Це договір про відмову від війни як знаряддя національної політики та мирне вирішення всіх міжнародних суперечок

і конфліктів. Квітень 1927 р. Міністр закордонних справ Франції А. Бріан звернувся до державного секретаря США Ф. Келлога з пропозицією про укладення двостороннього фран-ко-американського договору "про вічну дружбу і оголо­шення війни поза законом".

США, які вклали великі капітали в європейську економі­ку і були зацікавлені в стабільності політичного становища в Європі, дали згоду на французькі пропози­ції, пропонуючи максимально розширити коло учасни­ків. Було складено текст договору. Серпень 1928 р. Договір Бріана-Келлога був підписаний у Парижі представниками 15 держав. Згодом цей договір підписали 65 країн.

Значення пакту:

1. Він проголошував відмову від війни як засобу врегулю­вання спірних питань.

2. Доводив необхідність розв'язання будь-яких суперечок і конфліктів мирними засобами.

3. Він засуджував агресивні війни і накладав певну мораль­ну відповідальність держав, які його підписали, перед світовою громадською думкою.

4. Проте цей пакт не зміг усунути тих суперечностей, які іс­нували в світі і які призвели до зростання напруженості в міжнародних відносинах.

Тема 3. ЗАХІДНІ ДЕМОКРАТІЇ СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

ЗМІНА СТАТУСУ США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Перша світова війна дала сильний поштовх розвитку США.

Причини:

1. Сполучені Штати не зазнали воєнної розрухи.

2. Людські жертви в ході війни порівняно з іншими країна­ми невеликі (53 тис. осіб убитими і 230 тис. пораненими).

3. США одержали великі прибутки від воєнних поставок. Прибутки монополій протягом 1914-1919 рр. становили 33,6 млрд доларів.

4. Зросли капіталовкладення в американську економіку.

5. З випуску промислової продукції США випереджали Ве­лику Британію, Францію, Німеччину, Італію, Японію разом узяті.

6. Значно зріс американський промисловий потенціал. До 1925 р. США забезпечували майже половину світово­го видобутку кам'яного вугілля,

3/5 видобутку чавуну і сталі, 2/3 видобутку нафти, 85% випуску автомобілів.

7. Зросло промислове і сільськогосподарське виробництво, зменшилося безробіття, зросла заробітна плата.

8. Запроваджувалася раціоналізація виробництва. Багато підприємств перейшло на масовий випуск стан­дартних виробів.

9. Значно посилився інтелектуальний потенціал країни за рахунок еміграції.

У 1900-1920 рр. до США прибуло 14 млн осіб.

10. Змінився міжнародний фінансовий статус США.

Із боржника європейських країн вони перетворилися на могутнього кредитора. До Першої світової війни борг США європейським країнам становив 4,5 млрд доларів, а після Першої світової війни європейські країни були винні США 10 млрд доларів.

11. Головною формою експорту капіталу стали воєнні пози­ки, їхня загальна сума досягла у 1920 р. 11 млрд доларів.

12. Зросли і приватні американські інвестиції за кордоном, які становили на той час 7 млрд доларів.

ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС СІІ^ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

В цей період президентом США був Вудро Вільсон — 28-й президент від Демократичної партії (1913-1921 рр.)

1. Уряд Вільсона керувався у своїй політиці ідеологією
неолібералізму, який виник на початку століття і пе­
редбачав:

• активне втручання держави в економіку;

• здійснення часткових ліберальних реформ;

• поєднання вільної конкуренції з певними формами державного регулювання економіки.

2. Проводячи курс ліберальних реформ, намагався закрі­
пити за робітниками право на:

• створення організацій;

• проведення страйків;

• укладення колективного договору;

• встановлення співробітництва між працею і капіта­лом.

3. 1918 р. Конгрес США, де після виборів більшість належа­
ла республіканцям, вимагав:

• ліквідувати державне регулювання економікою;

• відмовитися від спроби ліберальних реформ.

 

4. Прикладом ліберального законодавства стало проведен­ня через Конгрес 19-ї поправки до Конституції США про надання виборчих прав жінкам (вступила в силу в серпні 1920 р.).

5. 1921 р. Президентом США став республіканець У. Гар-дінг (1921-1923 рр.), який зібрав понад 16 млн голосів. Він здійснив такі заходи:

 

• податковим законом 1921 р. скасував податок на при­бутки корпорацій;

• знизив податок на осіб, що мають високі доходи;

• новим тарифним законом 1922 р. підвищив мито на ввіз у країну промислових товарів, що призвело до зростання цін на внутрішньому ринку і прибутків мо­нополій;

• проводив курс "твердого індивідуалізму", висту­
паючи проти регулювання економіки.

 

ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ КУРС США ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Зростання питомої ваги США в міжнародній економіці ство­рило умови для активного впливу США на світову політику.

1. 1917 р. Уряд В. Вільсона взяв курс на встановлення "світо­вого лідерства" США.

2. 8 січня 1918 р. В. Вільсон виступив з програмою експансії США, яка була викладена в "14 пунктах".

Це була програма післявоєнного устрою світу:

• США намагалися укласти вигідні для неї договори про переділ світу;

• прагнули міжнародного визнання принципів "відчине­них дверей" і "рівних можливостей" з метою ослаблен­ня позицій європейських держав;

• намагалися посилити свій вплив у країнах Азії, Африки, Латинської Америки.

3. Здійснити ці завдання американська делегація намагалася
на Паризькій мирній конференції 1919 р. Однак Англія і
Франція не хотіли йти на поступки і США уступили своїм
європейським партнерам:

• за чисельністю армії і флоту;

• за міцністю воєнно-політичних зв'язків з іншими краї­нами.

Це була дипломатична поразка В. Вільсона.

4. Опозиційна група на чолі з видатним діячем Республікан­ської партії Генрі Кеботом Лоджем виступила проти рати­фікації Версальського договору і вступу США у Лігу На­цій. Вони висунули лозунг "свободи рук", щоб домогтися воєнно-політичної переваги США над їхніми європейсь­кими партнерами.

5. 1920 р. Сенат не ратифікував Версальський договір і по­ложення про Лігу Націй. Це свідчило про поразку зовніш­ньополітичного курсу В. Вільсона. Поразкою закінчила­ся і спроба досягти успіхів у боротьбі проти радянської Росії.

6. Уряд республіканця Г. Гардінга (29-го президента США, 1921-1923 рр.), на противагу лозунгу В. Вільсона про "міжнародне співробітництво в рамках Ліги Націй", вису­нув лозунг "відмови від воснно-політичних союзів з європей­ськими країнами" і програму активної зовнішньополітич­ної діяльності.

1921 р. Був підписаний окремий мирний договір між США і Німеччиною.

 

7. Американський капітал впроваджувався в економіку країн Центральної і Південної Америки, а також країн Далекого Сходу. Все це загострило суперечності США з Великою Британією і Японією.

8. На Вашингтонській конференції (1921-1922 рр.) США досягли таких поступок зі сторони своїх суперників:

 

• була прийнята доктрина "відчинених дверей" стосов­но Китаю;

• підписані договори про обмеження морських озбро­єнь;

• прийнято рішення про недоторканність острівних во­лодінь держав-учасниць у Тихому океані.

Доктрина (від лат. — вчення) — провідний політичний

принцип у діяльності держави. Це свідчило про зростання ролі США в системі міжнародних відносин.

9. Щодо радянської Росії США провадили курс на вста­
новлення її економічної блокади та дипломатичної
ізоляції.

ПЕРІОД "ПРОСПЕРИТІ"

Проспериті (від англ.) — процвітання.

Особливості економічного розвитку США:

1. У Сполучених Штатах раніше, ніж в інших країнах, по­
чався період стабілізації (з 1922 р.).

Причини:

• велика місткість внутрішнього ринку;

• зростання експорту товарів у зарубіжні країни, особ­ливо в Європу, Латинську Америку.

 

2. Стабілізація в США характеризувалася найбільшою від­носною міцністю.

3. Промислове піднесення, яке почалося у 1922 р., було до­сить значним і стабільним. V

У 1929 р. обсяг промислового виробництва зріс на 78% порівняно з 1921 р.

4. Здійснення технічного переоснащення промисловості і
використання нових методів конвеєрного виробництва
сприяло швидкому зростанню продуктивності праці і
створило матеріальну базу для збільшення випуску про­
дукції.

 

5. Швидкими темпами розвивалися нові галузі промисло­вості (автомобільна, електротехнічна, хімічна, вироб­ництво синтетичних матеріалів), які ґрунтувалися на но­вітніх досягненнях науки і техніки.

6. Зросла питома вага США у світовій економіці. Наприкінці 20-х рр. на американських заводах і фабриках вироблялося 48% продукції світу.

7. Довготривале промислове піднесення супроводжувалося
колосальним зростанням вартості акцій.

За 1924-1929 рр. акції на Нью-Йоркській біржі зросли з 27 млрд до 90 млрд доларів (більше ніж утичі).

8. Значно зріс національний дохід США:

із 74,3 млрд у 1923 р. до 86,8 млрд доларів у 1929 р.

9. Зросла роль гігантських монополій.

10. Не всі галузі економіки мали промислове піднесення. Суднобудівництво, вугільна промисловість, текстильна, виробництво залізничного обладнання перебували в ста­ні застою.

11. Глибока криза характеризувала сільське господарство.

12. Після смерті Гардінга у 1923 р. президентом США став віце-президент Кальвін Кулідж, який виступав проти державного регулювання і проголошував принципи:

 

• "індивідуальної відповідальності" кожного американ­ця за свої дії;

• "справа кожного — у його руках";

• "справа Америки — бізнес".

Висновки:

1. Завдяки високим темпам розвитку економіки, сприятли­вим умовам для підприємництва США досягли панівно­го становища у світовому виробництві.

2. У соціальній сфері:

, • створювалися нові робочі місця;

• підвищувалася зарплата;

• зменшувався робочий день;

• запроваджувалося соціальне страхування;

• вводився 8-годинний робочий день.

Це сприяло зменшенню соціальної напруженості.

"ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ" (1929-1933 рр.) 24 жовтня 1929 р. Значне падіння курсу акцій на Нью-Йорк­ській біржі. Це один із зовнішніх проявів початку еконо­мічної кризи.

Причини економічної кризи:

1. Надмонополізація капіталу та засобів виробництва. У США значна частина фінансів зосереджувалася в ру­ках фінансових груп Моргана, Дюпона, Рокфеллера, Ме­лена та ін.

2. Відсутність регулювання виробництва з боку держави.

3. Розрив між індустріальною могутністю і ємкістю внутрішнього ринку (тобто можливістю купувати цю продукцію на внутрішньому ринку), між зростанням обсягів вироб­ництва і рівнем доходів значної частини населення.

4. Низька платоспроможність населення.

Криза виявилася в:

1. Падінні виробництва.

• У 1932 р. загальний обсяг продукції промисловості становив лише 54% докризового періоду.

• Різко скоротилося виробництво у важкій промислово­сті: з 285 доменних печей улітку 1932 р. працювало лише 46.

• За обсягом виробництва США повернулися до рівня 1908 р.

 

2. Зменшенні доходів: у 10 разів скоротилися доходи вели­ких корпорацій.

3. Зменшенні обсягу торгівлі.

4. Кризі всієї фінансової системи країни.

За чотири роки кризи припинили діяльність 5,5 тис. бан­ків (1/5 частина всіх банків країни).

5. Розоренні бізнесменів (понад 100 тис. осіб).

6. Зростанні безробіття.

Армія безробітних досягла у 1933 р. 16,9 млн чол. Кожен третій робітник не мав роботи.

7. Погіршенні матеріального становища робітників. Реальна заробітна платня робітників до 1932 р. знизила­ся на 35-40%.

8. Погіршенні становища фермерів, які внаслідок падіння цін на сільськогосподарську продукцію і високих подат­ків розорилися.

Розорилося 14% фермерських господарств. З 1929 по 1932 р. за несплату боргів і податків було при­мусово розпродано 897 тис. ферм.

 

У період економічної кризи президентом США був республі­канець Герберт Гувер, який вважав, що причиною кризи є розлад повоєнного світового господарства і що США швид­ко її подолають. Але ці прогнози не справдилися.

1. Г. Гувер стояв на позиціях "твердого індивідуалізму" і рі­шуче виступав проти регулювання економіки державою.

2. Соціальні функції в державі він покладав на приватну доброчинність.

3. Організовував громадські роботи.

4. Невдало проводив аграрну політику.

У 1929 р. було створено федеральне фермерське управління, яке почало скуповувати сільськогосподарську продукцію, щоб не допустити падіння цін.

На складах нагромаджувалися великі запаси сільськогоспо­дарської продукції, які почали розпродувати у 1931 р., що погіршило становище фермерів.

Вивести країну з економічної кризи Г. Гуверу не вдалося. Це призвело до втрати його популярності на президентських виборах у 1932 р.

Після приходу до влади внаслідок виборів 1932 р. Ф. Руз­вельт почав здійснювати реформи в економічній і соціаль­но-політичній галузях на основі програми "нового курсу".

9 березня 1933 р. було скликано надзвичайну комісію Кон­гресу. За три місяці роботи було схвалено низку законів. Протягом "перших ста днів" президентства Ф. Рузвельта були закладені правові основи "нового курсу".

СУТЬ "НОВОГО КУРСУ"

"Новий курс" — це система державного регулювання рин­кової економіки та соціально-економічних процесів із здійсненням ефективних заходів захисту соціально неза-хищених верств населення.

Мета:

1. Активне втручання держави в економічне життя, приват­не підприємництво, щоб подолати економічну кризу.

2. Забезпечити стабільність економічного розвитку.

3. Перетворити США в державу процвітання.

НОВИЙ КУРС" Ф. РУЗВЕЛЬТА

ОБРАННЯ Ф. РУЗВЕЛЬТА ПРЕЗИДЕНТОМ США Листопад 1932 р. Вибори президента США. Республіканці зазнали поразки.

Президентом США було обрано кандидата Демократич­ної партії Ф. Рузвельта.

Франклін Рузвельт

(1882-1945)

Один із талановитих і визначних американських політичних діячів.

Народився у 1882 р. в родині великого підприємця і землевласника. Успішно закінчив Гарвардський університет. У 1913-1920 рр. пра­цював помічником морського міністра. У 1921 р. Ф. Рузвельт важко захворів, довго лікувався, але залишився з паралізованими ногами на все життя. Незважаючи на життєві незгоди, продовжував займа­тися активною політичною діяльністю.

У 1928-1932 рр. двічі обирався губернатором штату Нью-Йорк. На цій посаді здобув велику популярність пзиявив себе рішучим, на­полегливим, далекоглядним політиком. Йому характерний нова­торський підхід до вирішення важливих державних проблем.

Ф. Рузвельт — єдиний за всю історію США президент, який чоти­ри рази підряд обирався главою держави.

Втілення "нового курсу"

ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

1. У зв'язку з кризою в банківській системі, банкрутством американських банків, були закриті всі банки країни.

2. Дозвіл на відкриття і одержання в державі позики мали тільки великі банки, позиції яких зміцніли. Вони одержали від держави 3 млрд доларів. З тис. дрібних банків розори­лися.

3. Для заспокоєння дрібних акціонерів і вкладників:

 

• були обмежені біржові операції;

• встановлювався державний контроль за ринком акцій;

• була створена корпорація по страхуванню банківських вкладів.

 

4. Було встановлено державний контроль над федеральною резервною системою, розширено її повноваження і пере­творено на Національний банк США.

5. Під контроль держави було взято весь золотий запас краї­ни.

6. Було відмінено золотий стандарт.

7. Золото заборонялося вивозити за кордон.

 

8. Долар девальвували.

Девальвація (від франц. — знецінення) — один із видів гро­шової реформи, який полягає у зниженні офіційного кур­су долара відносно золота.

9. Було реформовано систему оподаткування.
Підвищено ставки податків на: надприбуток, спадщину,
дарчі.

Висновок: всі ці заходи сприяли збільшенню фінансових ре­сурсів і посиленню їх регулюючої функції.

У ПРОМИСЛОВОСТІ:

1. Був прийнятий Закон про відновлення національної еко­номіки (набрав чинності 16 червня 1933 р.).

2. Для всіх галузей промисловості, поділених на 17 груп, розроблено "кодекси чесної конкуренції", які вста­новлювали:

 

• обсяги виробництва;

• ціни на продукцію, нижче якої не можна було прода­вати;

• розміри заробітної плати;

• регулювали ринки збуту.

 

3. Була створена Національна адміністрація відродження, яка здійснювала заходи з метою забезпечення корпора­ціям виходу з кризи з найменшими втратами.

4. Держава:

 

• надавала кредити великим корпораціям;

• робила вигідні замовлення;

• підтримувала ті підприємства, які могли витрима­ти міжнародну конкуренцію і забезпечити експорт товарів.

Висновки:

1. "Кодекси чесної конкуренції" сприяли:

• витісненню з ринку малих підприємств;

• посиленню концентрації виробництва.

2. Зміцнювалася власність великих компаній.

У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ:

1. Був прийнятий Закон про допомогу фермерам (1933 р.).

2. Конгрес США заснував Адміністрацію регулювання сільського господарства, яка займалася примусовим скороченням посівних площ під бавовну, пшеницю, ку­курудзу, тютюн тощо.

Тільки за один рік посіви пшениці й кукурудзи зменши­лися на 7 млн га.

3. Грошові винагороди надавалися тим фермерам, які ско­рочували посіви й поголів'я худоби.

4. Запроваджувалися "молочні кодекси", що визначали умови виробництва молока і його ціну.

5. Держава закупила у виробників мільйони свиней та ін­шої худоби, яку згодом знищили, щоб утримати стабіль­ні ціни на ринку.

Було закуплено і знищено 23 млн голів великої рогатої худоби і 6 млн свиней.

6. Фермерам надавалися кредити на пільгових умовах.

Висновок: діяльність Адміністрації регулювання сільського господарства принесла користь лише великим сільсько­господарським компаніям і багатим фермерам.

У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ:

1. Для боротьби з безробіттям була створена Адміністрація громадських робіт.

2. Щоб скоротити безробіття, уряд здійснив програму гро­мадських робіт (на громадських роботах було зайнято 2,5-3 млн осіб).

3. Безробітну молодь направляли в трудові табори (вони бу­дували мости, дороги, саджали ліси, здійснювали меліора­цію, тощо).

4. Нег програму допомоги безробітним держава асигнувала понад 3,3 млрд доларів.

5. Надавалася фінансова допомога окремим центрам зайня­тості.

6. У 1935 р. було прийнято робітниче законодавство. Конгрес затвердив Закон про трудові відносини (Закон Вагнера), що закріпив за робітниками право:

 

• організовувати профспілки;

• укладати колективні договори з підприємцями.

 

7. Уперше в США було прийнято Закон про соціальне за­
безпечення, який передбачав:

• допомогу безробітним;

• пенсії по старості.

 

8. Був прийнятий Закон про допомогу вдовам, сиротам, ін­валідам.

9. Було заборонено дитячу працю.

10. Спеціальним законом встановлювалися:

• мінімум заробітної плати;

• максимум тривалості робочого тижня.

Було передбачено поступовий перехід до 40-годинного робочого тижня.

Висновки:

1. Вперше в історії США держава взяла на себе роль гаран­та соціальної захищеності населення.

2. Значно поліпшилися умови життя і праці робітників.

Наслідки:

1. Активне державне регулювання економіки, реформи "нового курсу" Ф. Рузвельта зупинили кризові явища в США.

2. Значно розширилися функції держави.

3. "Новий курс" Ф. Рузвельта сприяв поступовому підне-і сенню економіки.

4. Було зроблено важливий крок перетворення США на, державу економічного процвітання.

5. В основних галузях промисловості робітники почали створювати виробничі профспілки.

6. Досвід США у реформуванні суспільства пізніше вико­ристовувало багато країн світу (Франція, країни Латин­ської Америки та ін.).

7. Досвід "нового курсу" державного регулювання еконо­міки — це важливий зразок для реформування економі­ки України.

8. Реформи "нового курсу" розширили рамки демократії.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Велика Британія за підсумками війни:

• досягла мети — усунула свого конкурента в Європі — Німеччину;

• одержала велику частину німецьких репарацій (22%);

• захопила значну частину колишніх колоніальних воло­дінь Німеччини.

2. Однак з Першої світової війни Велика Британія вийшла
ослабленою:

• вона втратила третину національного багатства;

• військові втрати — 750 тис. убитими і 1,7 млн поране­ними;

• вона втратила 40% торгового флоту;

• випуск промислової продукції знизився на 20%;

• повністю припинилося житлове будівництво;

• погіршилося становище зовнішньої торгівлі: збільшився імпорт сировини і продовольства, імпорт британських товарів зменшився на 50%;

• великих збитків зазнали англійські фінанси;

• податки в країні зросли в 6 разів;

• зросли державні позики:

внутрішні — у 10 разів, з 645 млн фунтів стерлінгів у 1913 р. до 6,5 млрд фунтів стерлінгів у 1919 р.; зовнішній борг у кінці війни становив 1 млрд 150 млн фунтів стерлінгів, із яких США були винні 850 млн фун­тів стерлінгів;

• із кредитора американських банків Велика Британія пе­
ретворилася на їхнього боржника.

Тільки на погашення процентів Британія щорічно витрачала 40% державного бюджету.

3. Зростала національно-визвольна боротьба в британських колоніях.

4. Післявоєнне піднесення економіки було недовготривалим:

 

• восени 1920 р. почалася перша післявоєнна економічна криза;

• навесні 1921 р. обсяг промислової продукції становив 2/3 довоєнного рівня, експорт скоротився наполовину, імпорт — на 40%.

 

5. До кінця 1921 р. криза була подолана, але нового проми­слового піднесення не відбулося.

6. У 1922-1923 рр. в економіці Британії спостерігався застій.

Висновок: Великій Британії не вдалося досягти своєї колиш­ньої могутності.

 

Внутрішня політика консервативних і лейбористських урядів у 20-х рр.

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

У Великій Британії діяли три політичні партії: 1. Консервативна партія. Заснована у 1867 р.

Виражала інтереси промислових і фінансових підприєц
ців, вищих урядовців, бюрократії та великих земле:
власників.

Виступала за посилення позицій приватного капіталу свободу підприємництва. Проводила політику "раціоналізму". Зберігала прихильність до традиційних порядків. 2. Ліберальна партія. Заснована у 1832 р., остаточно офойї милася у 1877 р.

Виражала інтереси дрібних і середніх власників, чинов­
ників, частини інтелігенції.
Виступала за демократичні свободи, поєднання інтереі
сів держави і власників, за розвиток вільного
підприємництва.

Після Першої світової війни втратила свій вплив і поча|
ла виступати з більш поміркованих позицій.

3. Лейбористська партія. Заснована в 1900 р. (до 1906 р. на­зивалася Комітетом робітничого представництва). Виступала за демократичні реформи, широке національї не законодавство.

До 1918 р. не мала програмних документів. Лютий 1918 р. Прийнято Статут Лейбористської партії.! Вперше було введено, поряд із колективним, індивіду! альне членство.

КОАЛІЦІЙНИЙ УРЯД Д. ЛЛОЙД-ДЖОРДЖА (коаліція консерваторів і лібералів) Кінець 1918 р. Відбулися парламентські вибори.

Лейбористська партія брала участь у виборах самостійноі Перемогла коаліція консерваторів і лібералів — прихили ників прем'єр-міністра Д. Ллойд-Джорджа. Д. Ллойд-Джордж знову очолив уряд, ключові пости в якому одержали лідери консерваторів Е. Бонар Лоу, лорм Керзон, а також ліберал В. Черчилль.

Уряд Ллойд-Джорджа здійснив низку реформ:

1. Сприяв розвитку економіки, переходу економіки на ви­пуск мирної продукції.

2. Були ліквідовані всі державні контрольні органи, сгворе-ні в роки війни, з метою стимуляції вільної підприємни­цької діяльності.

3. Сприяв розширенню соціальної функції держави:

 

• була підвищена заробітна плата, скорочено робочий день;

• здійснювалася програма допомоги безробітним;

• допомога в житловому будівництві;

• встановлювалася матеріальна допомога демобілізова­ним солдатам, які поверталися до мирної праці;

• була прийнята програма розвитку народної освіти;

• запроваджувалася обов'язкова шкільна освіта для ді­тей до 14 років.

4. Лютий 1918 р. Було проведено реформу виборчого права,
згідно з якою:

• вперше виборчі права одержали жінки віком після 30 років;

• ліквідовувався майновий ценз.

5. 1921 р. Уряд Ллойд-Джорджа надав статус домініону своїй колонії—Ірландії (26 графств). Проте шість графств Пів­нічної Ірландії, в яких проживали протестанти, залиша­лися в складі Великої Британії.

Велика Британія зберегла за собою право тримати в Ір­ландії військово-морські бази і сухопутні війська.

Домініон (від лат. — володіння) — назва самоврядних частин і деяких колоній Великої Британії.

КОНСЕРВАТОРИ ПРИ ВЛАДІ

(1922-1923 рр. — уряд Е. Бонар Лоу,

1923-1924 рр. — уряд Стенлі Болдуїна)

Жовтень 1922 р. Консерватори розірвали коаліцію з лібера­лами і перемогли на парламентських виборах. Вони сформували уряд Е. Бонар Лоу, якого у травні 1923 р. змінив Стенлі Болдуїн після позачергових парламент­ських виборів, у яких жодна з трьох головних полпичних партій Британії (консервативна, ліберальна, лейборист­ська) не змогли одержати значної переваги. За підсумками виборів консерватори одержали 258 місідь, лейбористи — 191, ліберали — 158. Така розстановка сил не давала переваги жодній парті'. Виникла така ситуація, при якій будь-який однопар-ійний Уряд міг одержати вотум недовіри. Так і сталося.

ПЕРШИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД

(січень - жовтень 1924 р.)

(Уряд очолив Рамсей Макдональд)

Січень 1924 р. Консервативний уряд С. Болдуїна одержав| вотум недовіри в палаті общин. Був сформований перший в історії країни лейборист­ський уряд. Його очолив лідер правого крила лейбори­стської партії Р. Макдональд, який залишив за собо* посаду міністра закордонних справ. Усі ключові посад* в уряді зайняли представники лейбористської партії. Р. Макдональд здійснив низку реформ:

1. Сприяв розвитку приватної ініціативи.

2. Зменшив мито на деякі продовольчі товари.

3. Були знижені деякі податки, в тому числі на прибут монополістичних компаній.

4. Були знижені акцизні збори на чай, цукор тощо.

5. Деяким категоріям безробітних збільшив розміри допо-і моги по безробіттю.

6. Покращив систему страхування по безробіттю.

7. Збільшив пенсії по старості та інвалідам.

8. Збільшив субсидії держави на житлове будівництво.

9. Визнав Радянський Союз і встановив з ним дипломатичні ні відносини.

Субсидія (від лат. — допомога, підтримка) — це допомога] в грошовій або натуральній формах, яка надається дер­жавою за рахунок коштів бюджету місцевим органам' влади, організаціям, громадянам. На відміну від позики,] субсидія не повертається.

КОНСЕРВАТОРИ ПРИ ВЛАДІ

(1924-1929 рр. — уряд Стенлі Болдуїна)

Жовтень 1924 р. Уряд розпустив парламент і призначив нові

вибори.

Перемогу на виборах здобули консерватори. Уряд очолив]

С. Болдуїн.

Було здійснено такі заходи: 1. Відновлено золотий стандарт фунта стерлінга на рівні до-]

воєнного паритету з доларом (1 фунт стерлінгів дорівнюй

вав 4,86 долара).

2. Уряд підтримував підприємців у їхніх діях, спрямова­них на зниження собівартості продукції і підвищення конкурентноздатності англійських товарів на зовнішніх ринках.

3. Підприємці прагнули домогтися цього не шляхом заміни застарілого обладнання, а шляхом зниження заробітної плати робітникам.

4. Було здійснено зниження заробітної плати робітників, збільшено тривалість робочого дня, що викликало неза­доволення шахтарів, транспортників, залізничників, ма­шинобудівників.

У країні назрівав загальний страйк.

31 липня 1925 р. Уряд оголосив про надання власникам шахт строком на 9 місяців державних субсидій, щоб не до­пустити зниження заробітної плати шахтарям. Цей день робітники назвали "червоною п'ятницею".

ЗО квітня 1926 р. Власники шахт оголосили про звільнення всіх гірників, не згодних на зменшення заробітної плати. У відповідь шахтарі почали страйк. Уряд ввів надзвичайний стан.

4 травня 1926 р. Почався перший в історії англійського ро­бітничого руху загальний страйк. У ньому брало участь близько 4 млн осіб. Страйком керували страйкові комітети і Ради дії.

12 травня 1926 р. Генеральна рада тред-юніонів почала переговори з урядом і закликала робітників припини­ти страйк. Лише Федерація гірників відмовилася припинити страйк, який вони продовжили до грудня 1926 р.

1927 р. Парламент затвердив Закон про промислові кон­флікти і тред-юніони, який:

• заборонив загальні страйки і страйки солідарності;

• службовцям державних установ заборонив вступати до профспілок.

Травень 1927 р. Уряд оголосив про припинення дипломатич­них відносин з СРСР.

ДРУГИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД (1929-1931 рр.)

1929 р. На парламентських виборах консерватори зазнали.)
поразки. Перемогу здобули лейбористи.
Другий лейбористський уряд сформував Р. Макдональд.]
Другий прихід лейбористів до влади збігся з початком,
економічної кризи:

• скорочувалося виробництво: у суднобудуванні — на 88%, у машинобудуванні — на третину;

• удвічі зменшився обсяг зовнішньої торгівлі;

• кількість безробітних досягла 3 млн осіб;

• зростав дефіцит платіжного балансу.

Заходи уряду Р. Макдональда

Для боротьби з безробіттям було створено Міністерство! по боротьбі з безробіттям, яке:

• сприяло переселенню робітників із районів кризи в] сільську місцевість або в промислові райони, якії менше охоплені кризою;

• організовувало громадські роботи.

1930 р. Парламент прийняв Закон про страхування від без-1
робіття.

Недоліки діяльності уряду

Незадоволення викликали антикризові заходи уряду:

• зниження заробітної плати;

• зменшення допомоги по безробіттю;

• не було відновлено 7-годинний робочий день на шах-: тах;

• зберігалися антипрофспілкові закони.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УРЯД (1931-1935 рр.)

В уряді Р. Макдональда не було єдиного погляду на шляхи ви-] ходу країни з кризи, тому стався розкол. 193} Р- Р- Макдональд і деякі інші міністри погодились на

союз з консерваторами і лібералами. Був сформованиі

Національний уряд, очолюваний Р. Макдональдом, який

перебував при владі до 1935 р.

Уряд втілював у життя такі антикризові заходи: 1. Була зменшена допомога по безробіттю на 10%.

 

2. Проведено зниження зарплати службовцям, перш за все вчителям і військовим морякам. -►

3. У 1931 р. відмінено золотий стандарт фунта стерлінга, що призвело до падіння його курсу.

4. Було створено стерлінгову зону, що об'єднувала країни, які використовували фунт стерлінга для взаєморозра-хунків.

5. Усі товари, які ввозилися в Англію, були обкладені мита­ми в розмірі 10%.

6. Велика Британія відмовилася від вільної торгівлі.

7. Були введені протекціоністські закони, що сприяли роз­витку власної промисловості.

Вжиті заходи-дали змогу в 1934 р. вийти з важкої економіч­ної кризи.

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ В 30-х рр.

1935-1937 рр. При владі консервативний уряд, який очолив Стенлі Болдуїн. Було досягнуто деяке економічне від­новлення країни.

1937 р. Уряд консерваторів очолив Невілл Чемберлен.

1. Внутрішня політика була спрямована на збереження іс­нуючих порядків.

2. Були дещо скорочені витрати на соціальні потреби.

3. Почалося промислове піднесення, особливо в автомо­більній, авіаційній, електротехнічній і хімічній галузях промисловості.

4. Швидко зростала військова промисловість.

5. Значно зросли державні асигнування на військові потреби.

6. У квітні 1939 р. було запроваджено загальну військову повинність.

7. У зовнішній політиці провадилася політика "вмиротво-рення".

 

ФРАНЦІЯ

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДЛЯ ФРАНЦІЇ

1. Франція після Першої світової війни стала провідною країною Західної Європи.

2. Вона повернула високорозвинені індустріальні райони Ельзас і Лотарингію.

3. До складу французької колоніальної імперії ввійшли ні­мецькі і турецькі володіння:

 

• частина Того і Камеруну в Африці;

• Сирія і Ліван на Близькому Сході.

4. Війна принесла Франції значні людські жертви:

• 1млн 300 тис. солдат загинуло,

• 2 млн 800 тис. було поранено,

• майже 5 млн чол. залишилося без житла і роботи.

5. Франція зазнала значних матеріальних втрат:

• були спустошені північно-східні департаменти Фран­ції, з найрозвиненішою промисловістю;

• зруйновано близько 10 тис. фабрик і заводів;

• загинула половина французького торгового флоту;

• загальні втрати Франції становили 134 млрд золотих франків.

6. Із країни-кредитора Франція перетворилася на
боржника.

Борг союзникам дорівнював 60 млрд франків, у тому
числі США — 40 млрд франків. _______ >