Вирахування розподілу кількості підприємців за заощадженнями



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вирахування розподілу кількості підприємців за заощадженнями



Вирахуємо потенціал динамічної системи (4.4) і розподіл кількості підприємців за заощадженнями з допомогою формул (4.5), (4.6). Для прощення вважатимемо що ; , і позначимо фінансову спроможність . Щоб застосувати формули (4.5), (4.6) спершу необхідно встановити параметри функцій , . Методи встановлення цих параметрів детально описано в п. 2.2, 2.3. Дальше – встановити параметри базової моделі (4.2), (4.3). Тоді з допомогою формули (4.5) вирахувати потенціал , і за формулою (4.6) вирахувати розподіл .

Нижче подано текст програми з прикладом вирахування потенціалу та розподілу . В цій програмі оголошено масив r, який містить вузли дискретної області визначення функцій , , , , де ‑ кількість елементів цього масиву (вузлів дискретної області визначення названих функцій).

Масив q містить дискретні значення споживання ( ). Масив f містить дискретні значення виробництва ( ). Масив d містить різницю між споживанням і виробництвом , вирахувану у вузлах ( ). Масиви q, f вирахувано з допомогою звертання до відповідних програмних функцій: q = qqq(); f = fff().

Ідентифікатором d_sp позначено об'єкт сплайн-інтерполяції різниці між споживанням і виробництвом. Цю сплайн-інтерполяцію вирахувано з програмою spapi системи Matlab. З допомогою програми аналітичного інтегрування сплайнів fnder на основі сплайна d_sp вирахувано сплайн-інтерполяцію потенціалу v_sp . Масив v значень потенціалу ( ) вирахувано з допомогою функції fnval на основі сплайна v_sp. Масив ro значень розподілу ( ) вирахувано за формулою (4.6) на основі відомого потенціалу. Тут коефіцієнт дифузії вибрано умовно, щоб привести графіки віх функцій до спільного масштабу.

Повний текст демонстраційної програми, з допомогою якої відображено графіки названих вище функцій подано в додатку 4.б. Там же подано тексти програм виробничої функції fff() і функції споживання qqq().

 

%-------------------------------------------------------------------

% Фрагмент програми вирахування потенціалу V(r) і розподілу ro(r)

r = 0: 1: 600; % фінансова спроможність

 

q = qqq(r); % Споживання

f = fff(r); % Виробництво

 

d = q - f; % Різниця між споживанням і виробництвом, масив

d_sp = spapi(12, r, d); % Cплайн різниці q - f

v_sp = fnder(d_sp, -1); % Потенціал (4.5), сплайн

v = fnval(v_sp, r); % Потенціал (4.5), масив

ro = exp(-v/17000); % Розподіл за фінасовою спроможністю (4.6).

%-------------------------------------------------------------------

 

На рис. 4.1 зображено графіки функції споживання , виробничої функції та різниці між ними , вирахуваних з допомогою поданої вище програми. З цього графіку видно, що при деякій фінансовій спроможності пропозиція дорівнює попиту . Позначено точки, де пропозиція дорівнює попиту символами ( ). В цих точках немає нестачі і надлишку товару. Точки ( ) відображають «економічно вигідні», доцільні стани. Відхилення фінансової спроможності від цих точок викликає надлишок ( ) або нестачу ( ) товару.

Зрозуміло, що підприємці прагнуть споживати відповідно до своєї купівельної спроможності і виробляти в межах попиту на неї. Це означає, що економічна поведінка має приводити підприємців до фінансової спроможності, яка лежить в околах точок ( ).

 

Рис. 4.1. Графіки функції споживання ,
виробничої функції та різниці між ними .

Цей висновок яскраво ілюструє графік потенціалу , показаний на рис. 4.2. У фізиці екстремуми потенціалу відображають рівноважні стани системи. Максимуми потенціалу припадають на нестійкі рівноважні стани. Мінімуми потенціалу відповідають стійким рівноважним станам. Або, іншими словами – в положенні рівноваги динамічна система має мінімум потенціалу. Це добре ілюструє механічна аналогія в формі кульок на нерівній поверхні в земному полі тяжіння. В ямках кульки лежать, або коливаються навколо дна. З горбочків – скочуються в ямки. Потенціал, вирахуваний за формулою (4.5) відображає положення рівноваги динамічної системи (4.4). Оскільки рівняння (4.4) отримано на основі рівняння (4.3), тому потенціал також описує систему (4.2), (4.3).

Рис. 4.1. Графіки функції споживання , виробничої
функції та потенціалу .

Потенціал досягає локального максимуму в точках . В цих точках динамічна система (4.2), (4.3) перебуває у нестійкій рівновазі. Потенціал досягає локального мінімуму в точках . В цих точках динамічна система (4.2), (4.3) перебуває у стані стійкої рівноваги.

Як зазначалося, графік потенціалу має точну фізичну аналогію. Від «задає поверхню», по якій «рухається» точка, яка відображає стан динамічної системи в силовому толі. В нашій моделі координату такої «точки» задають фінансова спроможність і потенціал: . Стан системи (4.2), (4.3) відображають її динамічні змінні . Локальні мінімуми потенціалу – це «ямки» в полі тяжіння, куди «скочується» точка, що відображає стан системи. Локальні максимуми потенціалу ‑ це «горбики» в полі тяжіння, з яких «скочується» точка, що відображає стан системи.

З графіку потенціалу моделі (4.2), (4.3) зрозуміло, що в ринковій економіці виникають стійкі стани, які відрізняються соціально-економічним змістом. Так, мінімум потенціалу в точці відображає стійкий стан з меншими фінансовою спроможністю і споживанням , ніж у стійкому стані . В цьому розумінні точка зображує стійкий низькопродуктивний стан, в якому невисока фінансова спроможність виробників, споживачів, малий обсяг виробництва і споживання. Точка зображує стійкий високопродуктивний стан, в якому вищі фінансова спроможність, виробництво і споживання.

Точка , яка зображує стан системи «скочується» в одну з двох «ям» ‑ стійкий низькопродуктивний або високопродуктивний стан. Або прямує до стану , який зображує натуральне виробництво.

Важливо, що стійкими і стан і розділені максимумом потенціалу (точка ). З економічного погляду точка відображає особливий несприятливий стан. Хоч в ньому обсяг виробництва дорівнює обсягу споживання, але малі зміни цих величин починають стрімко погіршувати результативність роботи підприємства.

Максимум в точці створює своєрідний «потенціальний бар'єр» між стійкими низькопродуктивним і високопродуктивним станами. Щоб перейти зі стану в стан необхідно подолати «вершину» ‑ максимум в точці . Щоб «перевести» систему (4.4) з стану в стан (і навпаки) в ній мають відбутися або внутрішні зміни (отримання доходу або його втрата через зміну функцій ), або через зовнішні впливи, змодельовані в рівнянні (4.3) випадковою функцією .

Для нашої каїни важливо перевести національну економіку з низькопродуктивного стану через потенціальний бар'єр в околі точки у високопродуктивний стан .

Подолання потенціального бар'єру шляхом зміни функцій або зміни параметрів моделі (4.1), (4.2) пов'язують з параметричним переведенням економіки з одного стійкого стану в інший. Здебільшого втілення такого «параметричного» подолання потенціального бар'єру пов'язане з регуляторними впливами держави на економіку.

Енергетичне подолання потенціального бар'єру пов'язане з зовнішнім впливом на капіталозабезпечення, виробництва, споживання, купівельну спроможність, фондовіддачу. В моделі (4.3) такий вплив імітує додатковий доданок :

який показує наскільки за одиницю часу збільшилися заощадження завдяки зовнішнім вкладенням. Інша річ, що в країнах з низькопродуктивною економікою сподівання на додатні зовнішні впливи є ілюзією. Навпаки, нерідко в цих країнах Зовнішній вплив є від'ємним. Тобто через енергетичний зовнішній вплив (національної держави і сусідніх економік) в рівнянні (4.3) виникає від'ємний доданок, який імітує ремісію коштів, регуляторне збіднення виробників.

Зауважимо, що переведення високопродуктивної економіки УРСР в сучасний низькопродуктивний стан економіки України відбулося саме через зниження фінансової спроможності виробників внаслідок інфляційного знецінення їхніх заощаджень.

Якщо ідеологія країни не спрямована на досягнення високопродуктивного стану, тоді ймовірність переходу через потенціальний бар'єр у високопродуктивний стан з допомогою параметричного або енергетичного засобів є малою.

Звернемо увагу на ще один можливий перехід між стійкими станами (міжямний перехід). Зрозуміло, що в околі дна ями динамічна система (4.4) не закостеніла в «нерухомому стані». Змінюються видатки й поступлення підприємця. Ці зміни залежать від «початкових умов» та близькості системи до «дна ями». Тому динамічна система «коливається в околі дна ями». Якщо ж, крім того, випадково підприємець отримав дохід більший звичайного (функція випадково прийняла особливо велике значення) тоді сума власних детермінованих коливань заощаджень та їх випадкових відхилень стає такою значною, що динамічна система «перевалює через потенціальний бар'єр». Такий міжямний перехід, який виникає внаслідок накладання власних детермінованих коливань й зовнішніх випадкових впливів у системі з багатьма стійкими станами називають стохастичним резонансом. Є всі підстави вважати, що найбільші економічні зрушення людства відбулися саме через втілення стохастичного резонансу. Це, зокрема – виникнення хліборобства, освоєння дрібного і великого скотарства, виникнення економіки товарного виробництва. Крім того стохастично-резонасний перехід економічної мільтистабільної системи з одного стану в інший «об'єктивно не залежить» від державного регулювання. Він стається навіть всупереч регуляторній протидії йому.

Додамо, що стохастичний резонанс неможливий в економіках з малою амплітудою детермінованих коливань в околі дня ями. З економічного погляду це означає, що повсякчасна достатність ресурсів не викликає коливань, які разом з випадковою складовою, переводять економіку в інший стан. Ця закономірність відома: достатність ресурсів не підштовхує до вдосконалення економіки, що викликає її відставання в порівнянні з менш забезпеченими країнами. Це зауваження є також актуальним для економіки нашої країни.

Повернемося до розгляду розподілу кількості підприємців за величиною заощаджень. На рисунку 4.2 зображено графіки того ж потенціалу , який показано на рис. 4.2, і відповідного йому розподілу в окремих масштабах. Потенціал вирахувано за формулою (4.5). На рисунку 4.2 його позначено тонкою лінією. Розподіл вирахувано за формулою (4.6). На цьому ж рисунку його позначено наведеною лінією.

Цей рисунок ілюструє закономірності економічного структурування суспільства з ринковою економікою. Розглянемо їх детальніше. В ринковій економіці з однією виробничою функцією та однієї функцією споживання виникають два стійкі рівноважні стани з мінімумом потенціалу . В точках , де потенціал знижується до мінімумів, розподіл кількості підприємців за величиною фінансової спроможності досягає максимумів.

Максимуми розподілу припадають на таку фінансову спроможність, при якій кількість виробленого тими товару дорівнює кількості купленого товару. Тобто розподіл досягає максимуму за обставин, коли господарська поведінка учасників економіки є економічно доцільною. В максимумах розподілу немає надлишків рибництва і товарного дефіциту.

Розподіл , проілюстрований на рисунку 4.2, має максимуми. Як відомо, ординати максимуму розподілу називають модами. Такий розподіл з двома максимумами (двома модами) називають бімодальним.

Рис. 4.2. Графіки потенціалу і розподілу кількості учасників економіки за величиною фінансової спроможності.

В загальному випадку бімодальний розподіл кількості елементів в системі за їх динамічною характеристикою (змінною стану) показує, що в цій системі виникає два стійкі стани. Якщо в системі виникає багато станів рівноваги, її називають мультистабільною, а відповідний розподіл кількості елементів за динамічними характеристиками полімодальними.

Бімодальність розподілу кількості учасників економіки за величиною фінансової спроможності відображає одну з фундаментальних властивостей господарювання. Лівий і правий максимуми розподілу відображають групи підприємців, які відрізняються капіталом, обсягом виробництва і розміром споживання. Підприємці, які «належать» до лівої моди розподілу мають меншу фінансову спроможність, менше виробляють і споживають, ніж підприємці, котрі належать до його правої моди. Це означає, що в суспільстві з ринковою економікою об'єктивно виникає розділення учасників економіки за розміром їх статків. Поділ на «бідних» і «багатих» ‑ основна властивість товарного господарювання.

На графіку (рис. 4.2), який ілюструє розв'язок (4.6) базової моделі ринкової економіки, ліва мода розподілу є вищою за праву моду цього розподілу: , де ‑ відповідно абсциси точок . До лівої моди розподілу «належить» більшість учасників економіки, до правої – їхня меншість. Це означає, що в суспільстві з товарним виробництвом і споживанням виникає розділення кількості учасників економіки за фінансовою спроможністю, на більшу групу з нижчою фінансовою спроможністю, і меншу групу, з вищою фінансовою спроможністю. Цю закономірність відображають такі співвідношення:

; ,

де абсциса точки .

Бімодальний розподіл кількості учасників господарства за величиною статків не є фундаментальною притаманністю людини. Так, є всі підстави вважати, що в умовах натурального виробництва розподіл кількість учасників економіки за величиною «ліквідних ресурсів» був одномодальним, а відхилення від моди, були пов'язані зі здібністю до роботи, фізичною силою, іншими індивідуальними рисами особи. Хліборобська економічна культура ґрунтувалася на дотриманні «середнього» зраза поведінки ‑ «щоб було як у всіх». Це приводило до одномодального розподілу селян за розміром майна.

Бімодальний розподіл кількості підприємців за величиною заощаджень виникає при відповідних співвідношеннях між виробничою функцією та функцією споживання . Все ж в дійсності в економіках багатьох країн часто складалися обставини, коли розподіл є власне бімодальними. В нашій країні розподіл кількості громадян за фінансовою спроможністю залишається бімодальними з часів кріпаччини.

За панщини ліва і права моди розподілу відповідали селянами і панам. Після касування панщини ліва мода розподілу відповідала селянству і безземельним робітникам, права мода – магнатам і власникам промислових фабрик і заводів. В радянських умовах «багату меншість» становили представники «партійно-господарського активу», а робітники, колгоспники й інженерно-технічні працівники належали до «бідної більшості».

Нині до лівої моди розподілу належить переважна більшість населення нашої країни, до правої – кількадесят родин, котрі володіють основною частиною ліквідних ресурсів країни.

Розглянемо процеси, що відбуваються при великих . Якщо при всіх , тоді власники підприємств отримують дохід (від збуту ), але не вкладають його у виробництво, бо для всіх . Дохід, який не вкладено у виробництво, витрачають на споживання предметів розкоші, депонують в іноземні банки, інвестують у виробництво в іноземних країнах (де вищі доходи при менших затратах). Такий стан справ приводить до надзвичайно шкідливого процесу. Власник з великим капіталозабезпеченням ( ) отримує непропорційно велику частку доходу в порівнянні з найнятими робітниками. Значну частку цього доходу він укладає в іноземне виробництво. Так відбувається збіднення більшості учасників національної економіки. Фізичною аналогією цього процесу є остигання нагрітої рідини внаслідок випаровування – тобто вилітання з неї атомів з найбільшою кінетичною енергією.

Якщо при всіх , тоді фінансова спроможність власників великих лише збільшується підприємств. Тривале продовження цього процесу приводить до того, що врешті розподіл не спадає до нуля при дуже великих фінансових спроможностях: при , де ‑ купівельна спроможність на рівні прожиткового мінімуму. Так виникає ситуація, що площа під кривою при великих є більшою за площу під першим і навіть другим максимумом цього розподілу:

,

де ‑ фінансова спроможність в околі правої моди розподілу . Це означає, що більшість ліквідних ресурсів країни належать малій групі осіб. Внаслідок цього на економічні процеси в країні впливають лише громадяни, які мають статки вищі за .

Частину графіку розподілу, який не спадає до нуля при великих значеннях аргументу в фізиці називають «утікаючим хвостом». Наявність втікаючого хвоста розподілу при суттєво змінює динаміку процесів в економіці країни. Власники підприємств з області втікаючого хвоста отримують дохід, який не капіталізується в національній економіці. Цей дохід зникає, «анігілюється». В західній економічній термінології умови для такого «зникання капіталу» називають за невдалою фізичною аналогією «чорною дірою». В сучасних російських публікаціях ці умови відносять до так званих «інстутиційних пасток». Дохід підприємств з «утікаючого хвоста» є своєрідною фінансовою прірвою, в якій зникають національні суспільні багатства.

Втікаючий хвіст розподілу наближено відображає розподіл Парето

,

де ‑ показник, який лежить в межах невеликих чисел. Розподіл Парето описує фізичні, економічні явища. При великих розподіл перетворюється на дискретну залежність.

Розглянемо суспільні групи, які відповідають різним фрагментам розподілу .

Рис. 4.3. Схематичний графік бімодального розподілу кількості учасників економіки за фінансовою спроможністю (заощадженнями)

Нині розподіл має два максимуми (дві моди). Ліву моду становлять наймані робітники, люди розумової праці (вчителі, лікарі, інженери), а також громадяни, зайняті індивідуальними господарством. На рисунку 4.3 цю групу учасників економіки позначено символом І. Правий схил максимуму (група II) становлять кваліфіковані працівники ‑ робітники та інженерно-технічні працівники з високою кваліфікацією і досвідом. Лівий схил максимуму (група III) становлять підприємці, яким бракує капіталу для організації ефективної роботи.

Праву моду (координату максиму , група IV) становлять власники великих підприємств, вони мають капітал, якого достатньо для ведення виробничої діяльності. Втікаючий хвіст розподілу (група V) становлять власники великих підприємств, вони отримують дохід, який вони не можуть спожити або вкласти у виробництво.

Розподіл описує економічну структура суспільства багатьох сучасних країн ‑ республік колишнього Радянського Союзу, країн Латинської Америки, Африки, Азії.

В країнах з високопродуктивною економікою розподіл кількості громадян за заощадженнями має один максимум, котрий відповідає «середньому класу».

В результаті якісного аналізу розв'язків базової моделі ринкової економіки, та з допомогою обчислювальних експериментів, виконаних з нею, встановлено такі висновки. Для переходу економіки країни з низькопродуктивного стану у високопродктивний необхідно спершу досягнути одномодального закону розподілу кількості громадян за величиною фінансової спроможності. Якщо в суспільстві встановлено унімодальний розподіл кількості громадян за розміром статків, тоді в його економіці об'єктивно виникають процеси, які спрямовані на перехід економіки у високопродуктивний стан. Якщо в суспільстві існує бімодальний розподіл громадян за розміром статків, тоді його економіка функціонує як сепаратор, демон Максвела, який «сортує» учасників економіки на «бідних» і «багатих». В такій економіці відбуваються процеси, спрямовані на збереження цієї бімодальності. Історично це проявляється в тривалому існуванні суспільств з гострими соціально-економічними протиріччями. Для таких країнах важливе перетворення бімодального розподілу в одномодальний (тобто ‑ «становлення середнього класу»).

Звернемо увагу на особливості зміни розподілу під впливом державного регулювання. Наявність одного максимуму є важливою (можливо, необхідною) передумовою переходу економіки у високопродуктивний стан.

Методи державного регулювання економіки, спрямовані на перетворення бімодального розподілу в одномодальний – відомі. Зокрема, їх успішно було впроваджено владою Австро-Угорщини в Східній Галичині [[6]] та владою Царської Росії на Східній Україні. Незважаючи, навіть, на опір великих землевласників й підприємців.

Для перетворення бімодального розподілу в одномадольний застосовують регуляторні методи, котрі приводять до піднесення лівого (область II) й правого (область III) схилів мінімуму . На рисунку 4.4 це позначено стрілками в областях II та III. Щоб підняти лівий схил розподілу (область II) – необхідно збільшувати доходи (зарплату) кваліфікованих працівників. Це призводить не до інфляційного підвищення цін товарів першої необхідності, а до виникнення попиту на новий вид товарів (наприклад, книг, культтоварів, побутового обладнання). Щоб підняти правий схил мінімуму (область III) потрібно підтримувати діяльність підприємців з недостатнім капіталом (серед них – початкуючих, одноосібних підприємців). Відповідні методи – добре відомі. Це кредити, транші, випадкові замовлення великих партій товару, звільнення від податку. Так, в Галичині в роки Австрійської влади молодий селянин після одруження 4 роки не сплачував податку. На жаль, в сучасних умовах цей досвід прямо застосовувати неможливо.

Протягом останніх півтораста років задача трансформації розподілу кількості громадян за заощадженнями з бімодального в одномодальний була успішно розв’язана в багатьох країнах. На рис. 4.4. показано схематичну ілюстрацію до трансформації бімодального розподілу і одномодальний.

Якщо в розподілі далеко вправо тягнеться втікаючий хвіст, тоді в суспільстві відбуаються надзичайно несприятливі економічні (і соціальні) процеси. Зокрема, ‑ триває зменшення фінансової спроможності переважної кількості населення, аж до рівня прожиткового мінімуму. Тому в деяких було обмежено доходи підприємців з області втікаючого хвоста (область V). Так, в 1930-х роках в США було піднято податок з великих доходів до 100 % (великі доходи конфісковано). Але практика показує, що прийнятним є підвищення податку в області V до 80 відсотків.

Рис. 4.4. Ілюстрація до державного впливу на економічну структуру суспільства.

Рисунок 4.4 прояснює катастрофічну помилку «вождів» робітничих партій в Царській Росії напередодні державного перевороту в Росії 1917 року. А саме – нормальним було домагатися підвищення доходів учасникам груп II, III, підтримувати діяльність учасників груп I і IV, а також – обмежувати доходи учасників групи V. Тобто адекватним було гасла «робітникам – більшу зарплату і більше економічних прав», «селянам – землю і виробничі фонди», «кваліфікованим робітникам – власні невеликі підприємства», «власникам великих підприємств – дотримання економічних прав робітників». На глибокий жаль, натомість в суспільстві взяли верх гасла знищення власників підприємств. Після закінчення трагічного більшовицького «експерименту» залишився такий же бімодальний розподіл суспільства, яким він був до його початку.

Описаний бімодальний розподіл отримано з розв'язування рівняння (4.4) моделі економіки, в якій виробництво описує одна виробнича функція , а споживання – одна функція . Для «зміщення графіку лінії розподілу» в такій економіці потрібно вплинути на параметри функцій , . Такий «вплив» має бути частиною над-економічної культури та ідеології.

Питання до параграфу 4.3

За яким алгоритмом вирахувати потенціал динамічної системи – базової моделі економіки, залежної від виробництва і збуту ? Які особливості вирахування потенціалу динамічної системи – базової моделі економіки в системі Matlab ? Який економічний зміст рівноважних станів базової моделі економіки ? Як математично відображені рівноважні стани базової моделі економіки ? Як графічно відображені рівноважні стани базової моделі економіки ?

Який економічний зміст стійких рівноважних станів базової моделі економіки ? Як математично відображені стійкі рівноважні стани базової моделі економіки ? Як графічно відображені стійкі рівноважні стани базової моделі економіки ? Який економічний зміст нестійких рівноважних станів базової моделі економіки ? Як математично відображені нестійкі рівноважні стани базової моделі економіки ? Як графічно відображені нестійкі рівноважні стани базової моделі економіки ? Як розміщені координати стійких і нестійких рівноважних станів в базовій моделі економіки ? В чому відмінність між рівноважними і нерівноважними станами в базовій моделі економіки ? Який економічних зміст екстремумів потенціалу динамічної моделі економіки ? Які стани економіки відображають мінімуми потенціалу ? Які стани економіки відображають максимуми потенціалу ? Яка фізична аналогія потенціалу базової моделі економіки.

Як потенціал відображає високопродуктивний і низькопродуктивні стани економіки ? Як в поняттях потенціалу описати коливання збуту й доходів ? Як в поняттях потенціалу описати перехід з низькопродуктивного стану у високопродуктивний ? Як в поняттях потенціалу описати перехід з високопродуктивного стану у низькопродуктивний? Який економічний зміст потенціального бар'єру? В чому економічна суть подолання потенціального бар'єру (переходу через бар'єр) ? В часу економічна суть параметричного подолання потенціального бар'єру? В чому економічна суть енергетичного подолання потенціального бар'єру ?

Який зв'язок міжямного переходу, подолання потенціального бар'єру і зміною стану економічної системи? Які економічні прояви коливання динамічної системи в околі дня ями потенціалу. Які економічні методи переводять динамічну систему з однієї ями в іншу. Як випадкові й детерміновані коливання впливають на можливість міжямного переходу. Що називають стохастичним резонансом. Як відбувається стохастичний резонанс при переході економічної системи між її стійкими станами. Чому перехід між стійкими станами неможливий, якщо ресурси (доходи) в економічній системі не мають сильних випадкових змін? Дайте стохастично-резонансну інтерпретацію виникнення високопродуктивної економіки в середньовічній Європі.

Як за відомим потенціалом динамічної системи – економіки, складеної виробниками, визначити розподіл кількості підприємств за величиною фінансової спроможності? Як пов'язані екстремуми потенціалу і екстремуми розподілу кількості підприємств за величиною фінансової спроможності? Опишіть, як в базовій моделі економіки виникає розподіл з кількості підприємств за величиною заощаджень з двома максимумами. Що називають унімодальним і бімодальним розподілами. В чому полягає мультистабільність економіки?

Який соціально-економічних зміст бімодальності розподілу кількості підприємств за величиною фінансової спроможності. Які історичні форми виявлення бімодальності розподілу кількості учасників економіки за фінансовою спроможністю? Як пов'язана бімодальність розподілу людей за економічними статками з фундаментальними притаманностями людини?

Які процеси проводять до значного видовження вправо розподілу власників підприємств за величиною заощаджень? Що називають втікаючим хвостом розподілу кількості учасників економіки за статками. Як математично виразити переважаючий вплив на економічні процеси власників підприємств, які належать до втікаючого хвоста розподілу в порівнянні з рештою учасників економіки. Який зв'язок між економічною несвободою, відсутністю особистого впливу на економічні процеси, наявністю такого впливу лише зі сторони осію, які належать до втікаючого хвоста розподілу. Яка приблизна видовженість правого крила роз



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.16.13 (0.013 с.)