Ціноутворення товарів довготривалого вжитку

Розглянемо утворення ціни товарів довготривалого вжитку. Виробник промислових товарів довготривалого вжитку отримує найвищий дохід, при ціні , яка є розв'язком рівняння (5.6). При утворенні ціни таких товарів функція попиту не ж всюди випуклою. Вона має область вгину в околі точки , при якій виникає споживання товарів довготривалого вжитку. В області вгину функції споживання зростає прискорено. Тому:

.

Детальний аналіз розв'язків рівняння (5.6) приводить до таких висновків [1]. Ціна товарів довготривалого вжитку, при якій виробник отримує найвищий дохід, прямує до значення, яке залежить від розміщення області вгину (розміщення точки ), а також – залежить від координат максимуму розподілу .

В суспільстві з унімодальним розподілом прибуток як функція ціни має один максимум. Координати цього максимуму (ціна товару, при якій виробник отримує найвищий прибуток) залежать від розміщення максимуму розподілу . Така «єдина найкраща» ціна виникає лише у суспільстві з унімодальним розподілом .

В суспільстві з бімодальним розподілом прибуток як функція ціни також має два максимуми. Вони розміщені поблизу максимумів , розподілу . Проте, в одному суспільстві тривалий час не можуть існувати дві ціни одного і того ж товару. Тому врешті товар приймає ту ціну, яка дає більший прибуток виробникові.

 

Якщо збут товарів за дорожчою ціною (залежною від правого максимуму ) дає більший прибуток, ніж збут товарів за нижчою ціною (залежною від ), тоді

,

де ‑ координата локального мінімуму , розміщеного між максимумами . Це означає, що вигіднішою стає друга ціна . Товар за цієї ціною купують лише споживачі, які належать до правого максимуму розподілу . Споживачам з лівого максимуму розподілу бракує купівельної спроможності для придбання товару, вони не споживають цього товару. Платоспроможний попит на товар утворює лише та частина громадян, які належать до правого максимуму розподілу . Тому власники підприємств зменшують обсяги виробництва до існуючого платоспроможного попиту.

 

Рис. 5.2. Ілюстрація до утворення ціни товарів довготривалого вжитку в суспільстві з бімодальним розподілом кількості громадян за заощадженнями.

 

В результаті – громадяни з лівого максимуму розподілу не споживають товару і не приймають участі в його виробництві. Вони стають вилученими з виробництва і споживання, стають обездоленими. Це має ефект «внутрішнього економічного вигнання». Щоб повернути цих людей до участі у виробництві й споживанні необхідні жорсткі державні регуляторні заходи.

Отже, без державного втручання ціна товарів першої необхідності невпинно збільшується. Це є однією з причин інфляції. При переході суспільстві з бімодальним розподілом від планового до ринкового ціноутворення незадовго встановлюється ціна товару, яка доступна лише громадянам, котрі належать до «багатої» частини суспільства. Такий процес відбувся в нашій країні в ході ринкової трансформації.

Питання до параграфу 5.3

Як математично довести, що прибуток як функція ціни товарів довготривалого вжитку має локальний максимум? Як локальний максимум прибутку як функції ціни товарів довготривалого вжитку пов'язаний з поняттям «ринкової ціни», ринкового саморегулювання цін? Як змінюється прибуток в залежності від ціни товарів довготривалого вжитку в суспільстві з унімодальним розподілом кількості громадян за заощадженнями? Як змінюється прибуток в залежності від ціни товарів довготривалого вжитку в суспільстві з бімодальним розподілом кількості громадян за заощадженнями? Чому в суспільстві з бімодальним розподілом кількості громадян за заощадженнями виникає дві ціни одного й того товару? Як в дійсності проявляється існування двох цін одного й того ж товару? Які процеси приводять до того, що замість двох цін товару встановлюється одна його ціна?

За яких умов в суспільстві з бімодальними розподілом кількості громадян за заощадженнями виникає ціна, доступна групі громадян з малими заощадженнями (котрі належать до лівого максимуму розподілу кількості громадян за заощадженнями)? За яких умов в суспільстві з бімодальними розподілом кількості громадян за заощадженнями виникає ціна, доступна лише громадянам з великими заощадженнями (котрі належать до правого максимуму розподілу кількості громадян за заощадженнями)? Які суспільні наслідки того, що громадяни з малими доходом вилучені з споживання товарів довготривалого вжитку? Які пов'язані участь громадян з малими статками (з лівого максимуму розподілу за заощадженнями) у виробництві товарів довготривалого вжитку та поживанні цих товарів? Які державні регуляторні заходи необхідні, щоб запобігти вилученню громадян з малими доходами від участі у виробництві та споживанні товарів довготривалого вжитку?