Ціноутворення товарів першої необхідності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ціноутворення товарів першої необхідності



В ринковій пропаганді значне місце займає поширення переконань, що «ринок за всіх обставин приводить до справедливого, об’єктивного ціноутворення». Тим часом, дійсність показує, що інколи ціна товару в умовах ринку сильно відрізняється від обсягу затрат виробника, від кількості грошей, які спроможний за нього заплатити покупець. Особливо гостро це питання стосується утворення ціни товарів першої необхідності, без яких неможливе існування людини. До товарів першої необхідності відносять їжу, одяг і взуття, обігрів житла й інші комунальні послуги, оплату за проїзд і зв'язок, ліки. За екстремальних умов до цих товарів відносять їжу і воду, тепло.

Розглянемо утворення ціни товару першої необхідності. Візьмемо до розгляду ті ж величини, якими описано базову модель економіки (р. 3) та економічну структуру суспільства (р. 4). Будемо вважати, що в економіці одні й ті ж її учасники виробляють і споживають один вид продукту ‑ товар ціною . Вони мають заощадження . Частки і цих заощаджень вони витрачають відповідно на особисте споживання й виробничі потреби. Кількість виробленого продукту описує виробнича функція . Кількість спожитого товару першої необхідності описує функція споживання , яка є опуклою, зростаючою функцією при всіх додатних значеннях аргументу. Кількість учасників описує відомий їхній розподіл за заощадженням.

Вартість спожитого товару легко виразити через кількість споживачів , споживання та його ціну товару:

.

Обсяг виробленого товару в грошових одиницях дорівнює добутку кількості виробників й кількості виробленого ними продукту , помноженому на ціну товару . Інтеграл від такого добутку виражає кількість продукту, виробленого власниками підприємств, які мають заощадження .

Видатки виробника пропорційні кількості виробленого товару:

,

де ‑ зарплата (в натуральних одиницях) за виготовлення одиниці товару, ‑ накладні виробничі витрати, ‑ податок.

В першому приближенні виробничі видатки пропорційні обсягу спожитої продукції:

,

де ‑ витрати на виробництво одиниці спожитого товару. В загальному випадку такі питомі витрати залежать від ціни, проте для коротких проміжків часу їх вважатимемо сталими. Якщо споживачі витрачають всі доходи на споживання, тоді .

Прибуток власника підприємства становить різницю між доходом, котрий дорівнює вартості спожитого товару , і видатками .

(5.3)

Прибуток залежить від ціни . Здебільшого власники підприємств намагаються отримати найбільший прибуток. При такій стратегії задача ефективного управління полягає у тому, щоб вибрати таку ціну , підприємство отримає найбільший прибуток:

(5.4)

Прибуток досягає екстремуму при умові:

.

Щоб знайти ціну, при якій виробництво дає найбільший дохід (5.4), ‑ знайдемо екстремум функції , вираженої співвідношенням (5.3).

(5.5)

Перенесемо в рівнянні (5.5) диференціювання під знак інтегралу.

Візьмемо похідні від добутків у підінтегральних виразах.

Відкинемо похідну від сталої , оскільки .

Винесемо сталу в другому додатку з-під знаку інтеграла.

Замінимо аргументи , в функціях і .

(5.6)

Позначимо символами , перший і другий доданки в (5.6).

;

Візьмемо похідну замінивши змінну диференціювання.

Підставимо знайдену похідну у вираз і спростимо його.

В підінтегральному виразі другий доданок у дужках в завжди менший одиниці при всіх . Це випливає з властивості функції споживання, яка має додатну першу похідну ( ) і від'ємну другу похідну ( ). Це пов'язано з тим, що неможливо купити товару більше наявної купівельної спроможності. Якщо б всі наявні заощадження споживач спрямовував на споживання, тоді б функція споживання була лінійною (графік – прямою лінією), а цей доданок дорівнював одиниці. В дійсності – споживач витрачає лише частину наявних у них коштів на споживання, це означає, що

при всіх .

Звідки випливає, що при .

Так само переконуємося, що доданок у виразі (5.6) також є додатнім. Підставивши у вираз для , отримуємо.

.

Функція споживання товарів першої необхідності всюди зростає, це означає, що її похідна завжди додатна

при всіх .

Звідси випливає, що при . Отже, рівняння (5.5) не має розв’язків. Тому прибуток виробника як функція ціни товарів і послуг першої необхідності не має локального максимуму. Похідна, записана справа в рівняння (5.5), завжди більша нуля

при всіх .

Прибуток як функція ціни товарів першої необхідності монотонно зростає зі збільшенням їхньої ціни. Це твердження залишається істинним, якщо виробничі витрати залежать від ціни [[15]]. Також ця закономірність утворення ціни товарів першої необхідності не залежить від структури суспільства. Зокрема, вона повторюється у суспільствах з унімодальними і бімодальними розподілами громадян за заощадженнями.

Описана пряма залежність доходу виробника від ціни товарів і послуг першої необхідності за звичайних умов стосується їжі, одягу, обігріву житла і оплати комунальних послуг, проїзду й зв’язку, а також ‑ плати за ліки й лікування. За екстремальних умов ця закономірність стосується передусім плати за воду і їжу.

Описана вище пряма залежність доходу виробника від ціни товарів першої необхідності проявляється в тому, що виробники намагаються менше виробляти, а продавати товар за «якомога вищою ціною». Внаслідок цього купівельна спроможність споживачів товарів першої необхідності опускається нижче прожиткового мінімум. Адже потреби змушують їх купувати товари першої необхідності, незалежно від їхньої ціни. Це є грубим порушенням основних прав людини.

Для товарів першої необхідності немає поняття «оптимальної ринкової ціни». Виробнику вигідно виробляти мало товарів першої необхідності й продавати їх за якомога вищою ціною. Виробник отримує найбільший прибуток при гранично допустимій ціні. Зрозуміло, що така економічна поведінка неприйнятна для суспільства, вона суперечить моральним нормам і духовним настановам, приводить до негативних соціальних наслідків.

 

Рис. 5.1. Ілюстрація до ціноутворення товарів першої необхідності.

 

На жаль, початок ринкових реформ в нашій країні супроводжувала пропаганда проте, що «ринкове саморегулювання ціни автоматично приведе до задоволення наявного попиту на них». Ілюзія цієї пропаганди полягала в тому, на товари першої необхідності немає «ринкової ціни». Натомість в нашому суспільстві спершу стрімко зросла ціна товарів першої необхідності, а пізніше утворилося планове утворення їхньої ціни [[16]].

Подібно до споживчого ринку товарів і послуг першої необхідності також невпинно зростають ціни на сировину й енергоносії, які потрібні власникам малих підприємств для виробничих потреб.

Ринкова ідеологія замовчує необмежене зростання ціни товарів першої необхідності. Все ж, на практиці в багатьох країнах вживають заходів, щоб обмежити збільшення ціни тих товарів. Наприклад, в одних країнах послуги транспорту і зв'язку надають державні підприємства за фіксованими цінами. При генерації енергії та вирощуванні сільської продукції й виробництві харчових товарів застосовують економічні заходи зменшення ціни: дотації, податкові пільги, або адміністративні заходи, ‑ обмеження цін, антимонопольні закони. Також для обмеження ринкового збільшення ціни товарів першої необхідності створюють держаний сектор економіки, в якому виробляють ці товари й збувають їх за фіксованими цінами. На жаль, в нашій країні такі регуляторні норми не мають систематичного впливу. Навпаки – виробники різних товарів першої необхідності конкурують між собою, хто швидше підніме ціну свого товару.

Питання до параграфу 5.2

Які соціально-історичні проблеми пов'язані з ринковим ціноутворенням? Як математично описати дохід власника підприємства з урахуванням його капіталозабезпечення, ціни товару, купівельної спроможності споживачів, та економічної структури суспільства? Як записати критерій найбільшого доходу виробника в залежності від ціни? Як математично показати, що дохід виробника товарів першої необхідності монотонно зростає при збільшенні ціни товару? Чому та товари першої необхідності немає оптимальної ринкової ціни? В чому помилка пропаганди щодо «справедливого ринкового» ціноутворення товарів першої необхідності? Які висновки щодо державного регулювання економіки випливають з того, що виробниками товарів першої необхідності вигідно виробляти мало товару й продати їх за якомога вищою ціною? Які товари потрапляють у категорію «першої необхідності» при здійснення підприємницької діяльності власниками малих підприємств? Які методи регулювання ціни товарів першої необхідності застосовують на практиці в різних країнах?



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.214.224.207 (0.009 с.)