Вплив фінансової спроможності на ціноутворення

Розглянемо ситуацію, коли споживачі товарів не впливають на утворення їхньої ціни. Нехай одні й ті ж громадяни є виробниками і споживачами. Фінансову спроможність учасників такої економіки описує розподіл кількості виробників й споживачів за заощадженнями. Кількість спожитого продукту описує функція споживання , залежна від купівельної спроможності , де ‑ частка витрат, яку учасники економіки витрачають на споживання. Кількість виробленого продукту описує виробнича функція , залежна від питомого капіталозабезпечення , де ‑ частка витрат, яку учасники економіки спрямовують на виробничі потреби.

В першому приближенні швидкість зміни ціни товару пропорційна різниці між попитом і пропозицією.

Розіб'ємо область інтегрування в першому додатку на дві частини. На відрізку споживачі мають невисоку купівельну спроможність. На споживачі мають високу купівельну спроможність.

(5.7)

При таких припущеннях

.

Це дає підстави знехтувати першим додатком в (5.7).

Звідси випливає, що споживачі з купівельною спроможністю не впливають на утворення ціни товару. В дійсності це проявляється в тому, що ціну товару визначають лише виробники на основі розроблених ними цінових планів. Таке неявне (приховане) планове ціноутворення є однією з визначальних рис ринкової економіки.

Емпіричні спостереження показують, що виробники визначають планову ціну товарів першої необхідності так, щоб споживачі окремої групи повністю витрачали заощадження на споживання цього товару. При визначенні ціни продуктів харчування ціну визначають на основі зарплати (доходів або заощаджень) працівників бюджетного фінансування (працівників освіти, культури, медицини).

Розглянемо найпростіший математичний опис ринкової економіки з плановим ціноутворенням. Будемо вважати, що один агрегований товар ціною виробляють підприємства, які належать приватним власникам, їх кількість . На цих підприємствах працює робітників, які отримують зарплату (з урахуванням податку).

Робітники і власники мають заощадження відповідно . Частки цих заощаджень відповідно вони витрачають на особисте споживання, частки відповідно ‑ на виробничі потреби; ; ; .

Швидкість зміни заощаджень робітників пропорційна різниці між їхнім доходом і видатками на особисте споживання.

(5.8)

Швидкість зміни заощаджень власників підприємств пропорційна різниці між їхнім доходом від збуту товару робітникам і видатками на виробничі потреби й зарплату робітникам:

, (5.9)

де ‑ виробничі витрати на одиницю продукції на одне робоче місце.

Якщо на ціноутворення впливають виробники і споживачі, тоді швидкість зміни ціни товару залежить від різниці між попитом і пропозицією:

, (5.10)

де ‑ параметр інерційності.

Якщо ж фінансова спроможність виробників значно перевищує фінансову спроможність споживачів, тоді ціну товару встановлюють виробники на основі вибраної ними стратегії. За сучасних умов в нашій країні прийнята практика встановлювати ціну (товарів першої необхідності), виходячи з розміру заощаджень громадян зі сталими доходами. В позначеннях цієї моделі отримуємо таке правило поведінки.

У умовах планового ринкового ціноутворення, швидкість зміни ціни товару залежить від різниці між споживанням товару робітниками і суб’єктивно визначеним обсягом споживання:

, (5.11)

де ‑ кількість товару, яку споживачі купують, незалежно від його ціни. Параметр має зміст, ідентичний з споживанням на рівні прожиткового мінімуму.

Розв’язок рівнянь (5.8)-(5.10) з початковими умовами

, , (5.12)

моделює ціноутворення, в якому зрівноважені інтереси виробників і споживачів.

Розв’язок рівнянь (5.8), (5.9), (5.11) з початковими умовами (5.12) моделює планове ціноутворення в ринковій економіці. В нашій країні таке планове ціноутворення встановлено на продукти харчування, комунальні послуги, оплату проїзду, і частково – на одяг й взуття. Планове ціноутворення, описане рівнянням (5.11), приводить до того, що заощадження робітників прямують до значення , яке відповідає співвідношенню:

. (5.13)

Схематичні графіки розв’язків рівнянь (5.8), (5.9), (5.11), розв’язаних при початкових умовах , , зображено на рисунку нижче.

Рис. 5.2. Схематичні графіки розв'язків рівняння (5.11) при різних початкових умовах.

При ціноутворенні, описаному рівнянням (5.11), заощадження робітників не можуть піднятися вище верхньої межі , а споживання – не можуть перевищити . Учасник економіки, який опиняється в групі з ціноутворенням (5.11), не може досягнути розміру заощаджень (купівельної спроможності, споживання), вищого за межу, сплановану суб’єктами ціноутворення – власниками підприємств з великим капіталозабезпеченням. Таке обмеження фінансової спроможності є формою економічної неволі. Учасники економіки, до яких застосовано описане тут ціноутворення, не можуть збільшити своєї фінансової спроможності ніякими економічними методами (зміну приналежності до соціальних груп та еміграцію тут не розглядаємо). Група учасників економіки з економічною спроможністю, обмеженою умовою (5.13), становить «замкнуту економічну систему» в тому сенсі, що її учасники не можуть її покинути, застосовуючи доступні економічні методи: збільшення тривалості праці, підвищення професійного рівня.

Ціноутворення, сплановане для обмеження доходу громадян є наслідком глибоких деформацій державного регулювання економіки.

Питання до параграфу 5.5

За яких суспільно-економічних умов ціна товару залежить від учасників операції купівлі-продажу товару? Чому за сучасних умов ціна товару не залежить від торгу? Чому торг пов’язують з «кустарним» виробництвом?

Яка найпростіша залежність ціни від попиту й пропозиції? Як математично описати залежність ціни товару від попиту й пропозиції з урахуванням економічної структури суспільства? За яких умов частина учасників економіки не впливає на утворення ціни товару? Як в дійсності проявляється те, що частина учасників економіки не впливає на утворення ціни товару?

Який управлінський принцип застосовують виробники з високою фінансовою спроможністю, плануючи ціну товару першої необхідності? На основі чого встановлено існування управління ціною за принципом повного розходу заощаджень споживачів? Як математично описати модель ринкової економіки з плановим ціноутворенням на товари першої необхідності? Які властивості розв’язків моделі планового ціноутворення товарів першої необхідності? До яких соціальних, економічних, культурних, ідеологічних наслідків приводить практика планового ціноутворення товарів першої необхідності? Як планове ціноутворення товарів першої необхідності перетворює учасників економіки зі сталими доходами на замкнуту економічну систему? Спростуйте пропаганду «відкритості ринкової економіки» з погляду виникнення в ній замкнутих економічних систем, утворених встановленням планової ціни та товари першої необхідності? Ціноутворенням яких товарів і послуг першої необхідності створено замкнуту економічну систему в нашій країні? Як в нашій країні проявляється конкуренція між постачальниками різних типів товарів і послуг за фінансовий ресурс масового споживача?