Поняття емісії цінних паперів та емісійної діяльності банків

Емісійна діяльність банку полягає у випуску власних цінних паперів. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях.

Емісія – це перший випуск цінних паперів і їх розміщення на ринку капіталу.

Цінні папери можуть випускатися в обіг як з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, тобто формування власного капіталу, так і з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення активних операцій, тобто формування зобов'язань банку.

По законодавству України комерційні банки можуть емітувати акції, облігації, депозитні і ощадні сертифікати, векселя, похідні цінні папери (варант, опціон, ф'ючерс, форвард), причому для одних із них вимагається реєстрація емісійного проспекту і тому їх можна вважати емісійними цінними паперами: акції, облігації. Випуск векселів, депозитних і ощадних сертифікатів здійснюється без реєстрації проспекту емісії.

Банки, випускаючи власні акції та облігації з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, виступають переважно в якості акціонерного товариства, а не фінансово-кредитного товариства.

Проводячи емісію ощадних та депозитних сертифікатів з метою тимчасового залучення ресурсів та проведення окремих банківських операції, фінансування певних програм чи напрямів діяльності, банки виконують одну із основних функції – акумуляцію грошових коштів та створення платіжних засобів.

Операції банків по випуску цінних паперів називаються емісійними. Порядок випуску цінних паперів комерційними банками України ґрунтуються на міжнародній банківській практиці та основних законодавчих актах держави:

ü Закон України «Про банки та банківську діяльність»;

ü Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок»;

ü Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;

ü Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»«

ü Положення НБУ «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»;

ü Інструкції Міністерства Фінансів України «Про зміст проспекту емісії цінних паперів» та інші.

Щоб отримувати право випускати цінні папери, банк повинен сплатити заявлений статутний капітал, не мати протягом 3-х останніх років збитків, не мати санкцій з боку державних органів за порушення чинного законодавства, не мати простроченої заборгованості кредиторам і за платежами до бюджету, дотримуватися економічних нормативів НБУ, а також дебетового сальдо на кореспондентському рахунку.

Перш ніж прийняти рішення про випуск цінних паперів, доцільно розробити напрямки емісійної політики банку, де ретельно опрацювати:

ü мету здійснюваного випуску цінних паперів;

ü вибір емісійних інструментів, тобто цінні папери, що випускаються в обіг;

ü форму випуску цінних паперів (документарну і бездокументну);

ü методи розміщення цінних паперів (відкрите (публічне) розміщення потенційно необмеженому або закрите (приватне) розміщення вибраному (обмеженому) колу інвесторів);

ü необхідність підтримки курсу цінних паперів власної емісії на вторинному ринку.

Залежно від виду цінних паперів, що випускаються в обіг, емісійні операції банків на ринку цінних паперів можна систематизувати таким чином:

ü операції з випуску пайових (засновницьких) цінних паперів(акцій);

ü операцій з випуску боргових зобов'язань(облігацій, депозитних (ощадних) сертифікатів, векселів);

ü операції з випуску похідних цінних паперів.

Емісійна діяльність банків направлена на залучення фінансових (кредитних) ресурсів, тому важливе значення має ціна їх залучення, яка порівнюється з ефективністю їх розміщення. Вартість залучених кредитних ресурсів може бути прорахована, однак за звичай банки не здійснюють ґрунтовний інвестиційний аналіз, а, проводячи емісію цінних паперів, а особливо акцій намагаються забезпечити лише збільшення пасивної частини балансу, що гарантує спокій у відношенні економічних нормативів, які розраховуються із величини власного капіталу банку.

Однак потрясіння на міжбанківському ринку, стан фондового ринку, невизначеність економічної ситуації та інші чинники зумовлюють збільшення ризикової активних операцій. Крім того, банки не в повній мірі оволоділи механізмом хеджування, а також недостатньо розвинуті кредитний і фондовий ринки не дають їм можливості здійснювати таке хеджування. Все це в сукупності робить єдиним способом стабілізації положення банку – збільшення статутного капіталу.

Слід відмітити, що залучення ресурсів в обіг за допомогою цінних паперів дає більші можливості фінансовому менеджеру порівняно з ринком міжбанківських кредитів і вкладами, так як дані параметри визначаються ринком і можливість маневру тут обмежена, тоді як випуск цінних паперів дозволяє в певній мірі варіювати ціною.

Розміщення акцій та їх обіг

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Види акцій
за правами власників	за формою передачі власності (форма розпорядження)	за формою, у якій здійснюється випуск та обіг
прості	іменні	в документарній формі
привілейовані	на пред'явника	в бездокументній формі

Прості (забезпечують акціонеру законні та статутні права: на участь в управлінні акціонерних товариств, на частину прибутку акціонерних товариств, на отримання інформації тощо);

Привілейовані (гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності банку, дають пріоритетне право, у порівнянні з власниками простих акцій, на участь у розподілі майна банку при його ліквідації, не дають власнику права голосу).

Прості акції більш поширені, ніж привілейовані, оскільки: існують законодавчі обмеження щодо випуску привілейованих акцій (випускаються на суму не більше 10 % статутного капіталу банку).

Випуск і обіг іменних акцій фіксується у реєстрі власників акцій. До нього має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. Більш поширеним в Україні є акції в документарній формі. Акціонерам видаються акції або сертифікати акцій на сумарну номінальну вартість акцій, якими вони володіють.

Процедура емісії акцій банками включає:

1. Прийняття рішення про випуск акцій (при первинній емісії – засновниками або загальними зборами акціонерів, оформляється протоколом; при додаткових емісіях – якщо сума емісії не перевищує 1/3 статутного капіталу банку – рішення приймає Правління даного акціонерного банку).

2. Державну реєстрацію випуску акцій та інформації (проспекту) про емісію. Згідно з законодавством України випуск акцій як відкритого, так і закритого акціонерного товариства має бути зареєстрований у Національній комісії з цінних паперів та Фондового ринку (НКЦПФР). Крім того, якщо акціонери випускаються в акціонерне товариство, емітент повинен також подати Національній комісії інформацію про емісію акцій. В інформацію включаються: характеристика емітента; опис ділової активності емітента, засвідчений аудиторам; дані про емісію акцій (обсяг емісії, що планується, вид і категорія акцій, можливі привілеї власників акцій, умови розповсюдження тощо); відомості про реєстратора та про депозитарій цінних паперів. При реєстрації випуску цінних паперів банку надається державний реєстраційний номер.

3. Публікацію проспекту. Емітент повинен опублікувати інформацію про емісію акціонерів в органах преси Верховної Рада України та Кабінету Міністрів України та в офіційному виданні фондової біржі до початку підписки на акції (не пізніш як за 10 днів).

4. Організацію розповсюдження акцій.

5. Звіт про результати випуску акцій.

Економічне обґрунтування, розробку пакета документації та емісію акцій здійснює управління цінних паперів і біржової діяльності головного банку.

Випуск акцій здійснюється у розмірі статутного капіталу банку, додатковий випуск можливий тоді, коли всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижче номінальної.

Банк може приступити до здійснення емісії цінних паперів з моменту видачі дозволу Національною комісією з цінними паперами та фондового ринку капіталу.

Для одержання дозволу на випуск банк подає такі документи:

ü заявку;

ü нотаріально завірену копію статуту;

ü список усіх засновників;

ü список усіх спеціалістів, якій займається цією справою;

ü перелік усіх відділень, філій, представників банку, що здійснюють операції з цінними паперами;

ü копію платіжного доручення про сплату податку за реєстрацію проспекту емісії.

Отримавши дозвіл від НКЦПФР, комерційний банк повинен розробити проспект емісії і узгодити його з НБУ.

Розміщення акцій може здійснюватися шляхом передплати і через фондову біржу за рішення головного банку не раніш як через 30 днів після опублікування оголошення про їх випуск.

Передплатниками можуть бути юридичні та фізичні особи, іноземні інвеститори.

Акції продаються їм за курсовою вартістю, яка визначає як сума номінальної вартості плюс сума курсової надбавки. Рішення про мінімальні розміщення курсової надбавки приймає Правління головного банку.

Прості акції продаються шляхом укладання між банком і клієнтом договору – заявки у 2-х примірниках. У договорі вказується: статус обох сторін, кількість простих іменних акцій, їх номінальна і загальна сума, оплачена акціонером(10% оплата зразу, решта до кінця передплати).

На кожного акціонера ведеться особовий рахунок. Після зарахування сплачених коштів на кореспондентський рахунок банку, акціонеру видається свідоцтво про кількість і номінальну вартість акцій з підписами керівника банку і печаткою установи банку.

Після завершення розповсюдження засновницьких акцій банк аналізує підсумки випуску і складає звіт, який подає до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку для реєстрації, а також для публікації в річному звіті банку.

Звіт про підсумки емісії має містити таку інформацію:

ü строки (початок і закінчення) розповсюдження цінних паперів;

ü фактична ціна реалізації цінних паперів;

ü кількість реалізованих цінних паперів;

ü розподіл коштів у статутному капіталі (номінальна вартість) та у основному капіталі (емісійні різниці).

Звіт підписує керівник банку і затверджує незалежна аудиторська фірма.