Інструментарій зовнішнього регулювання кредитної діяльності комерційних банків

Здійснення регулювання кредитної діяльності, як складової проведення грошово-кредитної політики, відбувається за допомогою інструментів (засобів та методів), що забезпечують надійність кредитної діяльності як запоруки економічного зростання країни та підтримки високого рівня зайнятості населення. Стаття 25 Закону України «Про Національний банк України» чітко визначає засоби та методи грошово-кредитної політики, до яких відносяться:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків та фінансово-кредитних установ;

2) процентна політика;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу.

При цьому мінімальні резервні вимоги, рефінансування, операції на відкритому ринку, економічні нормативи мають бути основними в регулюванні кредитної діяльності комерційних банків в Україні. Всі ці інструменти мають подвійний регулюючий вплив на кредитну діяльність, бо їх застосування одночасно впливає і на суми кредитування, і на процентні ставки.

Мінімальні резервні вимоги є ринковим інструментом регулювання кредитної діяльності, що застосовується Національним банком України. Об'єктом впливу цього інструменту є норма обов'язкового резервування коштів комерційного банку.

Норма обов'язкового резервування коштів комерційних банків у Національному банку України – англ.: debt service norm, – це встановлене законом відсоткове співвідношення суми обов'язкових резервів, що визначаються за окремими статтями банківських пасивів до обсягу зобов'язань по відповідних статтях.

Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні затверджене постановою Правління Національного банку України від 16 березня 2006 року № 91 визначило обов'язкові резерви як «один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком».

Сума обов'язкових резервів визначається як відсоткове співвідношення до суми залучених коштів. Причому ці кошти не можуть бути задіяні в кредитній діяльності комерційних банків, а можуть використовуватись тільки як резерв. За залишками коштів обов'язкових резервів, що перераховані банками на окремий рахунок у Національному банку України, Національний банк нараховує проценти в установленому ним порядку за умови дотримання банком порядку формування та зберігання обов'язкових резервів.

Законом України «Про Національний банк України» визначено, що «Національний банк встановлює комерційним банкам нормативи обов'язкового резервування коштів. При цьому:

1) розмір обов'язкових резервів встановлюється єдиним для банків та фінансово-кредитних установ в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті,

2) для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні норми обов'язкових резервів,

3) рішення про підвищення норм резерву набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування».

Норма обов'язкових резервів – це інструмент оперативного та ефективного управління грошово-кредитним ринком. Для комерційних банків ступінь зміни обсягу обов'язкових резервів є одним із засобів впливу на масштаби кредитування та обсяги кредитної емісії. З моменту отримання ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій, до складу яких входять і кредитні операції, комерційні банки зобов'язані дотримуватись нормативів обов'язкового резервування коштів. «Недотримання нормативів обов'язкового резервування коштів означає здійснення банком несанкціонованої кредитної емісії, за яку встановлюється відповідна плата Національному банку України та застосовуються заходи впливу відповідно до статті 62 Закону України «Про Національний банк України». Комерційні банки зберігають обов'язкові резерви на кореспондентських рахунках в Національному банку України. Комерційні банки мають підтримувати кошти на кореспондентських рахунках не нижче норми обов'язкових резервів, що встановлена Національним банком України.

Дотримання резервних вимог зменшує обсяг ресурсів, що перебувають у розпорядженні банків, підвищує вартість залучених коштів, необхідних для надання передбачених обсягів кредитів.

Норми обов'язкових резервів комерційних банків як інструмент кількісного регулювання кредитної діяльності широко використовується Національним банком України, на відміну від існуючої практики розвинутих країн.

Рефінансування. Термін «рефінансування» (англ. refinancing) означає погашення старої державної заборгованості шляхом випуску нових позик, головним чином заміна короткострокових зобов'язань довгостроковими цінними паперами. Рефінансування відноситься до адміністративних інструментів регулювання грошово-кредитного ринку Національним банком України. Застосовуючи рефінансування, Національний банк України виступає кредитором останньої інстанції або банком банків. Законом України «Про Національний банк України» визначено поняття «кредитора останньої інстанції» як Національного банку України, «до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи». Порядок рефінансування регламентується постановою «Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України» затверджене Правлінням Національного банку України від 30 квітня 2009 року № 259

Об'єктом впливу рефінансування є процентні ставки та ліміти кредитування. Процентні ставки як інструмент якісного або вартісного регулювання кредитної діяльності безпосередньо впливають на обсяг кредитної емісії. Закон України «Про національний банк України» трактує ставки рефінансування Національного банку України як виражену у відсотках плату за кредити, «що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки». Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями. Рефінансування здійснюється Національним банком України на певних умовах, коли комерційні банки потребують кредитні ресурси у формі облікового (дисконтного) кредиту, ломбардного кредиту та організації кредитних аукціонів.

Операції Центрального банку на відкритому ринку є оперативним ринковим інструментом регулювання вартості кредитних ресурсів, рівня ринкових відсоткових ставок та попиту на кредитні ресурси. Операції на відкритому ринку дають можливість Національному банку України бути кредитором останньої інстанції. Сутність операцій на відкритому ринку полягає в купівлі та продажу Центральним банком у комерційних банків цінних паперів, переважно зобов'язань казначейства та державних корпорацій, облігацій промислових компаній та банків, комерційних векселів, що враховуються Національним банком. Закон України «Про Національний банк України» визначає операціями відкритого ринку Національного банку купівлю-продаж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань Національного банку (депозитних сертифікатів), а також визначених Правлінням Національного банку комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань. «Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України» регламентує порядок функціонування ринку облігацій внутрішньої державної позики та депозитних сертифікатів НБУ. Положення визначає депозитний сертифікат Національного банку України як «один з монетарних інструментів, що є борговим цінним папером Національного банку в бездокументарній формі (з іменною ідентифікацією власників на підставі реєстру власників системи кількісного обліку СЕРТИФ), який свідчить про розміщення в Національному банку коштів банків та їх право на отримання внесеної суми і процентів після закінчення встановленого строку

Операції на відкритому ринку Національний банк України проводить через аукціони, до яких допускаються комерційні банки, що не мають заборгованості за кредитами Національного банку, забезпечують формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, вчасно і в повному обсязі формують обов'язкові резерви. Але для кожного конкретного аукціону Національний банк може встановлювати свої обмеження щодо потенційних учасників.

Національний банк України з 1997 року почав використовувати новий фінансовий інструмент на відкритому ринку – операції РЕПО. Сутність операцій РЕПО полягає в купівлі Національним банком України у комерційних банків облігацій внутрішньої державної позики на певний період за умови, що комерційні банки у визначений термін викуплять у нього ці цінні папери.

Різниця між ціною, за якою Національний банк купує цінні папери, а потім продає їх комерційному банку, є платою комерційного банку за користування коштами Національного банку, тобто процентними витратами для комерційного банку та одночасно процентними доходами для Національного банку. Процентний дохід та процентні витрати визначаються у момент завершення угоди РЕПО, тобто після здійснення зворотного продажу/купівлі цінних паперів.

Економічні нормативи. Як засіб регулювання кредитної діяльності, з метою захисту інтересів кредиторів та забезпеченню надійності банків при здійсненні кредитної діяльності, а також у відповідності до статті 58 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України встановлює для комерційних банків обов'язкові економічні нормативи. Ці нормативи мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов'язаними з кредитами, акціонерам та інсайдерам (пов'язаним особам) наданням великих кредитів. Не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію Національний банк офіційно повідомляє комерційні банки про подальші зміни нормативів та методики їх розрахунку.