ТОП 10:

Розподіл аграрних виробників за власністю на виробничі ресурси



В ринковій економіці учасники товарного промислового виробництва утворюють різні соціальні групи. Це підприємці, яким бракує капіталу і котрі мають дохід на рівні прожиткового мінімуму (вони утворюють низькопродуктивний економічний стан), підприємці, які мають достатньо капіталу для виробничої діяльності (високопродуктивний економічний стан). А також – підприємці, які мають дохід, котрий невпинно збільшується, вони становлять нестійку економічну групу, котра утворює втікаючий хвіст розподілу громадян за величиною статків. Всі види ліквідних ресурсів цих підприємців зведено до одного ресурсу – «заощаджень», які приблизно рівні сумі фінансових ресурсів та ліквідній вартості майна.

Для нашої країни, яка історично пов'язана з культурою землеробства, особливо важливо визначити, яким є розподіл селян, аграрних виробників за розміром їх ресурсів. Тому розглянемо економічну структуру селянства, описану розподілом кількості селян за величиною їх ресурсів.

Для сільськогосподарського виробництва необхідними є три ресурси – земельні угіддя, виробничі фонди (приміщення, технічні засоби), капітал (фінансові ресурси ‑ обігові кошти, кошти для придбання палива, техніки). Позначимо ‑ площі угідь символом, ‑ виробничі ресурси, ‑ фінансові ресурси. Кількість виробленого продукту описує виробнича функція , яка є неспадною функцією своїх аргументів. В аграрному виробництві приймає участь виробників. Сільськогосподарський продукт купують споживачів.

Швидкість зміни заощаджень сільськогосподарських виробників пропорційна різниці між їх доходом від збуту сільськогосподарської продукції, від продажі землі сільськогосподарського призначення і видатками на особисте споживання , на придбання сільськогосподарської техніки і зарплату робітникам.

, (4.11)

де ‑ кількість робітників, які працюють на одному сільськогосподарському підприємстві; ‑ розмір фінансових витрат на виробництво одиниці сільськогосподарського продукту. Функція має додатні значення, якщо підприємець продає угіддя, і має від'ємні значення, якщо їх купує. Функції , відображають потребу відповідно в землі й техніці в залежності від розміру угідь, фондів і фінансових ресурсів сільськогосподарського підприємця.

Швидкість зміни земельних угідь залежить від обсягів їх придання або продажі:

, (4.12)

де ‑ коефіцієнт, який показує наскільки швидко власники підприємців реагують на потребу продати або купити угіддя.

Швидкість зміни виробничих фондів пропорційна різниці між кількістю куплених фондів та величиною зношених фондів:

, (4.13)

де ‑ коефіцієнт зношування фондів.

Рівняння (4.11)-(4.13) описують динаміку трьох ресурсів без урахування випадкових змін в поведінці виробників. З урахуванням випадкової зміни ресурсів на основі рівнянь (4.11)-(4.13) отримуємо рівняння Ланжевена третього порядку:

, (4.14)

де , , , ‑ випадкові функції з нульовим середнім значенням, які імітують випадкові відхилення динамічних змінних ; символом позначено вектор-функцію:

.

Рівняння (4.14) приводить до рівняння Фокера-Планка-Колмогорова третього порядку:

, (4.15)

де , статистичний розподіл кількості власників підприємств за величинами ; ‑ коефіцієнт дифузії. Якщо величини статистично незалежні, тоді , де , , розподіли кількості виробників відповідно за угіддями, фондами, заощадженнями.

Якщо системи (4.14) стаціонарна, а величини – статистично незалежні, тоді розподіли відомі з розв’язку (4.15):

,

де – коефіцієнт нормування; ; , , де ( ) ‑ елементи матриці . Якщо рівняння мають більше, ніж один розв’язок, тоді в системі (4.15) виникають рівноважні стійкі стани, в яких потенціал має мінімуми, прив’язані до локальних мінімумів окремих його доданків. Схематичні графіки , , показано на рисунку 4.11.

Детальні дослідження показують, що розподіли , , мають три максимуми. Ці максимуми відповідають одноосібним сільським господарствам (група «Б»), середнім (фермерським) господарствам (група «Г») і великим сільськогосподарським підприємствам (фільварки, колгоспи, група «Е»). Крім того, в сільському господарстві виникають нестійкі стани. Це одноосібні господарства, яким бракує землі (група «А»). Середні і великі господарства, яким бракує одного або декількох ресурсів (групи «В» і «Д» відповідно). Також серед аграрних виробників виникають групи великих землевласників, які мають тенденцію до збільшення (група «Є»). В різних історичних обставинах власників таких господарств називали феодалами, магнатами, латифундистами.

Рис. 4.11. Схематичні графіки розподілів , , , які
виникають при реально можливих функціях , .

Рисунок 4.11 ілюструє статистично незалежні розподіли , , , які виникають, якщо в аграрному виробництві застосовують ручну працю, малопотужну техніку або тяглову силу коней, і високо-потужну техніку. На цьому рисунку точками позначено стійкі економічні стани. В дійсності ці стани виникають як результат процесу своєрідної структуризації сільськогосподарських виробників, в ході якого власники малих, середніх і великих господарств накопичують у відповідних розмірах три види ресурсів: угіддя, фонди і капітал. Точками , , , показано нестійкі економічні стани.

Ці розподіли ілюструють, що економічна структура аграрних виробників є складнішою за економічну структуру промислових виробників, і тим більше – найманих робітників. Адже навіть ті сільськогосподарські виробники, яким бракує фондів, землі й капіталу для виробництва, мають «внутрішню природу» (відображену описаними розподілами) таку ж складну, як і власники великих землеволодінь. Це прояснює, чому в усі історичні епохи селян переслідували. В першу чергу – відмовляючи їм у праві власності на землю. Додамо, що в європейських країнах селянам заборонено володіти землею з раннього середньовіччя. Адже селяни (групи «А-Г») посідали ті угіддя, на які претендували власники великих маєтків (група «Є»). Соціальний зміст ефекту «розширення земельних володінь» підприємців групи «Є» відомий як територіальна експансія, захоплення земель, позбавлення права власності на землю членів інших соціальних груп.

В дійсності в нашій країні розподіли , , далекі від тих, що зображені на рисунку 4.11. Це пов'язано з денаціоналізацією (розпаюванням) землі сільськогосподарського призначення та передачею її у власність громадянам, які не мали виробничих фондів й капіталу, потрібних для аграрного виробництва. Схематично графіки розподілів , , , які відображають структуру аграрних виробників після розпаювання землі показано на рис. 4.12.

Рис. 4.12. Схематичні графіки розподілів , , , утворених в Україні після денаціоналізації землі сільськогосподарського призначення.

Якщо б регуляторний вплив на аграрне виробництво був спрямований на створення «середнього класу» аграрних виробників, тоді б розпаювання землі відбувалося одночасно з наданням селянам засобів, щоб створити виробничі фонди і накопичити капітал. Створення ринку землі без цих засобів веде до утворення латифундій. З культурних і духовних мотивів (які є вищими за економічні інтереси) для нашої країни важливо зберегти «середній клас» сільськогосподарських виробників. І при цьому не допустити відновлення латифундій, які б стали сучасним аналогом панських фільварків.

Крім того, збереження в нашій країні малих і середніх аграрних виробників пов'язане з основами української етнопсихології. Адже національний стереотип українців утворений на основі уявлення про те, основним типом поселення, господарювання і взаємодії людини з ландшафтом, є займання (урізання) досі ніким необроблюваної землі (цінили, перелогу), для її окультурення, оброблення, зведення садиби.

Питання до параграфу 4.5

Чому полягає особлива актуальність вивчення і державного регулювання розподілу кількості аграрних виробників за розмірами їхніх ресурсів? Від яких основних ресурсів залежить розподіл кількості аграрних виробників? Як математично описати зміну угідь, фондів і капіталу власника аграрного підприємства? Як математично відобразити випадкові зміни угідь, фондів і капіталу власника аграрного підприємства? Яка загальна форма розподілу кількості власників аграрних підприємств за величиною угідь, фондів і капіталу? Як виразити розподіл кількості власників аграрних підприємств за величиною угідь, фондів і капіталу, якщо їхні випадкові зміни є статистично незалежні? Чому за наявності трьох видів технічного оснащення землеробства розподіли кількості підприємств за величиною угідь, фондів і капіталу мають три максимуми? Які суспільні групи виникають в аграрному виробництві з троьмодальними розподілами його учасників за величиною угідь, фондів і капіталу? Які з цих груп є економічно стійкими і економічно нестійкими?

Яким є сучасний розподіл кількості власників земельних паїв за величинами угідь, фондів і капіталу? Який основний сучасний недолік регуляторного впливу на соціально-економічну структуру аграрних виробників в нашій країні? Які економічні причини та наслідки (економічні, демографічні, духовні) ризику виникнення сучасних латифундій? Як задача утворення «середнього класу» аграрних виробників пов'язана з національною психологією українського етносу?







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.233.239.102 (0.008 с.)