Вплив економічної структури суспільства на ціноутворення

Економічна структура суспільства позначається на особливостях ціноутворення. Розглянемо спершу випадок, коли частина громадян не впливає на процеси ціноутворення.

Будемо вважати, що виробники є одночасно споживачами товару. Кількість виробленого товару описує виробнича функція , де ‑ заощадження учасника економіки (виробника і споживача). Кількість купленого продукту описує функція споживання . Швидкість зміни ціни товару p залежить від різниці між попитом і пропозицією:

.

Якщо економічна структура суспільства є бімодальною з втікаючим хвостом, тоді група осіб з області втікаючого хвоста має більші заощадження, ніж решта громадян:

, (4.25)

де – заощадження в околі абсциси правої моди розподілу . Записавши споживання у виді

і нехтуючи згідно (4.25) першим доданком, отримуємо:

,

звідки випливає, що ціна залежить лише від споживання громадян з великими заощадженнями . Громадяни зі заощадженнями не впливають на ціну товару, котрий вони споживають.

На практиці описана ситуація проявляється, коли збут товарів «багатим» споживачам () дає більший дохід, ніж збут товару «бідним» споживачам (). Тоді споживачі з малими статками не мають впливу на утворення ціни споживаного ними товару. Така закономірність є виявом економічної несвободи.

Розглянемо іншу особливість впливу структури суспільства на ціноутворення. В суспільстві з бімодальними розподілом громадян за заощадженнями виникає дві ціни на один і той же товар. Проілюструємо особливості виникнення двох цін на один і той же товар.

Нехай власники підприємств виробляють один товар, який купують споживачі. Економічну структуру описують відповідно розподіли кількості виробників та споживачів за фінансовою спроможністю , . Кількість виробленого і купленого товарів описують відповідно функції , . Швидкість зміни ціни товару змінюється пропорційно різниці між обсягом споживання і пропозиції.

Рівноважна ціна () виникає при умові . Звідси випливає умова сталої ціни.

. (4.26)

Диференціюючи вираз (4.26) зліва і справа отримуємо таке рівняння.

, (4.27)

Розв'язок рівняння (4.27) задає значення ціни, при якій попит зрівноважений з пропозицією. Крім такої умови, економічна поведінка спрямована на досягнення найбільшого доходу або споживання. Тому ціноутворення в ринковій економіці описують такі умови.

(4.28)

Перша умова співвідношення (4.28) означає зрівноваження попиту і пропозиції, друга умова – досягнення найбільшого доходу від збуту. Вона ідентична досягненню найбільшого споживання.

Розглянемо особливості розв'язків рівняння (4.27) та умови (4.28) з допомогою графічної ілюстрації. Розглянемо рисунок 4.19 (його отримано з допомогою тієї ж програми, що описана в п.4.1). На рисунку 4.19 зображено графіки функцій , . В точках перетину цих функцій «попит дорівнює пропозиції», ціна є сталою . Абсциси цих точок позначено символами , , , . На відрізках , попит перевищує пропозицію. В рамках прийнятої моделі при , виникає платоспроможний попит на всю вироблену продукцію. Адже при (). З цього випливає, що на товар встановиться дві ціни (), які відповідають двом областям платоспроможного попиту (). Друге співвідношення умови (4.28) показує, що ціни () мають бути такими, щоб виробник досягнув найбільшого доходу. Такий найбільший дохід припадає на максимум відхилення

на (). З аналізу цієї графічної ілюстрації приходимо до таких висновків. В суспільстві з бімодальним розподілом кількості споживачів за купівельної спроможністю утворюються дві ціни , одного і того товару. Ціни , залежать від мод розподілів , .

, ,

де , ‑ абсциси локальних максимумів відхилення між попитом і пропозицією .

Оскільки для всіх (оскільки неможливо спожити більше за наявну купівельну спроможність), тому . Тобто, ціна товару, яка відповідає платоспроможному попиту «багатих» споживачів, є вищою за ціну товару , котра відповідає платоспроможному «бідних» споживачів.

Рис. 4.19. Схематична ілюстрація до утворення двох цін одного товару в суспільстві з бімодальним розподілом споживачів і виробників за фінансовою спроможністю.

Дві ціни одного товару можуть існувати тривалий час, якщо споживачі з різними купівельними спроможностями належать до соціально або національно розрізнених груп. Якщо ж виробники і споживачі взаємодіють, не залежно від їхніх фінансових спроможностей, тоді в економіці має встановитися та ціна продукту, котра є вигіднішою для більшості виробників.

Доходи від збуту товару споживачам з «малою» і «великою» купівельною спроможністю рівні:

(),

де () – кількість споживачів з тої платоспроможної групи. Якщо протягом визначеного проміжку часу , а члени різних соціальних груп є ізольовані між собою, тоді в суспільстві встановиться одна ціна товару , яка відповідає купівельній спроможності «багатої» частини населення.

Рис. 4.20. Схематична ілюстрація до утворення двох цін одного товару в суспільстві з бімодальним розподілом споживачів за купівельною спроможністю.

На рисунку 4.19 зображено ілюстрацію утворення двох цін одного товару, якщо розподіли виробників і споживачів товару за їхніми фінансовими спроможностями є бімодальними. В нашій країні дві ціни одного товару існували протягом відносно нетривалого часу. Рисунок 4.20 ілюструє ситуацію, коли пропозиція товару не залежить від економічної структури виробників. Це можливо, якщо споживчий товар постачають власники великих підприємств, які не прив'язані до національної економіки.

Встановлення ціни на рівні «високої» купівельної спроможності є шкідливим для суспільства. Дорогі товари стають недоступними для споживачів з низьким попитом. Історично в нашій країні така «висока» ціна встановлена на житло, оплату світи, лікування, надзвичайні потреби.

Цінова недоступність товару має інші наслідки. Недоступність товару для споживачів означає також, що на «дешевий» товар немає попиту, підприємства його не виробляють, робітники цих підприємств втрачають роботу і джерела доходу. Так зникає сектор виробництва дешевих товарів, колишні його учасники – опиняються поза економікою.

Питання до параграфу 4.8

Як при бімодальному розподілі громадян за заощадженням виникає ситуація, коли споживачі з низькою купівельною спроможністю не впливають на ціноутворення? Як математично описати ситуацію, коли на ціноутворення впливають лише споживачі з високою купівельною спроможністю? Який психологічний ефект викликає неможливість споживачів вплинути на ціну товару?

Як при бімодальному розподілі громадян за заощадженнями виникає дві ціни одного товару? Як рівноважна ціна пов'язана з різницею між товарним попитом і пропозицією? Як математично виразити економічний феномен «зрівноваження попиту і пропозиції». Як математично виразити економічний феномен «найбільшого споживання»? Як «зрівноваження попиту і пропозиції» та «найбільше споживання» пов'язані з ціноутворенням? Як локальні максимуми відхилення між попитом і пропозицією пов'язані з ціноутворенням? Як при бімодальному розподілі споживачів і виробників за заощадженнями виникає дві області локального оптимального ціноутворення? Як при бімодальному розподілі споживачів за заощадженнями виникає дві області локального оптимального ціноутворення?

За яких умов в суспільстві дві ціни одного товару існують тривалий час? За яких обставин в нашій країні існувало дві ціни одного й того товару? При яких умовах на товар встановлюється одна з можливих двох його цін? За яких умов ціна товару набуває значення, яке відповідає платоспроможному попиту лише громадян з високою купівельною спроможністю? На які товари в нашій країні встановлено ціну на рівні «високої» купівельної спроможності? Які впливає «висока» ціна товару на споживачів і виробників з «низькою» фінансовою спроможністю?