Економічна структура суспільства і оподаткування

Підприємці як «фізичні особи», а також підприємства – як «юридичні особи», вносять податки. Оподаткування є необхідним елементом державної організованості суспільства. Завдання податкової системи країни полягає в тому, щоб отримати найбільше податків при збереженні додаткових умов: високої рентабельності виробництва, високого платоспроможного попиту, високого рівня життя громадян, соціальної стабільності суспільства.

Нині в різних країнах учасники економіки зобов'язані носити різноманітні податкові платежі. Хоч деякі з них прямо не пов'язані з економічною структурою суспільства, все ж податки з «фізичних осіб» безпосередньо залежать від економічної структури суспільства. Переважно оподаткування ґрунтується на втіленні такого принципу: бідніші особи вносять менші податки, багатші – вносять більші податки. Цей принцип історично привів до становлення так званої прогресивної шкали податків. Це означає, що частка доходу, яку підприємець переказує в бюджет, залежить від доходу , або від заощаджень .

Суспільні й економічні інтереси полягають в такій оптимізації податку , при якому будуть досягнуті названі вище цілі. Податок за одиницю часу зі всіх підприємців легко виразити через розподіл

, (4.17)

де ‑ параметри невідомої функції . Співвідношення (4.17) показує, що оподаткування залежить від економічної структури суспільства.

Оптимальне оподаткування передбачає найбільшу кількість поступлень в бюджет протягом деякого проміжку часу .

(4.18)

при умовах, які стосуються обмеження значень . Загальна постановка задачі оптимального управління податками в формі (4.18) далека від розв'язання. Крім вдосконалення власне розмірів податкових відрахувань, її складність полягає в тому, щоб створити підприємцям умови, при яких їхня діяльність даватиме найвищі відрахування. А не лише покладатися на їх індивідуальний підприємницький ентузіазм.

Формально співвідношення (4.17), (4.18) показують, що оподаткування має залежати від доходу фізичної особи . Це означає, що розмір податку має залежати від економічної структури суспільства. Члени груп з різними доходами (заощадженнями) мають вносити податки різного розміру. Найнижчим має бути податок з осіб, які мають дохід, нижчий за прожитковий мінімум. Деякий середній податок належить сплачувати підприємцям, які мають середні доходи. Задача, про те, якими мають бути ці «середні податки», є актуальною для всіх країн протягом тривалого часу. Підприємці, які мають великі доходи, котрі вони не можуть ні спожити, ні вкласти у виробництво, мають сплачувати найвищі податки. Досвід інших країн показує, що розмір податків з підприємців з втікаючого хвоста розподілу доцільно піднести до 80-ти відсотків.

На рисунку 4.16 показано схематичну залежність податку від фінансової спроможності в порівнянні з графіком розподілу кількості громадян за фінансовою спроможністю. Цей рисунок схематично ілюструє бажану залежність ставки оподаткування від економічної структури суспільства

, (4.19)

де ‑ невідома функція, що задає оптимальну залежність (4.18). В практиці окремих країн залежність (4.19) задають відповідними державними регуляторними нормами.

Рис. 4.16. Схематична ілюстрація до залежності ставки оподаткування від економічної структури суспільства .

В останні роки в Україні та Росії було встановлено рівномірну шкалу оподаткування. Це означає, що всі громадяни, не залежно від доходу, сплачують одну й ту ж частку доходу в бюджет. Для громадян з малими статками такий податок становить приблизно десяту частину від доходу на рівні прожиткового мінімуму .

Для громадян з великими доходами такий податок становить частку від прожиткового мінімуму.

За таких умов відносна ставка оподаткування , виражена розміром податку в прожиткових мінімумах, спадає при збільшенні доходів.

Тобто, за «рівномірною шкалою оподаткування» насправді приховується оподаткування, побудоване на інверсії основного податкового принципу, ‑ бідніші громадяни сплачують більшу частку, від того, що потрібно для особистого проживання, а багаті громадяни – надзвичайно малу його частку від цього. Схематичний графік відносної ставки оподаткування показано на рисунку 4.17.

Рис. 4.17. Схематичний графік відносної ставки оподаткування при «рівномірній шкалі» податку.

Різниця між податком , «оптимально пристосованим» до економічної структури суспільства , і податком , визначеним за «рівномірною шкалою», ‑ це ті кошти, які могли б поповнити бюджет без втрат для економічних інтересів суспільства. На рисунку 4.18 цей розмір можливих бюджетних поступлень позначений відрізком .

Обсяг таких «незібраних податків» описує формула:

,

де ‑ границі втікаючого хвоста розподілу . Ці «незібрані податки» є однією з фінансових складових виникнення втікаючого хвоста розподілу . Доходи, які мали поступити в бюджет, залишаються власнику, він їх депонує в іноземні банки, або спрямовує на придбання інших підприємств.

Значне заниження абсолютних розмірів податків з власників великих підприємств , спадання відносного податку ‑ це фактори, які впливають на зменшення податкових відрахувань. Суспільну ситуацію, в яких вони діють, називають «податковим раєм» (див. рис. 4.18). В цьому «податковому раю» власники великих підприємств вносять мізерні податки (в абсолютному й відносному вимірах), в порівнянні з податками, які вносять власники таких же підприємств в країнах з прогресивною шкалою оподаткування.

Економічну структуру платників податків описують також показники. Так, співвідношення

(4.20)

де ‑ коефіцієнт нормування, описує, яку частку бюджетних поступлень вносять громадяни з доходом, що лежить в межах .

Рис. 4.18. Схематична ілюстрація до розбіжності між «рівномірною шкалою» оподаткування і оподаткуванням, пристосованим до економічної структури суспільства.

Розподіл, заданий співвідношенням

(4.21)

описує розмір податкових відрахувань, які припадають на дохід особи, виражений у кількості прожиткових мінімумів . Розподіл (4.21) має суттєвий соціальний зміст – він виражає міру пожертви громадянина від своїх статків на існування держави. При «рівномірній шкалі оподаткування» розподіл (4.21) набуває виду

. (4.22)

Функція спадає до нуля при великих доходах :

. (4.23)

Співвідношення (4.23) має соціальну й національно-історичну інтерпретацію. Учасники економіки з області втікаючого хвоста вносять в порівнянні з більшістю громадян вносять мізерний вклад в існування держави. Додамо, що при цьому вони користуються її інституціями як особистими інструментами регуляторного впливу на свою комерційну діяльність. Це ще одне з гострих протиріч, яке виникає в ринковій економіці.

В країнах з високопродуктивною економікою оподаткування так чи інакше є пристосованим до загальних інтересів суспільства. Під час швидких економічних реформ в нашій країні та країнах колишнього Радянського Союзу не було здійснено відповідних реформ оподаткування. Гірше того, ‑ описані вище особливості зв'язку економічної структури суспільства й оподаткування були опущені з уваги. Це стало однією з причин гострої поляризації суспільства.

Зв'язок оподаткування з економічною структурою суспільства є актуальним для нашої країни і країн колишнього Радянського Союзу у зв'язку з задачею відновлення високопродуктивної економіки. Також ці питання є актуальними для країн, в яких можуть бути розпочаті ринкові економічні реформи.

Питання до параграфу 4.7

Як основні ідеї оподаткування пов'язані з економічною структурою суспільства? Як математично виразити обсяг податків через розподіл кількості громадян за доходами? В чому полягає суть оптимального оподаткування? Який критерій відображає умову найкращого оподаткування? В чому складність задачі оптимального управління оподаткуванням? Як на практиці вибирають ставку оподаткування для громадян з малими доходами? Як в країнах з високопродуктивною економікою оподатковують надзвичайно великі доходи?

В чому полягає оптимізоване пристосування розміру податку до економічної структури суспільства? Які особливості рівномірної шкали оподаткування, введеної в нашій країні? Як описати оподаткування через розмір прожиткового мінімуму? Який соціальний зміст ставки податку, вираженої відношенням доходу до прожиткового мінімуму? Як при рівномірній податковій шкалі ставка податку, виражена через прожитковий мінімум, залежить від доходу?

Як обсяги «незібраних податків» пов'язані з рівномірною ставкою оподаткування і оподаткуванням, прив'язаним, до економічної структури суспільства? Що називають «податковим раєм»? В які фінансові потоки потрапляють кошти з «незібраних податків» в умовах «податкового раю»? Який розподіл описує обсяги податкових поступлень в залежності від доходу громадян? Який розподіл описує розмір податкових поступлень в залежності від доходу, вираженого у кількості прожиткових мінімумів? Який соціальний зміст цього розподілу? Як соціально-економічна структура суспільства, виражена показниками оподаткування, пов'язана з економічними реформами, соціальною політикою держави?