Управління інвестиційними ризиками банку

Банк може зазнати збитків від операцій з цінними паперами внаслідок:

ü Погіршення фінансового стану емітента цінного папера. Погіршення фінансового стану емітента ставить під сумнів його спроможність погасити борговий цінний папір у повному обсязі в установлені строки та сплатити суму нарахованих процентів (якщо такі нараховуються), а також спроможність повернути власникові пайового цінного папера частку капіталу та належну цьому інвесторові частку нерозподіленого прибутку або виконати інші зобов'язання за цінним папером;

ü Зниження ринкової вартості цінних паперів внаслідок зміни ринкової норми дохідності;

ü Зміни ринкової норми дохідності змінює рівень дохідності поточних та можливих інвестиційних вкладень.

Виходячи з поданих факторів банк зобов'язаний створювати резерв на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.

Державні цінні папери вважаються такими, що не мають ризику погіршення фінансового стану емітента, проте можуть знецінюватися внаслідок зміни ринкової норми дохідності і тому банк має право створювати резерв у розмірі перевищення балансової вартості цих цінних паперів порівняно з їх ринковою вартістю. При цьому для достовірного відображення в балансі реальної вартості всіх активних операцій банк зобов'язаний здійснювати оцінку ризику, що пов'язаний з проведенням операцій з державними цінними паперами.

З метою розрахунку резерву в портфелі цінних паперів банку виділяються такі категорії цінних паперів:

ü Цінні папери в портфелі на продаж, що мають активний ринок;

ü Цінні папери в портфелі на продаж, що не мають активного ринку;

ü Цінні папери в портфелі на інвестиції, що мають активний ринок;

ü Цінні папери в портфелі на інвестиції, що не мають активного ринку.

За нормальних умов ведення банківської діяльності в банку взагалі не повинно бути цінних паперів, які відносилися б до другої категорії, оскільки відсутність активного ринку цінних паперів ускладнює можливість отримання торговельного доходу від їх продажу. Внаслідок виникнення надзвичайних умов, в банку може виникнути потреба віднесення деяких груп цінних паперів до цієї категорії.

Залежно від категорії цінного папера застосовується різна методика визначення ринкової вартості.

Для деяких категорій цінних паперів законодавством передбачено кілька альтернативних варіантів визначення ринкової вартості. Банк має право самостійно обрати одну із запропонованих методик. Методика визначення ринкової вартості цінних паперів банку затверджується за внутрішньобанківським положенням про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків від операцій з цінними паперами.

Для визначення ринкової вартості цінних паперів, що мають активний ринок (категорії 1 і 3) використовують одне з таких значень:

ü середнє котирування цінного папера протягом місяця на організаційно оформленому біржовому ринку (за умови, що було проведено не менше 4 торгів);

ü середнє котирування кількох бірж (не менше трьох) на день переоцінки (на день останніх торгів місяця за умови, що вони відбулися на різних біржах з розривом у часі не більше 5 робочих днів);

ü середнє котирування купівлі цінного папера на організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів за останній тиждень місяця;

ü середня вартість купівлі цінного папера на вторинному неорганізованому ринку за останній тиждень місяця, що підтверджується не менш як 4 угодами купівлі-продажу цінних паперів;

У разі неможливості використання для окремої групи цінних паперів жодного з наведених у цьому пункті визначень ринкової ціни внаслідок:

ü відсутності цінного папера в лістингу біржі, на якій його було придбано;

ü проведення менше 4 торгів на місяць;

ü розриву в часі між торгами на кількох біржах більше 5 робочих днів;

ü відсутності цінного папера в лістингу організаційно оформленого позабіржового ринку цінних паперів тощо.

ця група цінних паперів вважається такою, що не має активного ринку,і її вартість повинна визначатися згідно з методикою для категорії 2.

Для цінних паперів категорій 2 і 4 ринковою вартістю вважається вартість, що визначається методикою визначення розрахункової ринкової вартості цінних паперів, поданої в Положенні НБУ.

Ринкова вартість цінних паперів корегується з урахуванням ризику емітента цінного паперу, а також зменшується на передбачені витрати під час продажу цінних паперів.

Клас емітента визначається на підставі результатів проведеного аналізу якісних та кількісних факторів оцінки емітента, що можливо лише за наявності в банку регулярної фінансової (податкової) звітності емітента. Відсутність такої звітності не дає змоги банку визначити достовірну фінансову оцінку емітента і є підставою для автоматичного віднесення такого емітента до класу Д.

До факторів, які враховуються при встановленні класу емітента відносяться:

ü фінансово-майновий стан;

ü результати фінансово-господарської діяльності;

ü тривалість функціонування емітента з часу державної реєстрації і з часу останньої структурної реорганізації;

ü наявність аудиторських висновків за певний період часу;

ü наявність бізнес-плану;

ü наявність факторів несплати або несвоєчасної сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Згідно з класом емітента визначається розмір коригування розрахункової вартості груп цінних паперів.

Клас емітента	Процент коригування
Клас А	0%
Клас Б	5%
Клас В	20%
Клас Г	50%
Клас Д	100%

Емітент не може бути віднесений до будь-якого класу, якщо показники його діяльності не відповідають, принаймні, половині перелічених показників відповідного класу.

Спеціальний резерв під цінні папери в портфелі банку формується у разі зниження ринкової вартості групи цінних паперів (для цінних паперів на інвестиції – всього портфеля цінних паперів) нижче рівня балансової вартості цієї групи (портфеля) цінних паперів. Факт перевищення ринкової вартості групи цінних паперів (портфеля цінних паперів) над балансовою вартістю цієї групи (портфеля) цінних паперів у фінансовому обліку не визнається і при визначенні оціночної суми резерву до розрахунку не приймається.

Резервуванню підлягають усі групи цінних паперів, що перебувають у портфелях банку: на продаж – 15 і більше календарних днів, на інвестиції – за станом на 1 січня наступного за звітним періодом. За групою цінних паперів, що зараховані до портфеля на інвестиції протягом грудня звітного року, банк може доформувати резерв до дати подання річного балансу.

Резервуванню не підлягають:

ü цінні папери власної емісії (пайові та боргові);

ü цінні папери, про продаж яких укладено договір і отримана передоплата;

ü векселі, враховані банком, що виступають об'єктом резервування як складова частина кредитного портфеля. Ті векселі, що придбані з метою перепродажу чи з метою пред'явлення їх до платежу, виступають об'єктами резервування як складова частина балансового портфеля цінних паперів;

ü вкладення, на суму яких коригується (зменшується) регулятивний капітал, а саме: коштів в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками, а також інвестицій в капітал (що не консолідуються) установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;

ü вкладення у пайові цінні папери установ, де метою банку є можливість реалізації інших прав, а не одержання економічного доходу (акції бірж, депозитаріїв).

Література:

– основна:

ü Про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами [Електронний ресурс]: закон України від 2 лютого 2007 р. № 31 // База даних «Законодавство України» офіційного веб-сайту Верховної Ради України. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0189-07

ü Міщенко В. І. Банківські операції [Текст]: підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2007. – 800 с. – 347–350

– додаткова:

ü Про цінні папери і фондовий ринок [Електронний ресурс]: закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІV // База даних «Законодавство України» офіційного веб-сайту ВРУ. – Режим доступу до бази: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15&p=1326504805305459

Основні терміни і поняття: відновлення корисності, залишковий строк дії цінного папера, нестандартні цінні папери,оцінена величина майбутнього грошового потоку за цінним папером, що припадає на період, показник безризиковості цінного папера, показник ризику цінного папера, потенційний дохід інвестора від володіння цінним папером, поточна ринкова ставка дохідності (ставка KIACR), ризик цінного папера

Питання для самоперевірки:

1. Який механізм формування резерву під можливі збитки від операцій з цінними паперами?

2. Як визначається вартість та наявність активного ринку для цінного паперу?

Теми рефератів:

1. Резервування як метод зниження інвестиційних ризиків комерційних банків від операцій з цінними паперами

Форми контролю самостійної роботи студента: фронтальне опитування,модульний контроль № 5, підсумкова контрольна робота з перевірки самостійної роботи, комплексна контрольна робота, іспит.