І початок звільнення України

19 листопада 1942 р.–2 лютого 1943 р. війська Південно За

хідного та Сталінградського фронтів здійснили контрнаступ

в районі Сталінграда і взяли в оточення 330 тис. німецьких, ру

мунських та італійських вояків під керівництвом генерал

фельдмаршала Паулюса. Був прорваний фронт, і стратегічна

ініціатива перейшла до РСЧА. Противника відкинули на

600–700 км. У ході цього контрнаступу почалось звільнення

України. 18 грудня 1942 р. 573 й полк 195 ї стрілецької дивізії

1 ї гвардійської армії Південно Західного фронту звільнив пер

ші населені пункти України (села Півнівка, Морозівка та Ми

кільське Міловського району Ворошиловградської (нині Луган

ської) області). Почалася битва за Донбас, але просування РСЧА

тимчасово зупинилося внаслідок концентрації німцями на цій

ділянці фронту 25 нових дивізій.

У середині лютого 1943 р. звільнено Харків, але контрудар нім

ців, який почався 19 лютого, призвів до залишення міста 16 берез

ня 1943 р. Після цього звільнення України призупинилось.

Курська битва.

Звільнення Лівобережної України

У квітні 1943 р. Німеччина розробила операцію “Цитадель”,

яка передбачала завдання танкових ударів по РСЧА в районі

Курської дуги, але завдяки розвідці ця інформація стала відома

радянському командуванню. Жуков запропонував створити

жорстку оборону, аби німецький наступ захлинувся, а потім пе

рейти у контрнаступ, що і було зроблено.

5 липня–23 серпня 1943 р. — Курська битва. З обох сторін

взяло участь 4 млн осіб (з них близько 1 млн — німецькі вій

ська), 69 тис. гармат та мінометів (з них у німців — 10 тис.),

10 тис. танків (у німців до 3 тис.), 12 тис. літаків (з них у нім

ців — 2 тис.). Спочатку наступали німці, а 12 липня перейшли

у контрнаступ радянські війська. 5 серпня звільнено Білгород, а

23 серпня — Харків. Значну допомогу діючій радянській армії

в ході Курської битви надали партизани та підпільники, які

постачали інформацію та провели в тилу у німців операцію

“Квартет” (масові диверсії на комунікаціях). Внаслідок перемо

ги в Курській битві стратегічна ініціатива остаточно перейшла

до РСЧА. Німці перейшли до стратегічної оборони. 11 серпня

Гітлер віддав наказ про створення “Східного валу” (система ук

ріплень, яка проходила по річках Дніпро та Молочна).

13 серпня–22 вересня 1943 р. — Донбаська наступальна опе

рація РСЧА (було прорвано німецьку лінію укріплень — так

званий Міус фронт, 8 вересня звільнено Сталіно (Донецьк), а

22 завершено звільнення всього Донбасу).

Водночас у серпні–вересні 1943 р. радянські війська (Воро

незький, Степовий, Південний та Південно Західний фронти

перетворені з 20 жовтня 1943 р. на 1, 2, 3 та 4 й Українські

фронти, якими командували Ватутін, Конєв, Малиновський,

Толбухін) здійснили ще ряд наступальних операцій (Ізюмсько

Барвінківську, Чернігівсько Прип’ятську, Пирятинсько Пере

яславську), внаслідок яких 20 вересня звільнено Суми, 21 ве

ресня Чернігів, а 23 вересня — Полтаву.

Звільнення Києва

У вересні 1943 р. радянські війська на 750 кілометровій ді

лянці фронту вийшли до Дніпра. Почалась “битва за Дніпро”.

До жовтня РСЧА прорвала німецьку оборону і захопила плац

дарми на правому березі Дніпра в районі Києва, Кременчука,

Дніпропетровська, Запоріжжя та Канева. 14 жовтня 1943 р.

звільнено Запоріжжя, а 25 жовтня — Дніпропетровськ. 29 ве

ресня 1943 р. Ставка Верховного Головнокомандувача постави

ла перед командувачем 1 го Українського фронту генералом Ва

тутіним завдання у взаємодії з частинами білоруського фронту

(Рокоссовський) до Дня Жовтневої революції звільнити Київ.

Відповідно до цього на початку жовтня розгорнувся наступ

з Букринського плацдарму на південь від Києва, але він був не

вдалим. Тоді цей плацдарм вирішено було використовувати як

прикриття, а головні сили з 25 жовтня по 3 листопада були зосе

реджені на північ від Києва, на Лютізькому плацдармі. 3 листо

пада звідси почався наступ, і 6 листопада 1943 р. Київ було

звільнено.

Бойові дії в Україні

Наприкінці 1943–1944 рр.

24 грудня 1943 р. почався загальний наступ РСЧА на фронті

у 1400 км від Полісся до Чорного моря. До жовтня 1944 р. на те

риторії України радянські війська провели ряд наступальних

операцій.

Дніпровсько Карпатська наступальна операція (24 грудня

1943 р.–17 квітня 1944 р.): 8 січня 1944 р. звільнено Кірово

град, 2 лютого — Луцьк та Рівне, у березні — Проскурів, Чер

нівці, 20 березня Вінницю, 15 квітня Тернопіль. Складовою ці

єї операції була Корсунь Шевченківська наступальна операція

(25 січня–17 лютого 1944 р.), яка призвела до оточення і зни

щення 83 тисячного угруповання німецьких військ. Ця битва

отримала назву “Сталінград на Дніпрі”.

3 й і 4 й Українські фронти розбили угруповання ворога в ра

йоні Кривого Рогу–Нікополя та звільнили Херсон (13 березня),

Миколаїв (28 березня) та Одесу (10 квітня). А в ході Кримської

операції (8 квітня–12 травня 1944 р.), проведеної силами Окре

мої Приморської армії та 4 го Українського фронту, звільнено

Крим. Бойові дії проти ворога на Півдні України завершила

Яссько Кишинівська наступальна операція (20–29 серпня

1944 р.), в ході якої 2 м і 3 м Українськими фронтами звільнено

Бессарабію і частину Румунії.

В ході Львівсько Сандомирської наступальної операції

(13 липня–29 серпня 1944 р.), здійсненої 1 м Українським

фронтом, розгромлено німецьку групу армій “Північна Украї

на” і 27 липня звільнено Львів. Остаточно ж бойові дії в Захід

ній Україні проти військ Німеччини та її союзників закінчили

ся під час Східно Карпатської операції (8 вересня — 28 жовтня

1944 р.). В ході цієї операції, здійсненої військами 4 го Україн

ського фронту, 28 жовтня завершено звільнення Закарпаття,

а отже — і всієї України.

Внесок українського народу