має стабі­льний прибуток (накопичення) – середнього класу, – який і міг би пре­д'явити попит на довірчі послуги. Серед населення спостерігається ве­лика диференціація в рівнях прибутку – переважна частина практично знаходиться у межі бідності, інша ж частина отримує, в порівнянні з першою групою, надприбуток. Цей прошарок населення має значні на­копичення, і теоретично міг би пред'явити попит на трастові послуги українських банків, але внаслідок певних політичних, економічних та інших причин вважає за краще переводити свої кошти в зарубіжні бан­ки.

ü відсутність чіткого законодавства, регулюючого відношення в цій сфе­рі.

ü нестача вільних коштів у суб'єктів господарювання, які можна було б відвернути від основної діяльності підприємства.

ü недовіра населення до фінансових інститутів. Вкладники добре пам'я­тають хвилю афер, що прокотилася по країні з так званими «трастови­ми» фондами і компаніями, що привласнили їх кошти.

Література:

Банківські операції [Текст]: підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна [та ін.]. – 4-те вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2009. – 608 с. – С. 484-489.

Міщенко В. І. Банківські операції [Текст]: підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2007. – 800 с. – С. 564-570.

Сковира Л. А. Банківські операції [Текст]: навчальний посібник / Л. А. Сковира. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 371 с. – С. 307-308.

Про банки та банківську діяльність [Електронний ресурс]: закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14&p=1324830502254568.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]: закон України від 12 липня 2001 року № 2664-ІII // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14/print1325674069183342.

Про фінансовий лізинг [Електронний ресурс]: закон України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР // База даних "Законодавство України"офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/723/97-%D0%B2%D1%80/print1325674069183342.