Періодизація світової історії першої половини XX ст.

1. ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1914-1918 рр.)

Міжнародні кризи початку XX ст., Балканські війни, колоніальні суперечності загострили протиріччя між провідними державами світу.

Європа розділилася на два блоки держав:

Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина й Італія), утворений у 1882 р.;

Антанта (Велика Британія, Франція, Росія), створена у 1904-1907 рр.

Гонка озброєнь досягла нечуваного розмаху. Все це при­звело до Першої світової війни, в яку було втягнуто 38 дер­жав з населенням понад 1 млрд чоловік. Війна тривала 4 ро­ки 3 місяці і 10 днів і закінчилася поразкою Німеччини та її союзників. У війні загинуло понад 10 млн осіб. Після війни сформувалася нова система міжнародних відносин, відбувся перерозподіл світу.

Воюючі країни мали значні втрати національного багатства:

Німеччина — 35%,

Австрр-Угорщина — 41%,

Франція — 31%,

Велика Британія — 15%.

2. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ (1918-1923 рр.)

Перша світова війна призвела до:

• загострення політичної боротьби;

• загострення соціальних конфліктів (у Німеччині, Угор­щині, Росії, Фінляндії та ін.);

• прискорення процесу утворення тісного союзу між ка­піталістичними монополіями і державою.

Значний вплив на ситуацію в Європі мали революційні події

в Росії.

Активізувався національно-визвольний рух у Китаї, Індії.

Антиколоніальний рух послабив позиції Великої Британії,

Франції.

Це був період повоєнної нестабільності в Європі й одночасно

зміцнення позицій СІЛА.

Риси економічного розвитку

Економічна криза 1920-1921 рр. призвела до:

• активізації крайніх правих сил (в Італії у 1922 р. при­йшли до влади фашисти);

• проведення економічних реформ у тих країнах, де були сильні демократичні традиції.

Причини економічної кризи 1920-1921 рр.:

1. Сповільнення темпів економічного розвитку внаслідок переорієнтації промисловості, яка під час Першої світо­вої війни випускала воєнну продукцію, на випуск продук­ції мирного часу.

2. Зниження купівельної спроможності більшості населен­ня, викликане наслідками Першої світової війни, а отже, звуження споживчого ринку і зростання кризи збуту продукції.

3. Демобілізовані колишні воїни поповнили лави безробіт­них, що призвело до загострення суперечностей у країнах Європи.

У міжнародних відносинах:

1. Були розроблені та підписані мирні договори з країнами, що зазнали поразки в Першій світовій війні.

2. Створена Версальсько-Вашингтонська система врегулю­вання міжнародних відносин.

3. ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ (1924-1929 рр.)

СтабілЬація — деяке зміцнення економічних і політичних позицій світового капіталізму.

В економіці:

1. Відбувалося економічне піднесення.

2. Успішно розвивалася промисловість.

3. У виробництво запроваджувалися нові технології і фор­ми організації праці (конвеєрна, стандартизація).

4. Введення нової техніки, конвеєрів привело до значного підвищення продуктивності праці.

5. Розвивалися нові галузі промисловості, в тому числі хі­мічна, автомобільна, авіаційна, електротехнічна.

6. Збільшувався вивіз капіталу.

7. США перетворилися у центр фінансової експлуатації світу.

8. Відбувалася широка механізація виробництва, збільшен­ня його енергоозброєності.

9. Вводилася стандартизація, масове виготовлення типових деталей з подальшим складанням на конвеєрних лініях.

 

10. Посилювалася концентрація виробництва.

11. Зміцнювалися позиції монополій.

12. Відбулася стабілізація кредитно-фінансової системи.

13. Зміцнення валют позитивно вплинуло на промислове ви­робництво і світову торгівлю.

14. Зменшилося втручання держави в економіку.

У політиці:

1. Економічне піднесення супроводжувалося зміцненням державних режимів.

2. Відбувся спад революційного руху.

3. В цей період не було значних політичних конфліктів.

В соціальних відносинах:

1. Розширення промислового виробництва привело до зменшення безробіття.

2. Знизилася соціальна напруга.

3. Підвищився життєвий рівень окремих верств населення.

4. Урядами провідних країн світу проводилася реформа­торська політика:

 

• підвищено зарплату,

• зменшено робочий день,

• введено відпуски,

• запроваджено соціальне страхування.

У міжнародних відносинах:

1. Була досягнута рівновага сил.

2. Послабилися зовнішньополітичні суперечності.

3. Відбулася стабілізація міжнародного становища на основі

Версальсько-Вашингтонської системи та інших міжна­родних договорів.

4. ПЕРІОД "ВЕЛИКОЇ ДЕПРЕСІЇ", КРИЗИ ЕКОНОМІКИ (1929-1933 рр.)

Світова економічна криза охопила всі капіталістичні країни.

Причини економічної кризи:

1. Посилення концентрації виробництва і централізації ка­піталу.

2. Стандартизація виробництва, запровадження конвеєр­них систем і перехід до масового випуску товарів, що привело до значного зростання виробництва.

3. Зростання виробництва внаслідок використання досяг-
"нень технічного прогресу і відставання у забезпеченні

платоспроможності населення.

4. Це вело до вузькості внутрішнього ринку, бо розширення
ринку відставало від розширення виробництва.

Прояви економічної кризи:

1. Падіння промислового виробництва становило 44%.

2. Промислова криза перепліталася з аграрною. Катастрофічно впали ціни на продукцію сільського гос­подарства, що призвело до масового розорення фермерів і селян.

3. Падіння цін на цукор, каву, пшеницю призвело до зни­щення цих та інших продуктів.

У 1933 р. в Чилі було знищено 225 тис. овець, в Бразилії потоплено в морі 22 млн мішків кави.

4. Відбувалася валютно-фінансова криза, крах міжнародної ва­лютної системи, що призвело до знецінення валюти 56 країн.

5. Внаслідок валютно-фінансової кризи утворилися три зони: •

 

• стерлінгова зона — Велика Британія, її домініони та колонії;

• зона франка — Франція та її колонії;

• зона долара — СІЛА, країни Латинської Америки.

 

6. Різко зменшився обсяг торгівлі (на 70%).

7. Надзвичайно знизився життєвий рівень населення.

 

8. Зросло безробіття (у 1932 р. в промислово розвинених країнах світу було 48 млн безробітних).

9. Зросла соціальна напруженість.

У 1929-1932 рр. у 15 найрозвиненіших країнах відбулося 19 тис. страйків, у яких брали участь 8,5 млн чоловік. Наслідки економічної кризи:

1. Економічна криза в багатьох країнах спричинила полі­тичну кризу.

2. В багатьох країнах відбувалися відкрите насилля і полі­тичний авантюризм (Німеччина, Італія, Японія та ін.).

3. Широко використовувався державний апарат для регу­лювання економіки.

4. Поглибилися міждержавні протиріччя, що призвело до нової світової війни.

5. ПЕРІОД НАЗРІВАННЯ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(1933-1939 рр.)

В економіці:

1. Нового економічного піднесення після кризи не відбулося. До середини 1937 р. промислове виробництво зросло лише на 5% порівняно з 1929 р.

2. Посилилася господарська функція держав.

3. В багатьох країнах посилилося державне регулювання економіки.

4. В Німеччині, Італії, Японії державне регулювання було пов'язане з воєнними потребами.

5. У США розпочався "новий курс" Ф. Рузвельта — прогре­сивні реформи.

В політичній сфері:

1. В Німеччині, Італії, Японії, Болгарії, Угорщині та інших країнах були встановлені тоталітарні режими фашистсь­кого типу.

2. Розвивалися реакційні тенденції в багатьох країнах, від­бувався поворот до фашизму.

3. У Франції, Іспанії до влади прийшли уряди Народних фронтів, що прагнули перешкодити наступу фашизму. '

4. Завершилося формування тоталітарного режиму в СРСР.

У міжнародних відносинах:

1. У 30-х рр. загострилися міжнародні проблеми.

2. Відбувалася спроба переглянути результати Першої сві­тової війни, здійснити воєнну експансію та досягти світо­вого панування.

3. Основою міжнародного життя стала конфронтація.

4. Створено блок агресивних держав (Німеччина, Італія, Японія).

 

Тема 1. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА (1914-1918 рр.) ПОЧАТОК ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

ПРИЧИНИ ВІЙНИ

1. Нерівномірність розвитку країн і намагання провідних держав світу поділити уже поділений світ.

2. Посилення боротьби між провідними державами світу за сфери впливу, ринки збуту, джерела сировини, колонії, світове панування.

3. Модернізація систем озброєння, гонка озброєнь, поява новітніх засобів винищення людей, які приносили над­прибутки власникам військово-промислового ком­плексу.

4. Поглиблення внутрішньополітичної кризи в провідних країнах світу, яка підривала їх могутність, прагнення по­долати наростання революційного та національно-ви­звольного рухів, знешкодити опозиційні політичні сили, перенести увагу народів із внутрішніх проблем на зовнішню загрозу.

Характер війни: загарбницька, несправедлива з боку всіх
воюючих держав як Троїстого союзу (Німеччина, Авст­
ро-Угорщина, Італія, 1882 р.), так і Антанти (Велика
Британія, Франція та Росія, 1904-1907 рр.). _________

Привід до війни: вбивство 28 червня 1914 р. в м. Сараєво
сербським студентом-націоналістом, членом таємної ор­
ганізації "Молода Боснія" Гаврилом Принципом спад­
коємця австрійського престолу ерцгерцога Франца
Фердинанда та його дружини. ____________________

23 липня 1914 р. Австро-Угорщина, маючи підтримку з боку
Німеччини, висунула Сербії ультиматум, вимоги якого
порушували суверенітет Сербії. __________________

ПОЧАТОК ВІЙНИ

28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії,

незважаючи на те, що майже всі пункти ультиматуму

були прийняті. Наприкінці липня 1914 р. австро-угорські війська вторглися

на територію Сербії, бомбардували Белград. У відповідь

Росія оголосила мобілізацію. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії. З серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Франції.

4 серпня 1914 р. У відповідь Велика Британія оголосила вій­ну Німеччині.

Так почалася Перша світова війна, в яку було втягнуто 38 країн світу з населенням понад 1млрд чол., що стано­вило 87% населення планети. У збройні сили цих країн було мобілізовано понад 70 млн чол. Війна стала світовою.

Іспанія, Швейцарія, Нідерланди і скандинавські країни (Швеція, Норвегія, Фінляндія) зберегли нейтралітет до кінця війни.

Серпень 1914 р. Японія оголосила війну Німеччині.

29 жовтня 1914 р. Османська імперія виступила проти Росії
та інших країн Антанти. ________________________

СТРАТЕГІЧНІ ПЛАНИ ВОЮЮЧИХ ДЕРЖАВ

Німеччина

1. Створити Великонімецьку імперію.

2. Розширити територію Німецької імперії в Європі за раху­нок земель Франції та Росії.

3. Встановити політичну та економічну гегемонію в Європі.

4. Створити під своєю зверхністю Пангерманський союз.

5. Переділити уже поділений світ у своїх інтересах, захопити нові колонії.

6. Перетворити загарбані території на сировинну базу Вели-конімецької імперії.

Австро-Угорщина

1. Посилити свої позиції на Балканському півострові.

2. Захопити Сербію.

3. Навічно зберегти своє панування в Галичині, Північній Буковині та Закарпатті.

4. Захопити Волинь і Поділля.

5. Придушити національно-визвольний рух слов'янських на­родів імперії.

Італія

Посилити свій вплив на Балканському півострові.

Туреччина

1. Посилити свій вплив на Балканському півострові.

2. Захопити Північне Причорномор'я.

3. Встановити свій контроль над екваторією всього Чорного моря.

 

ІЗ

Велика Британія

1. Розгромити основного суперника в Європі — Німеччину.

2. Зберегти свої колонії.

3. Зберегти своє панування на морях.

4. Захопити нові нафтові володіння у Месопотамії і на Ара­війському півострові.

Франція

1. Повернути Ельзас і Лотарингію, які були захоплені Німеч­чиною у франко-прусській війні 1870 р.

2. Захопити Саарський вугільний басейн.

3. Зберегти свої колонії.

Росія

1. Розширити свою територію до Карпатських гір, захопити під прикриттям ідеї "об'єднання всіх руських земель" Східну Галичину, Північну Буковину, Закарпаття.

2. Посилити свій вплив на Балканському півострові.

3. Встановити свій вплив над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли.

Японія

1. Прагнула завоювати німецькі володіння на Тихому океані.

2. Підкорити Китай. _______________________________

ПЛАН ШЛІФФЕНА За планом "блискавичної війни" німецького генерала Шліффена, за яким почала діяти Німеччина, передбачалося:

1. Зосередити свої основні зусилля проти Франції, насту­паючи через Бельгію і Люксембург.

2. Війну проти Франції планувалося закінчити через 6-8 тижнів.

3. Після цього перекинути армію на Східний фронт для розгрому Росії.

Шліффен (1833-1913) — один із провідних теоретиків німе­цької воєнної доктрини. Був начальником німецького генерального штабу з 1891 по 1905 р.

ПІДГОТОВКА КРАЇН ДО ВІЙНИ Німеччина

Добре підготувалася до війни:

1. До 1914 р. збільшила чисельність армії.

2. Значно збільшила кошти на воєнні витрати. На 1914 р. вони становили половину всіх бюджетних витрат.

3. До середини 1914 р. закінчилося углубдення Кільського каналу, що дозволило швидко перекидати великі воєнні кораблі із Балтійського моря у Північне.

 

4. Нова німецька артилерія не мала рівних у світі.

5. Були підготовлені всі необхідні запаси для ведення корот­кої війни, на яку розраховувала Німеччина.

6. За допомогою Німеччини була значно посилена армія Австро-Угорщини.

7. Турецька армія була під повним контролем Німеччини.

Країни Антанти

1. Озброєння сухопутних військ було гіршим, ніж німе­
цьких.

2. Промисловість країн Антанти не була підготовлена до * переходу на випуск воєнної продукції.

3. Франція не побудувала укріплень на кордоні з Бельгією.

4. Тільки морські сили Антанти значно переважали німе­
цько-австрійські.

Фронти, які сформувалися у 1914 р.:

Західний (тут німецькій армії протистояли французькі,

бельгійські, англійські війська); Східний (тут об'єднаним силам австро-угорської армії про­тистояли російські війська). Німеччина почала воєнні дії на Західному фронті. Німецькі війська увійшли в Бельгію, порушивши Договір про ней­тралітет Бельгії, який німецький канцлер назвав "клапти­ком паперу", на який не слід зважати.

БОЙОВІ ДІЇ У 1914 р. Західний фронт

21 серпня 1914 р. Німецькі війська через Бельгію, обминувши французькі укріплення (лінію Мажино), вторглися у Францію. Французькі війська та англійський експедицій­ний корпус, що висадився на північному узбережжі Фран­ції, змушені були відступити. Німецькі війська п'ятьма ар­міями рушили на Париж.

Кінець серпня 1914 р. Німецькі війська опинилися за 17 км від Парижа.

2 вересня 1914 р. Президент і уряд Франції змушені були поки­нути Париж. Через відправлення частини німецьких військ на Схід проти наступу російських армій у Східній Пруссії, у німців не вистачило сил для оточення Парижа. Німецькі війська вийшли до річки Марни.

 

5-12 вересня 1914 р. Битва на Марні, в якій брали участь з обох сторін понад 1,5 млн чол. Війська Антанти (францу­зька, англійська й індійська піхота, кавалерія англійців) перейшли в наступ і витіснили противника до річки Ен.

Наприкінці 1914 р. Війна на Заході стає позиційною.

Позиційна війна:

• солдати обох воюючих сторін заривалися в окопи;

• будувалися бетонні й земляні укріплення;

• перед окопами встановлювалися мінні поля й ряди ко­лючого дроту.

Східний фронт

17 серпня 1914 р. Російські війська силами двох армій під ко­мандуванням генералів П. Ренненкампфа і А. Самсонова перейшли в наступ у Східній Пруссії.

20 серпня 1914 р. Російські війська завдали поразки німе­цькій армії у Східній Пруссії. Німецьке командування спішно перекинуло на Східний фронт два стрілецькі кор­пуси й кавалерійську дивізію. Німці оточили два корпуси армії Самсонова (30 тис. чод. і 200 гармат).

Вересень 1914 р. Німецькі війська повністю витіснили росій­ську армію зі Східної Пруссії.

Серпень — вересень 1914 р. Галицька битва, в якій російські війська Південно-Західного фронту завдали поразки ав­стрійцям. Російські війська зайняли м. Львів (3 вересня 1914 р.), взяли в облогу фортецю Перемишль. Втрати ав­стрійців — 400 тис. чол.

Юнець 1914 р. Активні бойові дії не велися на Східному фронті. Війна стає позиційною.

Висновки:

1. Наприкінці 1914 р. фронт стабілізувався від Північного моря до швейцарського кордону.

2. Маневрена війна наприкінці 1914 р. перетворилася на позиційну.

3. Німецька та австрійська армії зазнали поразки.

4. Події 1914 р. свідчили про крах плану "блискавичної вій­ни" Шліффена.

5. Воєнна кампанія 1914 р. закінчилася на користь країн Антанти.

6. Воєнні дії затягувалися.

7. Німеччині не вдалося завдати поразки Франції.

8. Німеччина була змушена вести війну на два фронти.

 

КАМПАНІЇ 1915-1916 рр.

ПОДІЇ 1915 р. Мета: 1. Спрямувати основний удар проти Росії.

2. Завдати їй остаточної поразки.

3. Вивести Росію з війни.

4. Після поразки Росії всі сили зосередити проти Франції і Великої Британії на Західному фронті.

Лютий 1915 р. Австро-німецький наступ на Східному фрон­ті. У боях біля Мазурських озер німці витіснили росій­ську армію зі Східної Пруссії.

Травень 1915 р. Німецькі й австрійські війська перейшли в наступ і прорвали російську оборону (Горліцький про­рив). Бойові дії велись від Ризької затоки до кордонів Ру­мунії. Російські армії мали невеликий запас боєприпасів, обмундирування, медикаментів і тому змушені були від­ступати. За п'ять місяців боїв австро-німецькі війська за­хопили: Галичину, Північну Буковину, частину Волині, землі Польщі, Литву, частину Латвії і Білорусі.

Втрати росіян: 150 тис. убитими,

700 тис. пораненими, 900 тис. полонених.

Кінець 1915 р. Бойові дії обох сторін набули позиційного ха­рактеру.

Висновки:

1. Німеччина й Австро-Угорщина 54% своїх збройних сил використали проти Росії, але укласти сепаратний мир з Росією не вдалося.

2. Втрати Росії у воєнній кампанії 1915 р. становили 2 млн чол.

3. В Росії загострилася внутрішньополітична ситуація.

ЗАХІДНИЙ ФРОНТ 22 квітня 1915 р. Німці в районі р. Іпр вперше застосували

отруйні гази проти англо-французьких військ. Наслідки: 1. Загинуло 5 тис. англійських і французьких солдат.

2. 10 тис. солдат було отруєно.

3. Це було перше в історії воєн застосування хі­мічної зброї.

16 17

ВСТУП У ВІЙНУ ІТАЛІЇ

(23 травня 1915 р.) Італія мала претензії:

• на деякі території, які належали Австро-Угорщині,
Туреччині й Албанії;

• на західну частину Балканського півострова.
Квітень 1915 р. Італія підписала з країнами Антанти

секретну Лондонську угоду, за якою:

1. Італія зобов'язувалася вступити у війну проти Німеччини.

2. За це їй обіцяли:

 

• Трієст та інші австрійські області з італійським насе­ленням;

• Албанію під протекторатом Італії.

23 травня 1915 р. Італія оголосила війну Австро-Угорщині. Так був відкритий Італійський фронт.

 

• 4 оборонних позиції (частина бетонних), які були об­ладнані окопами, траншеями, ходами сполучення з дротяними загородженнями;

• оборону тримали 11 французьких дивізій з 632 гарма­тами.

21 лютого — червень 1916 р. Німцям вдалося подолати 4 обо­ронних лінії англо-французьких військ, але просунутися вглиб лише на 7 км. Прорвати фронт їм не вдалося. В ході битви масово використовувалися артилерія, авіація, ка­валерія, піхота. Під Верденом німці використали: 1200 гармат, 202 міномети, 160 бойових літаків, 14 аеростатів.

У ході битви загинуло 120 дивізій (69 французьких і 50 німе­цьких).

 

Наслідки кампанії 1915 р.:

1. Після тривалих переговорів у вересні 1915 р. Болгарія стала союзником Німеччини, а 14 жовтня 1915 р. вступила у вій­ну на боці Німеччини. Так утворився Четверний союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина).

2. У 1915р. вирішальних перемог не здобула жодна з коаліцій.

3. Зосередження головних німецьких військ на Східному фронті дало можливість союзникам на Заході укріпити свої позиції, накопичити матеріальні запаси і створити ре­зерви, перегрупувати сили для нанесення головного удару.

4. Війська союзників Німеччини були розпорошені на різних фронтах і не вели активних наступальних операцій.

5. Країни Антанти налагодили велике військове виробництво.

6. Економічне становище Німеччини значно погіршилося.

КОНТРНАСТУП ВІЙСЬК АНТАНТИ НА р. СОММІ (червень - листопад 1916 р.)

Червень — липень 1916 р. Англійські і французькі війська перейшли в наступ на р. Соммі, намагаючись прорвати німецький фронт. Вони використали 39 дивізій, 1700 важких гармат, 200 бойових літаків. Союзники вперше використали танки.

Листопад 1916 р. Завершення битви на р. Соммі. Величезні втрати у цій битві: французів — 341 тис, англійців — 453 тис, німців — 450 тис.

 

ВЕРДЕНСЬКА БИТВА

(лютий — грудень 1916 р.)

Початок 1916 р. Головні сили німецька армія зосередила на Західному фронті.

21 лютого 1916 р. Німецькі війська перейшли в наступ побли­зу Вердена, який прикривав шлях на Париж. У бій проти англо-французьких військ Німеччина кинула 12 дивізій. Ця битва увійшла в історію як "верденська м'ясорубка". Верденська фортеця мала потужну оборону:

Висновки:

1. Битва на р. Соммі знаменує перелом у ході Першої світо­вої війни на користь країн Антанти.

2. Технічна перевага і стратегічна ініціатива перейшла до країн Антанти.

3. До кінця війни Велика Британія і Франція мали на озбро­єнні понад 7 тис. танків.

4. Німеччина тільки з 1917 р. почала виробляти танки і мала до кінця війни лише 70 машин.

 

БРУСИЛОВСЬКИЙ ПРОРИВ РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ (червень - жовтень 1916 р.)

Весна 1916 р. Війська Південно-Західного фронту під ко­мандуванням генерала О. Брусилова знову захопили частину Буковини і Південну Галичину.

Червень 1916 р. Російські війська під командуванням О. Брусилова провели успішний наступ на позиції про­тивника. Ця операція одержала назву "Брусиловський прорив". Російські війська прорвали фронт австрійців і німців завдовжки 350 км і просунулися на 80-120 км.

Російські війська знову захопили:

Східну Галичину, всю Буковину, Волинь.

Німецьке командування було змушене припинити воєнні дії

під Верденом і перекинути на Схід шість дивізій, що дало

змогу зупинити наступ російських військ.

Висновки:

1. Це була остання успішна операція російських військ у ході Першої світової війни.

2. У російського командування не було резервів, щоб закрі­пити успіх, тому російські війська були змушені знову перейти до оборони.

3. Війна знову стала позиційною.

4. Лінія Східного фронту залишалася незмінною до літа

1917 р.

ПІДВОДНА ВІЙНА

1915 р. Німеччина вперше широко використала підводні човни і почала "підводну війну", наносячи удари навіть по кораблях нейтральних країн, щоб перешкодити вве­зенню до країн Антанти в Європу озброєння, необхідної сировини та продовольства. Потоплення пасажирських кораблів викликало протести нейтральних країн. Це змусило Німеччину не топити пасажирські кораблі без попередження. Країни Антанти проти підводних човнів використовували сотні міноносців і тисячі допоміжних суден, у тому числі й судна-пастки (звичайні торгові судна, на яких були за­масковані гармати), літаки, дирижаблі. На морі було вста­новлено десятки тисяч протичовнових мін. Для виявлення підводних човнів було винайдено гідроаку­стичні прилади, а для їх знищення — глибинні бомби. Із 400 підводних човнів, які діяли на морських театрах воєнних дій, було потоплено 185.

У Першій світовій війні німецькі підводні човни потопили: 6 тис. торгових суден,

200 бойових кораблів загальною тоннажністю понад 30 млн т. 1917 р. Німеччина проголосила необмежену підводну війну. Німецькі підводні човни активізували військові дії на морі (їх було 300). За 1917 р. вони потопили 2734 судна різних країн.

ПОДІЇ 1917-1918 рр.

Підсумки кампанії 1916 р.

1. Кампанії 1916р. характеризуються великими людськими жертвами обох сторін.

2. У 1916 р. становище країн Четверного союзу стало кри­тичним.

3. Німецьке командування змушене було перейти на всіх фронтах до оборони через нестачу сил.

4. Німеччина опинилася в економічній і військовій блока­дах.

5. Стратегічна ініціатива перейшла до країн Антанти.

ВИХІД РОСІЇ З ВІЙНИ

Становище Росії в роки війни було критичним:

• в російській армії під час війни опинилося майже поло­вина працездатних чоловіків;

• погіршилося становище народних мас;

• зменшилося споживання необхідних продуктів харчу­вання:

 

1914 р.— на 25%,

1915 р.— на 43%,

1916 р.— на 52%.

Населення вдалося до страйків, які в лютому 1917 р. перерос­ли в революцію.

 

Лютий 1917 р. В Росії відбулася демократична революція,, наслідком якої стало повалення царського уряду. До вла-*; ди прийшов Тимчасовий уряд, який не змінив зовнішньої * політики Росії.

Літо 1917 р. Тимчасовий уряд намагався провести наступ на Західному та Південно-Західному фронтах. Ця спроба закінчилася безрезультатно. Російські війська залишили Галичину, Буковину і західні райони Росії.

Жовтень 1917 р. Більшовицький переворот у Росії.

В Росії встановилася влада більшовиків, які, нама­гаючись припинити участь Росії у світовій війні, почина­ють переговори з Четверним союзом у Бресті.

З березня 1918 р. Радянська Росія підписує з Німеччиною та її союзниками сепаратний Брестський мир, за яким частина території колишньої Росії була окупована авст-ро-угорськими та німецькими військами. Згідно з дого­вором:

• армія Росії демобілізовувалася;

• військово-морський флот роззброювався;

• війська виводилися з України і Фінляндії.
Сепаратний мир — мир, укладений однією державою з про­
тивником окремо від своїх союзників під час війни.

5. Перешкодити зближенню Німеччини і Мексики (така

спроба робилася з боку Німеччини). 6 квітня 1917 р. Вступ у війну США на боці Антанти. Літо 1917 р. Початок відправлення американських військ у

Європу.