В перемогу у Другій світовій війні.

Культура України в роки війни

У складі РСЧА воювало 4,5 млн українців і ще близько

100 тис. у складі армій союзників антигітлерівської коаліції.

2072 воїни українці були удостоєні звання Героя Радянського

Союзу, 32 стали двічі Героями СРСР (зі 112), а льотчик І. Коже

дуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Загалом, із 7 млн на

город, вручених воїнам Радянської армії, 2,5 млн були вручені

солдатам українцям. З чотирьох Героїв Радянського Союзу і

водночас повних кавалерів ордена Слави — два українці. Под

виг Гастелло повторили 52 льотчики українці і ще 55 здійснили

повітряні тарани. 25 солдатів українців повторили подвиг Мат

росова. Звання місто герой одержали Київ, Одеса, Севастополь,

Керч. Серед генералітету радянської армії було чимало україн

ців (Малиновський, Рибалко, Москаленко, Черняхівський, Ти

мошенко, Єрьоменко та ін.).

До кінця 1942 р. у східних регіонах СРСР була створена по

тужна військова промисловість, половина потенціалу якої скла

далась з устаткування, евакуйованого з України. До тилу було

евакуйовано близько 3 млн осіб з України, які включились у ро

боту для фронту. Українці брали активну участь у змаганнях за

звання “Кращий сталевар”, “Кращий забійник”, “Кращий токар”

тощо. На Златоустівському металургійному заводі бригада укра

їнського сталевара Амосова започаткувала швидкісне сталеварін

ня і за роки війни дала танковій промисловості понад 35 тис. т

сталі. Евакуйовані з України до Казахстану МТС та сільгоспарті

лі знайомили місцевих аграріїв з ефективними методами господа

рювання. Бригада механізаторів на чолі з українською тракто

ристкою П. Ангеліною започаткувала створення жіночих трак

торних бригад у Казахстані (було створено 200 бригад з 11 тис.

трактористок). Завдяки самовідданій праці колгоспників у роки

війни не було допущено масового голодування та епідемій.

Вагомим був також внесок українських учених у перемогу.

Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з Є. Патоном

винайшов метод швидкісного автоматичного зварювання та

запровадив його у будівництво танків, завдяки чому випуск тан

ків в СРСР випередив їх випуск у Німеччині. Українські лікарі

Інституту клінічної фізіології АН УРСР під керівництвом

О. О. Богомольця розробили ефективні методи лікування ін

фекційних, травматичних та інших захворювань. Фізико тех

нічний інститут АН УРСР створив нові методи терміту мін і сна

рядів, удосконалив торпеди, автоматичну систему пеленгації,

розробив пристрої для знешкодження морських мін. Лаборато

рія академіка Доброхотова розробила метод виплавки броньова

них сталей.

Підйому бойового духу радянських бійців сприяли виїзди на

фронт із концертами діячів українських театрів та художніх ко

лективів (на фронті працювало 108 бригад діячів мистецтв), пись

менників (Головко, Стельмах, Сосюра, Скляренко, Дмитренко).

Характерною рисою стала більша сміливість у висловлюваннях

своєї любові до України, зменшення ідеологічної заангажованос

ті творів, більший зв’язок із масами. Корнійчук створив п’єсу

“Фронт”, Довженко зняв фільми на воєнну тематику (“Битва за

нашу радянську Україну”, “Перемога на Правобережній Украї

ні”), патріотичну музику створювали композитори Мейтус, Лято

шинський, Козицький, Филипенко, Штогаренко; художні тво

ри — Тичина, Сосюра, Малишко, Смолич, Стельмах та ін.

Розділ

Україна

У 1945–1953 рр.

Збитки, завдані Україні війною.

Відбудова промисловості

Загинуло 3,9 млн мирного населення і ще близько 5 млн вій

ськових. Загалом населення України зменшилось на 17 %,

2,5 млн осіб були силоміць вивезені до Німеччини, а 3,5 млн ева

куйовані у східні області СРСР.

Прямі матеріальні збитки склали 285 млрд крб (по СРСР —

679 млрд крб) у цінах 1940 р., а загальна сума збитків, завданих

народному господарству та населенню України, становила

1,2 трлн крб (втрати всіх радянських республік оцінювались у

2 трлн 569 млрд крб). Загалом на частку України припало 42%

всіх військових втрат СРСР. На території УРСР було зруйнова

но 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних

установ, близько 30 тис. колгоспів, майже 1 тис. радгоспів,

1300 МТС, 882 шахти, виведено з ладу 10 магістральних заліз

ниць. Було зруйновано 714 міст, понад 28 тис. сіл, залишились

без житла понад 10 млн осіб. Тому головним завданням була від

будова.

У серпні 1946 р. на VIII сесії ВР УРСР було затверджено “За

кон про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного госпо

дарства УРСР на 1946–1950 рр.”, за яким до кінця п’ятирічки

планувалось здійснити відбудову народного господарства рес

публіки і перевершити довоєнний випуск продукції. Але радян

ський уряд виділив Україні, на частку якої припало 42 % всіх

матеріальних втрат СРСР у війні, лише 15 % загальносоюзних

капіталовкладень, отже, відбудова здійснювалася головно сила

ми самої України. Пріоритетними були визначені металургій

на, вугільна, хімічна галузі промисловості і залізничний тран

спорт.

Переведення економіки у мирне русло було в основному за

вершене до кінця 1946 р. Відбудовано більшість шахт Донбасу,

43 мартенівські і 22 доменні печі, 46 прокатних станів, Дніпро

гес, найбільші заводи України “Запоріжсталь”, “Азовсталь”,

Макіївський, Краматорський, Єнакіївський, машинобудівні

підприємства Києва, Харкова та інші. Було також збудовано но

ві великі заводи: Київський авіаційний, Одеський автоскла

дальний, Харківський підшипниковий, Запорізький трансфор

маторний, Львівський інструментальний тощо. На кінець

1950 р. в Україні більш ніж до війни добували залізної руди, ви

робляли прокату чорних металів, продукції машинобудування

та металообробки, електроенергії, цементу; майже стільки, як

до війни, виплавляли чавуну, сталі, добували кам’яного вугіл

ля тощо. Було створено промисловий комплекс у Західній Укра

їні. За офіційними даними, четверту п’ятирічку було завершено

достроково за 4 роки і 3 місяці. Але це стосувалося лише окре

мих галузей (електроенергетика, машинобудування, металур

гія). Натомість продовжував залишатися вкрай низьким рівень

життя населення, повільно просувалась відбудова легкої про

мисловості (у 1950 р. вона досягла лише 80 % від рівня 1940 р.)

та житлового фонду, у кризовому стані перебувало сільське гос

подарство. Для оздоровлення фінансової системи у 1947 р. було

проведено грошову реформу, яка зупинила інфляцію, але приз

вела до фактичного знецінення приватних заощаджень.