Реконструкція розподілу кількості громадян за заощадженнями

В попередніх підрозділах описано методи відновлення розподілу трьох груп учасників економіки за величиною заощаджень. Це розподіли власників підприємств, робітників і власників аграрних підприємств за певними ресурсами. Ці розподіли стосуються окремих частин суспільних груп. Розглянемо, реконструювати загальну економічну структуру суспільства.

Встановимо розподіл кількості громадян за величиною заощаджень для різних галузей економіки. Нехай в економіці виділено територіально-галузевих частин. Кількість продукту, виробленого підприємством однієї з таких частин описує виробнича функція (), де ‑ номер територіально-галузевої частини економіки; ‑ фінансова спроможність власників підприємств тої групи. Попит на продукт, вироблений підприємствами тої частини, описує функція споживання , (), де ‑ фінансова спроможність споживачів товару, виробленого підприємствами тої групи.

З розв'язків рівнянь (4.6), (4.10) для кожної з економічних груп легко встановити розподіли кількості підприємців та робітників за величиною заощаджень.

; (),

де ‑ коефіцієнт нормування, ‑ потенціал, ‑ коефіцієнт дифузії -тої групи учасників економіки.

Щоб встановити розподіл в області втікаючого хвоста, необхідні додаткові дані, ‑ кількість найбагатших осіб, вартість їхніх ліквідних ресурсів. Ці дані недоступні. Все ж, нелінійна апроксимація наближених даних приблизно відображає розподіл в області втікаючого хвоста:

,

де ‑ коефіцієнт апроксимації розподілу в області втікаючого хвоста.

Тоді загальний розподіл кількості громадян за заощадженнями відображає сума розподілів

, (4.16)

де ‑ коефіцієнт нормування. Його значення вибирають або з умови , або з умови , де ‑ загальна кількість громадян.

Розглянемо встановлений розподіл кількості громадян за величиною заощаджень [[7], [8], [9]]. Графік розподілу кількості громадян за величиною заощаджень на кінець існування Радянського Союзу зображено на рис. 4.13 (рисунки 4.13-16 взято з роботи [0*]). Цей розподіл має два максимуми. Абсциса другого максимуму більша за абсцису першого максимуму приблизно в 70 разів. В Радянському Союзі бімодальний розподіл громадян за статками виник через поєднання двох факторів. По-перше, зарплата багатьох громадян не досягала споживання на рівні прожиткового мінімуму . По-друге, гранична купівельна спроможність , при якій виникає споживання товарів довготривалого вжитку, була високою. До групи «багатих» в Радянському Союзі належали державні й партійні службовці, керівники підприємств, установ торгівлі. Втікаючого хвоста в розподілі не було.

Тим часом, в країнах з високопродуктивною економікою – розподіл є унімодальним. Так на рисунку 4.14 зображено графіки розподілу кількості громадян Японії за величиною заощаджень. Суцільною лінією зображено графік , встановлений на основі даних про банківські депозити фізичних осіб. Пунктиром зображено графік , встановлений основі описаного вище методу відновлення економічної структури суспільства [0*].

Рис. 4.13. Схематичний графік розподілу кількості громадян за заощадженнями під кінець існування Радянського Союзу [0*].

На рисунку зображено схематичні графік розподілу кількості громадян за заощадженнями в Російській Федерації у 1993, 1995 роках, встановлені на основі реконструкції економічної структури суспільства. За одиницю заощаджень взято вартість «споживчого кошика» - ціну товарів, які необхідні для проживання протягом одиниці часу. Починаючи з 1992 року в країнах колишнього Радянського Союзу посилюється соціальне поляризація. В розподілі виник втікаючий хвіст. В пізніші роки соціальна поляризація суспільства, виражена відстанню між координатами максимумів продовжувала збільшуватися.

Рис. 4.14. Графіки розподілу кількості громадян Японії за величиною заощаджень [0*].

Рис. 4.15. Схематичні графіки розподілу кількості громадян за заощадженнями в Російській Федерації у 1993, 1995 роках [0*].

На рисунку 4.15 зображено графіки розподілів, які описують економічну структуру суспільства в Російській Федерації у 1999 році [0*]. На рисунку 4.15а зображено графіки розподілу кількості громадян за величиною заощаджень. Вздовж осі абсцис відкладено логарифм відношення заощаджень до вартості «споживчого кошика» ‑ товарів, необхідних для проживання протягом місяця . По осі ординат відкладено ‑ тобто кількість родини, які мають купівельну спроможність . Таку координатну вісь інколи називають напівлогарифмічною. «Втікаючий хвіст» не помітний через малу кількість громадян цієї групи.

Більш помітний «втікаючий хвіст» на рисунку 4.15б. На цьому рисунку вздовж осі абсцис відкладено логарифм відношення заощаджень до вартості місячного прожиткового мінімуму . Вздовж осі ординат відкладено , цю величину називають першим моментом розподілу. На графіку першого моменту розподілу в напівлогарифмічній системі координат краще видно втікаючий хвіст розподілу. Втікаючий хвіст розподілу тягнеться в мажах місячних прожиткових мінімумів (станом на 1999 рік).

На рисунках 4.15в, зображено розподіл кількості громадян за доходами, де ‑ дохід родини, ‑ місячний дохід, рівний місячному прожитковому мінімуму. Вздовж осі абсцис відкладено логарифм відношення заощаджень до доходу на рівні місячного прожиткового мінімуму . Вздовж осі ординат відкладено ‑ тобто кількість родини, які мають місячний дохід .

Рис. 4.15. Графік розподілу кількості громадян за заощадженнями в Російській Федерації у 1999 році [0*].

Бімодальність розподілу за доходами більш яскраво видно на графіку першого моменту розподілу , який зображено на рисунку 4.15г. На цьому рисунку вздовж осі абсцис відкладено логарифм відношення доходу до доходу на рівні місячного прожиткового мінімуму . Вздовж осі ординат відкладено перший момент розподілу . З цього рисунку видно, що втікаючий хвіст цього розподілу лежить в межах місячних прожиткових мінімумів.

Описаний розподіл, проілюстрований на рисунку 4.15, якісно не змінився за минулі роки. Непрямі дані показують, що такі ж бімодальні розподіли описують економічну структуру в інших країнах з сильною соціальною поляризацією суспільства та низькопродуктивною економікою.

Наявність втікаючого хвоста розподілів , приводить до того, що власники великих підприємств стають дедалі багатшими. Переважна більшість населення – опиняється в стані з приблизно однаковою фінансовою спроможністю, близькою до прожиткового мінімуму. Переважна більшість власників підприємств мають фінансову спроможність на рівні низькопродуктивного виробництва. Дальша поляризація суспільства веде до утворення економіки централістичного типу.

Питання до параграфу 4.6

Які розподілів описують економічну структуру підприємців, робітників, власників великих підприємств? Як на основі відомих розподілів кількості підприємців й робітників відновити загальну економічну структуру суспільства? Яким був розподіл кількості громадян за заощадженнями В Радянському Союзі в 1970-80 роках? Які економічні фактори викликали бімодальність розподілу кількості громадян за заощадженнями в Радянському Союзі? Яким є розподіл кількості громадян за величиною заощаджень в країнах з високопродуктивною економікою? Як змінювався розподіл кількості громадян в країнах колишнього Радянського Союзу після початку економічних реформ? Коли в економічній структурі суспільства країна колишнього Радянського Союзу виник втікаючий хвіст розподілу за величиною статків? Як на графіках розподілу громадян за фінансовою спроможністю і доходами, побудованими в напівлогарифмічній шкалі проявляється його бімодальність та втікаючий хвіст? У якому відрізку значень простягається втікаючий хвіст розподілу за величиною купівельної спроможності? У якому відрізку значень простягається втікаючий хвіст розподілу за доходами? Які економічні тенденції зміни економічної структури суспільства з втікаючим хвостом розподілу, який її описує? Як економічна поляризація суспільства пов'язана з політичним й ідеологічними процесами, що в ньому відбуваються?