Становище українських земель

Під владою Румунії

Румунія у 1918 р. захопила Бессарабію, Буковину та Сміт

щину на Закарпатті. На цих землях проживало близько 1 млн

українців, що становило 7 % населення Румунії. З 1919 р. до

1928 р. тут діяв військовий стан. Було ліквідовано самовряду

вання громад. Усі посади зайняли румуни. Румунську мову ого

лосили державною. На румунську мову переведено всі геогра

фічні назви і назви населених пунктів, імена і прізвища. Були

знищені всі україномовні школи та інші навчальні заклади, за

боронено ввезення україномовної друкованої продукції та вжи

вання української мови у громадських місцях.

Спроби українців звільнитися з під влади Румунії (Хотин

ське повстання 1919 р. та Татарбунарське повстання 1924 р.)

зазнали поразки. Проте вони змусили румунську владу перегля

нути свою політику щодо українців. На це вплинув також при

хід до влади в Румунії ліберальних сил та певна стабілізація її

економіки. Тому у 1927–1937 рр. у політиці Румунії щодо укра

їнців відбулась певна лібералізація. Ще в 1926 р. було формаль

но дозволено українську освіту. У 1927 р. припинено утиски що

до української культури. У 1928 р. скасовано дію військового

стану. Почалося створення українських громадських організа

цій. Зокрема, в Північній Буковині виникли молодіжні органі

зації — товариства “Чорноморря”, “Запорожжя”, “Залізняк”,

спортивне “Мазепа”, студентське “Зоря”, культурно спортивне

“Буковина”. У 1927 р. в Північній Буковині була створена єди

на легальна українська політична партія — Українська націо

нальна партія (УНП), яка видавала газету “Рада” та брала

участь у парламентських виборах (у 1928 р. УНП провела 2 пос

лів і 1 сенатора в румунський парламент). Нелегально діяли

осередки ОУН (місцевий провід ОУН очолювали О. Забачин

ський, С. Никонович, Іван та Петро Григоровичі, Л. Гузар та

ін.). У 1929 р. було створено напівлегальну організацію “Визво

лення”, яка мала прорадянську спрямованість і виступала за

приєднання Буковини та Бессарабії до СРСР. Велике значення

для збереження самосвідомості українців та розвитку україн

ської культури мала діяльність видатної письменниці О. Коби

лянської.

Проте у 1937 р. період лібералізації припинився, оскільки

в Румунії встановилася профашистська диктатура. Відновився

військовий стан. Були проведені два судові процеси над члена

ми ОУН. Конституція 1938 р. позбавила українців громадян

ських прав, посилилась румунізація.

В економічному плані українські землі постійно залишалися

сировинним та аграрним додатком Румунії. Аграрна реформа

1921 р. збільшила панські землі і зменшила селянські наділи.

Найкращі землі діставалися румунським колоністам. Коопера

тивний рух був практично знищений.

Становище українських земель

Під владою Чехословаччини

Чехословаччина захопила Закарпаття, де проживало

455 тис. українців. Чехословаччина була однією з найдемокра

тичніших країн міжвоєнної Європи. Тому тут не існувало такої

репресивної політики щодо українців, як у Польщі та Румунії.

Закарпаття було сировинним та аграрним додатком Чехо

словаччини, і сюди також переселялися чеські колоністи. Але

не було утисків щодо приватної ініціативи українців в еконо

мічній сфері. Вони були рівноправними громадянами, і тому

мали ті самі права, що і чехи. Чеська держава також фінансу

вала діяльність українських вищих навчальних закладів на

своїй території (Українського вільного університету в Празі та

Сільськогосподарської академії в Подебрадах). Навчання у по

чаткових школах та ряді гімназій Закарпаття здійснювалось

українською мовою. Не чинилося перешкод для створення та

діяльності українських культурно просвітніх установ. Було

припинено мадяризацію. Проте українці Закарпаття не могли

повною мірою скористатися всіма перевагами свого становища

внаслідок внутрішньої боротьби між окремими суспільно полі

тичними течіями, а тому, незважаючи на автономний статус

Закарпаття, досить пізно підійшли до ідеї політичної незалеж

ності.

Українці Закарпаття поділялись на чотири суспільно полі

тичні течії, що протистояли одна одній: 1) русофіли (“Общество

Духновича”) вважали русинів частиною російського народу і

хотіли приєднатись до Росії у разі повалення в ній влади біль

шовиків; 2) “мадярони” (вважали русинів окремою національ

ністю і прагнули приєднати Закарпаття до Угорщини); 3) кому

ністи (входили до Компартії Чехословаччини, визнавали на

лежність русинів до української нації, але виступали за

приєднання до УРСР); 4) українофіли (за об’єднання всіх укра

їнців у незалежній Українській державі). В Закарпатті діяли

осередки ОУН, до яких належала більшість українофілів. Ліде

ром українофілів був Августин Волошин.

29–30 вересня 1938 р. підписано Мюнхенський договір, за

яким національні меншини, що проживали в Чехословаччині,

отримували широку автономію. Закарпаття 11 жовтня 1938 р.

отримало статус автономної республіки. Був створений уряд ав

тономії, який спочатку очолив А. Бродій, але невдовзі його змі

нив А. Волошин.

За віденським арбітражем (2 листопада 1938 р.) південну час

тину Закарпаття з Ужгородом і Мукачевим віддали Угорщині.

Тому столицею Карпатської України став Хуст.

Наприкінці 1938 р. утворилося Українське національне

об’єднання, яке на виборах 12 лютого 1939 р. отримало 92 % го

лосів. На підставі цих виборів новий Сейм Закарпаття 15 берез

ня 1939 р. проголосив самостійність Карпатської України. Було

також затверджено президента республіки (ним став А. Воло

шин), герб (ведмідь на червоному півполі, а на іншому півполі

синьо жовті смуги і тризуб з хрестом), синьо жовтий прапор і

гімн (“Ще не вмерла Україна”), державна мова — українська.

Ще наприкінці 1938 р. почалося створення національних зброй

них сил (“Карпатська Січ”), які нараховували 2 тис. вояків.

Проте це були незначні сили, тому Угорщина 15 березня 1939 р.

здійснила захоплення Закарпаття. “Карпатська Січ” вела геро

їчні бої з угорською армією. Найтрагічніші бої відбулися на

Красному Полі під Хустом (“Другі Крути”) — 1600 юнаків на чо

лі з учителем Голотою та січовики полковника Колодзінського

на добу затримали угорську армію. Окремі бої на території За

карпаття з угорськими військами велися до кінця травня

1939 р. Частина вояків “Карпатської Січі” прорвалась до поль

ського кордону, але їх там заарештували і розстріляли. Уряд

Карпатської України емігрував до Румунії.

Розділ

Україна в роки

Другої світової війни