Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Країни Близького та Середнього Сходу Іран у міжвоєнний періодСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ У роки Першої світової війни Іран окупували Росія та Велика Британія. Після Першої світової війни Іран залишався відсталою аграрною країною, напівколонією Великої Британії та царської Росії. 1. Криза економічна і фінансова. 2. Скоротилася внутрішня і зовнішня торгівля. 3. Зменшилися посівні площі та поголів'я худоби. 4. Процвітала спекуляція. 5. Лютував голод, епідемії тифу та інших хвороб. 6. Під впливом революційних подій у Росії та внаслідок внутрішніх труднощів зростала національно-визвольна боротьба. 7. Земля і зрошувальні системи перебували у власності шаха, феодалів, духівництва. Рівень життя населення був низьким. 8. Селяни — безземельні або малоземельні — обробляли землю поміщиків на умовах здольщини. 9. Створювалися численні торговельні, нафтові, шляхові, промислові, рибні компанії. 10. Ринкові відносини розвивалися повільно, національна промисловість не витримувала конкуренції з іноземними товарами.
Форма правління Ірану — обмежена конституційна монархія на чолі з династією Каджарів. Державна влада перебувала в руках феодальних ханів і компрадорської буржуазії. 1918 р. Велика Британія окупувала весь Іран. В Тегерані було створено проанглійський уряд на чолі з Восугом-ед-Доулем, який підписав британсько-іранську угоду, що віддавала під контроль британських радників та інструкторів іранську армію, фінанси, транспортне будівництво, зовнішню торгівлю. Була підписана британсько-іранська митна конвенція, яка передбачала: • низькі тарифи для англійських товарів; • забороняла торгівлю з радянською Росією. Із країни вивозився хліб, що призвело до зростання цін на продовольство. В окремих провінціях Ірану почався голод. АНТИБРИТАНСЬКИЙ РУХ В ІРАНІ Окупація Ірану Великою Британією спричинила загальний спротив народу. 7 квітня 1920 р. В Тебрізі (іранський Азербайджан) відбулося повстання проти шахської влади й англійців, яке очолив лідер азербайджанських автономістів шейх Хіабані. Повстанці вимагали: • скасувати кабальну британсько-іранську угоду; • зміцнити національну незалежність; • проголосити Іран республікою; • провести демократичні реформи; • надати Азербайджану автономію. Вересень 1920 р. Повстання було придушено англійськими і шахськими військами. 5 червня 1920 р. В північній провінції Ірану Гіляні була проголошена Плянська республіка і тимчасовий уряд на чолі з Кучек-ханом. Через суперечності в уряді республіка припинила своє існування. Проанглійський уряд Во-суга-ед-Доуле був змушений піти у відставку. ПРИХІД ДО ВЛАДИ РЕЗА-ХАНА 21 лютого 1921 р. Військовий державний переворот, очолений командиром кавалерії персидських козаків Реза-ха-ном, який здійснив похід двохтисячного козацького загону на столицю Ірану Тегеран. Був створений новий уряд, Реза-хан отримав посаду військового міністра, а через три місяці вся влада опинилася в його руках. Політика Реза-хана: 1. Була ліквідована політична залежність Ірану від Великої Британії. 2. Велика Британія була змушена вивести свої війська з Ірану. 3. Реза-хан налагодив відносини з радянською Росією. У 1921 р. була підписана ірано-російська угода. 4. Реза-хан почав вести боротьбу за централізацію країни. 5. Було вчинено жорстоку розправу з повстанським рухом. 6. Реза-хан значно послабив владу шаха і зміцнив свою владу, одержавши посаду прем'єр-міністра. 7. 1922 р. Було створено Національний блок, який став опорою Реза-шаха. 8. 1925 р. Меджліс під тиском військ призначив Реза-хана верховним головнокомандувачем з необмеженими повноваженнями, а шах зрікся престолу. 9. 12 грудня 1925 р. Установчі збори, де було більшість прихильників Реза-хана, проголосили його спадкоємним шахом Ірану під іменем Реза-шаха Пехлеві. В Ірані утвердилася нова династія. ОЦІНКА ПОДІЙ 1919-1922 рр. Події в Ірані 1919-1922 рр. — це національна революція. Завдання революції: 1. Ліквідувати напівколоніальну залежність від іноземних держав. 2. Зберегти єдність країни. 3. Провести необхідні реформи з метою модернізації країни.
Реформи Реза-шаха Пехлеві
ІРАН У 30-х рр. Внутрішня політика: 1. Переслідувалися виступи опозиції. 2. Придушувалися селянські виступи, демократичні рухи. 3. Була встановлена державна цензура в літературі, пресі. 4. Ігнорувалися інтереси національних меншин. 5. Провадилася політика релігійної нетерпимості до інших релігій. 6. Єдиною релігією в країні запроваджувався іслам. Зовнішня політика: 1. Реза-шах вороже ставився до Великої Британії і СРСР. 2. Він пішов на зближення з Німеччиною. 3. Було припинено радянсько-іранську торгівлю. 4. Швидко розвивалася торгівля з Німеччиною, на яку припадало 40-45% усієї зовнішньої торгівлі Ірану. 5. Німеччина будувала в Ірані аеродроми, постачала озброєння, контролювала військові заводи та інші підприємства. У зв'язку з тим, що Іран став військовою базою Німеччини, радянський уряд 25 серпня 1941 р., посилаючись на радянсько-іранську угоду 1921 р., ввів на територію Північного Ірану свої війська. Одночасно Велика Британія ввела свої війська у Південний Іран. Німецька агентура продовжувала діяти в Ірані, що викликало демонстрації протесту. Реза-шах зрікся престолу і виїхав з Ірану. Шахом був оголошений його син Мохамед Реза, який пішов на зближення з країнами антигітлерівської коаліції. 20 січня 1942 р. В Тегерані підписано угоду про союз між СРСР, Великою Британією й Іраном, за якою: • союзники зобов'язувалися поважати територіальну цілісність Ірану; • захищати Іран від агресії Німеччини та її союзників; • Велика Британія і СРСР отримали право тримати в Ірані свої збройні сили ще 6 місяців після закінчення війни.
Висновки: 1. За правління Реза-шаха Пехлеві було зроблено важливі кроки подальшого економічного розвитку Ірану й створення сильної централізованої держави. 2. Хоча реформи були непослідовними і незавершеними, але вони сприяли розвитку ринкових відносин, розбудові освіченого суспільства. 3. Шиїтське духовенство чинило значний опір реформам, у яких воно вбачало відхід іранського суспільства від попередніх національних, релігійних традицій і звичаїв. Провадилася політика нетерпимості до інших релігій, крім ісламу. 4. Диктаторський режим Реза-шаха, переборюючи опір опозиції, виводив Іран у число розвинених країн Сходу. 5. На початку Другої світової війни, в 1941 р. радянські і британські війська окупували деякі райони Ірану для захисту нафтових родовищ від Німеччини. РЕВОЛЮЦІЯ В ТУРЕЧЧИНІ СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Після Першої світової війни Туреччина воювала на боці Німеччини. 1. Жовтень 1918 р. Капітуляція Туреччини. Османська імперія втратила свої володіння на Близькому Сході. 2. Економіка Туреччини переживала велику кризу. 3. Населення країни періодично голодувало. 4. Англійські, французькі, італійські, грецькі війська висадилися в Малій Азії. Туреччина опинилася перед загрозою розчленування між державами-переможницями. 1920 р. Парламент (меджліс) проголосив Декларацію неза Березень 1920 р. У відповідь війська Антанти окупували Стамбул і розігнали парламент. Квітень 1920 р. В Анкарі кемалісти (прихильники Мустафи Кемаля) обрали новий парламент (меджліс) — Великі національні збори Туреччини (ВНЗТ), які проголосили себе єдиною законодавчою владою і сформували уряд. Почалося формування армії. Уряд М. Кемаля не визнав Севрський договір. Тоді грецькі війська, одержавши підтримку Великої Британії, почали наступ. Радянська Росія підтримала М. Кемаля, надала йому матеріальну допомогу. 1921 р. Радянська Росія уклала з Туреччиною договір про 1921-1922 рр. Внаслідок бойових дій грецькі війська були вигнані з Туреччини. Війна за незалежність закінчилася перемогою турків, що сприяло анулюванню Севрського договору. Кінець 1922 р. Було скасовано владу султана. Султан Мо-хаммед VI втік з країни. 29 жовтня 1923 р. Туреччину було проголошено республі 1923 р. Згідно з Лозаннським договором Туреччину визнали незалежною державою. Зберігалася територіальна цілісність країни як національної держави. 30 квітня 1924 р. Була прийнята конституція, яка закріпила
РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ В ТУРЕЧЧИНІ (1919-1922 рр.) 1919 р. В Туреччині розгорнувся рух за національне визволення з метою створення національної держави, який очолив генерал Мустафа Кемаль. 10 січня 1920 р. Султанський уряд уклав з країнами Антанти Севрський мирний договір, за яким Туреччина втратила всі європейські володіння і володіння на Близькому Сході. Висновки: 1. Після Першої світової війни Туреччина змогла відстояти свою незалежність. 2. Революція 1919-1922 рр. в Туреччині за своїм характером була національно-буржуазною. 3. Було прийнято першу республіканську конституцію, яка проголосила демократичні права і свободи. 4. Почалося реформування всього суспільно-політичного життя країни, її модернізація.
Вищі органи влади за конституцією ЗО квітня 1924 р. Уряд — Кабінет Міністрів Президент Із депутатів парламенту Здійснював разом президент призначав з урядом виконавчу владу, ---------------- прем'єр-міністра, Обирався на 7 років. який укомплектовував уряд. п Великі національні збори — парламент (меджліс) Законодавча влада А А А ________ В и б о р ц і Вибори до парламенту були двохступеневими, за мажоритарною системою. Жінки одержали виборчі права з 1930 р. Вони мали право обирати й бути обраними до муніципальних органів влади, а з 1934 р. — також і до меджлісу. АТАТЮРК МУСТАФА КЕМАЛЬ (1881-1938) Народився в Греції. Ще з дитинства мав блискучі здібності до наук. Закінчив Стамбульську воєнну академію, а пізніше академію генерального штабу. Перебував на військовій службі в Сирії (1905-1907 рр.) і Македонії (1907-1909 рр.). Брав участь у молодотурецькому русі, а пізніше відійшов від нього. Учасник італо-турецької війни (1911-1912 рр.) та Ватіканської війни (1912-1913 рр.). У роки Першої світової війни — один із талановитих воєначальників. Прихильник створення незалежної, вільної, сильної, національної держави. Президент Турецької республіки з 1923 по 1938 р. У 1923 р. створив Народно-республіканську партію (НРП), яка здійснила низку радикальних перетворень в країні. Мустафа Кемаль за видатні заслуги перед нацією отримав прізвище Ата-тюрк — "батько турків". В період правління М. Кемаля в країні відбулися величезні зміни. Туреччина пішла капіталістичним шляхом розвитку. Після його смерті у 1938 р. президент Республіки Ісмет Іненю призначив на керівні посади діячів, що були в опозиції до Ататюр-ка. Відтоді почався поступовий відхід від реформ М. Кемаля. Реформи Мустафи Кемаля (1923-1934 рр.)
Висновки: 1. Реформи Ататюрка привели до значних політичних і соціальних перетворень. 2. Туреччина зміцнила свої позиції в ісламському світі, швидкими темпами здійснювалися в ній прогресивні перетворення. 3. Одначе реформи не змінили країну на західний манер, практично мало торкнулися її внутрішньої суті, проводилися всякі обмеження:
• був запроваджений жорсткий режим у сфері праці, зокрема точна регламентація праці на державних підприємствах; • були заборонені вільні профспілки, а замість них запроваджені державні; • була заборонена вільна діяльність опозиційних партій; • переслідувалася діяльність комуністичної партії, а виступи селян і робітників придушувалися.
10. 1917-1918 рр. Британські війська витіснили турків із Палестини. Арабське населення підтримало британців, за що їм була обіцяна незалежність. Одночасно британці обіцяли лідерам світового сіонізму сприяти в створенні єврейської держави на території Палестини в обмін на фінансову допомогу. 11. Британці управляли Палестиною з 1920 по 1947 р. і намагалися виконати обидві взаємозаперечні обіцянки. Ситуація постійно виходила з-під контролю. 12. Потік єврейської еміграції був дуже інтенсивним, незадоволення арабського населення весь час росло і вибухнуло хвилею повстань 1920, 1921, 1929 рр. 13. Особливо багато євреїв переїхало до Палестини у 30-тірр., рятуючись від нацистської Німеччини. 14. Араби весь час виступали проти створення єврейської держави у Палестині. 15. Палестинська проблема стала не лише проблемою нестабільності на Близькому Сході, а й проблемою міжнародної нестабільності у світі. І донині проблема Палестини не вирішена і на шляху її мирного розв'язання є багато перешкод._____________________________________
ПАЛЕСТИНСЬКА ПРОБЛЕМА КРАЇНИ АФРИКИ
1. З 1516 р. Палестина знаходилася під владою Османської імперії. 2. Друга половина XIX— початок XX ст. Палестина була заселена переважно арабами. 3. Ідею створення єврейської держави висунув австрійський журналіст Теодор Герцль у середині XIX ст. 4. Друга половина XIX ст. Європою прокотилася хвиля кривавих єврейських погромів. 5. 1882 р. Євреї організували першу хвилю переселення до Палестини. 6. 1897 р. На конгресі сіоністського руху в Базелі (Швейцарія) було вирішено створити єврейську державу на території Палестини. 7. 1904-1914 рр. Друга хвиля єврейської еміграції. 8. 1916 р. Арабське повстання проти турецького панування. Повстанці своїми діями змусили Туреччину кинути проти них значні сили, що дало змогу британським військам вступити до Сирії і Палестини. 9. 1917 р. Третя хвиля еміграції євреїв до Палестини. СТАНОВИЩЕ КРАЇН ПІВНІЧНОЇ АФРИКИ 1. Протягом багатьох століть країни Північної Африки перебували під владою різних держав. Після арабських завоювань на цій території утвердився іслам. 2. На початку XX ст. вся територія Північної Африки була поділена між європейськими державами. Країни Північної Африки — Марокко, Алжир, Туніс, Лівія, Єгипет —• це арабські країни, релігія — іслам. 3. Європейські держави почали захоплювати країни Північ • Алжир був захоплений Францією у 1830 р., став її колонією; • проникнення Франції та Іспанії в Марокко відбулося в другій половині XIX ст. У 1912 р. Франція нав'язала Марокко договір про протекторат. У березні 1912 р. Марокко перейшло під протекторат Франції. За франко-іспанським договором (листопад 1912 р.) невелика його частина перейшла під
владу Іспанії. Місто Танжер з прилеглою територією було оголошено міжнародною зоною. Марокко фактично перетворилося в напівколонію; • Туніс окупували у 1881 р. французькі війська. Із 1881 р. Туніс опинився під французьким протекторатом; • Лівія протягом багатьох віків перебувала під іноземним Із XVI ст. по 1912 р. Лівія входила до складу Османської імперії; після італо-турецької війни 1911-1912 рр. більша частина Лівії стала колонією Італії; • Єгипет після придушення національно-визвольного 4. Країни Північної Африки — аграрні, з великими запасами корисних копалин. Вони були перетворені на аграрно-сировинний придаток європейських держав. Економіка розвивалася однобічно, переважала аграрно-сировинна спеціалізація. Країни Північної Африки вирощували арахіс, пшеницю, бавовну, цитрусові, маслини, тютюн, розводили велику рогату худобу, овець, кіз, верблюдів. 5. Іноземні держави сприяли розвитку гірничодобувної промисловості (Туніс, Алжир, Марокко), видобутку нафти (Туніс, Алжир, Єгипет), марганцевих руд (Марокко), свинцю (Туніс, Марокко) та інших корисних копалин (фосфоритів, міді, кобальту тощо). 6. На півночі Африки почалося будівництво доріг, залізниць, швидкими темпами розвивалася торгівля. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ У ПІВНІЧНІЙ АФРИЦІ 1. У період між двома світовими війнами активізувався національно-визвольний рух. 2. На території Марокко національно-визвольна боротьба завершилася проголошенням Республіки Ріф у 1921 р. Проте ця республіка була знищена об'єднаними силами Франції та Іспанії у 1926 р. 3. Алжир був єдиною країною Африки, у якій французи • у 1920 р. була заснована політична партія "Молодий алжирець", яка очолила боротьбу за рівноправність алжирців і французів, знищення расової дискримінації; • у 1926 р. була створена політична організація "Північ-ноафриканська зірка", що вела боротьбу за незалежність Алжиру; • у 1927 р. була створена Федерація обраних мусульман, а також Союз алжирських улемів, які боролися за розвиток національної культури, традицій, звичаїв, мови. 4. У Тунісі в 1920 р. була заснована Комуністична партія як
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 1256; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.145.66.126 (0.017 с.) |